Ухвала суду № 65363142, 13.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1992/16-ц Номер провадження 22-ц/786/799/17Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» про тлумачення змісту правочину, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення земельної ділянки, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру у Глобинському районі, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-промислова компанія (далі - ТОВ ІПК) «Полтавазернопродукт» про визнання договору оренди припиненим та усунення перешкод у здійсненні права власності на майно шляхом звільнення земельної ділянки.

До початку розгляду судом справи по суті позивач подав заяву про змінення предмету позову, відповідно до якої просив:

тлумачити зміст абзацу 1 пункту 8 Договору оренди землі, укладеного 09 січня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем виробничим підрозділом Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі 23 травня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 травня 2012 року за № 532060004002939, виклавши в такій редакції : «Договір укладено на 5 (п'ять) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою) з початком строку дії з дати 09 січня 2012 року, але в будь-якому випадку діє до моменту збирання врожаю орендарем»;

усунути перешкоди у здійсненні права власності на майно шляхом звільнення ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» (код СДРПОУ 31059651) земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області та посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2 та передачі її власнику. Судові витрати покласти на відповідача.

Нові позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09 січня 2012 року між ним (позивачем), як орендодавцем, та Виробничим підрозділом Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» (код ЄДРПОУ 31059651), як орендарем, строком на п'ять років було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, та належить йому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

Відповідно до умов договору (п.36) дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено. Орендар використовував земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва протягом п'яти років у 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роках, зібрав врожай у 2016 році. Таким чином, всі умови використання земельної ділянки сторонами виконано.

Він бажає самостійно обробляти власну земельну ділянку. Проте, його пропозиція про повернення земельної ділянки, викладена в листі-повідомленні орендарем відхилена. Відповідач вважає, що договір діє протягом 5 років з дати його державної реєстрації, тобто з 23 травня 2012 року, а не з дати його укладення, а тому не є припиненим.

Рішенням Голибнського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» про тлумачення змісту правочину, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення земельної ділянки відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, надавши заяву у якій просить відкласти розгляд справи, посилаючись на ту обставину, що судову повістку у суд відповідач отримав 10 березня 2017 року, а представник відповідача зайнятий у іншому судовому засіданні 13 березня 2017 року.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до переконання, що воно є безпідставним тому, що із повідомлення про вручення поштового відправлення видно, що судову повістку відповідач отримав 09 березня 2017 року, тобто у строки визначені ч. 4 ст. 74 ЦПК України.

Також, відповідач не надав доказів участі його представника у іншому судовому засіданні, крім того, ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», як юридична особа може забезпечити явку іншого представника у судове засідання.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи наявність достатніх даний про права та правовідносини сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справи за відсутності відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ч.ч. 2-4 ст. 213, ст. 637 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, в тому числі, договору.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державного акту про право власності на землю серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4, 51 га., кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на тер торії Кринківської сільської ради.

09 січня 2012 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» (орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки.

При підписанні договору від імені відповідача, як юридичної особи, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, діяв директор Виробничого підрозділу Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» Яроцький Олександр Антонович.

В п. 8 договору було зазначено, що договір укладено на п'ять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), але в будь-якому випадку він діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Пунктом 44 договору оренди земельної ділянки передбачено, що цей договір набирає чинності після його державної реєстрації.

23 травня 2012 року договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему в Глобинському районі, про що є відповідна відмітка на договорі. 25 травня 2012 року земельна ділянка, відповідно до акту приймання-передачі, була передана орендодавцем у строкове платне користування орендарю.

Як передбачено ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною вказаної статті передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії спірного договору не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про витребування землі.

Вищенаведена правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777 цс 16.

За приписами ч.2 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс 16, прийшов до вірного висновку, що строк спірного договору спливає 23 травня 2017 року та правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновку суду першої інстанції про те, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладання, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Як уже зазначалося, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказаний правовий висновок Верховного Суду України стосується лише спірного договору у справі, відносно якої була висловлена правова позиція, не ставить під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.

Так, у постанові Верховного суду України від 18 січня 2017 року по справі № 6-2777цс16 зроблений висновок щодо застосування норм матеріального права, зокрема ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» при визначенні початку строку дії договору оренди землі.

При розгляді справи, що переглядається, також слід встановити початок строку дії договору оренди землі.

Відтак, із урахуванням ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України суд мав врахувати позицію Верховного Суду України відносно початку строку дії договору оренди землі.

Той факт, що у договорі оренди землі, щодо спору про який, Верховним Судом України висловлена правова позиція у постанові від 18 січня 2017 року (справа № 6-2777цс16) зазначено, що відлік строку оренди починається з моменту державної реєстрації, не дає підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки строк дії договору має визначатися виходячи із норм Закону України «Про оренду землі», зокрема із того, що договір оренди землі набирає чинності з моменту його реєстрації (ст.ст. 18, 20 закону України «Про оренду землі»), а висновок Верховного Суду України про те, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності а не з моменту його укладання, може бути застосовано до даного спору, незважаючи про те, що у договорі прямо не вказано, що строк його дії починається з моменту реєстрації.

Не можна вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що до даних правовідносин слід застосувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-162цс13 виходячи із наступного.

У постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі 6-162цс13 Верховним Судом України зроблений висновок щодо моменту укладання договору, а не початку строку дії договору.

Так, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-162цс13 зазначено, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набуває чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати момент укладення договору.

Отже, у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року (справа № 6-162цс13) висловлена правова позиція щодо моменту укладення договору оренди землі, а у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року (справа № 6-2777цс16) правова позиція відносно початку строку дії спірного договору.

При цьому, слід звернути увагу, що момент укладення договору оренди землі та початок строку дії договору оренди землі не є тотожними поняттями.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд не спростував доводів позивача, що з боку орендаря договір укладений не уповноваженою особою, не може бути підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що до початку розгляду справи по суті, позивач, керуючись ст. 31 ЦПК України змінив предмет позову, а саме: спочатку позивач просив: визнати спірний договір оренди земельної ділянки припиненим; усунути перешкоди у здійсненні права власності на майно шляхом звільнення земельної ділянки та передачі її власнику, а після зміни предмету позову просив відповідним чином тлумачити зміст абзацу 1 пункту 8 Договору оренди землі, укладеного 09 січня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем виробничим підрозділом Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та усунути перешкоди у здійсненні права власності на майно шляхом звільнення ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» земельної ділянки та передачі її власнику. При цьому, вимоги позивач обґрунтовував тією обставиною, що строк договору оренди землі укладеного між сторонами сплив.

Разом з тим, суд першої інстанції при встановленні обставин справи вірно звернув увагу, що договір від імені відповідача був підписаний на підставі нотаріально посвідченого доручення ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» - директором виробничого підрозділу Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» Яроцьким О.А., що підтверджується копією доручення, долученого до матеріалів справи (а.с. 49) та витягом з Єдиного реєстру довіреностей.

Право директора виробничого підрозділу Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» укладати договори від імені товариства ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», крім іншого, підтверджується Положенням про виробничий підрозділ Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», затверджене Загальними зборами ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» (а.с.45-47).

Так, згідно п. 4.3. та п. 4.4. Підрозділ здійснює діяльність від імені Товариства, а відповідно до п.7.4. директор Підрозділу на підставі довіреності укладає з юридичними та фізичними особами угоди та діє від імені Товариства в межах повноважень, визначених Положенням та виданої йому довіреності.

У письмових поясненнях представник позивача вказує на порушення Глобинським районним судом ст. 6 Європейської конвенції та посилається на рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 7 липня 2011 року по справі «Сєрков проти України» у якому, у п. 40 зазначено, що суд не вбачає жодного виправдання для зміни юридичного тлумачення, з якою зіткнувся заявник, оскільки Верховний Суд України не навів жодних аргументів, щоб пояснити відповідну зміну тлумачення.

Проте, колегія суддів звертає уваги, що постанова Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року (справа № 6-162цс13) не суперечить постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року (справа № 6-2777цс16), оскільки у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року (справа № 6-162цс13) висловлена правова позиція щодо моменту укладення договору оренди землі, а у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року (справа № 6-2777цс16) правова позиція відносно початку строку дії спірного договору.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Голибнського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

О.В. Прядкіна