Ухвала суду № 65352546, 14.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/4894/16-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/1470/17 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 46 14.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Олійника В.І.,

суддів Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2016 року у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсними розпорядження, державного акту на земельну ділянку та її витребування, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання недійсними розпорядження Васильківської районної державної адміністрації №1352 від 02 жовтня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та державного акту НОМЕР_1, виданого останній на земельну ділянку площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим НОМЕР_2, через їх перетинання з землями ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що при вирішенні питання про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки, органом влади не було перевірено відповідність місця її розташування, а саме, на землях, що перебувають в постійному користуванні ДП «ДСВІФРГ».

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що не оспорювання прокурором зазначеного рішення органу державної влади - розпорядження №1112 від 10 серпня 2012 року, на виконання якого відповідач розробив відповідну проектну документацію, погоджену відповідними державними органами, саме яка в подальшому була затверджена спірним рішенням Васильківського РДА №1352 від 2 жовтня 2012 року позбавляє останнього вирішувати питання про визнання недійсним похідного від нього рішення від 2.10.2012 року та виданого на його підставі державного акту на спірну земельну ділянку, що у сукупності з іншими вимогами є свідченням невірного обраного ним способу захисту невизначених прокурором прав та інтересів відповідної особи (держави (її установи, підприємства або організації), територіальної громади).

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації №1352 від 2 жовтня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, для ведення особистого селянського господарства на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та видано державний акт НОМЕР_1 ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим НОМЕР_2.

Станом на 02.10.2012 року Закон України «Про Державний земельний кадастр» визначає, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Відповідно до наказу Держкомзему України №573 від 02.11.2009 року «Про затвердження Вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу).» обмінний файл - це електронний документ уніфікованої форми для обміну інформацією, яка використовується при веденні Поземельної книги та книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в електронному вигляді, державного земельного кадастру і здійсненні топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою.

Тобто обмінний файл - це оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді, що підлягають внесенню до Державного земельного кадастру - єдиної державної геоінформаційной системи відомостей.

Суд першої інстанції вірно вважав, що на підставі наданих Прокурором доказів неможливо встановити в якій частині є накладення меж, переданої у власність відповідачці ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3, та земельної ділянки площею 971,21 га, переданої у постійне користування позивачу ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на підставі державного акту на право постійного користування НОМЕР_4.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про землеустрій» №858-IV від 22 травня 2003 року до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл,селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г )інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

За п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до положень ч.1 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положення ст.125 ЗК України зазначають, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до положень ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з положень ст.ст.152 і 155 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельної ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади акту, яким порушуються права особи щодо користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того, положеннями ст.143 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Крім того, прокурором не надано інформації та документально не підтверджено, що земельна ділянка площею 971,21 га передана у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на підставі державного акту на право постійного користування НОМЕР_4, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування за №102, внесена до Державного земельного кадастру, та обліковується у єдиній державній геоінформаційній системі відомостей за ним, як землекористувачем.

При цьому, на підставі акту на право постійного користування землею серії КВ №001432-270, виданого 20.05.2002 року ДП «Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України» не можна встановити дійсні межі землекористування.

Також, прокурор посилаючись на те, що земельна ділянка площею 971,21 га передана у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на підставі державного акту на право постійного користування НОМЕР_4, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування за №102, внесена до Державного земельного кадастру та обліковується у єдиній державній геоінформаційній системі відомостей за ним, як землекористувачем. Проте, згідно інформації Управління Держземагентства у Васильківському районі земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 має перетин із земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурором при самостійному заявлені цивільного позову по зазначеній справі не визначено та в судовому засіданні не доведено порушення діями відповідача прав та інтересів державного підприємства, в тому числі, Васильківської районної державної адміністрації, тобто держави.

При цьому суд вірно зазначив, що Васильківська районна державна адміністрація, за рахунок земель якої, що знаходяться за межами смт.Глеваха, фізичній особі була надана спірна земельна ділянка, з вимогами про визнання недійсним свого розпорядження про надання відповідачці землі та відповідного правовстановлюючого документа, до суду не зверталася та таких повноважень прокуророві не делегувала і своєї думки із спірного питання не надала.

Крім того, поза увагою прокурора залишилося рішення органу місцевої державної влади - розпорядження №1112 від 10 серпня 2012 року, на виконання якого відповідач розробив відповідну проектну документацію, погоджену відповідними державними органами, саме яка в подальшому була затверджена спірним рішенням Васильківської РДА №1352 від 2 жовтня 2012 року.

При цьому суд вірно вважав, що не оспорювання прокурором зазначеного рішення органу державної влади позбавляє останнього вирішувати питання про визнання недійсним похідного від нього рішення від 2.10.2012 року та виданого на його підставі державного акту на спірну земельну ділянку, що у сукупності з іншими вимогами є свідченням невірного обраного ним способу захисту невизначених прокурором прав та інтересів відповідної особи (держави (її установи, підприємства або організації), територіальної громади).

Суд також звертав увагу, що під час розгляду зазначеної справи, представник прокуратури на призначенні відповідного експертного дослідження щодо визначення наявності накладення меж земельної ділянки, належної особі на праві власності на земельну ділянку державної установи, не наполягав, що відповідно до положень ст.146 ЦПК України, дає підстави для встановлення факту про ухилення заявника від участі в експертизі, що має значення для правильного вирішення зазначеної цивільної справи.

Ухвалюючи у справі рішення суд також прийняв до уваги положення ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: