Ухвала суду № 65358793, 14.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3048/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/42/К/17 суддя Літвіненко Н.А.

Категорія - 20 ( ІІ) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.,

секретар : Гладиш К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу № 017 від 12.02.2003 року та визнати за ним право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,3 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що 12.02.2003 року придбав трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,3 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м. у ОСОБА_4 Договір купівлі-продажу був зареєстрований за реєстраційним № 017 в Спеціалізованій Товарній біржі «Криворізька». При цьому спірний договір не посвідчено нотаріально, оскільки цього не вимагалось на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу № 017 від 12.02.2003 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений на Спеціалізованій Товарній біржі «Криворізька», відповідно до якого у власність ОСОБА_3 від ОСОБА_4 перейшла трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 69,3 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,3 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м., яка розташована на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, поставили питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що ОСОБА_1 про існування вказаного рішення стало відомо лише при спробі позивача потрапити до спірної квартири на підставі оскарженого рішення суду. Також заявники апеляційної скарги зазначили, що ОСОБА_1 фактично став власником спірної квартири, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Між тим, заявники апеляційної скарги посилались на те, що спірний договір підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації права власності на нерухоме майно. Проте позивачем вказаних дій не вчинено, тому відсутні підстави вважати спірний договір дійсним. Також вважають, що наявність у ОСОБА_1 оригіналів правовстановлюючих документів на спірну квартиру спростовують факт укладання спірного договору купівлі-продажу квартири. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що його матір'ю спірний договір не підписувався, при цьому судом вказаний факт не перевірено жодним чином.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання належним чином повідомлених, що підтверджено зворотними поштовими повідомленнями, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 12 лютого 2003 року у власність ОСОБА_3 від ОСОБА_4 відійшла трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 69,3 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м. Даний договір був посвідчений та зареєстрований на спеціалізованій товарній біржі «Криворізька», що вбачається з договору купівлі-продажу № 107 від 12.02.2003 року.

Відповідно до біржового договору відповідач ОСОБА_4 отримала від позивача ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 40800,00 грн. за вище вказану квартиру.

Як вбачається з заяви Спеціалізованої Товарної біржі «Криворізька» від 21.06.2016 року, дійсно 12.02.2003 року даною товарною біржею було зареєстровано договір купівлі - продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався ст.47 ЦК України 1963 року та ст.220 ЦК України та дійшов висновку, що у зв'язку із ухилянням відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу є підстави для визнання його дійсним.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

За положеннями ст.47 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення правовідносин, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками. Передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Нормою ст.227 ЦК УРСР, яка діяла на час купівлі-продажу житлового будинку, нотаріальне посвідчення продажу житлового будинку було обов'язковим. Невиконання цієї умови тягло за собою визнання угоди недійсною.

Аналогічні положення містяться в ст.220 ЦК України.

Так, щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК УРСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

За нормами ст.227 ЦК УРСР угода купівлі-продажу трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 від 12.02.2003 року, яку позивач ОСОБА_3 просив суд визнати дійсною, підлягала нотаріальному посвідченню. Доказів ухилення за життя ОСОБА_4 від нотаріального посвідчення спірної угоди не надано.

Суд першої інстанції, не врахувавши, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від нотаріального оформлення угоди, як підстави для визнання дійсним спірного договору, дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

В порушення ч.3 ст.122 ЦПК України суд першої інстанції не пізніше двох днів, з дня надходження позовної заяви не здійснив запит до органу реєстрації місця перебування для отримання інформації щодо місця проживання та перебування відповідача ОСОБА_5, що призвело до розгляду справи у відношенні особи - відповідача, яка на час розгляду справи померла більше як 12 років тому.

Положеннями ст.30 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. (ст.28 ЦПК України)

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно штампу вхідної кореспонденції суду, який міститься на позовній заяві ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_4 15 червня 2016 року. (а.с. 2). Відповідач ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть , виданим 19 квітня 2004 року (а.с. 61).

Зважаючи на те, що діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду, померла, на думку колегії суддів, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі, що в свою чергу не перешкоджає позивачу звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції з відповідним позовом до спадкоємців померлого боржника в порядку, передбаченому ст. 1281 ЦК України.

Пунктом 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, як ухвалене із грубим порушенням норм матеріального та процесуального законодавства з прийняттям ухвали про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України з позивача на користь особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_6 підлягає стягненню сплачений за розгляд апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1212,64 грн.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 303, 307, ст.ст. 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 червня 2016 року - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1212,64 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

Л.В. Митрофанова