Ухвала суду № 65365299, 13.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа: № 643/8355/15-ц Головуючий І інстанції - Букреєва І.А.

Провадження: 22ц/790/2199/17 Головуючий ІІ інстанції - Костенко Т.М.

Категорія: житлові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Довгаль А.П., Коваленко І.П.

за участю секретаря Кравченко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа: ОСОБА_5 про надання постійного житла шляхом зняття статусу "Службова" з квартири, -

в с т а н о в и л а:

09.11.2015 року ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, звернулася у суд з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби, в якому просила зобов'язати відповідача надати жиле приміщення для постійного проживання шляхом клопотати перед Виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка отримана у спільному шлюбі з ОСОБА_5 для подальшої приватизації та поділу майна між подружжям. Для виконання вищевказаних позовних вимог зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати вказівки всім відповідним підрозділам для відпрацювання та підготовки всіх необхідних для зняття статусу «службова» з квартири АДРЕСА_1 документів для підписання, погодження, тощо.

В обґрунтування позову зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з січня 1997 року по серпень 2010 року. Від даного шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та позивач має повнолітню дочку від першого шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі рішення житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону від 20.10.2006 року (пункт № 9 протоколу № 70) сім'ї прапорщика ОСОБА_5 було виділено 3-кімнатну службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Московської районної ради міста Харкова від 24.10.2006 року №369/14, вказана квартира включена до складу службової житлової площі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Позивач зазначає, що оскільки спільне проживання в одній квартирі разом з колишнім чоловіком ОСОБА_5, є неможливим, вона зверталася до Адміністрації відповідача з проханням про зняття статусу «службова» зі спірної квартири, яка була отримана під час перебування у шлюбі для можливості у подальшому приватизувати квартиру, та поділити між колишнім подружжям спірне майно. Однак, у зв'язку з тим, що у задоволені заяви їй, яка також діє і в інтересах дітей, було незаконно відмовлено, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2017 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа: ОСОБА_5 про надання постійного житла шляхом зняття статусу "Службова" з квартири.

На зазначене судове рішення 02.02.2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає рішення незаконним.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не сприяв повному, об'єктивному і неупередженому розгляду справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції у тексті судового рішення спотворено та невірно вказано позовні вимоги та взагалі вони розглянуті не у повному обсязі.

Крім того, апелянт вказує, що у супереч вимог діючого законодавства, суд розглянув питання про право на тимчасове користування позивачем службовою квартирою, що не є предметом позову та не має відношення до виниклих спірних правовідносин. Не взято до уваги судом, що квартира, де проживає позивач зі своєю родиною належить громаді м. Харкова.

Також, незважаючи на те, що судом було встановлено, що спірна квартира була надана для користування всіх членів родини ОСОБА_5, але не взято до уваги що йому, як військовослужбовцю, та членам його сім'ї, до кола яких входить і позивач, було видано спеціальний ордер на право користування службовим житловим приміщенням. Тобто, апелянт вважає, що оскільки члени сім'ї ОСОБА_5 були визначені в ордері, вони є повноправними користувачами квартири. Посилання суду на те, що шлюб між останнім та позивачем на теперішній час розірвано, не має правового значення для вирішення спору, оскільки квартира надавалася під час знаходження їх у шлюбі, та законом не встановлено вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначені критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають дійсності, оскільки суд не вирішив питання щодо предмету спору.

Апелянт просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2017 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача на користування службовою квартирою є похідним від відповідного права військовослужбовця ОСОБА_5, яке позивач втратила в наслідок розірвання шлюбу з останнім, а відтак, вона втратила і право звертатися до відповідних органів з проханням про зняття статусу "службова" зі спірної квартири. При цьому неповнолітній ОСОБА_3 залишився членом сім'ї військовослужбовця ОСОБА_5 і не знятий з квартирного обліку, а тому його права ніяким чином не порушуються.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011- XII (далі Закон України №2011-ХІІ) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України, зокрема Постановою від 03.08.2006 року №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі Порядок №1081), що прийнята виданої на виконання вимог статті ст.12 Закону України №2011-ХІІ, яка визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Відповідно до норм Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

Відповідно до Порядку №1081 та з метою приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до чинного законодавства Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року №1040, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за №16/14707, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (далі Інструкція №1040), якою визначено організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до п.1.2,1.4 Інструкції №1040 військовослужбовцям та членам їх сімей надаються службові житлові приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожному органі Державної прикордонної служби формується фонд службового житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, у Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України проходить військову службу старший прапорщик ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з січня 1997 року по червень 2010 року. Від даного шлюби вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі рішення житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону від 20.10.2006 року (пункт № 9 протоколу № 70) сім'ї прапорщика ОСОБА_5 було виділено 3-кімнатну службову квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Московської районної ради міста Харкова від 24.10.2006 року №369/14, вказана квартира включена до складу службової житлової площі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Відповідно до вимог ст.122 ЖК України, ОСОБА_5, як військовослужбовцю, було видано спеціальний ордер на право тимчасового користування службовим житловим приміщенням.

Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України та прапорщиком ОСОБА_5 також було укладено договір найму спірної службової квартири в будинку державного громадського житлового фонду України №086 від 29.12.2006 року, яким були визначені права та обов'язки наймача ОСОБА_5 та наймодавця (Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України).

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 17.06.2010 року у справі № 2-10303/10, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано, про що Московським ВРАЦС ХУЮ зроблено відповідний актовий запис №539 від 28.07.2010 року.

Пунктом п.4.9, 6 Договору найма №086 від 29.12.2006 року передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з цього договору. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарно з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цього договору. У разі розірвання шлюбу, колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають при ньому у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.

Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов'язки наймача жилого приміщення та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов'язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Частина друга статті 64 ЖК України передбачає, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення щодо членів сім'ї власника будинку (квартири) містить частина четверта статті 156 ЖК України.

Матеріали справи свідчать про те, що 08.04.2010 року ОСОБА_1, ще під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, зверталася з заявою до Східного регіонального управління Державної Прикордонної служби України, у якій просила розглянути на засіданні житлової комісії Східного регіонального управління Державної Прикордонної служби України питання про зняття службового статусу зі спірної квартири для можливості подальшого поділу житла між подружжям.

Листом від 30.04.2010 року №614/Н-1339 Східне регіональне управління Державної Прикордонної служби України повідомило ОСОБА_1 про те, що її звернення від 08.04.2010 №Н-Г1 щодо зняття з квартири за адресою: АДРЕСА_1 статусу „службова" розглянуто на засіданні житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону 29.04.2010, за результатами розгляду якого прийнято рішення про відмову в знятті з квартири статусу „службова", оскільки прапорщик ОСОБА_5 станом на 01.04.2010 має стаж військової служби 16 років 04 місяця 16 днів, що є не достатнім з огляду на приписи пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081.

Як вбачається з матеріалів справи, стаж військової служби військовослужбовця ОСОБА_5 згідно довідки №30/498 від 20.10.2016 року, становить 22 роки 05 місяців 08 днів станом на 22.03.2016 року.

До теперішнього часу спірна квартира, яка має статус «службова» перебуває у тимчасовому користуванні ОСОБА_5 та членів його сім'ї, до числі яких, згідно довідки від 19.10.2016 року №30/497, входить тільки син, ОСОБА_3, 2002 року народження.

Що стосується права ОСОБА_1 на користування службовою квартирою, то воно є похідним від права ОСОБА_5, як військовослужбовця на тимчасове користування службовим житловим приміщенням, тобто позивач мала таке право, доки була членом сім'ї останнього.

Виключення квартир з числа службових та надання її військовослужбовцям для постійного проживання проводиться за певної процедури, яка включає в себе звернення основного квартиронаймача з відповідним клопотанням.

Судом встановлено, а також підтверджено особисто ОСОБА_5 в засіданні апеляційного суду що останній не звертався до Виконавчого комітету Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою АДРЕСА_1, а позивач не є ані військовослужбовцем, ані членом сім'ї військовослужбовця.

Судова колегія вважає висновки районного суду в цій частині законними та обґрунтованими, оскільки вони відповідають обставинам справи, які установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Апеляційні доводи представника позивача ОСОБА_2, щодо законності та обґрунтованості звернення позивача, оскільки стаж військової служби її колишнього чоловіка становить більше 20 років, в даному випадку вирішального значення не мають, так як особисте волевиявлення військовослужбовця ОСОБА_5 на виключення квартири з числа службових відсутнє.

Судова колегія вважає також необґрунтованими посилання позивача та її представника на положення ст. 60 Сімейного Кодексу України, ст. 16 Закону України «Про власність», оскільки до спірних правовідносин ці норми права не можуть застосовуватись.

Службова квартира за АДРЕСА_1 не набувалася у власність як позивачем, так і ОСОБА_5 за час їх шлюбу, а була надана у тимчасове користування останньому як військовослужбовцю, а відтак не є спільною сумісною власністю, отже не може підлягати поділу.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні.

У зв'язку з тим, що старший прапорщик ОСОБА_5 продовжує проходити військову службу у Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України, на теперішній час потреба у використанні спірної квартири у якості службової не відпала.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Т.М. Костенко

Судді: А.П. Довгаль

І.П. Коваленко