Рішення № 6535806, 24.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/273 24.07.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу № 52/273 за позовом Приватного підприємства “Туристична компанія Бітско” до Товариствм з обмеженою відповідальністю “Мережа туристичних агенцій персонального відпочинку” про стягнення 64831,20 грн., за участю представників від позивача —Вакала О.І. (довіреність від 22.05.2009 р. № 3/09), від відповідача —не з’явився, ВСТАНОВИВ: У квітні 2009 року Приватне підприємство “Туристична компанія Бітско” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариствм з обмеженою відповідальністю “Мережа туристичних агенцій персонального відпочинку” 64831,20 грн. боргу з оплати наданих послуг за агентською угодою № 188 від 04.08.2008 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 р. порушено провадження у справі № 52/273 за вказаними вимогами та призначено справу до розгляду на 03.06.2009 р. 03.06.2009 р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2009 р. у зв’язку з неявкою в засідання представників сторін, неподанням витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів.

01.07.2009 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 24.07.2009 р.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва продовжено строк вирішення спору у справі № 52/273.

У судове засідання, призначене на 24.07.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і подані докази, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Судом встановлено, що 04.08.2008 р. сторони уклали агентську угоду про надання послуг з продажу авіаперевезень № 188, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов’язання з реалізації авіаперевезень на регулярні рейси авіакомпаній, перелік яких вказано в додатку № 2 до даної угоди, а також рейси інших авіакомпаній, з якими перевізники мають Інтерлайн-домовленності.

Згідно з п. 8.2 вказаного договору дана агентська угода вступає в силу з дати її підписання обома сторонами і дії протягом одного року. Якщо по закінченню строку дії угоди ні одна зі сторін письмово не повідомить іншу про припинення угоди не менше ніж за один місяць до закінчення строку угоди, її дія автоматично продовжується на наступний календарний рік.

Доказів припинення агентської угоди № 188 в установленому порядку суду не надано.

Виходячи зі змісту укладеного сторонами договору відповідач зобов’язався здійснювати бронювати та продаж авіаперевезень, підтверджувати позивачу оформлення перевізних документів, перераховувати на рахунок позивача виручку від продажу перевезень у розмірі реалізації за період, що минув.

Згідно з п. 3.2 агентської угоди всі суми, отримані відповідачем від продажу перевезень є власністю позивача та ввірені відповідачу для зберігання доти, поки не буде проведено повний розрахунок за продані авіаперевезення.

Відповідно до п. 2.1.7 договору сторін обов’язком відповідача, зокрема є перерахування виручки від продажу авіаперевезень позивачу у строки, вказані в п. 3.3 угоди.

Повний розрахунок за реалізовані авіаперевезення проводиться відповідачем 4 рази на місяць протягом трьох банківських днів з дня закінчення звітного періоду (3, 10, 17, 24 число місяця) на основі рахунку та акту виконаних робіт, що виставляються позивачем не пізніше наступного дня після закінчення відповідного звітного періоду (п. 3.3).

Виходячи з п. 2.2.2 та п. 3.7 агентської угоди щоквартально, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним сторони оформляють акт звірки розрахунків, складений та наданий позивачем.

За твердженнями позивача 22.12.2008 р. та 31.01.2009 р. відповідач звернувся до нього з приводу реалізації авіаперевезень кінцевому споживачу на суми 58918,32 грн. та 16318,88 грн. Тоді ж позивач виписав квитки на замовлені авіарейси, перерахував їх вартість авіакомпаніям та надав для оплати відповідачу рахунки-фактури № БЧ-0002064 від 22.12.2008 р. на суму 58918,32 грн. та № БЧ-0000105 від 31.01.2009 р. на суму 16318,88 грн., звіти на акти наданих послуг.

Також позивач вказує, що він виконав свої зобов’язання за договором, оскільки сплатив відповідачеві встановлену п. 3.4 комісійну винагороду, натомість відповідач порушив умови угоди та не виконав належним чином свої зобов’язання, оскільки перерахував лише 10406,00 грн., а тому його борг перед позивачем складає 64831,20 грн. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів обставин порушення відповідачем договірних зобов’язань та наявність у нього вказаної суми боргу, оскільки в порушення вимог суду не довів факт продажу авіаквитків на суму 64831,20 грн., доказів на підтвердження сплати спірних коштів не надав. Крім того, за умовами договору саме відповідач зобов’язаний вчиняти дії з продажу авіаперевезень, а отриману виручку передавати позивачу. Позивач не надав фактичних даних на підтвердження того, що 22.12.2008 р. та 31.01.2009 р. відповідач реалізував авіаперевезення вартістю 75237,20 грн. та порушив умови агентської угоди, оскільки не перерахував отриману виручку позивачеві, протиправно затримавши такі кошти.

Подані позивачем до матеріалів справи електронні квитки не можуть слугувати доказом порушення відповідачем зобов’язань за агентською угодою № 188, оскільки не доводять факту продажу Товариством з обмеженою відповідальністю “Мережа туристичних агенцій персонального відпочинку” авіаперевезень. Як слідує з поданих електронних квитків назва підприємства відповідача в них не вказана, інші реквізити не зазначені

Розглядаючи даний спір, суд також враховує відсутність в матеріалах справи двосторонніх актів звірки розрахунків на спірну суму боргу та доказів передачі таких актів і рахунків-фактур відповідачеві як того вимагає п. 3.3 договору.

Зважаючи на викладене, заявлені вимоги позивачем не доведені, належними доказами не підтверджені, у зв’язку з чим у позові слід відмовити повністю.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 648,31 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача. Надмірно сплачена позивачем сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового в розмірі 335,81 грн. підлягає поверненню на його користь з державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Повернути Приватному підприємству “Туристична компанія Бітско” (03187, м. Київ, бульв. Чоколівський, 33, к. 21, ідентифікаційний код 25398564) 335 (триста тридцять п’ять) грн. 81 коп. надмірно сплачених сум на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перерахованих квитанцією № 233420 від 13.03.2009 р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 52/273.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя           С.О. Чебикіна

03.09.2009 р.