Рішення № 6536280, 14.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/649 14.10.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Харчопродпакування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД» про стягнення 11110, 03 грн. Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Калюжна Л.Є., Аксьонов В.Т.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»про стягнення 8055, 77 грн. основного боргу, 837, 26 грн. втрат від інфляційних процесів, 217, 00 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 4-ПК від 26.02.2004 р. на постачання нафтопродуктів.

Ухвалою суду від 10.09.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/649 та призначено її розгляд на 14.10.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2009 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду документи на виконання ухвали суду від 10.09.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно з яким відповідач 17.09.2009 р. отримав ухвалу про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харчопродпакування»(продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Харчопродпакування»(покупець) був укладений договір №4-ПК від 26.02.2004 р., відповідно до умов якого продавець зобов’язався передавати покупцю товар, що є в наявності на кожній з АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД». Крім того, продавець зобов’язався також надавати покупцю послуги з оформлення і передачі в його користування пластикових карток, а також з оформлення і видачі на вимогу покупця документальних довідок, пов’язаних з статистикою використання пластикових карт.

У відповідності до пунктів 10.1., 10.2. договору він набирає сили з моменту його підписання обома сторонами, термін дії договору необмежений.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору №4-ПК від 26.02.2004 р., продавець поставляє покупцю товар на умовах EXW-АЗС, вибірка товару покупцем здійснюється за пластиковими картками, що виготовляються за рахунок продавця і видаються покупцю протягом одного дня з дати підписання даного договору, за умови надання останнім заставної вартості.

Відповідно до пункту 3.4. зазначеного договору, покупець має право здійснити 100% передоплату будь-якої вартості товару. У цьому випадку йому видаються картки на оплачену кількість нафтопродуктів на наступний робочий день, після зарахування сплаченої за товар суми авансу на рахунок продавця. Також, в цьому випадку, право власності на товар переходить до покупця в момент надходження на рахунок продавця грошових коштів за замовлений товар.

Позивач в порядку передоплати перерахував відповідачу 15341, 52 грн., тоді як відповідач відвантажив нафтопродукти у період з 01.11.2008 р. до 30.11.2008 р. на суму 7285, 75 грн., у зв’язку з чим у ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 8055, 77 грн., що відповідачем визнано в акті звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2008 р.

У зв’язку з наведеними обставинами позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 8055, 77 грн. основного боргу, 837, 26 грн. втрат від інфляційних процесів, 217, 00 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 4-ПК від 26.02.2004 р. на постачання нафтопродуктів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення сум попередньої оплати.

20.05.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 73, якою просив відпустити товар на суму 8055, 77 грн. або перерахувати борг на цю суму на рахунок ВАТ «Харчопродпакування». Для надання відповіді на претензію позивач встановив строк один місяць.

Проте у встановлений строк відповідач товар не поставив, грошові кошти не повернув, відповіді на претензію не надав.

За таких обставин позивач правомірно просить стягнути з відповідача 8055, 77 грн. основного боргу, на які не був поставлений відповідачем товар.

Відкрите акціонерне товариство «Харчопродпакування»просить суд також стягнути з відповідача 837, 26 грн. втрат від інфляційних процесів та 217, 00 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 4-ПК від 26.02.2004 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

В ході дослідження наданого позивачем розрахунку позовних вимог судом було встановлено невірність визначення ним початку періоду прострочення, виходячи з наступного. Відповідач зобов’язаний за договором був поставити товар, а не сплатити грошові кошти. З вимогою (претензією № 73 від 20.05.2009 р.) про повернення в порядку ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України решти попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, позивач звернувся до відповідача 21.05.2009 р. і надав строк для відповіді –один місяць. За таких обставин строк повернення грошових коштів у розмірі 8055, 77 грн. настав 21.06.2009 р., а не 01.12.2008 р., як зазначив позивач.

Отже, за період до 07.09.2009 р., як просить позивач, кількість днів прострочки склала 79 днів. За таких обставин річні відсотки підлягають стягненню з відповідача у розмірі 52, 31 грн. (8055, 77 грн. х 3 : 365 днів у році х 79 днів прострочки : 100).

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, то враховуючи, що в липні та серпні 2009 року індекс інфляції знизився, то позивач за цей час не зазнав збитків від інфляції у зв’язку з порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення решти попередньої оплати, у зв’язку з чим стягувати інфляційні втрати з відповідача відсутні.

За таких обставин позов ВАТ «Харчопродпакування»підлягає задоволенню частково –в частині стягнення з відповідача 8055, 77 грн. основного боргу та 52, 31 грн. річних відсотків.

Що стосується стягнення з відповідача 2 000грн. витрат на послуги адвоката, то суд задовольняє цю вимогу частково з наступних підстав.

У відповідності до платіжного доручення № 634 від 03.09.2009 р. Відкритим акціонерним товариством «Харчопродпакування»було сплачено Адвокатському об’єднанню «»Адвокатська компанія «Соколовський і партнери»за складання позовної заяви у даній справі та підготовку документів у даній справі передоплату у розмірі 2000, 00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду договір № 10 від 03.09.2009 р. про надання юридичної допомоги, укладений між ВАТ «Харчопродпакування»та Адвокатським об’єднанням «Адвокатська компанія «Соколовський і партнери», а також платіжне доручення № 634 від 03.09.2009 р. про сплату за послуги 2000, 00 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то і судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню частково, пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»(вул. Попудренка, 52, оф. 815, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 32527593) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харчопродпакування»(вул. Саперно-Слобідська, 25, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 03569120) 8055 (вісім тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 77 коп. основного боргу, 52 (п’ятдесят дві) грн. 31 коп. трьох відсотків річних, 81 (вісімдесят одну) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита, 172 (сто сімдесят дві) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1459 (одна тисяча чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 60 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          В решті позову відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству «Харчопродпакування»(вул. Саперно-Слобідська, 25, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 03569120) 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 90 коп. зайво сплаченого державного мита за подачу позовної заяви у даній справі. При цьому оригінал платіжного доручення № 244 від 02.09.2009 р., яким були сплачені ці кошти, залишається в матеріалах справи.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.