Рішення № 65354423, 15.03.2017, Апеляційний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 р. м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді - Боймиструка С.В.,суддів:Ковальчук Н.М., Григоренко М.П.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Кузнецовського міського суду від 13 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання дій порушенням права власності, стягнення депозитних вкладів, відсотків та відповідальності у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 13 жовтня 2016 року Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_3 62 (шістдесят два) долари США 55 центів, що еквівалентно 1614 (одній тисячі шестистам чотирнадцяти) грн. 25 коп., а також 80 (вісімдесят) євро 76 євроцентів, що еквівалентно 2296 (двом тисячам двомстам дев'яносто шести) грн. 79 коп., не нарахованих процентів за договорами банківського вкладу.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_3 81 (вісімдесят один) долар США 50 центів, що еквівалентно 2103 (двом тисячам ста трьом) грн. 30 коп., а також 173 (сто сімдесят три) євро 42 євроцентів, що еквівалентно 4932 (чотирьом тисячам дев'ятсот тридцяти двом) грн. 02 коп., трьох процентів річних від простроченої суми за договорами банківського вкладу.

В решті вимог відмовлено у зв'язку з безпідставністю.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в дохід держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликався на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказував, що оскаржуване рішення постановлене без дослідження всіх обставин справи. Судом не було залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Також суд не встановив фактичного розміру виплат Фондом гарантування вкладів фізичних осіб по депозитах.

З цих та інших підстав зазначених в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення Кузнецовського міського суду від 13 жовтня 2016 року скасувати, а в поданих доповненнях до апеляційної скарги, просив змінити задовольнивши його вимоги врахувавши виплату Фонду.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» покликався на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що чинним законодавством передбачено спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством.

Звертав увагу на те, що в період дії тимчасової адміністрації банку 04.11.2015 року через систему гарантування вкладів позивач отримав через банк агент - Ощадбанк за депозитними договорами суму гарантованого відшкодування в повному обсязі, а саме 196828,13 грн.

З цих та інших підстав зазначених в апеляційній скарзі просив рішення Кузнецовського міського суду від 13 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_3 та представник банк у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 08 січня 2014 року ОСОБА_3 шляхом заповнення та підписання договорів-заяв прийняв Основні умови, уклавши таким чином з позивачем ряд договорів про банківський строковий вклад (депозит) у валюті євро та в доларах США, предметом яких було розміщення депозитів терміном з 08.01.14 року по 13.01.15 року та сплатою процентів банківського вкладу.

По закінченню терміну розміщення депозитів, кошти ОСОБА_3 банком повернуті не були, а тому 28 квітня 2015 року він звернувся до суду з вимогами про стягнення належних йому грошових коштів з банку.

Під час розгляду справи з 18.09.15 року по 17.12.15 року у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою Правління НБУ № 898 від 17.12.15 року банківську ліцензію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення від 13 жовтня 2016 року виходив з того, що запровадження тимчасової адміністрації і ліквідація банку не позбавляє особу можливості реалізації права на судовий захист і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню не нараховані за період з 14.01.15 року по 17.09.15 року проценти за договорами банківського вкладу, а також три проценти річних за аналогічний період. При цьому суд першої інстанції вважав за можливе відступити від правової позиції Верховного Суду України від 20 січня 2016 року (справа № 6-2001цс15), з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Такі висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Наведені судом першої інстанції мотиви відступу від правової позиції Верховного Суду України не заслуговують на увагу, оскільки взяті з правових позицій за попередні роки в справах, які за обставинам відрізняються від даної, зокрема в тих справах в банку не було введено тимчасову адміністрацію та відкликано банківську ліцензію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 20 січня 2016 року (справа № 6-2001цс15), згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

На момент ухвалення рішення судом першої інстанції від 13 жовтня 2016 року у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, а це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, виходячи з наведеного апеляційна скарга ОСОБА_3 може бути задоволена лише частково, в частині скасування рішення, однак з інших підстав.

Крім того, Фондом проведено ОСОБА_3 виплату за депозитними договорами, на які він посилався в позові, суму гарантованого відшкодування в повному розмірі 196828,13 грн.

Вимоги ж апеляційної скарги банку слід задовольнити частково, оскільки підстав для скасування рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог немає, а лише в частині стягнення коштів з банку.

Посилання апелянта ОСОБА_3 на незалучення в якості третьої особи без самостійних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки в разі встановлення порушення своїх прав Фонд не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав.

Клопотання про залучення Фонду в якості співвідповідача ОСОБА_3 в справі не заявляв, вимог до нього не пред'являв, а тому посилання апелянта на не встановлення фактичного розміру виплат Фондом, виходить за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні апеляційної скарги банком було сплачено 606,32 грн.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не в повній мірі відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення коштів з банку та в задоволенні цих вимог позивачу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313-314, 316, 317, 324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду від 13 жовтня 2016 року скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_3 з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» не нарахованих процентів за договорами банківського вкладу, трьох процентів річних від простроченої суми за договорами банківського вкладу та судового збору та в задоволенні цих вимог ОСОБА_3 відмовити.

В решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судові витрати 606,32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: Н.М.Ковальчук

М.П.Григоренко