Рішення № 65356070, 14.03.2017, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11863/16-ц

пр. № 2/759/922/17

14 березня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи Ковальногової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовнимивимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення з приміщення без надання іншого житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, після уточнення позовних вимог просить суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування квартирою, що знаходиться в АДРЕСА_1; усунути перешкоди позивача в користуванні власністю квартирою, що знаходиться за зазначеною адресою, шляхом примусового виселення з приміщення відповідача без надання іншого жилого приміщення та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, посилаючись на ті підстави, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, у 2015 р. шлюб між позивачем та відповідачем розірваний Святошинським районним судом але відповідач не бажає виселятися, вчиняючи сварки, образи по відношенню до позивача. Після того як відповідач почав погрожувати та залякувати її вона вимушена була неодноразово викликати працівників поліції для свого та їх малолітньої дочки захисту, а у подальшому вона разом з дочкою вимушена була виїхати зі своєї квартири у квартиру матері.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення відповідачем права власності позивачки на спірну квартиру і спричинення їй моральної шкоди.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, надавши заперечення у письмовому вигляді, позовні вимоги вважають безпідставними.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечувала, просила при розгляді справи врахувати інтереси дитини, надавши до суду акт обстеження умов проживання та висновок служби у справах дітей про вирішення питання щодо участі батька у вихованні його дочки.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Відповідно до довідки Форми №3 у зазначеній квартирі проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

Згідно рішення Святошинського ройонного суду м. Києва від 22.12.2015 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дочка ОСОБА_6 (а.с. 43).

Святошинським УП ГУНП у м. Киві на адвокатський запит повідомлено, що згідно електронної бази даних ІІПС «Армор» в Святошинському управлінні під номером ЄО №55883 від 09.10.2015 було зареєстровано повідомлення позивача щодо нанесення їй тілесних ушкоджень її чоловіком ОСОБА_3 Дане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР №12015100080010061 від 10.10.2015 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК україни та на даний час знаходиться в провадженні слідчого відділу (а.с. 58).

Відповідно до висновків Святошинського УП ГУНП у м. Киві від 12.04.2016 та 19.04.2016 встановлено, що 03.04.2016 та 14.04.2016 між колишнім подружжям у спірній квартирі відбувалася сімейна сварка (а.с. 15, 16).

Свідки за клопотанням позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні надали однакові покази, згідно яких вбачається, що між подружжям протягом декілька років відбуваються сварки із погрозами, позивач боїться проживати разом іх своїм колишнім чоловіком в одній квартирі, а тому була вимушена разом із дочкою переїхати проживати до своєї матері.

Покази свідка за клопотанням відповідача суд не приймає до уваги, оскільки свідчення щодо належної поведінки з боку відповідача до своєї сім'ї та не перешкоджанні позивачу разом з її дочкою у користуванні власністю йому відомі лише зі слів відповідача, оскільки вже тривалий час він до квартири де проживало подружжя не приходив, а зі своєю хрещеною дитиною проведення відпочинку відбувається разом із батьком дитини, тобто відповідачем по справі.

Відповідно до акту обстеження та пояснень у судовому засіданні третьої особи встановлено, що позивач разом із дочкою проживають у матері позивача, квартира мебльована, охайна, брибрана але вони втрьох проживають у одній кімнаті і у дитини немає вільного простору для власних потреб (а.с. 66).

У ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У даному випадку право власності на квартиру виникло і зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідач є колишнім членом спірної квартири і разом із членами своєї родини мав право користування житловим приміщенням в цій квартирі та право проживання в ній лише на час, коли був чоловіком позивача, а після розлучення позивач, як титульний власник житла, не давала згоди на державну реєстрацію відповідача та його проживання в належній їй на праві власності квартирі.

Тобто, в даному випадку право користування житловим приміщенням в спірній квартирі для відповідача є похідним від існування у позивача права власності на цю квартиру.

Аналізуючи зазначені вище правові норми, суд приходить до висновку, що оскільки шлюб між подружжям є припиненим і його та членів його родини похідне право користування житловим приміщенням в цій квартирі, тобто, відповідач користується житловою площею в цій квартирі без відповідної правової підстави.

Як встановлено в судовому засіданні, незважаючи на відсутність законних правових підстав, відповідач продовжує проживати в спірній квартирі, не допускає до неї позивачку.

Доказів в спростування таких обставин справи суду не надано.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст. 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положення ч. 1 ст. 405 ЦК України гарантують права на користування приміщенням тільки членам родини власника.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у певний спосіб.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню Верховного Суду України.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що обґрунтовані на законі, доведені матеріалами справі та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи те, що виселення відповідача відбувається в порядку захисту права власності позивача на спірну квартиру згідно норм цивільного законодавства, а не норм ЖК України, які передбачають виселення без надання іншого жилого приміщення, а тому суд вважає за необхідне не зазначати таке формулювання в рішенні суду по даній справі.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 15, 16, 316-319, 321, 328, 383, 386, 391, 541 ЦК України; ст.ст. 150, 156 ЖК України; ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення з приміщення без надання іншого житлового приміщення задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом примусового виселення з житлового приміщення ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати по справі у розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: