Ухвала суду № 65352571, 16.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5460/16-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/1037/17 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 1 16.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

16 березня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Гуль В.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції України у Черкаській області про визнання укладеним договору купівлі-продажу транспортного засобу, визнання права власності на майно, зняття арешту та заборони відчуження, поверннення майна, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувсядо суду із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що 1 березня 2009 року у м.Києві він придбав у відповідачки ОСОБА_3 автомобіль «Opel Omega», 1997 року випуску, червоного кольору, р/н НОМЕР_1 за 4000 доларів США. Договір купівлі-продажу автомобіля підтверджується власноручно написаною розпискою відповідачки від 1 березня 2009 року про продаж автомобіля та отримання грошей за автомобіль. В цей же день 1 березня 2009 року ОСОБА_3 видала на його ім'я генеральну довіреність на право керування і розпорядження цим автомобілем.

Вказував, що він на протязі всього періоду з моменту придбання користувався автомобілем, хоча не встиг зареєструвати його на своє ім'я за місцем проживанн у МРЕВ м.Умань Черкаської області. 06 серпня 2015 року, рухаючись автомобілі «Opel Omega» по вул. Степана Бандери у м.Умані, він був зупинений інспектором ДПС ВДАІ по обслуговуванню Уманського району УДАІ, який тимчасово затримав автомобіль, у зв'язку із його арештом та розшуком майна ОСОБА_3, що накладений ВДВС Броварського МРУЮ. Після чого, автомобіль було вилучено і доставлено на спеціальний майданчик.

Вважає, що накладення арешту на автомобіль «Opel Omega» та тимчасове затримання порушують його права володіння і користування придбаним автомобілем, як добросовісного набувача і перешкоджають реєстрації автомобіля на йог ім'я, поскільки на момент винесення державним виконавцем відділу ДВС Броварського МРУЮ постанови від 06 жовтня 2014 року про арешт майна та заборони на його відчуження спірний автомобіль вже 4,5 років перебував у його власності. Його право власності не оспорюється жодною особою, в тому числі і відповідачкою ОСОБА_3,

У зв'язку із наведеним просив визнати таким, що відбувся договір купівлі-продажу автомобіля «Opel Omega», 1997 року випуску, р/н НОМЕР_1, укладений 01 березня 2009 року між ним та ОСОБА_3, визнати за ним право власності на придбаний автомобіль НОМЕР_1, зняти з автомобіля арешт та припинити його розшук, а Управлінню превентивної діяльності ГУ Національної поліції України в Черкаській області повернути йому тимчасово вилучений автомобіль.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позов задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що при ухваленні рішення суд допустив числені порушення норм процесуального права. Зокрема, суд не врахував, що ОСОБА_3 визнала позов і підтвердила обставини щодо продажу йому автомобіля і отримання грошей, які відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню. Суд проігнорував розписку, написану відповідачкою власноруч, яка є не лише доказом факту укладення договору, а й підтверджує отримання коштів.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області як незаконне.

Решта учасників справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль, оскільки договір купівлі-продажу цього транспортного засобу у встановленому законом порядку між сторонами не укладався і його відчуження не оформлялося, а відтак підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, як і підстави для зняття з нього арешту відсутні.

При цьому суд виходив з того, що розписка відповідачки про отримання грошових коштів та нотаріально посвідчена довіреність не є належним доказом укладення договору купівлі-продажу та переходу права власності на майно до позивача; спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та не вибував з власності відповідача ОСОБА_3; ВДВС Броварського МРУЮ відкрито виконавче провадження № 44959219, в ході якого державним виконавцем накладено арешт на все рухоме майно, належне боржниці ОСОБА_3, а отже доказів щодо відчуження автомобіля і переходу права власності до позивача суду не надано.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму грошей.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється з урахуванням спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМ України № 1388 від 7 вересня 1998 року, які визначають особливості укладення договорів щодо відчуження транспортних засобів, порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до пунктів 7, 8 вказаного Порядку (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом.

Правомірність придбання транспортних засобів підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах. Такими документами можуть бути: довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування; акт приймання-передачі транспортних засобів; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію транспортних засобів; договір фінансового лізингу.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.

Отже, за змістом вказаних норм продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає зняття його з обліку, відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, послідуючу реєстрацію і отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 є власником автомобіля марки «Opel Omega», 1997 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 05 вересня 2007 року Броварським РЕВ 4-го МРВ ДАІ УДАІ ГУ МВС України в Київській області.

01 березня 2009 року відповідачка ОСОБА_3 видала на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В., згідно якої уповноважила ОСОБА_5, та/або ОСОБА_6, та/або ОСОБА_2, які можуть діяти окремо та незалежно один від одного, користуватися і розпоряджатися (у тому числі вчиняти правочин щодо експлуатації, страхування, здавання в оренду, а також продажу, за ціну та на умовах, йому (їй) відомих) належним їй автомобілем «Opel Omega», 1997 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

В цей же день 01 березня 2009 року відповідачка ОСОБА_3 склала власноруч розписку, де вказала, що отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 доларів США за належний їй автомобіль «Opel Omega», 1997 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

Повторно 13 серпня 2015 року відповідачка ОСОБА_3 видала на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_7 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, згідно якої уповноважила ОСОБА_2 і ОСОБА_7 користуватися і розпоряджатися належним їй автомобілем «Opel Omega», 1997 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

Крім того, судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області від 06 жовтня 2014 року накладено арешт на все рухоме майно, яке належить боржниці ОСОБА_3 Дана постанова ввинесена у виконавчому провадженні № 44959219 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів в розмірі 1098836 грн.

Постановою державного виконавця від 04 червня 2015 року оголошено розшук належного боржниці ОСОБА_8 автомобіля НОМЕР_1, який 06 серпня 2015 року при керуванні ОСОБА_2 був тимчасово затриманий за місцем його проживання у АДРЕСА_1 і доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

За таких обставин, з'ясувавши, що договір купівлі-продажу автомобіля«Opel Omega»у встановленому законом порядку не укладався і передбачені п.8 Положення документи, що підтверджують правомірність придбання позивачем транспортного засобу відсутні, спірний автомобіль з обліку в органах ДАІ не знімався і зареєстрований за ОСОБА_3, суд першої інтанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд допустив числені порушення норм процесуального права, пов'язані із оцінкою доказів у справі, колегія суддів вважає необгрунтованими, поскільки суд дав правильну оцінку встановленим у справі обставинам та доказам.

Зокрема посилання апелянта на те, що розписка ОСОБА_3 від 01 березня 2009 року про отримання коштів за автомобіль та генеральна довіреність від цього ж числа щодо розпорядження автомобілем є доказом укладення договору купівлі-продажу і виникнення права власності необгрунтовані. Як вище вказувалося суд прийшов до вірного висновку, що ні розписка, ні довіреність не є передбаченими законом документами, які свідчать про набуття позивачем права власності на спірний автомобіль. Такі доводи суперечать п.8 Порядку державної реєстрації автомобілів, затвердженому постановою КМ України № 1388 від 07 вересня 1998 року.

Крім того, сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України. За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

В той же час договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-688цс15 від 16 грудня 2015 року).

Посилання апелянта на те, що недотримання процедури зняття автомобіля з обліку не свідчить про недотримання порядку його продажу необгрунтовані та суперечать п.8 Порядку, який обумовлює можливість продажу автомобіля необхідністю зняття його з реєестрації перед продажем.

Доводи скарги про те, що суд неврахував визнання ОСОБА_3 позову і підтвердження нею обставини щодо продажу йому автомобіля і отримання грошей, які відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню, безпідставні. В даному випадку визнання відповідачкою позову, суперечить вимогам діючого законодавства, що регулює питання продажу автомобілів, а відтак суд першої інстанції обгрунтовано відповдіно до ч.4 ст.174 ЦПК України не взяв це до уваги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: