Постанова № 65353803, 15.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3866/16-п Номер провадження 33/786/180/17Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1

розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2017 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не працюючий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 320 грн. в дохід держави.

Згідно постанови суду ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що 13.12.2016 року, о 20.35 год., в с.Єнківці Лубенського району, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного спяніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, не орієнтований). Від проходження медичного огляду в лікарняному закладі на стан спяніння відмовився в присутності свідків. Своїми умисними діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, оскільки притягнення його до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є неправомірним, а при винесенні постанови, суддя взяв до уваги докази, які не є достатніми для визнання вини у скоєному.

Факт керування транспортним засобом заперечує та вказує, що в цей момент перебував в приміщенні вісової в с.Єнківці.

Працівники поліції транспортного засобу не зупиняли, оскільки ОСОБА_2 учасником дорожнього руху не був, а ключ від замка запалення авто знаходився у ОСОБА_3, який його викрав та в подальшому віддав інспектору поліції.

Пояснення свідків є упередженими і суперечливими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, заповнено частково.

Окрім того, інспектором поліції не було запропоновано пройти огляд на стан спяніння за допомогою спеціального технічного засобу, що свідчить про відсутність відмови правопорушника від проходження даного огляду.

Розгляд справи судом проведено формально та не встановлено фактичних обставин правопорушення, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про місце, день і час слухання апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Положення ч.1 ст.130 КУпАП вказують на притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного спяніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного спяніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, що підтверджується матеріалами справи.

Складаючи 13.12.2016 року протокол про адміністративне правопорушення, старший інспектор Лубенського ВП ГУНП в Полтавської області запропонував ОСОБА_2 пройти огляд на стан спяніння в медичному закладі, на що останній відмовився.

Факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан спяніння підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначили, що ОСОБА_2 керував автомобілем в стані алкогольного спяніння, на зауваження не реагував, висловлювався нецензурною лайкою, після чого останні були змушені забрати ключі запалення та викликати працівників поліції, оскільки останній намагався в такому стані продовжити керування автомобілем. В присутності поліцейських ОСОБА_2 факт вживання алкогольних напоїв не заперечував, але відмовився від огляду на стан спяніння в медичній установі.

Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

Тому, посилання ОСОБА_2 щодо відсутності факту керування ним транспортним засобом в стані алкогольного спяніння не заслуговують на увагу та суперечать фактичним обставинам, нічим не підтверджуються та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, апелянт вказує, що працівники поліції транспортного засобу не зупиняли, а ОСОБА_2 учасником дорожнього руху не був, однак, вказане повністю суперечить показанням очевидців та зібраним по справі доказам.

Водночас, ОСОБА_2 зазначив, що інспектором поліції не було запропоновано пройти огляд на стан спяніння за допомогою спеціального технічного засобу, але, на думку суду, його право в цій частині обмежено не було, оскільки працівником поліції було запропоновано пройти останньому огляд на стані спяніння в медичному закладі, а тому останній мав всі передбачені законом можливості підтвердити відсутність факту перебування в стані алкогольного спяніння.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення складено вірно із дотриманням положень ст.256 КпАП України, докази в матеріалах справи є послідовними та несуперечливими, повністю дослідженими судом в судовому засіданні, що спростовує твердження апелянта щодо формальності та неповноти розгляду справи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність провини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП належним чином обґрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об'єктивність яких сумнівів не викликає.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2017 року відносно ОСОБА_2 без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ О.І. Захожай