Ухвала суду № 65359327, 13.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17666/15-ц

Провадження № 22-ц/779/28/2017

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_12 про визнання незаконними дій щодо будівництва багатоквартирного будинку та зобов`язання здійснити знесення об`єкта будівництва - багатоквартирного будинку за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_12 про визнання незаконними дій щодо будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 без належної документації та з істотними порушеннями будівельних та протипожежних норм і правил, зобов`язання відповідачки знести об`єкт будівництва - багатоквартирний будинок на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_1, зобов`язати відповідачку здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки у відповідності до чинних будівельних норм, стандартів і правил та цільового призначення земельної ділянки.

ОСОБА_2 на рішення подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що воно є незаконним, винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Суд першої інстанції не сприяв повному та справедливому розгляду справи. Апелянтка вважає, що позицію суду першої інстанції щодо розгляду справи без участі позивачів, які на думку суду безпідставно не з'явилися є безпідставною, незаконною і такою, що суперечить фактичним обставинам.

Апелянтка в апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_7 збудувала багатоквартирний будинок на земельній ділянці, цільове призначення якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно ст.4 Житлового кодексу садибні - це одноквартирні будинки.

Згідно генерального плану м.Івано-Франківська функціональне призначення території в районі вулиць Лятошинського - Хомишина є території садибної житлової забудови та перспективні території такої забудови, що стверджується листом Департаменту містобудування і архітектури від 31.08.2015 № Н/1544 та визнається відповідачкою.

Відповідно до листа Департаменту містобудування і архітектури від 31.08.2015 № Н/1544 згідно чинного генерального плану м. Івано-Франківська функціональне призначення території в районі вулиць Лятошинського - Хомишина (до перейменування - вулиці Проектна-Гімназійна 1 та Проектна -Гімназійна 2) є території садибної житлової забудови та перспективні території садибної житлової забудови, відповідно до проекту детального планування мікрорайону №7 функціональне призначення вказаних територій є території садибної житлової забудови.

Будівництво відповідачкою 4-поверхового багатоквартирного житлового будинку є самочинним, оскільки таке будівництво здійснюється на земельній ділянці з іншим цільовим призначенням та з істотними порушеннями будівельних норм і правил та законодавства у сфері будівництва.

Після неодноразових звернень ДАБІ проведено перевірку, за результатами якої скасовано декларацію відповідачки про початок будівельних робіт, та направлено ОСОБА_7 «Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам та правилам, архітектурним вимогам» від 02.12.2015р., яким зобов'язано негайно зупинити будівельно- монтажні роботи та в 30-денний термін здійснити коректуру проекту у відповідності до чинних будівельних норм, стандартів та правил, у відповідності до цільового призначення земельної ділянки або знести об'єкт будівництва. Тому надання припису про зупинення будівельних робіт свідчить про факт порушення законодавства, що регулює діяльність у сфері будівництва.

Таким чином, вважає, що зазначене будівництво є незаконним, а також грубо порушує права мешканців садибної забудови, в тому числі позивачів, які є законними власниками та користувачами сусідніх земельних ділянок.

Незаконні дії відповідачки безпосередньо призвели до суттєвого погіршення життєвих умов, в тому числі, грубо порушують їх права та інтереси, вказані в позовній заяві,

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

При прийнятті рішення судом першої інстанції не було враховано всі факти, що входять до предмету доказування та підтверджуються належними і допустимими доказами, а також не спростовується і не заперечується відповідачем а саме: факт самочинного будівництва відповідачкою багатоквартирного будинку на земельній ділянці, відведеній під будівництво індивідуального житлового будинку в кварталі та факти реального порушення прав позивачів незаконним будівництвом відповідачки.

В рішенні не вказано підстав відхилення та залишення без уваги наданих доказів.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Оскільки, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції в рішенні заначає, що позивачі не мають права звертатися з позовними вимогами щодо знесення самочинного будівництва, хоча в позовній заяві вказана протилежна позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - в ч.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу (про правовий режим самочинного будівництва)», де роз'яснено, що відповідно до вимог ст.376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також, у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам.

Апелянт вважає, що порушено її процесуальні права та права позивачів і третіх осіб на стороні позивачів щодо розгляду судом першої інстанції справи без участі позивачів, які внаслідок цього були позбавлені можливості повноцінно реалізувати свої процесуальні права.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції, є необґрунтованим, а судом було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також прийняте з порушеннями та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки НОМЕР_3.

Відповідно до державного акту від 19.06.2009 р. ОСОБА_5 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1. ОСОБА_6 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку (державний акт № НОМЕР_4).

Відповідно до державного акту НОМЕР_5 ОСОБА_7 є власником земельної ділянки в районі АДРЕСА_3.

Відповідно до будівельного паспорту №61/15-51 ОСОБА_7 мала намір здійснити на спірній земельній ділянці будівництво індивідуального житлового будинку.

Відповідно до інформації Департаменту будівництва та архітектури від 15.07.2015 р. ОСОБА_7 надано містобудівні умови та обмеження для реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний триповерховий житловий будинок.

Відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови від 17.06.2015 р. відповідачці надано погодження на реконструкцію незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний триповерховий житловий будинок.

Відповідно до інформації Департаменту будівництва та архітектури від 31.08.2015 р. згідно чинного на той час генерального плану територія в районі вулиць Лятошинського-Хоминишина - територія садибної забудови.

20.07.2015 р. ОСОБА_7 видано декларацію на початок виконання будівельних робіт для будівництва 3 поверхів, площею 839,78 кв.м.

24.12.2015 р. їй видано декларацію на початок виконання будівельних робіт з реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок на три поверхи та цоколь, а 29.12.2015 р. зареєстровано декларацію про готовність спірного об`єкта будівництва до експлуатації у встановленому законом порядку багатоквартирного житлового будинку в три поверхи та цоколь.

Відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності, довговічності об`єкта будівництва поверховість його складає 3 поверхи.

В 2015 році відповідачка замовила складення містобудівного розрахунку реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку на вул. Гімназійній в м. Івано-Франківськ.

Відповідачка ОСОБА_7 уклала договір від 26 листопада 2015 року про пайову участь замовників у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та згодом трьома платежами сплатила 5000 грн, 41356,27 грн та 180000 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновку №1/03/03 від 03/03/2016 р. судового будівельно-технічного експерта Боднар О.З. (а.с. 92-96 т.2) проектно-технічна документація на будівництво багатоквартирного житлового АДРЕСА_4 розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до її цільового призначення.

Оскільки ДБН 360-92 п.3.19 дозволяє в садибній забудові споруджувати будинки висотою до чотирьох поверхів, то поверховість збудованого багатоквартирного будинку, про який йдеться, відповідає генплану забудови міста та вимогам ДБН.

При проектуванні та будівництві спірного будинку дотримано державних стандартів, норм і правил та вимог ДБН 360-92, за винятком часткового недотримання відстані (побутового розриву) між будинком ОСОБА_6 та багатоквартирним будинком, яку не можна вважати істотним порушенням основних будівельних норм і правил.

Також висновком експерта встановлено,що ним не виявлено порушень законних прав та інтересів користувачів прилеглих земельних ділянок та власників розташованих на них будівель та споруд, за виключенням незначного порушення щодо недотримання побутового розриву між спірним будинком та будинком ОСОБА_6 Потенційної загрози для здоров'я і безпеки майбутнім жильцям багатоквартирного будинку та сусіднім прилеглим землекористувачам земельних ділянок та власникам розташованих на них будівель і споруд, збереження їхнього майна, екологічної ситуації, тощо - не встановлено.

Земельна ділянка, виділена ОСОБА_7 під забудову, використана останньою за її цільовим призначенням.

Вказаний висновок експерта в цілому по своїй суті відповідає висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 січня 2017 року, проведеної на вимогу позивачки (апелянта) ОСОБА_3 відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с. 52-58 т.4).

Даним висновком встановлено, що проект реконструкції незавершеного будівництва на вул.. Гімназійні у м. Івано-Франківську на земельній ділянці площею 0,0689 га, повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та містобудівної документації на місцевому рівні відносно житлових АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6.

Спірний багатоквартирний будинок не відповідає проектно-технічній документації на його реконструкцію та вимогам п. 3.13 ДБН 360-92** щодо дотримання побутового розриву, який до АДРЕСА_5 згідно проекту повинен становити 15 м., а по факту становить 14,45 м., що на думку апеляційного суду не може вважатися істотним порушенням основних будівельних норм і правил.

Колегія суддів вважає, що не можна вважати порушенням законних прав та інтересів позивачів та третіх осіб на їх стороні невідповідність проектно-технічній документації на реконструкцію висновок експерта в частині що стверджує про відсутність майданчиків для забезпечення потреб мешканців на прибудинковій території спірного багатоквартирного будинку, оскільки на час проведення огляду таких не було встановлено.

При цьому експертизою встановлено, що вимоги до існуючих будівель та споруд з питань інсоляції, вимоги протипожежної безпеки щодо відстаней, проїздів та шляхів евакуації дотримано повністю.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що наданий позивачами суду апеляційної інстанції висновок спеціаліста будівельно-технічного дослідження СЕФ «Експо - Фірма» Кавецького В.А. суперечить зібраним у справі доказам та іншим експертним висновкам, що містяться у справі, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачами не доведено обставин будівництва спірного будинку не на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Досліджені судом докази вказують на те, що на час будівництва, реконструкції будівництва та прийняття будівництва в експлуатацію відсутні правові підстави для висновку про самочинність спірного будівництва.

Припущення позивачів про порушення відповідачем порядку будівництва спірного будинку в суді не стверджено будь-якими доказами.

Доводам апелянтів про те, що на земельних ділянках, виділених сторонам у даній справі дозволено тільки садибну забудов, суд у рішенні дав належну правову оцінку і з такими доводами погоджується і суд апеляційної інстанції. Відповідно до генплану району, в якому перебуває спірна земельна ділянка, дозволено проведення малоповерхової забудови, про що стверджував представник відповідачки, а також передбачено здійснювати садибну забудову. Спірний багатоквартирний будинок складається із трьох поверхів та цоколя, що не є порушенням п. 3.19 ДБН 360-92**, яким передбачено можливість будівництва житлових садиб не більше 4 поверхів, що і здійснено відповідачем.

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

В ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Генеральний план населеного пункту не передбачає заборони забудови спірної земельної ділянки. Відповідачем згідно діючих будівельних норм та правил розроблено відповідну проектну документацію на спірне будівництво.

Згідно вимог ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем дотримано, встановленого законом порядку забудови спірної земельної ділянки.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що спір між сторонами виник з приводу реалізації відповідачем свого права на забудову земельної ділянки що потягнуло порушення речових прав позивачів на земельні ділянки, що перебувають у їх власності.

Відповідно до п. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачі в суді не навели доводів, які стверджують про істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-180 цс14 за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Проте, фактів порушення речових прав позивачів не встановлено.

У випадку здійснення самочинного будівництва, пунктом 7 статті 376 ЦК України визначено спеціальний правовий наслідок відповідних дій, саме у формі зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні правильно зазначив, що в позові одночасно вказано на прохання позивачів про знесення спірного будинку та зобов`язання відповідача здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки.

Тобто, позивачі не просили суд у спосіб, що передбачений законом, про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, а просили суд про зобов`язання відповідача здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки.

На підставі зібраних доказів встановлено, що будівництво спірного будинку здійснено на основі та у відповідності до технічної проектної документації на відповідне будівництво та з отриманням дозволів на початок робіт і спірний багатоквартирний будинок прийнято до експлуатації у порядку, що встановлений законом. Тому суд у рішенні зазначив, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки не ґрунтуються на будь-яких правових підстав, є надуманим і відмовив у їх задоволенні.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ст. 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції встановив, що позивачами вимоги заявлені на припущеннях щодо недозволеної поверховості будівництва, можливого незадоволення інтересів осіб, які придбають квартири у спірному будівництві, так як відсутні майданчики біля будинку, зниження інсоляції, самочинності будівництва, відсутності проходів, що спростовано відповідачкою в суді.

Такі ж доводи апелянти навели в апеляційній скарзі, проте суд першої інстанції цим доводам дав аналіз та оцінку при постановленні рішення, визнавши їх безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко