Ухвала суду № 65352623, 15.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9276/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 22-ц/780/22/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 26 15.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 11.01.2007 року між ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «"Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/9408/74/51307, відповідно до умов якого, кредитор - позивач надав позичальнику - відповідачу кредит у сумі 56000,00 доларів США строком до 11.01.2017 року із сплатою 15,25% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором. В забезпечення належного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору було укладено Договір поруки від 11 січня 2007 року згідно якого ОСОБА_4, виступив поручителем відповідача - ОСОБА_2 і взяв на себе зобов'язання перед банком АТ "РБ Аваль" відповідати по зобов'язанням відповідача ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань. Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п. 3.2 Кредитного договору шляхом - страхування коштів на поточний рахунок Позичальника. З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, 13 липня 2007 року була укладена Додаткова угода №96-05/13/140, з укладанням даної Додаткової угоди сторони домовились змінити процентну ставку по кредиту, яка складає 14 відсотків річних. Графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в Додатку №1,2, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди. 04 серпня 2010 року була укладена Додаткова угода №96-05/13/1123, з укладанням даної додаткової угоди Сторони домовились збільшити строк надання кредиту на 1 календарний місяць. Графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в Додатку 1,2 який є невід'ємною частиною Додаткової угоди. Відповідачі зобов'язання за договором не виконують. У зв'язку з цим та з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором станом на 08.07.2015 року у розмірі 22132, 79 дол. США, що становить: заборгованість за кредитним договором - 19275,05 дол. США, що еквівалентно до курсу НБУ становить 418275,95 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 2857,74 дол. США, що еквівалентно до курсу НБУ 62014,05 грн., та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відстоків у розмірі 90738,19 грн..

В свою чергу 06 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, обгрунтовуючи його тим, що 11.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/9408/74/51307. 11.01.2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки. У відповідності до п.1.2. Договору поруки, сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору. Враховуючи те, що у відповідності до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк дії договору повинен конкретно визначатися роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а пункт 4.1 Договору поруки від 11.01.2007 року суперечить вимогам вказаних положень законодавства та не містить строку дії договору, є підстави вважати, що строк дії Договору поруки не встановлений. У зв'язку із тим, що строк основного зобов'язання не встановлений, відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явив позов до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки. У зв'язку з цим ОСОБА_4 просив визнати припиненою поруку відповідно до закону, встановлену Договором поруки між ним та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 11.01. 2007 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором за № 014/9408/74/51307 від 11.01.2007 року у сумі 22132,79 доларів США, що становить: заборгованість за кредитним договором - 19275,05 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ становить 418275,95 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 2857,74 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ 62014,05 грн. та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків у розмірі 90738,19 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн., стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» - понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн., у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки припиненим - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом, оскільки не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлений правомірно, оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_4, а тому позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що даний позов пред'явлений неправомірно, оскільки строк дії поруки договором не визначено, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимогидо поручителя могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. У даному випадку строк виконання зобов'язання настав 07.05.2015 року, а позивач подав позов 26.08.2015 року, тобто в межах передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов?язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній

частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення

рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК; частина третя статті 533

ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Встановлено, що 11.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ) та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/9408/74/51307, відповідно до умов якого, кредитор - позивач надав позичальнику - відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 56000, 00 дол. США строком до 11.01.2017 року із сплатою 15,25% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором (т. 1 а.с. 12-14).

Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог ст. 3.2 Кредитного договору шляхом - страхування коштів на поточний рахунок Позичальника.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_2, умов кредитного договору було укладено Договір поруки від 11 січня 2007 року згідно якого ОСОБА_4, виступив поручителем відповідача - ОСОБА_2 і взяв на себе зобов'язання перед банком АТ "РБ Аваль" відповідати по зобов'язанням відповідача ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань (т. 1 а.с. 18-19).

З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, 13 липня 2007 року була укладена Додаткова угода №96-05/13/140, з укладанням даної Додаткової угоди сторони домовились змінити процентну ставку по кредиту, яка складає 14 відсотків річних. Графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в Додатку №1,2, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди (т. 1 а. с. 20-21).

Встановлено, що 04 серпня 2010 року була укладена Додаткова угода №96-05/13/1123, з укладанням даної додаткової угоди сторони домовились збільшити строк надання кредиту на 1 календарний місяць. Графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в Додатку 1,2 який є невід'ємною частиною Додаткової угоди (т. 1 а.с. 22-26).

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість станом на 08.07.2015 року у розмірі 22132, 79 доларів США, що становить: заборгованість за кредитним договором - 19275,05 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ становить 418275,95 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 2857,74 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ 62014,05 грн., та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відстоків у розмірі 90738,19 грн..

З адресованої відповідачам письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором вбачається, що позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку, але гроші банку не повернуті (т. 1 а.с. 28- 29).

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості представник відповідача ОСОБА_2 заявив клопотання в апеляційній інстанції про призначення судово - економічної експертизи для визначення дійсного розміру заборгованості.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 25/16 від 17.10.2016 року встановлено, що:

1. за даними п. 1.4. кредитного договору №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. процентна ставка за користування кредитних коштів становить 15,25%. В межах наявних матеріалів, сукупна вартість кредиту (у процентному значенні та у грошовому виразі) за кредитним договором №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. не визначені.

За результатами експертизи в межах наявних матеріалів, встановлено (докладно див. дослідну частину та Додаток 1 експертизи): - сукупна вартість кредиту (у процентному значенні) на момент укладення кредитного договору №014/9408/74/51307 від11.01.2007р. складає 16,57% та є вищою від визначеної договором процентної ставки за користування кредитом;

- сукупна вартість кредиту (у грошовому виразі) на момент укладання кредитного договору №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р., складає 43693,08 дол. США.

2. За результатами дослідження наявних матеріалів встановлено, щомісячні платежі виходячи з базових умов передбачених на момент укладення кредитного договору №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. складають: від 12,25 дол. США до 1189,64дол. США (докладно див. колонку 2 Додатку 1 експертизи).

В межах наявних матеріалів, не встановлено інформації про кредитні умови, надані, позичальнику у письмовій формі перед укладанням кредитного договору №47/РП/39/2006- 840 від 05.09.2006р. та детального розпису загальної вартості кредиту для споживача на момент укладення кредитного договору, що передбачено п.2 та п.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (докладно див. дослідну частину дослідження).

3. За даними додатку №2 «Сукупна вартість кредиту» (ТІ а.с.25-26) до кредитного договору №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р.: відсоткова ставка складає 14,00%, реальна процентна ставка складає 14,73%. В межах наявних матеріалів, абсолютне значення подорожчання кредиту по додатковій угоді №96-05/13/1123 від 04.08.2010р. до кредитного договору №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. не визначено.

За результатами експертизи в межах наявних матеріалів, встановлено (докладно див. дослідну частину та Додаток 2 експертизи):

- реальна процентна ставка на момент укладання додаткової угоди №96-05/13/1123 від 04.08.2010р. складає 17,70% та є вищою від визначеної процентної ставки за користування кредитом та реальної процентної ставки;

- абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладання додаткової угоди №96-05/13/1123 від 04.08.2010р. складає 28433,18 дол. США.

4. За результатами експертизи встановлено, що в межах наявних матеріалів, щомісячні платежі (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), виходячи з базових умов передбачених на момент укладення додаткової угоди №96-05/13/1123 від 04.08.2010р. до кредитного договору №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. складають: від 505,36 дол. США до 1210,59 дол. США (докладно див. колонку 2 Додатку 2 експертизи).

Під час дослідження щомісячних платежів встановлено, що планові платежі зазначені у Розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за договором №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. станом на 08.07.2015р. (Т.1 а.с.6-11) та платежі зазначені у «Графіку погашення кредиту за ануїтетною схемою погашення. Орієнтовний» (Т.1 а.с.24) від 04.08.2010р. до кредитного договору №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. не узгоджуються між собою (докладно див. дослідну частину та Таблицю 1 експертизи).

Згідно наявних матеріалів, оформлення Банком інформації щодо сукупної вартості кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту), під час укладення додаткової угоди №96-05/13/1123 від 04.08.2010р. до кредитного договору №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р., не узгоджується з «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затвердженими Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. (докладно див. дослідну частину).

5. В межах наявних матеріалів, в результаті дослідження квитанцій та виписок щодо погашення заборгованості по кредитному договору№014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. та Розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за договором №014/9408/74/51307 від 11.01.2007р. станом на 08.07.2015р. Позичальником на виконання умов договору сплачено коштів станом на 08.07.2015р. у сумі, що складає еквівалент 77699,54 дол. США (докладно див. дослідну частину та Додаток 3 експертизи), в т.ч.: - сплачено в іноземній валюті 77028,21 дол. США; - сплачено в національній валюті 3390,21 грн. (що по курсу НБУ складає 671,33 дол. США). ( т.2 а.с. 32-33).

Колегія судів не бере до уваги висновки судово - економічної експертизи № 25/16 від 17.10.2016 року, оскільки з наданого дослідження неможливо чітко та повно встановити розмір заборгованості відповідачів по кредитному договору.

Крім того колегія судів в судовому засіданні апеляційної інстанції сторонам роз'яснила право щодо призначення додаткової (повторної) економічної експертизи щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором, однак клопотань від сторін не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_4, а тому позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_4,суд першої інстанції вірно обґрунтовував свої висновки тим, що даний позов пред'явлений неправомірно, оскільки строк дії поруки договором не визначено, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителя могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. У даному випадку строк виконання зобов'язання настав 07.05.2015 року, а позивач подав позов 26.08.2015 року, тобто в межах передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредит отримувала відповідач в гривнях, не заслуговують на увагу,оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: кредитним договором підписаним ОСОБА_2, заявою на видачу готівки та квитанцією про проведення валютно-обміної операції з доларів США на українську гривню, в яких вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язалась отримати від банку валютні кошти на споживчі цілі та в подальшому надала банку розпорядження на обмін валюти- доларів США на гривню(т. 1 а.с. 115).

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом, оскільки не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, не заслуговують на увагу, оскільки не спростований відповідачами належними доказами, в тому числі розрахунком здійснений у відповідності до умов договору. Наданий розрахунок відповідачами, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відповідачі рахували тіло кредиту отриманого в гривні, а не в доларах США, отже всі інші позиції розрахунку є хибними та не відповідають вимогам договору та закону.

Доводи представника відповідача зазначені в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що порука є припинена та зустрічний позов про припинення поруки підлягає задоволенню, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідачі погодилися з рішенням в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та не оскаржували його в цій частині, не сплачували судового збору щодо перегляду цих позовних вимог в апеляційній інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: