Рішення № 65358687, 15.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3547/16-ц 22-ц/774/339/К/17

Справа № 215/3547/16-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/2334/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 26 (III)Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів:Барильської А.П., Бондар Я.М.,

із секретарем: Чубіною А.В.,

за участю: представника Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що впродовж тривалого часу працював у Державному виробничому обєднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда». Висновком МСЕК від 05.12.2007 року позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, які залишені незмінними при повторному переогляді 08.01.2009 року.

Позивач вважає, що з вини відповідача він втратив здоровя, у звязку із чим переносить моральні страждання, просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на свою користь у відшкодування моральної шкоди 835 200 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 25000 грн., а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Зокрема вважає, що судом не взято до уваги, що відповідач не є правонаступником прав та обовязків ліквідованого обєднання шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева-Дренажна» Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі ДВО «Кривбасруда»). Вважає, що судом не взято до уваги відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу, та те, що акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача складений на ДП «Кривбасшахтозакриття». Крім того, на його думку, судом не враховано практику розгляду аналогічних справ апеляційним судом Дніпропетровської області. Також, зазначає, що матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки позивач ОСОБА_3 тривалий час працював у шкідливих умовах праці, в тому числі: з 18.08.1975 року по 01.01.1998 року підземним шляховим робітником, підземним бурильником свердловин, підземним машиністом бурової установки, підземним електрослюсарем по ремонту устаткування, підземним кріпильником у Державному виробничому обєднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» на шахтах «Першотравнева-1» та «Першотравнева» (а.с. 26-32).

Як убачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.10.2007 року, позивачу ОСОБА_3 встановлено професійні захворювання з діагнозом: радикулопатія шийна і п/крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта, на фоні сходинкового ретроспондилолістезу, антеспондилолістезу, зі стійким больовим і мязово-тонічним синдромом, вираженим периферичним нейросудинний синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: дв.плечолопаткового пері артрозу ПФС другого ст., деф.артрозу в поєднанні з пері артрозом ліктьових ПФ першого ст.. та колінних суглобів ПФС першого-другого ст. (а.с.19-21).

Відповідно до п. 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання позивача 22.10.2007 року, причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 33 років в умовах фізичного перевантаження. Умови праці підземного шляхового робітника, підземного бурильника свердловин, машиніста бурової установки відносяться до 3 класу 4 ступеню шкідливості, важкість та напруженість до 3 класу 2 ступеню шкідливості. Умови праці підземного електрослюсаря відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості, важкість праці до 3 класу 3 ступеню шкідливості. Умови праці підземного кріпильника відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості, важкість до 3 класу 3 ступеню шкідливості. Умови та важкість праці підземного стовбурного відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості, напруженість праці до 3 класу 2 ступеню шкідливості.

У п. 16 зазначеного Акту вказано, що професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: працюючи, в тому числі: з 18.08.1975 року по 19.03.1989 року підземним шляховим робітником, підземним бурильником свердловин, підземним машиністом бурової установки, підземним електрослюсарем по ремонту устаткування, підземним кріпильником Першотравневого рудоуправління ВО «Кривбасруда» на шахтах «Першотравнева-1» та «Першотравнева», з 20.03.1998 року по 31.08.1998 року поверховим електрослюсарем по ремонту устаткування, підземним кріпильником на шахті «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда» виконував роботи, що характеризувались важкою фізичною працею та вимушеною робочою позою, важкість якої відноситься до 3 класу 2-3 ст. шкідливості.

У зазначеному Акті також встановлено, що винними у професійному захворюванні позивача є керівництво шахти в тому числі, Першотравневого РУ ВО «Кривбасруда», шахти «Першотравнева-1», «Першотравнева» та «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда», за період роботи ОСОБА_3 на цих підприємствах (а.с.21).

Висновком МСЕК від 05.12.2007 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності (а.с.23).

Згідно з Довідкою МСЕК від 08.01.2009 року ОСОБА_3 при повторному огляді підтверджено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково (а.с.22).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» моральну шкоду в сумі 25000 грн., суд першої інстанції керувався вимогами ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23,1167 ЦК України й виходив з обовязку відповідача її відшкодувати, як правонаступнику ш. Першотравнева, ВО «Першотравневе».

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено 40% втрати професійної працездатності у 2007 році, що підтверджено при повторному огляді безстроково у 2009 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоровя внаслідок професійного захворювання, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін не мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Доводи представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що товариство не є правонаступником шахт, під час роботи на яких позивачем отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, як зазначалося вище, ОСОБА_3, з 18.08.1975 року по 01.10.1989 року працював підземним шляховим робітником, підземним бурильником свердловин, підземним машиністом бурової установки, підземним електрослюсарем по ремонту устаткування, підземним кріпильником Першотравневого рудоуправління ВО «Кривбасруда» на шахтах «Першотравнева-1» та «Першотравнева», з 20.03.1998 року по 31.08.1998 року поверховим електрослюсарем по ремонту устаткування, підземним кріпильником на шахті «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда».

З матеріалів справи вбачається, що з1975 року до 01.10.1989 року до ДВО «Кривбасруда» на правах структурного підрозділу входило Рудоуправління Першотравневе.

З 01.10.1989 року Рудоуправління Першотравневе, як структурний підрозділ, було ліквідовано, що підтверджується наявними у матеріалах справи наказом ДВО «Кривбасруда» від 20.09.1989 року № 349 (пункт 1) та наказом ДВО «Кривбасруда» від 01.11.1989 року № 423.

Потім, з 01.10.1989 року до 01.01.1995 року, до ДВО «Кривбасруда» на правах новостворених структурних підрозділів входили шахта «Першотравнева-1» та шахта «Першотравнева-2», що підтверджується наявним у матеріалах справи наказом ДВО «Кривбасруда» від 20.09.1989 року № 349 (пункт 2).

З 01.01.1995 року шахта «Першотравнева-1» та шахта «Першотравнева-2», як структурні підрозділи, були ліквідовані, що підтверджується наявним у матеріалах справи наказом ДВО «Кривбасруда» від 26.12.1994 року № 169 (пункт 1).

З 01.01.1995 року до 01.01.1998 року, до ДВО «Кривбасруда» на правах новоствореного структурного підрозділу входила шахта «Першотравнева», що підтверджується наявним у матеріалах справи наказом ДВО «Кривбасруда» від 26.12.1994 року № 169 (пункт 2).

З 01.01.1998 року шахта «Першотравнева», як структурний підрозділ, була також ліквідована, що підтверджується наявним у матеріалах справи наказом ДВО «Кривбасруда» від 05.01.1998 року № 1 (пункт 1).

Відповідно до постанови КМУ від 2 березня 1998 року N 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області», п. 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 Державне виробниче обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з п. 2 наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 правонаступником перейменованого Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства промислової політики України «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» від 12.07.1999 року № 248 та п. 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром».

Згідно з п. 3 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19.02.2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» та п. 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 30.07.2001 року № 290 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», що фактично не оспорюється відповідачем.

Отже, правонаступником усіх прав та обов'язків Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (у структурних підрозділах якого працював позивач) є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Таким чином, не дотримання ДВО «Кривбасруда» та ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» (правонаступник ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ») (протягом роботи позивача на підприємстві) вищевказаних положень ч.ч. 2, 4 ст. 153 КЗпП України, призвело до того, що він у працездатному віці 55 років втратив 40 % працездатності.

З урахуванням вищевикладених правових норм та відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди повязують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Доводи представника відповідача про те, що структурні підрозділи, у яких працював позивач, були ліквідовані та ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є їх правонаступником, як таких, що передані до управління «Кривбасгідрозахист», колегією суддів теж відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.37, ч.1 ст.466 Цивільного кодексу Української РСР із змінами і доповненнями (який діяв з 01.01.1964 року до 01.01.2004 року), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII із змінами і доповненнями, припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Аналогічні положення закріплено й ч.ч. 1, 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року N 887-XII, який діяв до 01.01.2004 року.

Отже, законодавством України чітко врегульовано порядок реорганізації підприємств та визначення їх правонаступників у разі проведення такої реорганізації.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі наказу виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», №349 від 20.09.1989 року, зміни у який внесено наказом №423 від 01.11.1989 року, з 01 жовтня 1989 року ліквідовано Першотравневе рудоуправління. Цим це наказом створено у складі обєднання наступні структурні одиниці: шахта «Першотравнева-І» та шахта «Першотравнева-ІІ».

Наказом виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 169 від 26 грудня 1994 року шахта «Першотравнева-І» та шахта «Першотравнева-ІІ» ліквідовані і для доробки підготовлених запасів родовища утворена шахта «Першотравнева» на правах структурної одиниці виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Наказом виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 1 від 05 січня 1998 року з 01 січня 1998 року ліквідовано шахту «Першотравнева» як структурну одиницю обєднання.

З вищевикладеного вбачається, що на виробничому обєднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», у період роботи позивача неодноразово було проведено реорганізацію, однак питання про відокремлення новостворених структурних підрозділів, із визначенням правонаступників, жодного разу не ставилось.

Таким чином, професійне захворювання позивача виникло зокрема під час його перебування у трудових відносинах з виробничим обєднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якого законодавством покладено обовязок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в даному випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдає йому моральних страждань.

Посилання представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що в зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 40%. У зв'язку з тим, що він був визнаний не придатним до роботи за своєю спеціальністю внаслідок стану здоров'я, який перешкоджав продовженню даної роботи.

Більш того, враховуючи його захворювання, він не тільки не може працювати, але й не може виконувати навіть домашню роботу, яку він виконував до того, як отримав захворювання, внаслідок чого був порушений його звичайний спосіб життя.

Через втрату свого здоров'я йому у багатьох звичайних життєвих ситуаціях потрібна стороння допомога і усвідомлюючи це, він також зазнає моральних страждань.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 25 000 гривень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 25 000 гривень до 10000 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,п.1ч.1 ст.309, ст. 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"на користь ОСОБА_3 з 25 000 (двадцяти пяти тисяч) гривень до 10000 (десять тисяч) гривен.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: