Рішення № 65358737, 15.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4145/16-ц 22-ц/774/585/К/17

Справа № 215/4145/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/585/К/17 ОСОБА_1

Категорія 26 (Ш) Доповідач: Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувсядо Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_5 «ПівнГЗК»), з позовом про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища 12 років: 20.03.1997 р. 02.06.2005 р., - механік спеціалізованих дільниць №8, 6, 25, управління ремонтів технологічного устаткування, Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; 02.06.2005 р. 23.03.2009 р., - механік дільниці в карєрі та на відвалах, Першотравневий карєр, Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

У січні 2011 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 108 промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст.,емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого-другого ступеня.

У червні 2016 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 856 промислової медицини йому було збільшено стадію хронічного обструктивного захворювання легень до третьої, ступінь легеневої недостатності збільшений до третього, хронічне легеневе серце, НК 1 ст.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання № 3 від 17.02.2011 року де вказано, що працюючи на підприємстві відповідача позивач підпадав під вплив шкідливих та несприятливих факторів, виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: умови праці механіка дільниці в карєрі та на відвалах відносяться до 3 класу 3 ступеня шкідливості.

Тобто відповідачі протягом тривалого часу грубо порушували ст.13 ЗУ «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України, що саме і призвело до виникнення у нього професійного захворювання, цей факт визнали члени комісії з розслідування ПЗ, та зазначили в п. 16 акту розслідування ПЗ.

Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства - статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов'язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою, передбачено, що роботодавець за невиконання вимог ст. 13 несе безпосередню відповідальність.

Оскільки позивач втратив своє здоров'я та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку він оцінив у 145000 грн. та просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та на його користь з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» стягнуто 60000 грн. моральної шкоди, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 600 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» просить змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди та розмір стягнутого судового збору, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємстві у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого; розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 «ПівнГЗК» підлягаєзадоволеннюз наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища 12 років: 20.03.1997 р. 02.06.2005 р., - механік спеціалізованих дільниць №8, 6, 25, управління ремонтів технологічного устаткування, Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; 02.06.2005 р. 23.03.2009 р., - механік дільниці в карєрі та на відвалах, Першотравневий карєр, Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» а.с.4-11, 12-15.

Згідно довідки МСЕК № 007853 від 30.03.2011 р. йому первинно визначена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 15 %, повторно згідно довідки МСЕК № 043063 від 21.07.2016 р. встановлено 40% - ХОЗЛ та 3 -я група інвалідності а.с.18-19.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обовязок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обовязків з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першоїст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 рокуроз'яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 лютого 2011 року, причиною професійних захворювань позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які виникли у звязку з порушенням керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, якими передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Оскільки порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України встановлено вищевказаним актом розслідування хронічного професійного захворювання, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу.

Спростовуються доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, при виконанні чоловічої домашньої роботи позивач неспроможний самостійно цим займатися , потрібна стороння допомога, що в свою чергу змінило звичне життя та побут його родини. При користуванні громадським транспортом він відчуває задуху, слабкість, у нього виникає кашель, що привертає увагу оточуючих, люди відвертаються від нього, як від хворого на туберкульоз чи якесь інше небезпечне захворювання. Іноді позивачеві стає так зле, що він змушений виходити з транспорту завчасно, не доїжджаючи до місця призначення. При захворюванні позивача повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє йому моральні страждання.

Посилання представника відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Між тим, колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_3 є з завищеним.

Так, згідно копію висновку первинного висновку МСЕК від 30.03.2011 року ОСОБА_3 первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 15%, таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачу первинно було встановлено 40% втрати професійної працездатності, тому в даному випадку вирішальним є первинний висновок МСЕК.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом без повногоурахування роз'яснень, наведених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів - 12 років, характер отриманих позивачем професійних захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності первинно, який становить 15%, тривалість розладу його здоров'я, а також пов'язані з отриманими професійними захворюваннями фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 60000 грн. до 10000 грн.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», зменшенню підлягає судовий збір стягнутий з відповідача на користь держави з 600 грн. до 551 грн. 20 коп., виходячи з того, що позов ОСОБА_3 є позовом немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2016 року в частині розміру моральноїшкоди, стягнутоїз Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3, змінити, зменшивши цей розмір з 60000 гривень до 10000 (десять тисяч) гривень, зазначивши, що розмір моральної шкоди стягнуто без стягнення податків та обовязкових платежів.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2016 року змінити в частині розміру судового збору стягнутого з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави, зменшивши його з 600 грн. до 551 грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту йогопроголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: