Рішення № 65359158, 10.03.2017, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3205/16-ц

Провадження № 2/346/54/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Потятинника Ю.Р.,

з участю: секретаря Васильчук Я.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про повернення вартості безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом, який мотивує тим, що 13.06.1996 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір дарування квартири № 53, що в м.Коломия, вул. Леонтовича 18. Згідно домовленності сім»я ОСОБА_8 забезпечувава паливними дровами щороку, здійснювала господарські роботи; обробляння городу та збирання урожаю для ОСОБА_6 У липні 2011 року у ОСОБА_6 знайшлись родичі які підмовили її і вона звернулась в суд з позовом про визнання договору дарування квартири недійсним, посилаючись на те, що вона є власником даної квартири, літня людина, яка потребує постійного нагляду внаслідок стану свого здоровя. З метою надання їй допомоги вона зі знайомими ОСОБА_8 і ОСОБА_1 перебувала у добрих стосунках і яким цілком довіряла, 13.06.1996 року уклала договір відчуження належної їй квартири. Разом з цим, вона не бажала дарувати ОСОБА_8 квартиру, вважала що позивачі ввели її в оману внаслідок її власного недбальства, позбавивши права власності на вказану квартиру, оскільки при підписанні угоди вважала що підписала договір довічного утримання а не договір дарування квартири.

Відповідно до рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.12.2013 року договір дарування квартири визнано недійсним. Підставою для визнання договору дарування недійсним була ст. 229 ЦК України, тобто укладення договору під впливом помилки. Судом було встановлено, що відчужуючи квартиру ОСОБА_6 уклала договір внаслідок помилки, вважала що укладає договір довічного утримання, маючи на меті отримання від ОСОБА_8 вигоди матеріального, морально характеру, які позивачем фактично отримувались з травня 1996 року до липня 2011 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 229 ЦК України при визнанні правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов»язана, відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Таким чином ОСОБА_6 отримала наступні вигоди:

- так позивачем ОСОБА_1 за власні кошти починаючи з травня місяця 1996 року були придбані паливні матеріали, щороку по 3 м. куб. дров, для обігріву будинку гр. ОСОБА_6 в с.Корнич, Коломийського району по липень 2012 року саме: 22.08.1997 року паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_9 в кількості 3 м 3 на загальну суму 900 грн.; 22.07.1998 р. паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_10 в кількості 3 м 3 на загальну суму 924 грн.; 14.07.1999 р. паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_9 в кількості 3 м 3 на загальну суму 930 грн; 16.08.2000 р. паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_10 в кількості 3 м3на загальну суму 1020 грн.; 14.08.2002 року паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_10 кількості 3 м3 на загальну суму 1056 грн.; 10.10.2003 року паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_10 кількості 3 м3 на загальну суму 1080 грн.; 18.07.2006р. паливні дрова у ТзОВ «Доброта» в кількості 3 м3 на загальну суму 990 грн; 16.08.2007 року паливні дрова у ТзОВ «Доброта» в кількості 3 м 3 на загальну суму 1026 грн.; 30.07.2008 р. паливні дрова у ПвКП «Житлобуд» в кількості 3 м 3 на загальну суму 1140 грн.; 20.05. 2009 року паливні дрова у ТзОВ «Доброта» в кількості 3 м на загальну суму 1200 грн.; 04.06.2010 року паливні дрова у ТзОВ «Доброта» в кількості 3 м 3 на загальну суму 1350 грн.

За 1996 рік, 2001 рік, 2004 рік, 2005 рік накладні не збереглись, але паливні дрова привозились громадянці ОСОБА_6, оплачувався автомобіль та пальне, вона користувалась ними для опалення будинку в с. Корнич Коломийського району, тобто одержала в користування майно, а саме дрова, за які також було сплачено позивачем кошти в сумі 4 000 грн.

Тобто, загальна сума складає: 15 616 грн.

У свою чергу, ОСОБА_8 приймала у дар зазначену квартиру з умовою надання ОСОБА_6 довічного матеріальної та моральної допомоги, яку фактично надавали обидва позивачі до липня 2011 року. З липня 2011 року ОСОБА_6 припинила приймати від позивачів допомогу в зв»язку з тим, що її підмовили родичі. Таким чином, під впливом помилки перебувала не тільки ОСОБА_6 а й подружжя позивачів , вважаючи що мають зобов»язання надання допомоги ОСОБА_6 в зв»язку з набуттям у власність квартири.

Тому, майно набуте ОСОБА_6 внаслідок прийняття від позивачів матеріальної допомоги за період з травня місяця 1996 року по липень 2011 рік набуте без достатньої правової підстави.

За вищевказаною адресою біля будинку відповідача в с. Корнич розташована присадибна земельна ділянка і город площею 0, 28 га. Протягом 1996 - 2011 рік з березня по жовтень кожної неділі позивачі по 8 годин працювали у господарстві відповідачки, а саме: саджали картоплю та кукурудзу, пололи садженці, підгортали, збирали врожай, просушували і носили ведрами у погріб, збирали овочі і фрукти, закривали консервацію, купували, привозили та розвантажували дрова, розпилювали їх, рубали та складали, допомагали копати колодязь, проводили косметичний ремонт будинку відповідача, фарбували і білили стіни, тощо. При цьому, жодного разу не привезли з ділянки відповідача собі додому жодної картоплини чи банки консервації. Всі ці продукти харчування споживала лише відповідач. Дані обставини нею особисто були підтверджені під час судового розгляду справи в Апеляційному суді Івано-Франківської області. Згідно проведеної калькуляції та розрахунків вартість надання послуг по господарству ОСОБА_6 складає 6254 грн. 56 коп. (додано розрахунок).

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Майно та виконані позивачами роботи були спожиті відповідачем ОСОБА_6 і тому не можуть бути повернуті в натурі, в зв»язку з чим відповідно до ч. 2 ст.1213 ЦК України позивачі маємо право на відшкодування їх вартості.

Загальна вартість наданого позивачами майна та виконаних робіт становить 21870 грн. 56 коп. (15 616 грн. + 6254 грн. 56 коп.). У добровільному порядку ОСОБА_6 не бажає повернути вартість безпідставного набутого майна та виконаних робіт.

Тому, просять стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_8 б 254 грн. та в користь ОСОБА_1 15 тис.616 грн.

Позивачі та представник позивача позовні вимоги підтримали. Пояснили, що у зв»язку з укладенням договору дарування квартири відповідачем позивачі на протязі 1996-2011рр. піклувались про відповідача, допомагали їй по господарству, обробляли город, збирали урожай, який споживала і використовувала відповідач. Позивач ОСОБА_1 за кошти подружжя позивачів наймав автомобілі, трактори, робітників, купував, привозив, рубав і складав дрова для опалення будинку відповідача в с. Корнич по вул. Довбуша 24. Відповідач без однієї руки. Родичі відповідача на протязі всього цього часу не цікавились і не опікувались відповідачем.

Відповідач та її представники в судовому засіданні проти позову заперечили. В письмових запереченнях проти позову представник відповідача вважає, що його сестру - відповідача було злочинно ошукано і вона ( ніби-то) підписала договір дарування своєї квартири на користь позивачів. Останні в період 1996 - 1997 років два рази привозили для опалювання будинку його сестри по одному автомобілю дров. Не можу вказати обєм привезених дров і їх вартість. В період з 1997 по 2000 рік , город належний його сестрі був засаджений картоплею, інших городніх культур там не засаджувалося і збір врожаю позивачами не провадився. Вважає, що позивачами не представлено суду доказів завезення дров для опалювання за вищевказані роки, хоча й частково представлено документи на їх закупівлю. Також, суду позивачами не представлено доказів обробітку земельної ділянки, належної відповідачу, в частині всіх необхідних для вирощування вказаних позивачами сільськогосподарських культур агротехнічних способів і засобів. Позивачі з власної волі проводили роботи, які зможуть довести в судовому засіданні. Відповідно до ст. 1215 ЦК України безпідставно набуте майно на яке претендують позивачі не підлягає поверненню.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, аналізуючи обставини встановлені під час судового засідання та зібрані докази, вважає, що позовні вимоги частково підставні і підлягають до часткового задоволення, з таких мотивів.

Як встановлено в судовому засіданні, 13.06.1996 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір дарування квартири № 53, що в м. Коломия, вул. Леонтовича 18.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.12.2013 року договір дарування квартири визнано недійсним з мотивів укладення його відповідачем внаслідок помилки неправильного сприйняття предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на волевиявлення, за відсутності якого угода не була б укладена, оскільки вважала що укладає договір довічного утримання, маючи на меті отримання від ОСОБА_8 вигод матеріального, морально характеру, які нею фактично отримувались до жовтня 2011 року.

Також судом встановлено, що обдарована після укладення договору стала надавати дарувальнику необхідний догляд, допомогу по веденню господарства, піклуватись про останню. Зазначені обставини були визнані сторонами у справі, тому відповідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Подружжя позивачів представили суду накладні на підтвердження того, що позивачем ОСОБА_1 були придбані паливні матеріали, щороку по 3 м. куб. дров, для обігріву будинку гр. ОСОБА_6 в с.Корнич, Коломийського району, а саме: 22.08.1997 року паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_9 в кількості 3 м 3 на загальну суму 900 грн.; 22.07.1998 р. паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_10 в кількості 3 м 3 на загальну суму 924 грн.; 14.07.1999 р. паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_9 в кількості 3 м 3 на загальну суму 930 грн; 16.08.2000 р. паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_10 в кількості 3 м 3 на загальну суму 1020 грн.; 14.08.2002 року паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_10 кількості 3 м3 на загальну суму 1056 грн.; 10.10.2003 року паливні дрова у приватного підприємця ОСОБА_10 кількості 3 м3 на загальну суму 1080 грн.; 18.07.2006р. паливні дрова у ТзОВ «Доброта» в кількості 3 м3 на загальну суму 990 грн; 16.08.2007 року паливні дрова у ТзОВ «Доброта» в кількості 3 м 3 на загальну суму 1026 грн.; 30.07.2008 р. паливні дрова у ПвКП «Житлобуд» в кількості 3 м 3 на загальну суму 1140 грн.; 20.05. 2009 року паливні дрова у ТзОВ «Доброта»в кількості 3 м на загальну суму 1200 грн.; 04.06.2010 року паливні дрова у ТзОВ «Доброта» в кількості 3 м 3 на загальну суму 1350 грн.

Згідно цих накладних загальна вартість придбаних дров на час їх придбання становить 11616 грн.

Крім пояснень позивачів та накладних придбання позивачем ОСОБА_1 дров для обігріву житлового будинку відповідача підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Так, свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що знайомий із сторонами по справі. ОСОБА_1 на протязі багатьох років купував, замовляв автомобіль, трактор і привозив та рубав дрова для опалення житлового будинку відповідача в с. Корнич Коломийського району. Декілька разів особисто допомагав розвантажувати дрова біля будинку відповідача. Неодноразово бачив, як ОСОБА_1 розраховувався за придбані для відповідача дрова сумою приблизно 900-1000 грн., наймав робітників. Відповідач проживала одна, газопостачання до її будинку не було. Допомагав ОСОБА_1 в перевезенні, розвантажуванні, підвозив останнього по місцю придбання дров та до господарства відповідача. У зв»язку з цим, загалом був разом з ОСОБА_1 біля господарства відповідача приблизно 20 раз. Родичів відповідача не бачив жодного разу. Відповідач часто приходила по місцю роботи ОСОБА_1, який давав їй гроші на придбання продуктів.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що декілька разів бачила як ОСОБА_1 привозив дрова для опалення будинку відповідача в с. Корнич. ОСОБА_1 та його знайомі розвантажували, розпилювали, рубали і складали дрова. Крім того, ОСОБА_1 привозив відповідачу їжу, допомагав по господарству. На прохання останнього в 2000 - их рр. допомагала обробляти город відповідача, збирати врожай, який залишався у відповідача. ОСОБА_1 возив частину зібраного врожаю картоплі та інших культур на базар, де відповідач продавала його.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що у 2006-2010рр. неодноразово допомагав ОСОБА_1 перевозити і розвантажувати дрова для відповідача масою приблизно 3 м.3 твердої породи. Також, інші люди допомагали розпилювати, колоти і складати дрова. Бачив, як ОСОБА_1 особисто розплачувався за придбані дрова. Дрова перевозились вантажним автомобілем або трактором. Також, позивачі допомагали відповідачу обробляти город, для чого наймали інших людей. Родичів відповідача не бачив.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що в 2004р. до нього звернувся ОСОБА_1 і просив приготувати дрова твердої породи для відповідача. Після чого, ОСОБА_1 приїхав зі знайомим ОСОБА_15 і відвезли дрова двома ходками. Дрова виписував в держлісгоспі. Допомагав навантажувати дрова. Разом з ОСОБА_1 їздили попередньо по місцю розвантажування дров в с. Корнич до господарства відповідача. Оплачував придбані дрова особисто ОСОБА_1

Таким чином, аналізуючи вищевказані докази в їх сукупності суд вважає доведеними факти придбання ОСОБА_1 дров для відповідача і отримання їх останнім, які підтверджено документально вищевказаними накладними на загальну суму 11616 грн. При цьому, суд враховує, що згідно пояснень позивачів їх житло не опалювалось дровами і потреби у них для придбання паливних дров в особистих цілях не було. Представник відповідача ОСОБА_3 визнав поодинокі випадки привезення паливних дров ОСОБА_1 відповідачу.

У відповідності дост. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного, суд, вважає недоведеною в судовому засіданні вартість надання позивачами послуг по господарству відповідача на суму 6254 грн. 56 коп. згідно доданого розрахунку, оскільки даний розрахунок зроблено без вказання видів та характеру робіт, їх виконавців, вказані дні роботи належним чином в судовому не підтверджені доказами. Показання свідка ОСОБА_12 з цього приводу носять неконкретизований характер. Також, не доведено в судовому засіданні придбання для відповідача паливних дров на суму 4000 грн. в 1996р., 2001 р., 2004 р. та 2005 р., що документально не підтверджено.

Згідно ст. 56 ч. ЦК України в редакції 1963 р. угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під

впливом помилки. Якщо така угода визнана недійсною, то кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при

неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його

вартість. Крім того, сторона, за позовом якої угода визнана недійсною, вправі вимагати від другої сторони відшкодування витрат, втрати або пошкодження свого майна, якщо доведе, що помилка виникла з вини другої сторони. Якщо це не буде доведено, особа, за позовом якої угода визнана недійсною, зобов'язана відшкодувати другій стороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її майна.

Відповідно до ст. 229 ч.2 ЦК України у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до норм ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У відповідності до ст. 59 СК України той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним. В розумінні ст. 60 СК України кошти які витрачав позивач ОСОБА_1 в доведеному в суді розмірі 11616 грн. є спільною сумісною власністю подружжя позивачів. Згідно ст. 65 ч.1,4 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Суд вважає, що ОСОБА_1 в даному випадку діяв в інтересах подружжя, а тому має право на відшкодування доведених витрат в сумі 11616 грн. на придбання дров після укладення договору дарування під впливом помилки допущеної відповідачем, що встановлено рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.12.2013 року.

Посилання представника відповідача в запереченнях проти позову на ст. 1215 ЦК України суд вважає безпідставним.

З вищенаведених підстав в решті позову слід відмовити.

На підставі викладеного та ст. 16 ЦК України , керуючись ст. 213-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 11616 (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення чи отримання копії повного рішення, через Коломийський міськрайсуд.

Суддя Потятинник Ю. Р.