Ухвала суду № 65360016, 14.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/38/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

14.03.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Єгорової С.М.,Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 березня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальних збитків (страхового відшкодування), завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» про :

-стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму страхового відшкодування (матеріального збитку) в розмірі 114 949,38 (сто чотирнадцять тисяч дев'яносто сорок дев'ять) грн. 38 коп.;

-стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму, яка сплачена за виконання звіту про оцінку матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу в розмірі 1 500, 00 (одна тисяча п'ятсот) грн., 00 коп.

В обгрнутування своїх позовних вимог зазначила, що 12 серпня 2014 року між нею та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування № 1393663-02-12-01транспортного засобу «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

30 листопада 2014 року об 11 год. 20 хв. в м. Кіровограді на перехресті вулиць Кірова та ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КІА SORENTO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та транспортним засобом «Ніссан Тіда», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого належний їй автомобіль отримав значні механічні пошкодження.

ОСОБА_2 зазначила, що в березні 2015 року отримала страхове відшкодування від відповідача в розмірі 13 450, 00 грн. Однак вказана сума нарахована спеціалістами Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО», чим фактично відповідач підтвердив настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Проте, з таким розміром збитків та страхового відшкодування ОСОБА_2 не погоджується, оскільки пошкоджений автомобіль не відновлено, а тому відповідно до п.п. 16.20 Договору вона замовила незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, про спеціалістом було надано звіт.

Таким чином, на думку позивачки відповідач повинен сплатити страхове відшкодування за ремонт пошкодженого транспортного засобу в розмірі матеріального збитку, який становить 114949,38 грн., виходячи із даних звіту № 50 від 27 березня 2015 року розмір матеріального збитку становить 128399,38 грн., за вирахуванням сплаченого у добровільному порядку страхового відшкодування в сумі 13450,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 114949,38 грн. та 1500,00 грн. витрат за оцінку матеріального збитку пошкодженого автотранспорту, а всього 116449,38 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судові витрати по справі на суму 1746,74 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити, яким відмовити в задоволені позову.

Зазначило, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовав норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_5, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом Першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування № 1393663-02-12-01транспортного засобу «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (том. 1, а.с. 27-29, 73-78).

Пунктом 4.1.1. Договору встановлено, що (дорожньо-транспортна пригода за умови, що особа, винна в скоєнні ДТП, встановлена, і ця особа - не водій застрахованого ТЗ) здійснити страхову виплату позивачу, а позивач зобов'язався сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (том.1, а.с. 73).

Згідно п. 3.1. Договору, визначена страхова сума у розмірі 189 000, 00 грн.

30 листопада 2014 року об 11 год. 20 хв. в м. Кіровограді на перехресті вулиць Кірова та ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КІА SORENTO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та транспортним засобом «Ніссан Тіда», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого належний їй автомобіль отримав значні механічні пошкодження, що підтверджується протоколом технічного огляду транспортного засобу від 10.12.2014 року (том.1, а.с. 14).

ОСОБА_2 звернулася до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» із заявою про здійснення страхового відшкодування, на що відповідно до положень ст. 979 ЦК України відповідачем складено звіт від 24.03.2015 року № 627683/Д, яким визначена сума збитку становить 221 773, 00 грн., дійсна вартість за страхованого транспортного засобу становить 221 085, 00 грн. Відповідно до 4.1.5. Договору, встановлено, що безумовною франшизою за ризиком становить 10%, що дорівнює 13 450, 00 грн. (том.1, а.с. 107).

Згідно п. 16.1.1. Договору, страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі письмової заяви страхувальника і страхового акту про визнання випадку «страховим/не страховим», який складається страховиком на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розміру заподіяного збитку.

При пошкоджені ТЗ внаслідок страхового випадку страховик складає кошторис збитків, в який включається вартість запасних частин, деталей, матеріалів і ремонтних робіт (п. 16.4 Догоаору).

Пунктом 16.4.1. передбачено, що кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунку СТО, рекомендованої страховиком. Згодою страховика та згідно заяви страхувальника підставу для розрахунку кошторису вартості відновлення може бути змінено (п. 16.4.2 Договору).

Відповідно до п. 16.6 Договору розмір страхового відшкодування у разі пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ розраховується на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ і документів, які підтверджують факт страхового випадку і розмір заподіяного збитку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати ліміту відповідальності страховика по ТЗ на момент настання страхового випадку. Розмір страхового відшкодування дорівнює сумі заподіяних збитків з урахуванням: - встановленої у цьому договорі франшизи (віднімається); - додаткових витрат страхувальника (його представника), пов'язаних з рятуванням застрахованого ТЗ та зменшенням збитків, заподіяних внаслідок настання страхового випадку; - пропорційної відповідальності страховика; - спеціальних умов, визначених у договорі; - одержаної суми відшкодування збитків від особи, відповідальної за відшкодування цих збитків.

Пунктом 16.20 Договору передбачнео, що факт повної загибелі застрахованого ТЗ визначається, виходячи з вартості відновлювального ремонту, розрахованої на момент настання страхового випадку: - на підставі документа, що є підставою для визначення розміру збитку відповідно до умов договору.

У разі виникнення спорів між сторонами щодо вартості відновлювального ремонту застрахованого ТЗ, факт повної загибелі ТЗ визначається, виходячи з вартості відновлювального ремонту, розрахованої на момент настання страхового випадку: - на підставі висновку авто товарознавчого дослідження щодо вартості відновлювального ремонту застрахованого ТЗ (незалежно від того, який документ є підставою для розрахунку суми страхового відшкодування); або - іншим шляхом, який не суперечить вимогам чинного законодавства України, за наявності згоди страховика.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала. При цьому, згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що згідно рахунку фактури , складеним ТОВ «ВТ-СЕРВІС» за зверненням відповідача, встановлена вартість ремонтних робіт автомобіля ОСОБА_2 «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в сумі 221 773, 00 грн. з ПДВ (том.1, а.с. 99).

Згідно зі ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час скоєння ДТП, (далі - Закон) страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст.1188 ЦК).

Відповідальність є наслідком вини та означає засноване на законі зобов'язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами.

За положеннями ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначені у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування. При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Згідно ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована

(страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину,

що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41

цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має

право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим

Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ)

встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та

обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж

одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох

років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з

моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до п.п.33.1.1-33.1.3 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час скоєння ДТП, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально; проінформувати один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси.

Згідно з п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується особою, яка завдала шкоди.

В суд першої інстанції відповідачем надано звіт про оцінку транспортного засобу «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеним ФО-П ОСОБА_6 від 05.02.2015 року № 15/1/45/627683, відповідно до якого ринкова вартість оцінюваного транспортного засобу на дату дослідження становить 221 085, 62 грн. (том. 1, а.с. 101). Однак використання ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» встановленої вищевказаним звітом ринкової вартості транспортного засобу на дату дослідження 05.02.2015 року та встановлення на цій підставі обставин повної загибелі транспортного засобу «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 суперечить умовам розділу 6 Договору.

Крім того, до позовної ОСОБА_2 долучено звіт про оцінку транспортного засобу марки «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеним суб'єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_7 від 27.03.2015 року № 50 на момент скоєння ДТП 30.11.2014 року, згідно якого:

- ринкова вартість представленого на дослідження колісного транспортного засобу на момент пошкодження становить - 283 106,27 грн.;

- вартість відновлювального ремонту становить - 128 399,38 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судової авторозначвої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 143, ч.1 ст. 144 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Ураховуючи правову природу спору за клопотання відповідача ухвалою суду від 17 серпня 2016 року у справі призначено судову авторознавчу експертизу (том. 2, а.с. 12-15).

Згідно висновку судової авторозначої експертизи від 26 січня 2017 року № 19/12-3/113:

-вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Tiida» 2013 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, унаслідок його пошкодження в результаті ДТП, яка сталася 30.11.2014 року, станом на дату ДТП складає 152 653, 03 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят три грн.. 03 коп.);

-ринкова вартість автомобіля «Nissan Tiida» 2013 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, у технічно справному стані до моменту настання ДТП, яка сталася 30.11.2014 року, станом на дату ДТП, дорівнює 283 095, 13 грн. (двісті вісімдесят три тисячі дев'яносто п'ять грн.. 13 коп.) (том. 2, а.с. 49-80).

Згідно висновок вищевказаної експертизи розмір відновлювального ремонту автомобіля позивачки та розмір завданих матеріальних збитків збігається (відповідає) розміру відновлювального ремонту та матеріального збитку, що визначений звітом № 50 від 27 березня 2015 року і взятий судом за основу при задоволення позовних вимог.

Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО» не спростовано ні якими іншими належними та допустимими доказами, що розмір страхового відшкодування іншій, або його нараховано з порушенням вимог чинного законодовства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: