Ухвала суду № 65353876, 16.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1847/14-ц Номер провадження 22-ц/786/906/17Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Н.В. Доповідач ап. інст. Мартєв С. Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - ОДРИНСЬКОЇ Т.В., ХІЛЬ Л.М.,

за участю секретаря - ШЕВЧЕНКО І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом та з урахуванням уточнених вимог просила поділити майно спільно набуте в шлюбі з ОСОБА_3,а саме:

- визнати за ОСОБА_2 право власності та виділити в натурі 1/2 частину житлового будинку літ «А1» площею 52,0 кв.м. та господарських споруд літньої кухні літ. «Б», «б», навісу літ. «б1», сараю літ. «В», навісу літ. «в1», навіс літ «в2», сараю літ.»Е» , погріб літ. «е» , гаражів літ. «К», «к», вбиральні літ. «Г», огорож №1-3, водогону дворового №4 розташованих за адресою АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 744 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_3 право власності та виділити йому в натурі 1/2 частину житлового будинку літ «А1» площею 52,0кв.м. та господарських споруд літньої кухні літ «Б», «б» б1», сараю літ. «В», навісу літ. «в1», навіс літ «в2», сараю літ.»Е» , погріб літ. «е» , гаражів літ. «К» ,«к» , вбиральні літ. «Г» , огорож №1-3 , водогону дворового №4 розташованих за адресою АДРЕСА_2;

-визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 744 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_2.

В обґрунтування вказаних вимог зазначила, що в період шлюбу вони спільно придбали житловий будинок та приватизовану земельну ділянку площею 744 кв.м. Вартість придбаного будинку та земельної ділянки становить 63600, 00 грн. в тому числі вартість будинку та надвірних побудов - 29876,00 грн., вартість земельної ділянки -33724грн. Вважає, що своїми діями відповідач перешкоджає користування власністю, відтак вона має право на виділення своєї частки в натурі.

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно, просив визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими побудовами , а саме : жилий будинок літ. «А1» площею 52,0 кв.м. та господарських споруд літньої кухні літ. «Б» , «б» , навіс літ. «б1», сарай літ. «В», навіс літ. «в1», навіс літ «в2», сарай літ.»Е» , погріб літ. «е» , гаражів літ. «К» ,«к» , вбиральні літ. «Г» , огорож №1-3 , водогін дворовий №4 розташованих за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0744 га , кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

В обґрунтування позову посилався на купівлю житлового будинок з господарськими побудовами та земельної ділянки за власні кошти.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2016 року позови об'єднано в одне провадження .

Рішенням Октябрського районногосуду м. Полтави від 10 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими побудовами, а саме: жилий будинок літ. «А1» площею 52,0 кв.м. та господарські споруди літньої кухні літ. «Б», «б», навіс літ. «б1», сарай літ. «В», навіс літ. «в1», навіс літ «в2», сарай літ.»Е», погріб літ. «е», гаражів літ. «К», «к», вбиральні літ. «Г», огорож №1-3, водогін дворовий №4 розташованих за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0744 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ «А1» площею 52,0 кв.м. та господарських споруд літньої кухні літ. «Б» , «б» , навісу літ. «б1», сараю літ. «В», навісу літ. «в1», навіс літ «в2», сараю літ.»Е» , погріб літ. «е» , гаражів літ. «К» ,«к» , вбиральні літ. «Г» , огорож №1-3 , водогону дворового №4 розташованих за адресою АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 744 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ «А1» площею 52,0 кв.м. та господарських споруд літньої кухні літ «Б», «б» б1», сараю літ. «В», навісу літ. «в1», навіс літ «в2», сараю літ.»Е» , погріб літ. «е» , гаражів літ. «К» ,«к» , вбиральні літ. «Г» , огорож №1-3 , водогону дворового №4 розташованих за адресою АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 744 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_2.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1186грн.50коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 982 грн. 20 коп.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно відмовлено.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29.07.2016 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь держави по 1668 грн. з кожного.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 лютого 2017 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року та додаткове рішення апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року та додаткове рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29.07.2016 року, Вищий спеціалізований суд зазначив, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не надав належної правової оцінки доказам щодо наявності у ОСОБА_3 на момент придбання спірного нерухомого майна коштів, які належали йому особисто, та не перевірив чи надала ОСОБА_2 належні та допустимі докази, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), того, що джерелом набуття спірного нерухомого майна були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що 6 березня 2004 року між сторонами укладено шлюб.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 липня 2011 року, що набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Також встановлено, що 10 липня 2003 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу продав квартиру АДРЕСА_1 за 23 850 грн., яка належала йому на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13 червня 2003 року.

6 лютого 2004 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки і житлових будинків продав земельну ділянку та два житлових будинки по АДРЕСА_3 за 410 тис. рублів, що за курсом Національного банку України складає 76 719 грн. 20 коп., які належали йому на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 грудня 2003 року та свідоцтва про державну реєстрацію від 30 грудня 2003 року.

26 травня 2004 року, тобто під час шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав у власність житловий будинок з надвірними побудовами та приватизовану земельну ділянку, загальною площею 744 кв. м, по АДРЕСА_2 за 63600 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи позов ОСОБА_3 місцевий суд виходив з того, що 26 травня 2004 року ОСОБА_3 прибав житловий будинок з надвірними побудовами та приватизовану земельну ділянку за кошти, які належали йому особисто, отримані ним від продажу належного йому нерухомого майна, а ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів наявності в неї коштів на придбання спірного нерухомого майна. За таких обставин майно не набулось за спільні кошти подружжя.

Апеляційний суд Полтавської області вважає такі висновки місцевого суд вірними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба) самостійного заробітку ( доходу).

Згідно п.3 ч.1 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладений у постанові № 6-2641цс15 від 16 грудня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги проте, що придбання спірного будинку за особисті кошти ОСОБА_3 не підтверджені доказами , спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів придбання спірного будинку за спільні кошти.

Доводи апеляційної скарги про невірний розподіл судових витрат не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення статті 88 ЦПК, тому стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов задоволено, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання права особистої власності на нерухоме мано( будинок).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи вартість будинку склала 373499 грн. ( т.1 а.с.182-195). Таким чином 1% від ціни позову становить 3734,99 грн.

Оскільки ОСОБА_3 при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 636 грн., а позов його задоволено повністю, місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь держави в сумі 3099 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлений зміст спірних правовідносин, дана належна оцінка доказам у справі.

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: С. Ю.МАРТЄВ

Судді: Т.В. ОДРИНСЬКА

Л. М. ХІЛЬ

З оригіналом згідно:

суддя С.Ю. МАРТЄВ