Рішення № 6535490, 19.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.09 Справа № 21/66/09

Суддя

Позивач –Відкрите акціонерне товариство “Акціонерний Банк” Бізнес Стандарт” (04070, м. Київ, вул.Куренівська, б.15-А) в особі Центрального Бердянського відділення Відкритого акціонерного товариства “Акціонерний Банк” Бізнес Стандарт” (71112, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Карла Маркса, 29)

відповідач –Приватне підприємство “Азовагропром” (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Орджонікідзе, 103/86; код за ЄДРПОУ 30694227)

про стягнення 52602 грн. 45 коп.

                                                                       Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача –Іванюкович Е.А., довір. № 8 від 22.01.2009 року; Гріщенко Ю.А., довір. б/н від 01.06.2009 року;

від відповідача –не з’явився

                                        СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 22.07.2009 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 01.09.2009 року.

22.07.2009 року Відкритим акціонерним товариством “Акціонерний Банк” Бізнес Стандарт” в особі Центрального Бердянського відділення Відкритого акціонерного товариства “Акціонерний Банк” Бізнес Стандарт” подана позовна заява про стягнення з Приватного підприємства “Азовагропром” на користь позивача заборгованості у сумі 52602 грн.45 коп., що виникла на підставі кредитного договору № КЮ (11)11-07 від 25.05.2007 року, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 01.09.2009 на підставі ст. 77 ГПК України судове засідання відкладено на 10.09.2009, у зв’язку з неякісно зробленими копіями документів у позивача повторно витребувані оригінали доданих до позову документів (для огляду), зокрема, кредитний договір № КЮ (11) 11-07 від 25.05.2007 року з додатками та доповненнями, договір застави № З(11)19-07 від 25.05.2007 року з додатками та доповненнями, договір застави № З(11)20-07 від 25.05.2007 року з додатками та доповненнями.

Ухвалою голови в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 10.09.2009 строк вирішення спору продовжено до 22.10.2009.

У судове засідання 10.09.2009 року сторони представників не направили та не виконали вимоги ухвали суду від 01.09.2009 року.

На підставі ст.77 ГПК України ухвалою від 10.09.2009 року судове засідання у справі № 21/66/09 відкладено на 19.10.2009 року.

Позивач підтримує заявлені вимоги та обґрунтовує їх ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 49, 66, 67 ГПК України.

Відповідач в судове засідання 19.10.2009 р. не з’явився, не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 10.09.2009 року, зокрема відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання без поважних причин не направив.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалу від 10.09.2009 року було спрямовано на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві, тобто відповідача слід вважати таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду, і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення.

За клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи закінчено 19.10.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2007 року між Акціонерним банком “ТАС-Бізнесбанк” (його правонаступник- Відкрите акціонерне товариство “Акціонерний Банк” Бізнес Стандарт”-далі за текстом Банк) та Приватним підприємством “Азовагропром” (далі за текстом-позичальник) укладено кредитний договір № КЮ(11)11-07 (далі за текстом-договір).

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.1 договору банк надає позичальнику кредитну лінію у розмірі 48000 грн. на термін по 24.05.2009 року, на умовах, передбачених даним договором, з оплатою відсотків та комісій, обумовлених цим договором. Пунктом 1.2 договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику для ведення поточної діяльності: придбання товарно-матеріальних цінностей, технологічного обладнання, оплату робіт, послуг. Згідно із п.1.3 договору забезпеченням виконання зобов’язань позичальника за цим договором є: обладнання,оцінено у 45020 грн. (укладено між сторонами договір застави № З(11)19-07 від 25.05.2007 року); товари в обігу, оцінені у 92970 грн. 23 коп. (укладено між сторонами договір застави № З(11)20-07 від 25.05.2007 року).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що банк надає позичальнику кредит шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника та/або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника на підставі заявки позичальника. Датою видачі кредиту вважається дата перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника. Датою повернення кредиту вважається дата зарахування коштів на позичковий рахунок позичальника.

Згідно з п.п.3.1.2 п.3.1 договору обов’язком позичальника є повернення в повному обсязі кредиту не пізніше терміну, зазначеного в п.1.1 цього договору.

У відповідності п.6.4 договору останній набирає сили з моменту підписання договору сторонами.

Пунктом 6.7 договору визначено, що термін позовної давності по будь-яких грошових вимогах банку до позичальника, які випливають з цього договору, установлюється тривалістю 5 років.

Господарським судом встановлено, що зобов’язання банку з видачі кредиту виконані повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 191 від 07.06.2007 року, № 182 від 25.05.2007 року, №181 від 25.05.2007 року, № 180 від 25.05.2007 року, актом перевірки цільового використання позичених коштів за кредитним договором від 20.06.2007 року.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів повернення кредиту у сумі 48000 грн., тобто не виконав свій обов’язок, визначений підпунктом 3.1.2 п.3.1 консорціумного кредитного договору.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем по договору, яка виникла внаслідок неповернення кредиту, становить 48000 грн., підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно із п.4.2 договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 19% річних.

У відповідності із п. 4.3 договору нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснюється банком за методом “факт/360”, за фактичний термін користування кредитом виходячи з розрахунку 360 днів у році та фактичній заборгованості позичальника за позичковим рахунком.Нарахування відсотків здійснюється банком два рази на місяць:1).у перший банківський день після 20-го числа кожного місяця (по 20-е число включно); 2). в останній банківський день кожного місяця (по останній календарний день місяця включно). В місяць повернення кредиту відсотки нараховуються по день повернення кредиту, встановлений у п.1.1 цього договору. При цьому день повернення кредиту в період нарахування відсотків не включається. Після дати повернення кредиту, зазначеної в п.1.1 цього договору, відсотки за користування кредитом, передбачені п.4.2 цього договору, не нараховуються та не сплачуються, якщо банк не прийме іншого рішення.

Пунктом 4.4 договору визначено, що сплата відсотків, нарахованих за період з моменту видачі кредиту по 20.06.2007 року, здійснюється позичальником у термін по 30.06.2007 року. Наступна сплата відсотків, нарахованих за період з 21-го числа попереднього місяця по 20-е число поточного місяця, здійснюється щомісяця не пізніше останнього банківського дня поточного місяця, протягом усього терміну, зазначеного в п.1.1 цього договору, якщо банк не прийме іншого рішення. В місяць повернення кредиту відсотки сплачуються в день повернення кредиту, зазначений у п.1.1 цього договору, або одночасно з погашенням позичкової заборгованості.

Договором № 1 від 01.07.2008 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору пункт 4.2 викладено у наступній редакції: “Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 21% відсоток річних”, при цьому визначено, що з 01.07.2008 року попередня редакція пункту 4.2 кредитного договору втрачає чинність.

Договором № 3 від 17.11.2008 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору пункт 4.2 викладено у наступній редакції: “Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 24% відсотка річних”, при цьому визначено, що з 17.11.2008 року попередня редакція пункту 4.2 кредитного договору втрачає чинність.

Згідно з п.п.3.1.3 п.3.1 договору обов’язком позичальника є оплата банку відсотків за користування кредитом у розмірі й порядку, визначеному в п.п. 4.2-4.5 цього договору.

Відповідач не надав суду доказів виконання свого обов’язку, передбаченого підпунктом 3.1.3 п.3.1 договору.

Судом перевірено, що наданий позивачем, розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом на суму 3740 грн., є вірним, складеним відповідно до умов договору.

Приймаючи до уваги наявність у відповідача, станом на 19.10.2009 року, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 3740 грн., яка підтверджена матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вказаних вимог позивача.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору визначено, що у разі порушення позичальником термінів погашення кредиту та/або відсотків за користування кредитом, комісій за надання та керування кредитом, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 862 грн. 45 коп. пені, нарахованої за несвоєчасно сплачену заборгованість за відсотками та кредитом за період з 01.01.2009 року по 04.06.2009 року. Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки при його здійсненні застосовано розмір пені, передбаченої договором, який є вищим ніж максимально визначений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та обрано при розрахунку період стягнення, який протирічить ч.6 ст.232 ГК України. Відповідно до розрахунку пені, здійсненому судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 567 грн. 23 коп. пені.

           Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд вважає за необхідне на підставі п.13 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” № 1258 від 21.12.2005 року повернути позивачеві із державного бюджету України зайво сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 грн., про що слід видати відповідну довідку.

Керуючись ст.ст. 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства"Азовагропром" (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Орджонікідзе, буд. 103, кв.86, код за ЄДРПОУ 30694227, п/р № 26000032372001 в ЦБВ ВАТ "АБ "Бізнес Стандарт", МФО 339500) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Бізнес Стандарт" (04070, м. Київ, вул. Куренівська, 15-А, п/р № 37394001020 в ВАТ "АБ "Бізнес Стандарт", МФО 339500, код за ЄДРПОУ 09806443) суму 48000 грн. 00 коп. основного боргу, суму 3740 грн. 00 коп. відсотків за користування кредитом, суму 567 грн. 23 коп. пені, суму 522 грн. 86 коп. витрат на державне мито та суму 117 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати Відкритому акціонерному товариству "Акціонерний Банк "Бізнес Стандарт" (код за ЄДРПОУ 09806443) довідку на повернення з державного бюджету України зайво сплачених витрат на ІТЗ у сумі 197 грн.

Суддя                                                             В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –26.10.2009)