Рішення № 6535647, 03.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2009 р. Справа № 3/146

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ВАТ "Дятьківці", вул. Заводська, 3, м. Коломия, 78200

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 1899,86 грн - основного боргу; 1623,86 грн. - за продукцію; 276 грн. - за тару з ПДВ; 474,16 грн. - пені; 828 грн. - штрафу.

За участю представників сторін:

Від позивача: Мокляк Галина Ярославівна, (довіреність № 1 від 23.01.09р.)

Від відповідача: не з"явилися.

в с т а н о в и в:

ВАТ "Дятьківці" заявило вимогу до підприємеця ОСОБА_1 про стягнення 1899,86 грн - основного боргу; 1623,86 грн. - за продукцію; 276 грн. - за тару з ПДВ; 474,16 грн. - пені; 828 грн. - штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 08.10.09р. та 20.10.09р. з повідомленням про вручення поштового відправлення, відзиву на позов не подав.

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що ця дія не суперечить інтересам сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

01.03.09р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу продукції № 260/03/09 згідно якого продавець (позивач) зобов"язався продавати продукцію виробництва АТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, а покупець (відповідач) зобов"язався оплачувати цю продукцію та своєчасно приймати її на умовах даного договору.

Згідно з частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні умови визначені ст. 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на коритсь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Відповідно до п. 3 вищевказаного договору, відповідач зобов"язаний на протязі 7-ми календарних днів оплатити вартість отриманої продукції.

Згідно з п. 6 розділу 2 Договору, покупець зобов"язаний повернути пляшки, КЕГи, вуглекислі балони, ящики, піддони в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції.

Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній свої договірні зобов"язання виконав неналежним чином, у зв"язку з чим, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 1899 грн. 86 коп. Так, неоплаченою залишилась продукція згідно розхідної накладної ДЯ - 0046403 від 28.04.09р. на суму 1 623 грн. 86 коп. та тара згідно розхідної накладної № ДЯ - 0043722 від 07.04.09р. на суму 276 грн. (разом з ПДВ).

Пунктом 12 Роздіру 3 Договору, у разі неповернення зворотної тари покупець зобов"язаний сплатити на користь продавця вартість тари та податок на додану вартість на тару (ПДВ).

Згідно додатку № 2 до Правил застосування, обігу і повернення засобів багаторазового використання, затверджених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.02р. № 174, тара з-під пива і безалкогольних напоїв підлягає поверненню на протязі 30 днів.

За таких обставин, враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність доказів у спростування доводів позивача, доказів про оплату заборгованої суми у встановлені договором терміни, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 1899 грн. 86 коп. основної заборгованості та наявність підстав для її задоволення.

Згідно ч. 4 Розділу 5 Договору, за прострочку повернення зворотної тари до 15 днів покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 150% вартості неповернутої тари, а більше 15 днів 300%. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 828 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 828 грн. штрафу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення пені, суд вважає за правильне вказати наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 474 грн. 16 коп. пені за просрочку платежу, виходячи із розміру пені - 0,2 %, передбаченої ч. 1 Розділу 5 Договору. Терміни платежу передбачені п. 3 Роздіру 3 даного договору. Позивач стверджує про їх порушення, відповідач доводів позивача не спростував, відповідно до чого суд приходить до висновку про те, що факт просрочки платежів мав місце в конкретному періоді та сумі відповідно до поданого розрахунку позивачем.

Проте, заявлений до стягнення розмір пені є неправильним, оскільки :

- відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, але тільки у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом. Пунктом 6 ст.231 ГК України конкретизовано правило стягнення штрафних санкцій саме за порушення грошового зобов"язання, а саме: штрафні санкції за порушення грошового зобов"язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

- Закон України від 22 листопада 1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" теж передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, стаття 3 названого закону передбачає, що розмір пені обчислюється від суми просроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

- відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України - сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов"язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, враховуючи, що ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" по відношенню до всіх платників грошових коштів обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України - вимога позивача про стягнення пені в більшому розмірі є такою, що порушує цей закон, а тому така вимога не підлягає задоволенню.

Отже, виходячи із доведеного факту просрочки спірної суми, заявленої вимоги про стягнення пені за просрочку платежу, розмір якої є більшим розміру вказаному в ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", вимог діючого законодавства - заявлена до стягнення пеня підлягає задоволенню в розмірі не більшому подвійної облікової ставки Нацбанку України, яка діяла за період прострочення платежу, тобто в розмірі 117 грн. 56 коп. В решті позовних вимог щодо стягнення пені - в позові слід відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ч.ч. 1, 7 ст. 193, п.п. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 6, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ВАТ "Дятьківці", вул. Заводська, 3, м. Коломия, 78200 (код ЄДРПОУ 13640534) - 1 899 грн. 86 коп. основного боргу, 117 грн. 56 коп. пені, 828 грн. штрафу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяФрич М. М.

рішення підписане 06.11.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Бабінець У. В.