Рішення № 6536439, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/376 02.11.09 За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс» про стягнення 12 296,89 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача Гарашко Ю.В. по довіреності б/н від 15.09.2009р.

Від відповідача          не з’явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»заборгованості за товар, переданий на умовах купівлі-продажу у власність відповідача, в сумі 12296,89 грн., а саме: 9868,10 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 1638,68 грн. пені, 159,85 грн. 3% річних, 630,26 грн. 7% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2009р. порушено провадження у справі № 36/376, розгляд справи призначено на 23.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.11.2009р.

В судовому засіданні 02.11.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 02.11.2009р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 09.09.2009р. та від 23.09.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та 14.09.2009р. отримано представником відповідача, що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення № 7687854.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»(далі відповідач) в жовтні 2008 року було досягнуто згоди про поставку будівельних матеріалів на підставі виставлених відповідачем рахунків.

Відповідач виставив позивачу рахунки-фактури № П-00001282 від 28.10.2008р. на суму 4394,88 грн., № П-00001278 від 28.10.2008р. на суму 4945,06 грн.

Платіжними дорученнями № 1670 від 11.11.2008р. на суму 4945,06 грн., № 1753 від 12.11.2008р. на суму 4394,88 грн. позивач оплатив зазначені рахунки-фактури.

Отже, позивач перерахував відповідачу 9339,94 грн. в якості передоплати за будівельні матеріали.

Відповідач оплачені позивачем будівельні матеріали позивачу не передав, сплачені кошти не повернув.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Нормами статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач зобов’язався передати, а позивач –прийняти товар та оплатити його вартість.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 3 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 02.2-4-14а-1826 від 11.12.2008р., в якій вимагав, у зв’язку з не поставкою будівельних матеріалів, повернути суму передоплати протягом 5-ти робочих днів після отримання листа. Зазначений лист відповідач отримав 16.12.2008р. за вх. № 134.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави, відповідно до ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Положеннями ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Це стосується відповідача, який належними засобами доказування повинен був довести, що ним він повернув безпідставно одержані від позивача кошти.

Оскільки відповідач безпідставно набуті від позивача грошові кошти в розмірі 9003,74 грн., з урахуванням раніше існуючої заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 336,20 грн., позивачу не повернув, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 9003,74 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 1638,68 грн. та 7% в розмірі 630,26 грн., нарахованих на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу вказаної норми випливає, що вона підлягає застосуванню у разі порушення строків виконання зобов'язання. Оскільки в правовідношенні, що виникло між сторонами, строк виконання зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»не обумовлений, тому положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосуванню до них не підлягають.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 864,36 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, та 159,85 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в листі № 02.2-4-14а-1826 від 11.12.2008р. позивач вимагав повернути суму передоплати протягом 5-ти робочих днів після отримання листа, а лист відповідачем було отримано 16.12.2008р., то обов’язок повернути суму передоплати виник у відповідача 21.12.2008р.

Враховуючи викладене, судом здійснюється власний розрахунок витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, та 3% річних, починаючи з 22.12.2008р.

Відповідно, три проценти річних складає 141,35 грн. і було розраховано за наступною формулою:

3% річних = Сума заборгованості / 100 х 3 / 365 х кількість днів прострочення

Сума боргу, грн. Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 9003,74з 22.12.2008р. по 30.06.2009р.1913%141,35 Інфляційні витрати склали 772,02 грн. і розраховувалися за наступною формулою: Сума боргу з інфляційними витратами = Сума боргу х Індекс інфляції за кожний місяць прострочення = 9003,74 грн. * 102,9% * 101,5% * 101,4% * 100,9% * 100,5% * 101,1% = 9775,76 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 772,02 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс» (03150, м. Київ, вул. Горького, 157, код ЄДРПОУ 306318828) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 9003 (дев’ять тисяч три) грн. 74 коп. основного боргу, 141 (сто сорок одну) грн. 35 коп. 3% річних, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 02 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.