Ухвала суду № 65352575, 15.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/7639/15-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/738/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 46 15.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря : Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_2, третя особа - Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області про скасування державної реєстрації державного акту про право власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки,

у с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року Калинівська селищна рада звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2006 року ОСОБА_2 було видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Проте під час виготовлення даного державного акту була допущена помилка, а саме сформована земельна ділянка площею 0,100 га замість земельної ділянки площею 0,050 га, як зазначено у договорі купівлі-продажу. Посилаючись на те, що у фактичному володінні відповідача перебуває земельна ділянка, яка за своєю площею не відповідає розміру придбаній ділянці, та включає у себе земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності, позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд скасувати державну реєстрацію державного акту серії НОМЕР_1, проведену 20 червня 2008 року Васильківським районним відділом земельних ресурсів за № 010832600082, та державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_2.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого відповідач придбала земельну ділянку загальною площею 0,050 га, з них ріллі - 0,050 га від земельної ділянки загальною площею 0,100 га для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

На підставі вказаного договору ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,100 га, який 20 червня 2008 року зареєстровано Васильківським районним відділом земельних ресурсів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832600082.

Із актів постійної комісії Калинівської селищної ради від 1 серпня 2013 року, 12 вересня 2014 року та 25 березня 2015 року вбачається, що у фактичному володінні відповідача перебуває земельна ділянка площею 0,090 га, яка за своєю площею не відповідає розміру придбаній ділянці, та включає у себе земельну ділянку площею 0,200 га, що перебувала у комунальній власності та передається у власність ОСОБА_4 без погодження меж із суміжним землевласником, яким є ОСОБА_2

Рішенням Калинівської селищної ради № 645-40-VІ від 2 червня 2015 року «Про розгляд депутатських звернень Т.В. Горбач» ухвалено звернутися до суду з позовом про визнання недійсним державного акту відповідача з одночасним зобов'язанням привести у відповідність фактичному розташуванню геодезичні координати придбаної земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав без визначення усіх осіб, які мають бути співвідповідачами у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Захист прав це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

Перелік можливих способів захисту цивільних прав наведено в ст. 16 ЦК України.

Зміст зазначених і інших способів захисту та порядок їх застосування конкретизується в нормах діючого законодавства, а також у договірних угодах.

Звертаючись до суду з даним позовом, Калинівська селищна рада вказала, що у фактичному володінні ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка, яка за своєю площею не відповідає розміру придбаній ділянці, та включає в себе земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності, тому просила скасувати державну реєстрацію державного акту право власності на земельну ділянку та державну реєстрацію земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до ст. 126 ЗК України (в редакції на час отримання земельної ділянки відповідачем) таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» виходячи з положень ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, гл. 27, 33, 34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, ст. 12 ГПК України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення або угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Суд першої інстанції наведене врахував та дійшов обгрунтованого висновку про неправильність обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки селищна рада пред'явила позов про скасування державної реєстрації державного акту право власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки, а не визнання такого державного акту недійсним як прийняла у відповідному рішенні № 645-40-VІ від 2 червня 2015 року, що відповідно до ст. 16 ЦК України є неналежним способом захисту порушеного права.

Крім того, суд дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, оскільки інформація про зміну відомостей про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру відповідно до вимог, визначених в Законі України «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до вимог ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок у складі державного реєстру земель включає Поземельну книгу, яка містить відомості про земельну ділянку та книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Відповідно до п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 33 ЦПК України встановлено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

У порушення норм процесуального права, у статусі відповідачів орган державної влади, який вчиняє запис про скасування державної реєстрації земельних ділянок, до участі у справі не залучався, хоча у позові поставлено вимогу з приводу його повноважень і судом першої інстанції на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз'яснювалося позивачу право на подання відповідного клопотання.

Оскільки клопотань про залучення до участі у справі Державного кадастрового реєстратора від позивача в суді першої інстанції не надходило, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до участі у справі співвідповідачів на стадії апеляційного розгляду справи, висновки суду про відмову в позові з цих підстав також є обґрунтованими.

При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою у передбачений законом спосіб до належних відповідачів.

З огляду на наведене, обставини, на які позивач посилається в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

М.А. Яворський