Ухвала суду № 65362080, 09.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/731/17 Головуючий І-ої інстанції

Справа № 641/2156/15-к ОСОБА_1

Категорія: ч.ч.1,2 ст.185 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Савченка І.Б., Шабельнікова С.К.,

при секретарі Боровській О.В.,

за участю: прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові у режимі відеоконференції кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, -

визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України 1 рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст.185 КК України 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання 2 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань УДПтС України в Харківській області до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Термін відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено обчислювати з моменту його взяття під варту, тобто з 11 листопада 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 термін попереднього увязнення з 11 листопада 2016 року по 06 грудня 2016 року із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Як встановив суд, 31 грудня 2011 року приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_2, знаходячись в приміщені супермаркету «Класс» по пр. Героїв Сталінграду, 136/8 в м. Харкові, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, скориставшись неуважністю раніше не знайомого йому чоловіка ОСОБА_3, шляхом вільного доступу, дістав з кишені його куртки, мобільний телефон «Самсунг С-5212», вартістю 537 гривень. Після чого ОСОБА_2 з місця скоєння кримінального правопорушення втік, обернувши викрадене на власну користь, завдавши тим самим ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 16 березня 2012 року в денний час, ОСОБА_2, повторно, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Одеська» в м. Харкові, сівши в маршрутне таксі, побачив раніше не знайомого йому чоловіка ОСОБА_4, котрий стояв попереду і у якого з кишені джинсів сторчав мобільний телефон, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, скориставшись неуважністю даного чоловіка, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, дістав з передньої кишені його джинсів, мобільний телефон «Нокиа», вартістю 841 грн.. Після чого ОСОБА_2 на зупинці громадського транспорту «кінотеатр Салют» по пр. Г. Сталінграда в м. Харкові вийшов, покинувши місце скоєння кримінального правопорушення, обернувши викрадене на власну користь, завдавши тим самим ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок та призначити йому більш мяке покарання, не повязане з позбавленням волі. Зазначає, що відповідно до ст.89 КК України він є особою не судимою, а тому суд безпідставно врахував у вироку те, що він раніше судимий. Також обвинувачений зазначає, що суд у вироку дійшов висновку, що він ухилявся від лікування захворювання на туберкульоз, однак це не відповідає дійсності, оскільки, як зазначив обвинувачений, він у березні 2015 року був виписаний з лікувального закладу та щодо прогресування свого захворювання не знав. Також вважає необґрунтованим висновок у вироку про те, що він ухилявся від суду, у звязку з чим знаходився у розшуку, оскільки суд не повідомляв його належним чином про призначені судові засідання. Крім того, просить врахувати, що він є інвалідом, а тому соціальної небезпеки для суспільства не являє в силу своєї безпорадності.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, прокурора, який вважав вирок суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження розглянуто судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), а також у вчиненні викрадення чужого майна (крадіжки) повторно, за викладених у вироку обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорювалися і докази щодо яких не досліджувалися, апеляційним судом, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, не переглядаються.

За встановлених судом обставин кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.ч.1,2 ст.185 КК Україниє правильною.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, суд врахував, що скоєні обвинуваченим злочини відносяться до злочинів середньої тяжкості, а також врахував дані про особу ОСОБА_2, який раніше в силу ст.89 КК України не судимий, офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується задовільно, перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з липня 2012 року з діагнозом: синдром алкогольної залежності, на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

Також судом враховане і те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово був засуджений з іспитовим строком, і хоча вказані судимості погашені, належних висновків для себе не зробив, а крім того, він хворіє на відкриту форму туберкульозу, від лікування ухиляється, веде бродячий образ життя, порушував умови запобіжного заходу, у звязку з чим більше року перебував у розшуку.

В якості обставини, яка помякшує покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд надав правильну оцінку викладеним обставинам та призначив ОСОБА_2 покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України. В той же час, доводи обвинуваченого, викладені в його апеляційній скарзі, щодо необхідності призначення йому покарання, не повязаного з позбавленням волі, не є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, обвинувачений вказує на те, що суд безпідставно врахував те, що він раніше судимий. Однак такі ствердження обвинуваченого суперечать змісту мотивувальної частини вироку. Суд вказав, що ОСОБА_2 є особою в силу ст.89 КК України не судимою. Разом з тим, матеріали кримінального провадження містять дані про те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та йому призначалось покарання зі звільненням від його відбування з іспитовим строком, однак застосування ст.75 КК України не сприяло виправленню ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, про що обґрунтовано зазначив суд при вирішенні питання про можливість призначення ОСОБА_2 покарання без ізоляції його від суспільства. По справі також відсутні документальні дані про відшкодування обвинуваченим спричинених збитків.

Крім того, матеріалами справи підтверджено те, що ОСОБА_2 був обізнаний, про те що в провадженні суду перебуває кримінальне провадження у відношенні нього, однак, порушивши застосований щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, від суду ухилявся, у звязку з чим оголошений у розшук.

Враховуючи викладене, призначене ОСОБА_2 покарання в межах санкції закону за злочини, у вчиненні яких його визнано винуватим, за видом і розміром в повній мірі відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і даним про його особу, є обґрунтованим та справедливим, а тому підстав для його помякшення колегія суддів не вбачає. При цьому колегія суддів враховує, що остаточне покарання ОСОБА_2 призначено за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Підстави для помякшення призначеного обвинуваченому покарання відсутні, оскільки виключних даних про особу обвинуваченого та обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості скоєних злочинів, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення або суттєво вплинути на його суть, апеляційним судом не встановлено, а тому підстави для скасування вироку відсутні.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданої обвинуваченим апеляційної скарги, оскільки вона не містить в собі доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому покарання.

Враховуючи, що у відношенні обвинуваченого був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк попереднього увязнення ОСОБА_2 підлягає зарахуванню у строк покарання у порядку ч.5 ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2016 року у відношенні ОСОБА_2 без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання попереднє увязнення з 07 грудня 2016 по 9 березня 2017 року із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Шабельніков