Ухвала суду № 65362175, 09.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/2860/16-ц Головуючий І інстанції - Штих Т. В.

Провадження: 22-ц/790/1433/17 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Бездітка В.М.,

суддів колегії - Сащенка І.С.,Овсяннікової А.І.,

при секретарі - Котлярової М.Ю.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргоюОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2016 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що після укладання шлюбу з ОСОБА_4, вона з 05.05.1982 року зареєстрована та проживає в жилому будинку АДРЕСА_1. 57/100 частин вказаного житлового будинку належало її свекру ОСОБА_5 43/100 частин зазначено будинку належали невідомій позивачу особі, яка проживала та вела господарство окремо від її родини. Відповідно до рішень Харківського облвиконкому № 463 від 20.10.1986р., № 394 від 21.11.1988р., № 268 від 18.09.1989р. «Про знос будинків, що належать громадянам, на правах особистої власності, у зв'язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво» житловий будинок АДРЕСА_1 підлягав знесенню. Вилучення з користування громадян земельних ділянок, на яких розташовані житлові будинки, що належать їм на праві особистої власності та надання житлової площі для відселення мешканців з будинків що підлягають знесенню, здійснювалося згідно з рішеннями міськвиконкому № 174/25 від 11.06.86р., № 360-10 від 09.12.87р., № 160-25 від 13.07.88р., № 139-60 від 14.06.89р. У 1991 р. особі, якій належали 43/100 частин спірного житлового будинку була надана житлова площа для відселення, її було знято з реєстраційного обліку у вказаному будинку та вона переїхала в нове житло. В 1990 року ОСОБА_5 була надана житлова площа для відселення і його було знято з реєстраційного обліку у житловому будинку АДРЕСА_1 і до своєї смерті він був зареєстрований та проживав за іншої адресою. Протягом 1990 та 1991 років житло для відселення було надано всім мешканцям зареєстрованим в указаному будинку, крім позивачки, ці мешканці були зняти з реєстраційного обліку у житловому будинку АДРЕСА_1 та переїхали в нове житло, а будинок знесений не був. Позивачка до теперішнього часу мешкає в спірному будинку і вважає, що вона з 1991 року вона добросовісно заволоділа чужим майном - жилим будинком і надвірними будівлями АДРЕСА_1. ОСОБА_5, яку належало 57/100 частин вказаного будинку помер 13.05.1996р., після його смерті спадщину ніхто не прийняв. У 1999 році Виконавчій комітет Дзержинської районної ради м. Харкова згідно з рішенням № 154/54 від 17.08.1999р. анулював реєстрацію правовстановлюючих документів на будинки у зв'язку з наданням мешканцям житла для відселення, у тому числі і на будинок АДРЕСА_1, не зважаючи на те, що житла для відселення позивачці надано не було. Позивачка, до теперішнього часу продовжує проживати в цьому будинку, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років, утримує його, підтримує у належному стані, постійно та в повному обсязі сплачує комунальні послуги, які надаються за цією адресою.

Просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що позивач добросовісно заволоділа чужим майном, оскільки власники часток житлового будинку АДРЕСА_1 ще у період з 1990 року по 1991 рік були зняти з реєстраційного обліку по вказаному будинку та проживали за іншими адресами, ніяких витрат на утримання будинку не здійснювали. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у позові, не врахував той факт, що на об'єкт нерухомого майна не претендує а ні територіальна громада, а ні інші особи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, володіння позивачкою спірним житловим будинком з надвірними будівлями не є добросовісним, в розумінні положень ст. 344 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав». Спірне домоволодіння підлягало знесенню на підставі рішень Харківського облвиконкому, № 463 від 20.10.1986 № 394 від 21.11.1998 № 268 від 18.09.1989 р. Рішенням № 154/54 від 17.08.1999 Виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова анульована реєстрації правовстановлюючих документів на будинки АДРЕСА_1 у зв'язку з наданням мешканцям житла для відселення. Зазначене рішення позивачем не оскаржувалось, є чинним до теперішнього часу. Суд прийшов до висновку, що відсутні законні підстави для визнання за позивачем права власності на житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

По справі встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 підлягало знесенню і знесено на підставі рішень Харківського облвиконкому, № 463 від 20.10.1986 № 394 від 21.11.1998 № 268 від 18.09.1989. Вилучення з користування громадян земельних ділянок, на яких розташовані житлові будинки та надання житлової площі для відселення здійснювалось згідно з рішенням міськвиконкому № 174/25 від 11.06.1986№ № 360-10 від 9.12.1987; № 160-25 від 13.07.1988; № 139-60 від 14.06.1989р.

З листа КП «Харківське міське бюро технічних інвентаризацій» вбачається, що у КП « Харківське міське бюро технічних інвентаризацій» відсутня інвентаризаційна справа на домоволодіння АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що вказане домоволодіння знесено згідно рішення Виконкому Дзержинської райради народних депутатів № 672 від 12.11.1990р.

Рішенням Виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова № 154/54 від 17.08.1999 анульовано реєстрацію на правовстановлюючі документи на будинки АДРЕСА_1 у зв'язку з наданням мешканцям житла для відселення.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні вимог ст.57,60 ЦПК України на підтвердження того факту, що житловий будинок АДРЕСА_1 на теперішній час існує на законних підставах.

Крім того, позивачем не надані докази того, що у період часу з 1990 р. по 1991 р. вона мала право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач добросовісно заволодів чужим майном, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові є помилковими.

Відповідно до п.п. 9,11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач знала про неможливість набуття нею права власності на вказаний житловий будинок, у зв'язку з тим, що дане домоволодіння підлягало знесенню. Тому в даному випадку відсутня така складова умова набуття права власності за набувальною давністю, як добросовісне заволодіння чужим майном. Крім того, діючим цивільним законодавством не передбачено визнання права власності на майно, яке підлягає знесенню і правова реєстрації якого анульована.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -