Рішення № 6535685, 09.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 р. Справа № 25/63 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" (вул. Василіянок, 62 А, м.Івано-Франківськ, 76019)

до товариства з обмеженою відповідальністю україно-російського підприємства "Лайн-Електро" (юр. адреса: вул. Коновальця, 136-В, кв. 83, м. Івано-Франківськ, 76018; пошт. адреса: вул. С. Бандери, 77, кв. 200, м. Івано-Франківськ, 76014)

про стягнення 8 671,38 грн. заборгованості,

за участю представники сторін:

від позивача: Солонина Р.Д. - представник (довіреність №0528/09 від 25.09.09)

від відповідача: не з’явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю україно-російського підприємства "Лайн-Електро" про стягнення заборгованості на загальну суму 8 671,38 грн., з яких 6 587,02 грн. основного боргу, 796,94 грн. пені, 1 047,60 грн. втрат від інфляції та 239,82 грн. суми 3 % річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, а саме 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору № 013-01/08 від 04.01.08 позивач відвантажив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.10.09.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.09 та від 15.10.09 розгляд справи було відкладено на 15.10.09 та на 05.11.09 відповідно.

У судовому засіданні 05.11.09 оголошено перерву до 09.11.09.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.09 подав клопотання про зменшення позовних вимог в частині втрат від інфляції на суму 13,18 грн. та просив суд стягнути втрати від інфляції у розмірі 1034,42 грн., в решті заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Враховуючи те, що подане клопотання відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), суд вважає за необхідне її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.09 позовні вимоги визнав в частині стягнення 6587,02 грн. основного боргу та 796,64 грн. пені.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 04.01.08 між сторонами укладено договір № 013-01/08 (далі - Договір) (а.с. № 11), згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов’язався продати, а відповідач (покупець) зобов’язався оплатити та прийняти (одержати) від продавця продукцію в кількості, за ціною та в терміни, вказані в специфікації, рахунку-фактурі (п. 1.1).

На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 14123,40 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні №04/00441 від 23.04.08 на суму 7992,90 грн. і № 05/00185 від 13.05.08 на суму 6130,50 грн. (а.с. №№12-13), а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 22.04.08 серії НБИ № 478636 і від 08.05.08 серії НБИ №477637 (а.с. №№33-34).

Відповідно до п. 2.1 Договору при розрахунках між сторонами приймається договірна ціна згідно виставленого рахунку-фактури та накладної на відпуск товару.

У пункті 3.1 Договору сторони встановили, що оплата продукції відбувається шляхом попередньої оплати, а при домовленості між сторонами оплата проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідач вартість отриманої продукції оплатив частково на загальну суму 7536,38 грн. шляхом передоплати (23.04.08), що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 01.03.08 по 04.09.09 (а.с. №14).

У зв’язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6587,02 грн., яка визнана керівником відповідача у судовому засіданні 05.11.09, про що також свідчить заява від 05.11.09 б/н (вх.№ 9508 від 05.11.09) (а.с. №54).

Крім того, відповідно до підписаного сторонами акта звірки взаєморозрахунків, здійсненої на виконання вимог суду, станом на 15.10.09 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 6587,02 грн. (а.с. №53).

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним Договором в повному обсязі не виконав, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6587,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 7.1 Договору передбачено, що за ухилення від оплати чи затримку оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 796,94 грн. за період з 13.05.08 по 12.11.08 на суму 456,52 грн. заборгованості (з урахуванням передоплати) та за період з 28.05.08 по 27.11.08 на суму 6130,50 грн. заборгованості, яка визнана позивачем (заява від 05.11.09 б/н (вх.№ 9508 від 05.11.09)) (а.с. №17).

Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за поставлений товар та з огляду на те, що заявлена до стягнення сума пені, не перевищує відповідної пені, розрахованої судом, позовні вимоги в частині стягнення 796,94 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеного та враховуючи те, що заявлена до стягнення сума 3% річних та втрат від інфляції за період з часу виникнення зобов’язань по 04.09.09, не перевищує відповідної суми 3% річних та втрат від інфляції, розрахованої судом, позовні вимоги в частині стягнення 239,82 грн. та 1034,42 грн. відповідно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230 –232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 55, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю україно-російського підприємства "Лайн-Електро" (юр. адреса: вул. Коновальця, 136-В, кв. 83, м. Івано-Франківськ, 76014; пошт. адреса: вул. С. Бандери, 77, кв. 200, м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код 31262212) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" (вул. Василіянок, 62 А, м.Івано-Франківськ, 76019; ідентифікаційний код 25068097) 6 587,02 грн. основного боргу, 796,94 грн. пені, 239,82 грн. суми 3% річних, 1034,42 грн.втрат від інфляції, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                   Т.Е. Валєєва

                                                             рішення підписане 09.11.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

_______