Рішення № 65360144, 14.03.2017, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 14.03.2017

ЄУ № 430/1963/13-ц

Провадження №2/420/9/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону використання земельної ділянки та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки, визнання права власності,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Червоножовтневої сільської ради Станично-Луганського району, відділу Держземагенства у Станично-Луганському районі про визнання частково недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

21.08.2013 ОСОБА_1 звернувся до Станично-Луганського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2, в якому просить:

- заборонити ОСОБА_2 незаконне цільове землекористування ділянки 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_2 46900 грн., як відшкодування матеріальної та моральної шкоди та судові витрати.

09.10.2013 відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся до Станично-Луганського районного суду Луганської області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, в якій просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22.12.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського нотаріального округу Грінчишиною Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 935;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2;

- стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування свого позову відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на те, що 22.12.2010 між ним та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Грінчишиною Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 935. Пунктом 2 даного договору зазначено: «Предметом цього договору є земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 0,2500 гектарів у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2». ОСОБА_2 посилається на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо предмету даного правочину. Так, на момент укладення оспорюваного правочину йому належала земельна ділянка, площею 0,2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 23.08.2005. Крім того, ОСОБА_2 належали ще дві земельні ділянки площею 0,6218 га та 0,8576 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа двох земельних ділянок складає 1,4794 га, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 23.08.2005. При цьому в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 23.08.2005 невірно зазначена адреса обох ділянок: АДРЕСА_1, тоді як земельна ділянка, площею 0,8576 га розташована за адресою: АДРЕСА_2. Після підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 виявив, що предметом договору є зазначена земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2500 га, тоді як при укладенні договору ОСОБА_2 вважав, що укладає договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8576 га, відповідно до попередньої домовленості з позивачем за первісним позовом. В подальшому відповідач (позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 відмовився розірвати оспорюваний правочин, та не визнає за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

09.10.2013 третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 звернулась до Станично-Луганського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Червоножовтневої сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, відділу Держгеокадастру у Станично-Луганському районі Луганської області, в якій просить:

- визнати недійсним рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 №10/6 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині передачі в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_5 від 23.08.2005 на ім'я ОСОБА_2;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22.12.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Грінчишиною Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 935.

Ухвалами Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29.10.2013 вказані зустрічний позов та позов третьої особи прийняті до розгляду (а.с. 69, том № 1).

На виконання вимог Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» № 1632-VII від 12.08.2014 та розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 дана цивільна справа зі Станично-Луганського районного суду Луганської області була передана до розгляду до Новопсковського районного суду Луганської області. Ухвалою Новопсковського районного суду від 28.09.2015 справу прийнято до провадження суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 21.12.2016 первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону використання земельної ділянки та відшкодування матеріальної та моральної шкоди було залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили.

05.01.2017 до Новопсковського районного суду Луганської області надійшла уточнена позовна заява третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Червоножовтневої сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, відділу Держгеокадастру у Станично-Луганському районі Луганської області, в якій вона просить (а.с. 228, том № 1):

- визнати недійсним рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 №10/6 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині передачі в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 23.08.2005 на ім'я ОСОБА_2, реєстр за №010542300070;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22.12.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Грінчишиною Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 935.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 14.03.1987 вона уклала шлюб з ОСОБА_2, зареєстрований Новорозсошанською сільською радою Новопсковського району Луганської області, актовий запис № 2. Під час шлюбу, 03.11.2004 з відповідачем ОСОБА_2 придбали недобудовану будівлю школи, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Покупцем вищезазначеної будівлі зазначено відповідача ОСОБА_2 Проте, 11.10.2011 відповідач ОСОБА_2 без її згоди та відома продав 1/2 частку належного їм нерухомого майна своєму знайомому - відповідачу ОСОБА_1, уклавши з ним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Луганської області Галкіним С.А. Після чого ОСОБА_3 звернулась до Станично-Луганського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12.01.2016 у справі № 430/690/12-ц визнано об'єкт незавершеного будівництва, недобудовану будівлю школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки об'єкту незавершеного будівництва, недобудованої будівлі школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 11.10.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Галкіним С.А., зареєстрований в реєстрі за № 892; зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 1/2 частку об'єкту незавершеного будівництва, недобудовану будівлю школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили.

Наприкінці вересня 2012 року третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_6 дізналася від свого чоловіка ОСОБА_2, що ним була самостійно приватизована земельна ділянка, на якій розташований зазначений об'єкт незавершеного будівництва, недобудована будівля школи, після чого дана земельна ділянка 22.12.2010 ОСОБА_2 продана ОСОБА_1 Третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 вважає рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 № 10/6, яким передано у власність відповідача за первісним позовом земельну ділянку площею 0,25 га, незаконним, оскільки на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомості, який належить їй та ОСОБА_2 на праві сумісної власності, а тому і земельна ділянка є їх сумісною власністю. А оскільки вона не надавала згоди чоловікові на відчуження земельної ділянки, то договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки є недійсним.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом було вжито заходів для повідомлення сторін про розгляд справи, при цьому позивач за первісним позовом, ОСОБА_1, повідомлений шляхом SMS на номер телефону НОМЕР_7 та шляхом направлення судової повістки поштою на адресу, за якою він зареєстрований як внутрішньо переміщена особа (а.с. 148, том № 1, до суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання»). ОСОБА_1 суд про зміну свого міста проживання чи зміну номеру засобів зв'язку не повідомляв, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача за первісним позовом, ОСОБА_7, повідомлений про дату та місце судового засідання шляхом направлення SMS -повістки на номер НОМЕР_1, та направлення судової повістки поштовим зв'язком (повістку отримано ним особисто 24.03.2017), причини неявки суду не повідомив.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги третьої особи, ОСОБА_3, визнає у повному обсязі.

Третя особа, ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилася. Представник третьої особи ОСОБА_8 надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги відповідача за первісним позовом визнає у повному обсязі, на задоволенні своїх позовних вимог наполягає.

Від представника відповідача за позовом третьої особи, Червоножовтневої (Сотенської) сільської ради Станично -Луганського району Луганської області, 21.02.2017 надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

Відповідач за позовом третьої особи - відділ Держземагенства в судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі документів.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд виходить з такого.

22.12.2010 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець (відповідач за первісним позовом) передає у власність покупця (позивача за первісним) земельну ділянку, а покупець приймає у власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, і зобов'язується сплатити за неї встановлену у договорі грошову суму.

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку; загальна площа ділянки становить 0,25 га., кадастровий номер НОМЕР_8.

Договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 4272294.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, при укладенні оспорюваного договору він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо предмету даного правочину, оскільки вважав, що укладає договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8576 га.

Статтею 229 ЦК України зазначено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо. Однак не будь-яка помилка може братися судом до уваги. Так, для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, Цивільний кодекс України розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З роз'яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними", вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за зустрічним позовом, відповідачу за первісним позовом належить на праві власності дві земельних ділянки, а саме: земельна ділянка площею 1,4794 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери: НОМЕР_9, НОМЕР_10 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 (а.с. 39, том № 1)) та земельна ділянка площею 0, 25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер: НОМЕР_2 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11 (а.с. 11, том № 1)).

Як зазначено вище, 22.12.2010 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець (відповідач за первісним позовом) передає у власність покупця (позивача за первісним позовом) земельну ділянку, а покупець приймає у власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, і зобов'язується сплатити за неї встановлену у договорі грошову суму.

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку; загальна площа ділянки становить 0,25 га., кадастровий номер НОМЕР_8.

11 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки об'єкту незавершеного будівництва, недобудованої будівлі школи, за умовами якого продавець передає 1/2 частку об'єкту незавершеного будівництва, недобудовану будівлю школи технічною готовністю 57% у власність покупцеві, а покупець приймає у власність вказану 1/2 частку об'єкту незавершеного будівництва, недобудованої будівлі школи, і зобов'язується сплатити за неї обговорену грошову суму.

Предметом цього договору є 1/2 частка об'єкту незавершеного будівництва, недобудованої будівлі школи технічною готовністю 57% у вигляді недобудованої будівлі школи (цегла), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, яка приватизована. Кадастровий номер НОМЕР_8.

Згідно договору купівлі-продажу недобудованої будівлі школи від 03.11.2004, укладеного продавцем Червоножовтневою сільською радою та покупцем ОСОБА_2, продавець передає у власність, а покупець приймає у власність недобудовану будівлю школи готовністю 57% і зобов'язується сплатити за неї обговорену грошову суму. Предметом цього договору є недобудована будівля школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, норма розміру якої не визначена та буде встановлена Державним актом на право власності на землю або договором оренди (а.с. 63. том № 1).

Відповідно до рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 № 10/6 передано у приватну власність громадянам ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку та господарських споруд у розмірі до 2 га (а.с. 35, том № 1).

Враховуючи наведене вище законодавство, наявні договори купівлі-продажу земельної ділянки та нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом, був обізнаний щодо предмету договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2010, оскільки 11.10.2011 відчужив нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

Крім того, наявні у позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом земельні ділянки мають різний розмір, різне цільове призначення, різну вартість. До того ж, з часу укладення спірного договору - 22.10.2010 та до часу звернення з відповідним позовом до суду - 09.10.2013 минуло майже три роки, що робить сумнівним посилання позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом про те, що він через декілька днів звернувся до нотаріуса щодо наявної помилки, яка пояснила останньому, що договір слід розірвати за взаємною згодою сторін, або в судовому порядку. Доказів звернення до відповідача за зустрічним позовом щодо розірвання договору позивач за зустрічним позовом не надав.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, позивачу за зустрічним позовом належить дві земельні ділянки площею 0,25 га та 1,4794 га на підставі відповідних Державних актів на право на земельну ділянку. Земельна ділянка площею 0,8576 га входить до складу земельної ділянки площею 1,4794 га за одним Державним актом на право власності, що унеможливлює її відокремлення та окреме відчуження згідно вимог чинного земельного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом не довів в установленому законом порядку обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог за позовом.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог зустрічного позову слід відмовити за недоведеністю.

Щодо вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3, суд зазначає таке.

Згідно договору купівлі-продажу недобудованої будівлі школи від 03.11.2004, укладеного продавцем Червоножовтневою сільською радою та покупцем ОСОБА_2, продавець передає у власність, а покупець приймає у власність недобудовану будівлю школи готовністю 57% і зобов'язується сплатити за неї обговорену грошову суму. Предметом цього договору є недобудована будівля школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, норма розміру якої не визначена та буде встановлена Державним актом на право власності на землю або договором оренди (а.с. 63. том № 1).

Відповідно до рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 № 10/6 передано у приватну власність громадянам ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку та господарських споруд у розмірі до 2 га (а.с. 35, том № 1).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 (а.с. 11, том № 1)), виданого на підставі рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 № 10/6 позивачу за зустрічним позовом, відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0, 25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер: НОМЕР_2.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12.01.2016 у справі № 430/690/12-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15.06.2016, визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки об'єкту незавершеного будівництва, недобудованої будівлі школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 11.10.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Галкіним С.А., зареєстрований в реєстрі за № 892; зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 1/2 частку об'єкту незавершеного будівництва, недобудовану будівлю школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, вказаним рішенням суду визнано об'єкт незавершеного будівництва, недобудовану будівлю школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Даним рішенням суду встановлено, що згідно договору купівлі-продажу недобудованої будівлі школи від 03.11.2004, укладеному продавцем Червоножовтневою сільською радою та покупцем ОСОБА_2, продавець передає у власність, а покупець приймає у власність недобудовану будівлю школи готовністю 57% і зобов'язується сплатити за неї обговорену грошову суму. Предметом цього договору є недобудована будівля школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Майно за договором купівлі-продажу від 03.11.2004, а саме недобудована будівля школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було набуте у право власності ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_3.

Отже, недобудована будівля школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12.01.2016 у справі 430/690/12-ц набрало законної сили.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, право власності на об'єкт незавершеного будівництва, недобудовану будівлю школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (на підставі договору купівлі-продажу недобудованої будівлі школи від 03.11.2004, укладеному продавцем Червоножовтневою сільською радою).

Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 89 ЗК України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу недобудованої будівлі школи від 03.11.2004) у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя.

Статтею 120 ЗК України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу недобудованої будівлі школи від 03.11.2004) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Підпунктом «ґ» п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільноправових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. № 1702-VI.

Відповідно до п. 18-2 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-270цс15 від 21.12.2015 у спорі про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки, приватизованої одним із подружжя в період шлюбу, земельна ділянка, приватизована одним із подружжя у період шлюбу для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. У разі будівництва подружжям на такій земельній ділянці житлового будинку, право спільної сумісної власності на який виникає в обох з подружжя, відповідне право в обох з подружжя виникає і на земельну ділянку, відведену для будівництва будинку.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 (а.с. 11, том № 1)), виданого на підставі рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 № 10/6 позивачу за зустрічним позовом, відповідачу за первісним позовом належить на праві власності земельна ділянка площею 0, 25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер: НОМЕР_2.

За договором купівлі-продажу ? частки об'єкту незавершеного будівництва від 11.10.2011 об'єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_8.

Враховуючи вище викладене, спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки на ній знаходиться об'єкт нерухомого майна, яке належить останнім на праві спільній сумісній власності.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Як зазначається у Наказі Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», про наявність згоди другого подружжя зазначається у тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.

Спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладався без згоди третьої особи, що не оспорювалось сторонами у справі.

За таких обставин, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає доведеним той факт, що позивач не надавала згоду на укладення спірного договору.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам необхідно мати на увазі, що купівля-продаж, рента, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, у тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, відповідно до статті 210 ЗК повинні визнаватися недійсними - із наслідками, передбаченими відповідними статтями ЦК.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 22.12.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Грінчишиною Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 935, підлягають задоволенню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2013 р. у справі № 6-169цс12.

Враховуючи, що рішенням Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 № 10/6 ОСОБА_2 виділена для будівництва та обслуговування жилого будинку земельна ділянка, площею 0,2500 га. в особисту приватну власність, що є порушенням наведеного вище земельного законодавства, то позовна вимога третьої особи про визнання недійсним рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 №10/6 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині передачі в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, підлягає задоволенню. А отже підлягає задоволенню вимога третьої особи про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_3 від 23.08.2005 на ім'я ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом. Судові витрати за позовом третьої особи слід стягнути з відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки, визнання права власності відмовити.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Червоножовтневої сільської ради Станично-Луганського району, відділу Держземагенства у Станично-Луганському районі про визнання частково недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним рішення Червоножовтневої сільської ради від 26.01.2005 №10/6 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині передачі в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12 від 23.08.2005 на ім'я ОСОБА_2, реєстр за №010542300070.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22.12.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Грінчишиною Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 935.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 86 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 86 грн.

Стягнути з Червоножовтневої сільської ради Станично-Луганського району на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 86 грн.

Стягнути з відділу Держземагенства у Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 86 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.С. Стеценко