Рішення № 65358316, 14.03.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2671/16-ц

Провадження № 2/191/111/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Синельникове

14 березня 2017 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого- судді Бондаренко Г.В.,

за участю секретаря- Силкіної О.Г.

згідно вимог ч. 2ст. 197 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані грошові зобовязання , -

Встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що ОСОБА_1 являється інвалідом дитинства зі слуху . 02 грудня 1998 року йому була встановлена третя група інвалідності.

В жовтні 2011 року він уклав договір в усній формі з громадянином ОСОБА_2 на надання послуг які складалися з розробки та запуску сайту в інтернет-ресурсі в соціальних мережах. Згідно домовленості з громадянином ОСОБА_2 він зобов'язався виготовити технічне завдання на розробку соціальної мережі для суспільства глухонімих, в якому знаходилися технічні норми та етапи створюваного проекту, а також ціна наданої послуги. Позивача було повідомлено громадянином ОСОБА_2 що за виконання роботи він повинен буде заплатити 70000 гривень. 05 жовтня 2011 року громадянином ОСОБА_2 був наданий позивачу текст технічного завдання на розробку соціальної мережі для громади глухонімих датований 03.11.2011 року. В даному завданні було відображено етапи послуг та строк їх виконання, а також сума необхідна для оплати кожного етапу. Підписавши надане завдання відповідач підтвердив, що воно має силу договору згідно якого позивач повинен оплатити 65000 гривень. У день підписання завдання, а саме 05 жовтня 2011 року, позивач передав відповідачеві 15000 гривень, про що відповідачем була написана розписка . Потім позивачем було передано громадянину ОСОБА_2 грошові кошти 02 березня 2012 року в розмірі 15000 гривень; 10 квітня 2012 року - 15000 гривень; 26 червня 2012 року -5000 гривень ; 27 липня 2012 року позивачем з карточного рахунку було перераховано грошові кошти в сумі 5000 гривень. Загальна сума переданих позивачем відповідачу грошових коштів склала 6500 гривень.

В червні 2012 року сайт в інтернет- ресурсі був запущений, але він не відповідав тим критеріям які були в технічному завданні, на що відповідач пообіцяв усунути недоліки , але недоліки усунуті не були і даний сайт був закритий, так як в такому стані він не міг працювати. На теперішній час відповідач отримав від позивача грошові кошти в повному обсязі, згідно технічного завдання, але робота зазначена в даному завданні не виконана.

На неодноразові звернення позивача про повернення грошових коштів громадянин відповідач від повернення коштів відмовляється, в добровільному порядку грошові кошти не повернув. Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів до правоохоронних органів з метою вирішення даного питання, але йому було рекомендовано звернутися до суду.

Позивач вважає, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір побутового підряду, який був не виконаний відповідачем ОСОБА_2

Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 за невиконання договору побутового підряду на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 65000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити на підставах, які викладені в позовній заяві.

Відповідач під час судового розгляду позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надав суду письмові заперечення проти позову.

В своїх запереченнях відповідач пояснив суду , що в жовтні 2011 року він в усній формі уклав з позивачем ОСОБА_1 договір про розробку програми інтернет-сайту « Соціальна мережа для глухонімих». Між сторонами були узгоджені строки та етапи робіт, вартість робіт була узгоджена сторонами в сумі 75000,00 (сімдесят п'ять тисяч) грн.

Всі роботи з боку відповідача були виконані в повному обсязі відповідно до узгодженого з позивачем документу . Факт виконання робіт підтверджується наявністю у відповідача в електронному вигляді відповідної програми « Соціальна мережа для глухонімих», яка детально може бути представлена відповідачем. Факт передачі результатів робіт позивачу підтверджується електронним листом, у вкладенні до якого на електронну адресу позивача був направлений повний електронний архів програми « Соціальна мережа для глухонімих». Відповідь позивача на цей електронний лист свідчить, що він отримав архів програми . На думку відповідача - фактично всі роботи були виконані станом на травень 2012 р., що підтверджується розміщенням ним програми « Соціальна мережа для глухонімих». Програма була встановлена відповідачем на сервера хост-провайдера . Але, у вересні 2012 року програма була видалена провайдером із-за несплати позивачем послуг хостінгу. З приводу незадоволення якістю виконаної роботи, або виправлення яких-небудь недоліків позивач до відповідача не звертався, ніяких документів про усунення якихось недоліків не було складено.

В зв'язку із втратою контакту з позивачем, 16 лютого 2013 року за проханням відповідача були відправлені файли електронного архіву програми « Соціальна мережа для глухонімих», що фактично є повним електронним архівом та результатом всієї виконаної роботи. Відповідь позивача на цей електронний лист свідчить, що він отримав передану йому програму.

В своїй позовній заяві позивач не наводить ніяких конкретних недоліків програми, не вказує яким критеріям з технічного завдання не відповідає програма. Зі свого боку зазначаю, що жодні конкретні зауваження до результатів робіт позивачем не висловлювались та відповідачу не надавались. Позивач не надав ніяких доказів свого твердження, що виконана робота має недоліки, не вказує які саме.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущений трирічний строк на звернення до суду , оскільки позивач звертався з заявами про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності і його було повідомлено про звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Просив відмовити позивачу в поновленні строку позовної давності.

Суд вислухав пояснення представника позивача, відповідача, дослідив матеріали справи.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість щодо розробки програми інтернет-сайту « Соціальна мережа для глухонімих» і між сторонами були узгоджені строки та етапи робіт, вартість робіт була узгоджена сторонами в сумі 70000,00 (сімдесят тисяч) грн. Вказані обставини підтверджуються технічним завданням від 03.11.2011 року і сторонами не оспорюються.

Крім того, судом встановлено, що позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 65000 ( шістдесят пять тисяч) грн. на виконання досягнутих між сторонами домовленостей щодо обсягів і строків виконаних робіт. Ці обставини підтверджуються розписками, які надані позивачем до матеріалів справи і обставини передачі коштів не оспорювались відповідачем, який підтвердив суду, те, що гроші ним були отримані.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги Законом України « Про захист прав споживачів» згідно з якими:

Послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або інші документами (розрахунковий документ)( ст. 1 Закону України « Про захист прав споживачів»).

Згідно ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Крім того, відповідно до ст.865 ЦК України - за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням

фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення

побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язуєтьсяприйняти та оплатити виконану роботу; договір побутового підряду є публічним договором; до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Статтею 866 ЦК України встановлено, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Згідно вимог ст.872 ЦК України- якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; розірвання договору та відшкодування збитків.

У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.

Вимога про безоплатне усунення недоліків роботи, виконаної за договором побутового підряду, які можуть становити небезпеку для життя або здоров'я замовника та інших осіб, може бути пред'явлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби). Така вимога може бути пред'явлена незалежно від того, коли виявлено ці недоліки, у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку.

У разі невиконання підрядником цієї вимоги замовник має право протягом цього ж строку вимагати повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або відшкодування його витрат на усунення недоліків.

Відповідно до ст.873 ЦК України - вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо. Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Із аналізу наведених норм права необхідно зробити висновок про те, що договір побутового підряду може бути укладений між будь-якою ( фізичною або юридичною) особою та підрядником , який здійснює підприємницьку діяльність. Також, необхідно зробити висновок про те, що договір побутового підряду може бути укладений в усній формі, але на підтвердження цього замовник отримує квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ (розрахунковий документ).

Під час судового розгляду позивачем не були надані документи, які б підтверджували те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений саме договір побутового підряду, оскільки відсутні будь-які докази про те, що відповідач в цих правовідносинах діяв як фізична особа підприємець. Крім того, письмові докази, які позивач надав суду на підтвердження передачі грошових коштів відповідачу є по суті розписками, які підтверджують факт передачі коштів, але не являються бухгалтерськими документами, на підтвердження підприємницької діяльності відповідача. Також, суд не може прийняти до уваги виписку від 06.08.2013 р. ПАТ КБ « ПриватБанк» з карткового рахунку № 5577212712621773 про перерахування ОСОБА_1 в розмірі 5000 грн., оскільки ця виписка , також, не є документом первинної бухгалтерської звітності, яка підтверджує здійснення відповідачем ОСОБА_2 підприємницької діяльності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між позивачем і відповідачем договір побутового підряду ані в усній, ані в письмовій формі не укладався.

Відповідно до частини 1 ст.11 ЦПК України: суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При вирішенні цивільної справи суд розяснював сторонам їх процесуальні права, які передбачені ст. 27, 31 ЦПК України і попереджав про наслідки вчинення або не вчинення певних процесуальних дій. Зазначена обставина підтверджується журналами судових засідань.

Суд враховує те, що статтями 5 та 10 ЦПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обовязку збирання доказів.

Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України сторони та інші особи учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами це і є проявом змагальності та диспозитивності сторін. Оскільки суд зобовязаний попередити про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 10 ЦПК України, закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, в тому числі й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 60 ЦПК), крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час судового розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані грошові зобовязання суду не було надано належних і допустимих доказів того, що між сторонами був укладений усний договір побутового підряду, а також те, що відповідач ОСОБА_2 не якісно виконав свої зобовязання за таким договором і у нього виник обовязок повернути отримані кошти.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 отримував гроші від ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, оскільки договір між ними не укладався і ОСОБА_2 не надав суду докази того, що в цих право стосунках він діяв як фізична особа підприємець.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права в іншій спосоіб.

З врахуванням положень статті 11 ЦПК України- суд позбавлений можливості вирішити спір поза межами позовних вимог, з врахуванням того, що вбачаються підстави для іншого предмету позову.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин справи і доказів, досліджених на їх підтвердження - суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані грошові зобовязання- необхідно відмовити в повному обсязі.

Оскільки судом відмовлено в задоволені позову по суті заявлених вимог, але суд вважає, що у позивача є інші підстави для звернення до суду, то наявність або відсутність підстав для застосування строку позовної давності судом в цій справі не розглядається.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішено судом відповідно до ст..88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.10, ст.11, ст.ст.57-61, ст.88, ст.209, 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані грошові зобовязання- відмовити в повному обсязі.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_3