Ухвала суду № 65365562, 16.03.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16363/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі - Ясеновенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відмову начальника ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в зупиненні виконавчих проваджень, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 19 березня 2014 року задоволено позов ОСОБА_4 та вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Департаменту державної реєстрації прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби міста Києва, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання приватизації та свідоцтва про право власності на житло недійсним - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 серпня 2014 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 19 березня 2014 року залишено без змін.

Позивачу за первісним позовом ОСОБА_4 на підставі вказаного рішення видано виконавчі листи №757/16363/13-ц від 10 квітня 2014 року на вселення у квартиру АДРЕСА_1 та на стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору по 38,23 грн. з кожного.

На підставі вказаних виконавчих листів Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавчі провадження №№42974153, 42974676, 43974766, 42974237, 42974951, 42977482, 42974544, 42974452, 42974677.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року за заявою ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про перегляд ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року та рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року відкрито провадження.

У лютому 2016 року заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду зі скаргою на відповідь начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про відмову в зупиненні виконавчих проваджень №№42974153, 42974676, 43974766, 42974237, 42974951, 42977482, 42974544, 42974452, 42974677.

В обгрунтування вказаної заяви зазначили, що 06 січня 2016 року вони звернулися до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві із заявою на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. від 09 грудня 2015 року про поновлення виконавчого провадження, в якій просили, з врахуванням обставин, встановлених ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, якою відкрито провадження за заявою про перегляд ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року та рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року виконавчі провадження №№ 42974153, 42974676, 42974766, 42974237, 42974951, 4297482, 42974544, 42974452 та 42974677 зупинити, як такі, що відкриті за виконавчим листом на підставі судового рішення, що за правилами частини другої статті 363, частини другої статті 365 не набрало законної сили.

Заявники в судове засідання не з'явились. Про дату час та місце розгляду повідомлялись належним чином. Через канцелярію суду заявник ОСОБА_1 надала заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю присутності її представника ОСОБА_10 на судовому засіданні. Суд, визнав дані причини повторної неявки в судове засідання заявників не поважними та такими що не перешкоджають з огляду на розумність строків розгляду скарги.

Стягувач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_11 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечили та просили у її задоволенні відмовити, виклавши свої заперечення в письмовій формі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення повідомлялись належним чином.

Суд, визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності представника ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві.

Заслухавши пояснення з'явившихся в судове засідання осіб, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У своїй скарзі заявники просять скасувати постанову про поновлення виконавчого провадження. Дане прохання є незаконним оскільки згідно частини п'ятої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власного ініціативою або за заявою стягувана. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилено, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року, якою заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відмову в перегляді рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року за нововиявленими обставинами залишено без змін. Державним виконавцем у зв'язку з набранням даними рішеннями законної сили відновлено виконавче провадження.

У своїй скарзі заявники просять зобов'язати державного виконавця зупинити виконавче провадження до винесення судового рішення за заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а статтею 38 вказаного Закону визначені обставини, що надають право державному виконавцю зупинити виконавче провадження.

Приписами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Тобто законодавством чітко визначено обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме питання про зупинення виконавчого провадження вирішується державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-152/04-13 від 28 січня 2013 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» визначено, що суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобов'язати зупинити виконавче провадження, а не сам зупиняє таке провадження (ч. 2 ст. 387 ЦПК).

Таким чином, прерогативним правом зупинення виконавчого провадження на підставі Закону України "Про виконавче провадження" наділений виключно державний виконавець і вирішення такого питання до компетенції суду не входить.

В розумінні частини другої статті 365 ЦПК України ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленим обставинами втрачає законну силу. Тобто для того, щоб ухвала апеляційного суду втратила законну силу, рішення суду про перегляд має вступити в законну силу.

Отже, подання заяви про перегляд судового рішення не означає автоматичної втрати ухвали апеляційного суду м. Києва законної сили, оскільки згідно статті 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Ухвала апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року набрала законної.

Як встановлено, заява ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про перегляд ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року та рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року на даний час не розглянута.

Згідно частини першої статті 233 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Отже, у зв'язку із набранням законної сили ухвали апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2014 року і рішення Печерського районного суду від 16 січня 2014 року набрало законної сили.

Також, заявники стверджують, що у державного виконавця з ними виник конфлікт інтересів. Дане твердження є невірним оскільки згідно абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Реальний конфлікт інтересів відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів у відповідності з абзацом сьомим частини першої статті 1 Закон України «Про запобігання корупції»- наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Тобто з визначень самого поняття можна зробити висновки, що жодних конфліктів інтересів у заявника з державним виконавцем немає.

Окрім того, заявники вказують не те, що держаним виконавцем не роз'яснено їм прав та обов'язків боржника. Проте жодних належних і допустимих згідно чинного законодавства України доказів наявності такого факту заявники не приводять та не надають.

У відповідності до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України. Згідно ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Також, заявники просять зобов'язати державного виконавця та начальника ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві звернутись з поданням про роз'яснення судового рішення до суду. В розумінні статті 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Звернення до суду із заявами є виключно правом сторін, а не їх обов'язком. Заяв про роз'яснення судового рішення до суду не надавалось, а отже, дане рішення суду та порядок його виконання державному виконавцю є зрозумілим та не потребує додаткового роз'яснення.

Окрім того, заявники просять зобов'язати державного виконавця та начальника ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві отримати дозвіл органів опіки та піклування, не визначаючи при цьому суть та необхідність цього дозволу.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не підлягає задоволенню в повному обсязі з підстав наведених в ній.

Відповідно до ст.ст. 37-39 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 208, 210, 233, 363, 365, 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відмову начальника ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в зупиненні виконавчих проваджень №№42974153, 42974676, 43974766, 42974237, 42974951, 42977482, 42974544, 42974452, 42974677 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя В.А. Писанець