Ухвала суду № 65356472, 17.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1564/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Ластовка Н.Д., за участю секретаря Панасюк Ю.М., з участю прокурора Саврова Р.С., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про продовження дії обов»язків відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор прокуратури м. Києва Савров Р.С. звернувся до слідчого судді з цим клопотанням стосовно підозрюваного в рамках зазначеного кримінального провадження враховуючи наявність передумов регеламентвоаних ст.ст. 117-178, 182, 194, 199 КПК України.

Клопотання мотивовано тим, у провадженні третього слідчого відділу прокуратури міста Києва перебуває кримінальне провадження № 42017100000000058 від 20.01.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

В клопотанні також зазначено, що ОСОБА_1, згідно з протоколом № 4 від 02.04.2009 засідання правління Міжнародного благодійного фонду "Безпека Країни" та наказом "Про вступ на посаду директора" № 01/К від 02.04.2009 був призначений на посаду директора підприємства «Спецпостач» міжнародного благодійного фонду Безпека Країни» (код ЄДРПОУ 32082676), зареєстрованого 25.10.2002 Дніпропетровською міською радою за номером запису в ЄДРПОУ 12241050003015564 за юридичною адресою: Черкаська область м. Черкаси, вул. Смілянська, 135 та взятого на податковий облік ДПІ у м. Черкаси за № 5856.

Відповідно до статуту підприємства «Спецпостач» міжнародного благодійного фонду Безпека Країни» на ОСОБА_1 були покладені такі обов'язки: керування діяльністю товариства, несення персональної відповідальності за виконання покладених на нього обов'язків, здійснення дій від імені товариства без доручення, представництво товариства у відносинах із суб'єктами господарської діяльності, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами, вчинення правочинів, підписання договорів, банківських документів і розпоряджень в межах своєї компетенції, розпорядження майном товариства, здійснення прийому на роботу та звільнення працівників товариства, встановлення розподілу обов'язків між працівниками товариства, відкриття в банках поточних та інших рахунків в національній та іноземних валютах, видання довіреностей на здійснення дій від імені товариства, здійснення інших дій в межах своєї компетенції.

Таким чином, ОСОБА_1 виконуючи властиві зазначеній посаді організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції - являвся службовою особою.

Перебуваючи на вказаній посаді, будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, ОСОБА_1 умисно ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах, за наступних обставин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 4, 16 Податкового Кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, подавати належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, інші обов'язки передбачені вказаним законодавством.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник підприємства або уповноважений ним орган.

ОСОБА_1, який являючись директором підприємства «Спецпостач» міжнародного благодійного фонду Безпека Країни» (код ЄДРПОУ 32082676), будучи відповідальним за правильність нарахування та своєчасність сплати податків та платежів до державного бюджету, в період діяльності з 01.03.2011 по 31.03.2011, в порушення ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», умисно, в березні 2011 року, у невстановлений точний досудовим розслідуванням час та місці, завищив податковий кредит з податку на додану вартість та не сплатив до державного бюджету податок на додану вартість в сумі 4 901 013,64 гривень шляхом відображення в бухгалтерському та податковому обліках безтоварних фінансово-господарських операцій з приводу придбання пластикових крісел для сидіння у ТОВ «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), яке має ознаки фіктивності.

Так, ОСОБА_1, являючись директором підприємства «Спецпостач» міжнародного благодійного фонду Безпека Країни» (код ЄДРПОУ 32082676), будучи відповідальним за правильність нарахування та своєчасність сплати податків та платежів до державного бюджету з метою ухилення від сплати податків, в декларації з податку на додану вартість підприємства «Спецпостач» міжнародного благодійного фонду «Безпека Країни» та додатку 5 до неї «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень 2011 року від 19.04.2011 реєстраційний № НОМЕР_1, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, вніс завідомо неправдиві відомості, відобразивши в рядку 9 «Податкове зобов'язання» в сумі 5 000 000,0 грн., а в рядку 17 вказав «Податковий кредит» в сумі 4 983 511,0 грн., яку в подальшому, він підписав, поставив печатку підприємства «Спецпостач» міжнародного благодійного фонду Безпека Країни» та подав до ДПЗ у м. Черкаси, при цьому достовірно знаючи, що сума податкового кредиту яка підлягала відображення у декларації склала 82,498 грн. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 занизивши суму податкового зобов'язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету, та відповідно ухилився від сплати податку в бюджет за березень 2011 року в сумі 4 901 013,64 грн.

Таким чином, cвоїми умисними діями, які виразились в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції згідно із Законом № 2924-VI від 13.01.2011).

Крім того, ОСОБА_1, з метою умисного ухилення від сплати податків, в період з 01.03.2011 по 31.03.2011, вніс до офіційних документів (податкової декларації з ПДВ та додатку до неї за березень 2011 року) завідомо неправдиві відомості, які в подальшому подав до ДПІ у м. Черкаси при наступних обставинах.

Відповідно вимог статті 1 Закону України "Про інформацію", в редакції згідно з Законом № 2756-VI від 02.12.2010, під інформацією розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Статтею 83 КПК України (1960 року), передбачено, що документами є предмети, на яких за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо зафіксована певна інформація.

Відповідно до примітки до статті 358 Кримінального кодексу України під офіційним документом у статті 366 слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм і містять передбачені законом реквізити.

Так, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.

Отже, інформація, що міститься в документах, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме - можливість реалізації особою її прав у певній сфері.

Таким чином, декларація з податку на додану вартість та додаток 5 до неї «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» є документами, які складені, видані, засвідчені з дотриманням визначених вище переліченим законодавством норм уповноваженою особою, якій законодавством надано право у зв'язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, видавати, засвідчувати певні види документів, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти і які містять передбачені законодавством реквізити та відомості, тобто є офіційними документами.

Так, ОСОБА_1, який являючись директором підприємства «Спецпостач» міжнародного благодійного фонду Безпека Країни» (код ЄДРПОУ 32082676), будучи відповідальним за правильність нарахування та своєчасність сплати податків та платежів до державного бюджету, з метою ухилення від сплати податків, в декларації з податку на додану вартість підприємства «Спецпостач» міжнародного благодійного фонду «Безпека Країни» та додатку 5 до неї «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень 2011 року від 19.04.2011 реєстраційний №9002316777, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, вніс завідомо неправдиві відомості, відобразивши в рядку 9 «Податкове зобов'язання» в сумі 5 000 000,0 грн., а в рядку 17 вказав «Податковий кредит» в сумі 4 983 511,0 грн., яку в подальшому, він підписав, поставив печатку підприємства «Спецпостач» та подав до ДПІ у м. Черкаси, при цьому достовірно знаючи, що сума податкового кредиту яка підлягала відображення у декларації склала 82,498 грн. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 занизивши суму податкового зобов'язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету, та відповідно ухилився від сплати податку в бюджет за березень 2011 року в сумі 4 901 013,64 грн.

Внаслідок підроблення податкової звітності до державного бюджету не надійшло податку на додану вартість в сумі 4 901 013,64 грн.

Крім того, ОСОБА_1, з метою умисного ухилення від сплати податків, в період з 01.03.2011 по 31.03.2011, використав завідомо підробленні документи (податкові накладні від ТОВ «Компанія Вайліс»), на підставі яких в подальшому вніс до офіційних документів (податкової декларації з ПДВ та додатку до неї за березень 2011 року) завідомо неправдиві відомості, які в подальшому подав до ДПІ у м. Черкаси при наступних обставинах.

Відповідно вимог статті 1 Закону України "Про інформацію", в редакції згідно з Законом № 2756-VI від 02.12.2010, під інформацією розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Статтею 83 КПК України (1960 року), передбачено, що документами є предмети, на яких за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо зафіксована певна інформація.

Відповідно до примітки до статті 358 Кримінального кодексу України під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм і містять передбачені законом реквізити.

Так, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.

Отже, інформація, що міститься в документах, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме - можливість реалізації особою її прав у певній сфері.

Таким чином, податкові накладні від ТОВ «Компанія Вайліс», на підставі яких в подальшому було внесено до офіційних документів, (податкової декларації з ПДВ та додатку до неї за березень 2011 року) завідомо неправдиві відомості, які в подальшому подано до ДПІ у м. Черкаси, є документами, які складені, видані, засвідчені з дотриманням визначених вище переліченим законодавством норм уповноваженою особою, якій законодавством надано право у зв'язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, видавати, засвідчувати певні види документів, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти і які містять передбачені законодавством реквізити та відомості, тобто є офіційними документами.

Так, ОСОБА_1, з метою ухилення від сплати податків, в декларації з податку на додану вартість підприємства «Спецпостач» та додатку 5 до неї «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень 2011 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, використав завідомо підробленні офіційні документи, шляхом внесення неправдивих відомостей до декларації з ПДВ за березень 2011 року достовірно знаючи, що ТОВ «Компанія Вайліс» має ознаки фіктивності та постачання товару зі сторони ТОВ «Компанія Вайліс», відповідно до договору № 12-12/10-ПСТ від 23.12.2010, на поставку стандартних крісел до Національного спортивного комплексу "Олімпійський", за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, не відбувалося, а лише були виписані первинні документи, а саме:

-податкова накладна від 18.03.2011 № 77, де продавець ТОВ «Компанія Вайліс», а покупець підприємство «Спецпостач»;

-податкова накладна від 21.03.2011 № 88, де продавець ТОВ «Компанія Вайліс», а покупець підприємство «Спецпостач»;

-податкова накладна від 22.03.2012 № 93, де продавець ТОВ «Компанія Вайліс», а покупець підприємство «Спецпостач»;

-податкова накладна від 22.03.2011 № 106, де продавець ТОВ «Компанія Вайліс», а покупець підприємство «Спецпостач»;

-податкова накладна від 25.03.2011 № 109, де продавець ТОВ «Компанія Вайліс», а покупець підприємство «Спецпостач»;

-податкова накладна від 28.03.2011 № 115, де продавець ТОВ «Компанія Вайліс», а покупець підприємство «Спецпостач»;

-податкова накладна від 29.03.2011 № 125, де продавець ТОВ «Компанія Вайліс», а покупець підприємство «Спецпостач»;

-податкова накладна від 30.03.2011 № 139, де продавець ТОВ «Компанія Вайліс», а покупець підприємство «Спецпостач».

За вказаним фактом 20 січня 2017 року було розпочато кримінальне провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017100000000058 за ознаками кримінального правопорушенн, передбаченого, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.366, ч. 4 ст. 358 КК України.

20 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.366, ч. 4 ст. 358 КК України.

24 січня 2017 року підозрбваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов»язання.

Разом з тим, 19.03.2017року строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва спливає.

На даний час заступником прокурора міста Києва строк досудового розслідування продовжено до 4-х (чотирьох) місяців, оскільки завершити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні у 2-х місячний строк не виявляється за можливе, з урахуванням потреби сторони обвинувачення отримати та долучити до матеріалів провадження. З огляду на викладене, на актуальність заявлених раніше прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення клопоче перед судом про продовження строку дії обов'язків покладених на підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2017, оскільки обов'язки щодо прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (м. Києва), без дозволу слідчого, прокурора чи суду зможе забезпечити мету та цілі досудового розслідування, надасть слідству можливість завершити досудове розслідування в розумні строки та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення даного клопотання, зазначивши, що клопотання заявника не відповідає вимогам КПК України, у зв'язку з чим не містить достатніх доказів для застосування, на цьому етапі, даного типу заходу забезпечення кримінального провадження.

Також захист вказав, що це провадження не підслідне прокуратурі м. Києва, а тому усі докази у ньому є недопустимі.

Тож, слідчий суддя заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають, як пряме, так і опосередковане значення при вирішення порушеного за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

З положень ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України слідує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Досудове слідство по цьому кримінальному провадженню було продовжено та подано до слідчого судді це клопотання при розгляді якого слідчий суддя враховує таке.

Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Але, у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, яка передбачає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Також, відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Тож, слідує суддя аналізуючи питання наявності у провадженні обставин регламентованих ст.ст. 177, 178, 199, ч. 1 та ч. 6 ст. 194 КПК України вважає їх наявними та реальними на час розгляду даного клопотання.

Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.

Що прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що строк дії покладених на підозрюваного обов'язків закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити досудове розслідування, оскільки у кримінальному провадженні необхідно провести ще ряд слідчих дій, зокрема: отримати та долучити до матеріалів провадження висновки судово-хімічної та комп'ютерно-технічної експертиз; провести слідчі та процесуальні дії з урахуванням даних зафіксованих у протоколах про проведення негласних слідчих (розшукових) дій; здійснити тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку щодо трафіків з'єднання телефонних номерів, які перебувають у користуванні підозрюваних та свідків кримінального провадження та інші.

Вказані обставини, які, на даний час, унеможливлюють закінчення досудового розслідування, до закінчення строку дії попередньої ухвали, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим та підтверджуються наявними матеріалами.

Разом з тим, в даному судовому засіданні, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа підозрюваного перестала бути суспільно небезпечною; належного обґрунтування про можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, беззаперечних відомостей, які б свідчили про недоведеність стороною обвинувачення обставини визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 та ст. 199 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя, враховує той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення у сфері корупційних злочинів, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про покладення обов'язків, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі: вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, майновий стан; відсунність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів; відсутність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, клопотання задовольнити та продовжити строк виконання покладених на нього обов"язків: прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (м. Києва), без дозволу слідчого, прокурора чи суду в межах строку досудового розслідування, а саме до 17.05.2017.

При цьому, слідчий суддя вважає, що ці обов'язки за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, у зв'язку з чим їх застсоувнаня не суперечить п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правоввій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 372-376, 395 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року року народження, строк виконання покладених на нього обов"язків:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (м. Києва), без дозволу слідчого, прокурора чи суду, в межах строку досудового розслідування, а саме до 17 травня 2017 року.

Ухвала оскарження не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя: Н.Д. Ластовка