Ухвала суду № 65365555, 16.03.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10659/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Кравченко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника ТОВ "Стар Корд" ОСОБА_1 про скасування арешту,

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «Стар Корд» звернувся до слідчого судді із клопотанням і просить скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні №42016000000000525 згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2017 на майно, а саме: грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунку ТОВ "СТАР КОРД" (код СДРПОУ 40214033) №2600900138079, який відкрито у ПАТ "КБ "ГЛОБУС" (МФО 380526, адреса: м. Київ, вул. Куренівська, 19/5).

Клопотання обґрунтовано наступним. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року у справі № 757/9751/17-к задоволено клопотання сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 42016000000000525 про арешт майна.

Згідно даної ухвали Генеральною прокуратурою України проводиться розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000525 від 18.02.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 КК України. На розгляд вказаної судової справи представники ТОВ "СТАР КОРД" не викликались, тому були позбавлені можливості заперечувати проти клопотання органу досудового розслідування.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. З ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Вказаним судовим рішенням накладено арешт із забороною відчуження на грошові кошти та видаткові операції, цінні папери, які знаходяться на рахунку ТОВ "СТАР КОРД" № 2600900138079, який відкрито у ПАТ "КБ "ГЛОБУС".

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об'єктами, які можуть зберегти сліди злочинів.

Крім того, статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Водночас, довідки, на підставі яких суд прийшов висновку щодо арешту майна, не є засобом доказування в розумінні положень ч. 2 ст. 84 КПК України, носять виключно інформаційний характер, викладені в них висновки підлягають перевірці шляхом проведення в кримінальному провадженні слідчих га процесуальних дій, в тому числі шляхом призначення та отримання висновків податкових перевірок, ревізій та відповідних експертиз.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений. їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини, що не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просив накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Згідно ухвали слідчого судді, арешт майна у даному кримінальному провадженні накладено з метою забезпечити докази та може підлягати конфіскації. Проте відповідно до санкції статтей 205, 365 КК України такий вид покарання як конфіскація майна не передбачена.

Застосування заходів кримінального провадження можливе виключно у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, яка гарантує дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.

За змістом положень ст.ст 94, 132, 173 КПК України, роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в постанові № 4 від 07.02.2014 « Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження», при вирішенні питання про арешт майна в сукупності підлягають врахуванню: існування обгрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правова підстава арешту, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства. Арешт майна з підстав того, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та було набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. При цьому, хоча на даній стадії кримінального провадження закон не вимагає, щоб докази були повними та достатніми, проте вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в тому, що дані докази мають дати підстави для пред'явлення обгрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, а, по-друге, впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Сам по собі факт визнання тих чи інших предметів, речей, документів (тощо), речовими доказами в кримінальному провадженні не може тягнути за собою їх арешт, за відсутності інших підстав, імперативно визначених статтею 170 КПК України.

Зазначене узгоджується з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, у відповідності до якої володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Sеrіеs А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Sеrіеs А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Sеrіеs А N 98).

У вказаному кримінальному провадженні жодній посадовій особі ТОВ «СТАР КОРД» про підозру не оголошено. На даний час у слідчих Генеральної прокуратури України відсутні докази причетності ТОВ «СТАР КОРД» до вчинення кримінальних правопорушень. Органами досудового розслідування не було встановлено факту заподіяння шкоди, яка б у подальшому була підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Окрім того, як зазначено в ухвалі суду, досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42016000000000525 здійснюється за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 365, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205. ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 КК України. КК України. Проте, жодних об'єктивних даних, які б свідчили про те, що арештоване майно є предметом вчинення злочину та/або може містити відомості про обставини його вчинення не наведено.

Накладення арешту на рахунок ТОВ "СТАР КОРД" паралізувало нормальну діяльність товариства, що тягне за собою збитки в господарській діяльності та фактично позбавляє товариство можливості в подальшому здійснювати свою господарську діяльність в нормальному режимі, тобто виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки, виконувати зобов'язання перед контрагентами, обмежує права власників щодо отримання прибутку від діяльності підприємства.

Більше того, ч. 2 ст. 170 КПК України імперативно передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

З огляду на викладене,представник вважає відсутніми в кримінальному провадженні обставини, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами, захисту прав конкретної особи і обумовлювали подальший арешт з забороною відчуження грошових коштів та видаткові операції.

В судове засідання представник ТОВ «Стар Корд» не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином, причини своєї неявки не повідомив, заяву про розгляд клопотання з огляду на неможливість прибуття не подав.

Неявка без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подане клопотання , свідчить про фактичне не підтримання поданого клопотання та недоведення визначених ним в клопотанні обставин.

В той же час вивченням матеріалів клопотання за наслідками якого було ухвалено судове рішення, та на підставі якого було накладено арешт, який представник ТОВ «Стар Корд» просить скасувати, не встановлено обставин, які б свідчили про його необґрунтованість.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,174,309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

клопотання представника ТОВ "Стар Корд" ОСОБА_1 про скасування арешту, залишити без задоволення. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Цокол Л.І.