Рішення № 6535417, 18.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.09 Справа № 16/134д/09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аква-Ленд”, м.Запоріжжя

до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “ВІСТ-Запоріжжя”, м.Запоріжжя

про визнання договору недійсним

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Романенко В.В. (дов.б/н від 22.01.2009)

від відповідача – Пеньков О.Ю. (дов.б/н від 19.12.2008)

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ “Аква-Ленд” заявлено позов про визнання недійсним укладеного сторонами договору купівлі-продажу продукції від 04.08.2008 № 168.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду, порушене провадження у справі № 16/134д/09 з призначенням судового засідання на 18.08.2009. В засіданні 18.08.2009 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В засідання 18.08.2009 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, якою він поряд із заявленою у позовній заяві вимогою просить на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 53000,00 грн., безпідставно отриманих за недійсною вимогою .

Заява не прийнята судом як така, що не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Ст.22 ГПК України передбачає право позивача збільшити розмір позовних вимог, що може мати місце лише у справах зі спорів майнового характеру.

Крім того, ст.22 ГПК України передбачає право позивача змінити підставу або предмет позову, чому заява позивача також не відповідає.

Фактично позивачем додатково заявлено окрему вимогу, яка ґрунтується на інших, ніж заявлена в позові вимога, підставах, що не допускається.

Такі вимоги можуть бути предметом окремого позовного провадження.

Позовні вимоги про визнання договору № 168 купівлі-продажу продукції від 04.08.2008 недійсним позивач підтримує. Засновує їх на положеннях ст.ст.203, 215, 236, 638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України. При цьому зазначив, що при укладенні оспорюваного договору і до цього часу сторонами не погоджено суттєві умови договору, як то предмет, ціна товару, строки поставки. Вказав на те, що відповідно до п.1.1 договору продавець зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товари в номенклатурі, кількості, цінам, строкам поставки на підставі раніше погодженого замовлення, яке за підписом та печаткою покупця є невід’ємною частиною договору. Проте таке замовлення відсутнє, а тому договір на сьогоднішній день не відповідає вимогам законодавства України, зокрема ст.638 Цивільного кодексу України, внаслідок чого має бути визнаний недійсним відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду відзив. Зазначив, що доводи позивача про відсутність замовлення не відповідають дійсності, на підтвердження чого надав факсимільну копію замовлення та зауважив, що відповідно до п.6.3 оспорюваного позивачем договору факсимільні копії договорів мають юридичну силу. Також відповідач висловився про те, що позивач фактично наголошує на неукладеності договору, чого у дійсності не має місця, оскільки всі умови договору сторонами погоджені, і, до того ж, неукладений договір не може бути визнаний недійсним. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, дослідивши оспорюваний позивачем договір № 168 купівлі-продажу продукції від 04.08.2008, суд не знайшов підстав для задоволення позову та визнання договору недійсним, виходячи з такого.

Оспорюючи договір № 168 купівлі-продажу продукції від 04.08.2008 між сторонами (далі –Договір), позивач зазначає, що всупереч вимогам ст.638 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ст.180 Господарського кодексу України (ГК України) при укладенні Договору і до цього часу сторонами не досягнуто згоди з істотних умов Договору, а саме –не узгоджені предмет договору, ціна товару, строки поставки.

Як на підтвердження того зазначив, що відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товари в номенклатурі, кількості, цінам, строкам поставки на підставі раніше погодженого замовлення, яке за підписом та печаткою покупця є невід’ємною частиною договору. Однак, за твердженням позивача, таке замовлення є відсутнім.

Посилаючись на ч.1 ст.203 ЦК України, за приписами якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також на ч.1 ст.215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 Кодексу, позивач стверджує, що оскільки зміст Договору не відповідає ст.638 ЦК України, то сторонами порушено вимоги ст.203 ЦК України, у зв’язку з чим Договір є недійсним.

Доводи позивача не можна визнати обґрунтованими та правомірними.

Не заперечується, що в силу правових норм, на які спирається позивач, договір є укладеним за умови досягнення сторонами усіх істотних умов, які передбачені законом, домовленістю сторін або заявою сторони. У протилежному випадку договір не можна вважати укладеним.

Але факт неукладеності договору не може бути покладений у підставу недійсності угоди. Угода, яка не відбулася, тобто відсутня угода, не може бути предметом дослідження на предмет її дійсності чи недійсності.

Крім того, відповідач в судовому засіданні надав факсограму –замовлення на поставку товару до Договору, підписане представником позивача та скріплене печаткою останнього, а також видаткові накладні, довіреність на отримання товару (оригінали оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до п.6.3 Договору факсимільні копії Договору мають юридичну силу.

Крім того, як позивач, так і відповідач надали платіжні документи, підтверджуючі оплату товару за Договором.

Зазначеним доводи позивача щодо неукладеності Договору спростовуються.

За таких обставин позовні вимоги із заявлених підстав задоволенню не підлягаються.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Згідно з вимогами ст.8 Декрету КМУ “Про державне мито” позивачу слід повернути з державного бюджету України 810,00 грн. державного мита, зайво сплаченого за платіжною квитанцією № 15/27 від 18.06.2009, а також 194,50 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу, сплачених за платіжною квитанцією № 14/25 від 18.06.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повернути           товариству з обмеженою відповідальністю “Аква-Ленд” (м.Запоріжжя, вул.Чумаченко, 15-г, кв.45, код ЄДРПОУ 31105042) 810,00 грн. державного мита, зайво сплаченого за платіжною квитанцією № 15/27 від 18.06.2009, а також 194,50 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу, сплачених за платіжною квитанцією № 14/25 від 18.06.2009. На повернення видати довідки.          

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 21.08.2009.