Рішення № 6535983, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/238 12.10.09 За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Буйницького Олександра Андрійовича до 1) Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39 В» 2) Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Коваленка Олександра Сергійовича про визнання недійсним договору оренди № 01/08 від 01.01.2008 р.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Максимков В.А.

від відповідача 1: не з’явились

від відповідача 2: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним договору найму нежитлового приміщення № 01/08 від 01.01.2008 р., укладеного між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39 В»та Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Коваленком Олександром Сергійовичем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладенням зазначеного договору відповідачі порушили права позивача як орендаря приміщення, яке є об’єктом оренди за вказаним договором, а також положення законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.04.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник позивача подав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідачі в односторонньому порядку припинили укладені між позивачем та відповідачем 1 договір оренди від 12.01.2007 р. № 01/П та договір суборенди 02.12.2006 р. № 001, укладений між позивачем та відповідачем 2, чим порушили вимоги ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що договір оренди № 01/08 від 01.01.08 р., який укладено між відповідачами не має жодного відношення до приміщення, яке орендує позивач. При цьому відповідач 1 відзначає, що договір від 01.01.2008 р. № 01/08 припинений з 01.01.2009 р., у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

З метою забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»судом, було надіслано запити № 06-37.1/2015 від 27.07.2009 р., № 06-37.1/2472 від 11.09.09 р. про надання відомостей щодо загальної площі приміщення підвалу у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. П. Григоренка, 39-В та про надання суду копій матеріалів реєстраційної справи вищезазначеної, включаючи план підвального приміщення, розташованого у цій будівлі.

У відповідь на вказані запити, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»повідомило, що за даними інвентаризаційної справи за адресою: м. Київ, пр-т. П. Григоренка, 39-В, інвентаризація підвалу не проводилась і її загальна площа не визначалась.

Розгляд справи переносився через неявку у судове засідання повноважних представників сторін, неналежне виконання ними вимог суду та необхідність витребування додаткових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів на виклик суду не з’явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.10.09 р. за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2006 р. між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39 В»та Фізичною особою –підприємцем Буйницьким Олександром Анатолійовичем укладено договір оренди приміщення № 01/П, за умовами якого відповідач 1 зобов’язався передати, а позивач –прийняти у строкове платне користування приміщення підвалу багатоквартирного будинку № 39-В по пр-ту П. Григоренка у місті Києві, загальною площею 65, 00 кв.м. для розміщення офісу.

02.12.2006 р. між Фізичною особою –підприємцем Буйницьким Олександром Анатолійовичем та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Коваленком Олександром Сергійовичем укладено договір суборенди № 001, за яким позивач зобов’язався передати, а відповідач 2 –прийняти у строкове платне володіння нежиле приміщення підвалу багатоквартирного будинку № 39-В по пр-ту П. Григоренка у місті Києві, загальною площею 65, 00 кв.м. для розміщення офісу.

Пунктом 1.6. договору суборенди визначено, що орендоване приміщення, що передається в суборенду за цим договором знаходиться у володінні та користуванні позивача на підставі договору оренди нежилого приміщення № 01/П від 02.12.2006 р., укладеного між власником приміщення – Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39 В»та Фізичною особою –підприємцем Буйницьким Олександром Анатолійовичем.

Як підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.02.2007 р., позивач передав, а відповідач 2 –прийняв приміщення, розташоване за адресою м. Київ, пр-т. П. Григоренка, 39-В.

Згідно п. 2.2. договору строк суборенди складає 11 місяців з дня приймання-передачі орендованого приміщення за актом, що має бути вчинено до 01.02.2007 р.           

12.01.2007 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір оренди приміщення № 01/П, яким сторони погодили передачу у строкове платне користування цокольного поверху багатоквартирного будинку № 39-В по пр-ту П. Григоренка у місті Києві, загальною площею 65, 00 кв.м. для розміщення офісу.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди № 01/П від 12.01.2007 р. строк його дії –2 роки та 11 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі.

Пунктом 12.2. договору оренди № 01/П від 12.01.2007 р. сторони встановили, що договір оренди від 02.12.2006 р. вважається таким, що втратив силу.

Факт виконання відповідачем 1 свого зобов’язання за договором оренди № 01/П від 12.01.2007 р. щодо передачі приміщення підтверджується відповідним актом від 01.02.2007 р.

12.02.2007 р. позивач та відповідач 1 уклали додаткову угоду № 1 про зміну зобов’язань за договором № 01/П від 12.01.2007 р., якою доповнили розділ 4 договору № 01/П від 12.01.2007 р. пунктом 4.4., у якому зазначається, що у разі проведення позивачем капітального ремонту приміщення, що належить відповідачу 1, за власний рахунок та за погодженням з відповідачем 1, витрати на проведення такого ремонту покладаються на відповідача 1 та відшкодовуються позивачу в повному обсязі згідно кошторису шляхом взаємозаліку, а саме: позивач має право не вносити орендної плати за користування приміщенням протягом певного часу пропорційно кошторису на проведення капітального ремонту.

При цьому пунктом 4.4. зазначеної додаткової угоди встановлено, що протягом зазначеного періоду відповідач не має права користуватися положеннями п. 10.3. договору, яким передбачено, що відповідач 1 має право відмовитися від договору, якщо позивач не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема договором про надання послуг № 10/06 від 10.06.2007 р., додатковою угодою № 1 до договору про надання послуг № 10/06 від 10.06.2007 р. та актом прийому передачі наданих послуг від 28.09.2007 р., позивачем було виконано роботи та послуги по впорядкуванню прибудинкової території та ремонту на загальну суму 28475, 00 грн.

05.11.2007 р. позивач звернувся до відповідача 2 з листом, у якому повідомив, що термін договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р. закінчується 31.12.2007 р. та запропонував відповідачу 2 надати інформацію про продовження або відмову від подальшої суборенди приміщення за вказаним договором.

Листом від 05.11.2007 р. відповідач 1 повідомив позивача про готовність продовжити оренду приміщення за адресою м. Київ, пр-т. П. Григоренка, 39-В.

Проте, як зазначає Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Буйницький Олександр Андрійович, з січня 2008 року відповідач 2 перестав сплачувати орендну плату за договором та допускати позивача до орендованого приміщення, мотивуючи це тим, що 01.01.2008 р. між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39 В»та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Коваленком Олександром Сергійовичем укладено договір найму нежитлового приміщення № 01/08, за яким орендоване позивачем приміщення відповідач 1 безпосередньо передав в оренду відповідачу 2.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв’язку з укладенням договору найму нежитлового приміщення № 01/08 від 01.01.2008 р. відповідачі грубо порушили права позивача, зокрема відповідач 1 в односторонньому порядку припинив договір № 01/П від 12.01.2007 р., укладений між ним та позивачем, а відповідач 2 в односторонньому порядку припинив договір суборенди № 001 від 02.12.2006 р., укладений між ним та позивачем, а відтак договір найму нежитлового приміщення № 01/08 від 01.01.2008 р. має бути визнати недійсним як такий, що не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже зазначалось, договір оренди № 01/П від 12.01.2007 р., укладений між позивачем та відповідачем 1 строком на 2 роки та 11 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі.

Таким чином, враховуючи, що акт прийому-передачі сторонами підписано 01.02.2007 р., то договір оренди № 01/П від 12.01.2007 р. діє відповідно до 30.11.2009 р.

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про розірвання договору оренди № 01/П від 12.01.2007 р. за згодою сторін, або в судовому порядку, зазначений договір є дійсним, а отже його умови є обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

У ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належить майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

Оскаржуваний договір № 01/08 було укладено відповідачами 01.01.2008 р., в той час як майнові права на приміщення цокольного поверху багатоквартирного будинку № 39-В по пр-ту П. Григоренка у місті Києві, загальною площею 65, 00 кв.м. станом на 01.01.2008 р. належали позивачу на підставі договору оренди № 01/П від 12.01.2007 р., за умовами якого позивач є орендарем вказаного приміщення.

А відтак, укладаючи оспорюваний договір, відповідачем-1 було порушено права позивача, як орендаря вищезазначеного приміщення.

Суд відхиляє твердження відповідача 1 стосовно того, що приміщення, яке передано в оренду відповідачу 2 за договором № 01/08 від 01.01.2008 р. не має жодного відношення до приміщення, яке орендує позивач, з огляду на наступне.

В матеріалах справи містяться матеріали, на підставі яких винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи Дарницького РУ ГУ МВС України у місті Києві Головного управління МВС України в місті Києві, а саме: заява Коваленка Олександра Сергійовича, у якій заявник зазначає, що з січня 2008 року він орендує приміщення, яке раніше перебувало в оренді у Буйницького Олександра Андрійовича.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, дані, на підставі суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, встановлюються, зокрема, на підставі письмових чи усних пояснень представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Враховуючи, що відповідач 2 підтвердив, що приміщення, яке передавалось в оренду позивачу та приміщення, передане в оренду Суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Коваленку Олександру Сергійовичу за договором № 01/08 від 01.01.2008 р. є одним і тим же приміщенням, суд приходить до висновку, що приміщення, яке є об’єктом оренди за договором № 01/П від 12.01.2007 р. та об’єкт оренди за договором № 01/08 від 01.01.2008 р. є одним і тим же приміщенням.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини відповідачами не надано.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, а відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано, що укладаючи договір найму нежитлового приміщення № 01/08 від 01.01.2008 р. з Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Коваленком Олександром Сергійовичем, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39 В»порушило права позивача, як орендаря, оскільки на момент укладення оспорюваного договору майнові права на приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. П.Григоренка, 39-В належали Суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Буйницькому Олександру Андрійовичу.

За таких обставин, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Буйницького Олександра Андрійовича задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір оренди найму нежитлового приміщення № 01/08 від 01.01.2008 р., укладений між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39 В»та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Коваленком Олександром Сергійовичем.

3.          Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39 В»(02140, м. Київ, пр. П. Григоренка, 39-В, код ЄДРПОУ 25943139), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Буйницького Олександра Андрійовича (02140, м. Київ, пр. П. Григоренка, 39-В, ідент. код 2597910735) 42, 50 (сорок дві грн. 50 коп.) грн. –державного мита та 59, 00 (п’ятдесят дев’ять грн. 00 коп.) грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Коваленком Олександром Сергійовичем (02222, м. Київ, пр. Маяковського, 37, кв. 32, ідент. код 20007951103), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Буйницького Олександра Андрійовича (02140, м. Київ, пр. П. Григоренка, 39-В, ідент. код 2597910735) 42, 50 (сорок дві грн. 50 коп.) грн. –державного мита та 59, 00 (п’ятдесят дев’ять грн. 00 коп.) грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання: 22.10.2009 р.