Вирок № 65352371, 17.03.2017, Славутицький міський суд Київської області

В И Р О К

іменем України

Справа №743/12/14-к

Провадження №1-кп/377/2/17

17 березня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Теремецької Н.Ф., при секретарях: Щуковській А.М., Ахутіній А.А., Прокопенко Р.О.,

з участю

сторони обвинувачення: прокурорів - Афоніна М.О., Максиміхіна Ю.В., Карпуся І.М., Єременка Р.А.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 42013260000000049 від 18.06.2013 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, -

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України ( в редакції Закону № 221-VII від 18.04.2013, із змінами, внесеними згідно із Законом№ 222-VII від 18.04.2013),-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді судді та заступника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області, будучи службовою особою, яка займала відповідальне становище, умисно, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду за вчинення в його інтересах дій з використанням наданого йому службового становища за наступних обставин.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_4 України «Про обрання суддів» від 14.12.2006 року № 471-V ОСОБА_1 безстроково обрано на посаду судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

ОСОБА_4 суддів України від 18.01.2008 року № 6 ОСОБА_1 призначено заступником голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

В подальшому постановою Верховної ОСОБА_4 України «Про звільнення суддів» від 19.09.2013 року № 604-VII ОСОБА_1 звільнено з посади судді.

На підставі статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI ОСОБА_1 як професійний суддя реалізовував судову владу в Україні.

Таким чином, перебуваючи на посаді судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області, ОСОБА_1 у вказаний період постійно здійснював функції представника влади, тобто був службовою особою.

Відповідно до примітки 2 ст. 368 КК України ОСОБА_1, обіймаючи посаду судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Проте, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, суддя Шляхов В.І., протиправно, в порушення вимог ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI, умисно з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення використав наданій йому повноваження та вчинив злочин у сфері службової діяльності.

Так, 29.03.2013 року прокурор Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_5 у порядку ст. 291 КПК України направив до Ріпкинського районного суду Чернігівської області для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42012260220000001 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.

Автоматизованою системою документообігу суду вказане провадження розподілено для розгляду судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області Шляхову В.І..

За результатами підготовчого судового засідання згідно з ухвалою від 23.04.2013 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні № 42012260220000001 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.

В період проведення судових засідань у цьому провадженні, а саме, у травні 2013 року суддя Шляхов В.І. через адвоката ОСОБА_6 юридичної консультації адвокатського обєднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» ОСОБА_7 поставив ОСОБА_3 умову передати йому як неправомірну вигоду кошти в сумі 30000 гривень за постановлення стосовно нього вироку, яким ОСОБА_3 буде призначено покарання зі звільненням від його відбування.

В подальшому, 18.06.2013 року, ОСОБА_1 через ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_3 умову передати йому зазначену суму грошових коштів за ухвалення стосовно ОСОБА_3 вироку, яким його буде виправдано в частині вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а за ч. 2 ст. 382 КК України буде призначено покарання зі звільненням від його відбування.

Виконуючи умови ОСОБА_1 та ОСОБА_7, які діяли узгоджено, ОСОБА_3 21.06.2013 року, близько 12 год. 15 хв., перебуваючи поблизу приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області по вул. Святомиколаївській, 94, у смт. Ріпки Чернігівської області, передав з рук у руки ОСОБА_7 для подальшої передачі ОСОБА_1 першу частину неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень. У ході цієї зустрічі ОСОБА_7 поставив ОСОБА_3 раніше визначену ОСОБА_1 умову передати йому іншу частину неправомірної вигоди в сумі 20000 гривень до початку судового засідання, що мало відбутися під головуванням судді Шляхова В.І. о 10 год. 00 хв. 04.07.2013 року.

24 червня 2013 року, в другій половині дня, ОСОБА_7, перебуваючи поблизу свого помешкання по вул. Київській, 4, у смт. Ріпки Чернігівської області, передав ОСОБА_1 одержану від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 10000 гривень.

У подальшому, маючи на меті одержання всієї обумовленої суддею Шляховим В.І. суми неправомірної вигоди, 04.07.2013 року, близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_7, перебуваючи поблизу приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області по вул. Святомиколаївській, 94, у смт. Ріпки, одержав з рук в руки від ОСОБА_3 другу частину неправомірної вигоди у сумі 18500 гривень для подальшої передачі ОСОБА_1 за поставлення виправдувального вироку стосовно ОСОБА_3 у частині вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та за призначення покарання зі звільненням від його відбування за ч. 2 ст. 382 КК України.

З метою укриття предмета неправомірної вигоди ОСОБА_7 приніс отримані від ОСОБА_3 гроші до свого помешкання по вул. Київській, 4, у смт. Ріпки Чернігівської області та сховав їх в одній із кімнат. Частину неправомірної вигоди у сумі 4000 гривень ОСОБА_7 за погодженням зі ОСОБА_1 залишив собі за сприяння у вчиненні злочину.

Цього ж дня з метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 на власному автомобілі Ford C-max Тrend, державний номерний знак НОМЕР_1, підвіз ОСОБА_7 до його помешкання по вул. Київській, 4, у смт. Ріпки Чернігівської області.

Приїхавши за вказаною адресою, близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 залишився в автомобілі, а ОСОБА_7 надав свій портфель, до якого згідно з попередньою домовленістю ОСОБА_7 повинен був покласти решту суми неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_3.

Діючи узгоджено зі ОСОБА_1, ОСОБА_7 зайшов до будинку, поклав до вказаного портфелю частину одержаних від ОСОБА_3 коштів у сумі 14500 гривень. Вийшовши на вулицю, за вказівкою ОСОБА_1 ОСОБА_7 сів на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_1, де залишив портфель з грошима, а сам вийшов.

Одразу ж після одержання неправомірної вигоди, близько 19 год. 50 хв., ОСОБА_1, який рухався на вказаному автомобілі по вул. Васильєва у смт. Ріпки, було зупинено співробітниками правоохоронних органів. Під час обшуку на задньому сидінні автомобіля ОСОБА_1 виявлено портфель, з якого вилучено кошти у сумі 100 гривень однією купюрою з першої частини одержаної від ОСОБА_3 неправомірної вигоди та кошти у сумі 14500 гривень з другої частини одержаної від ОСОБА_3 неправомірної вигоди за постановлення стосовно нього виправдувального вироку в частині вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та за призначення покарання зі звільненням від його відбування за ч. 2 ст. 382 КК України.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013 року, із змінами, внесеними згідно Закону України № 222-VII від 18.04.2013 року), а саме: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-яких дій з використанням наданого їй службового становища.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому злочині не визнав та просив його виправдати за відсутністю в його діях складу злочину. Суду показав, що в його провадженні дійсно перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.367 та ч.2 ст.382 КК України. В квітні 2013 року до нього підходив адвокат ОСОБА_7 та повідомляв, що він дуже незручно почуває себе перед ОСОБА_3, оскільки умовив його погодитися на закриття кримінальної справи на підставі амністії в 2010 році і як наслідок до ОСОБА_3 було предявлено позов прокурора про стягнення з нього суми розтрати, завданої злочином. Тоді він порадив адвокату ОСОБА_7 захищати його у даному кримінальному провадженні і доводити його невинуватість. 13 чи 15 травня 2013 року до нього знову підходив адвокат ОСОБА_7 та казав, що дуже впливові люди з контори, маючи на увазі СБУ, зацікавлені у результатах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3. 20 червня 2013 року до нього звертався ОСОБА_3 з проханням поговорити про кримінальне провадження, яке він розглядав, проте він запропонував йому спілкуватися в присутності секретаря судового засідання Нерус Н. І., тоді ОСОБА_3 відмовився спілкуватися з ним і пішов. Вважає, що ОСОБА_3 має до нього неприязне відношення, тому що він в 2011 році розглядав цивільну справу за позовом прокурора до ОСОБА_3 про стягнення суми розтрати, завданої злочином, і тоді він виніс рішення про задоволення позову. З цих підстав при розгляді в 2013 році кримінального провадження відносно ОСОБА_3 він заявляв йому відвід як головуючому у даному кримінальному провадженні. В період з 21 червня 2013 року по 24 червня 2013 року він перебував у м.Києві і повернувся в смт Ріпки лише після обіду 24 червня 2013 року, тому йому не міг передати ОСОБА_7 в період з 22.06.2013 року по 23.06.2013 року кошти в сумі 10000 гривень, як зазначено в обвинувальному акті. 26 чи 27 червня 2013 року, коли він вигулював собаку, то знайшов 100 гривневу купюру. Вважаючи, що її міг загубити хтось із працівників спортивно-технічного клубу «ДТСААФ», він підібрав гроші і того ж дня зайшов до приміщення спортивно-технічного клубу ДТСААФ та повідомив ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що він знайшов щось цінне. Оскільки вони повідомили, що нічого не губили, то він 100 гривневу купюру поклав до портфелю, який возив в автомобілі. Саме цю купюру знайшли під час обшуку його автомобіля 04 липня 2013 року. 4 липня 2013 року були відчинені вікна в його автомобілі, який знаходився у дворі суду, сам він знаходився в суді та проводив судове засідання. Тому гроші йому могли підкинути у його портфель, який постійно знаходився в автомобілі. Крім того, 04.07.2013 року він виявив несанкціоноване втручання в службовий компютер, а саме файлу зі зразками вироків у справі, аналогічній справі ОСОБА_3, що виключало його редагування. Файл містив назву «Свистун». За допомогою працівників суду наслідки втручання усунути не вдалося, тому в подальшому цей файл було замінено новим файлом. Від дільничного інспектора Ріпкинського РВ Артеменка А.В., який на той час доставив до суду правопорушника, він дізнався, що під його кабінетом сидять два невідомих чоловіка, на що не звернув уваги та продовжив працювати. Після видалення у справі ОСОБА_3 до нарадчої кімнати, він виявив, що порушена обстановка в його службовому кабінеті, оскільки документи на його робочому столі лежали не в тому порядку, в якому він залишав. Оскільки в цей день він домовився, що ОСОБА_7 надасть йому в тимчасове користування планшет, то за його телефонним дзвінком, він підвіз його до нього додому. Для того, щоб ОСОБА_7 сів у машину, він з переднього сидіння переклав портфель на заднє сидіння і під портфелем на сидінні виявив свої документи, що раніше залишав у барсетці. Вказані документи поклав до попільнички автомобіля. Для зручності транспортування планшету, зарядного пристрою та поєднуваного шнура ОСОБА_7 узяв його портфель. Поки ОСОБА_7 ходив до будинку, він обдумав ситуацію, що склалася, та вирішив, що відносно нього можлива провокація. Тому, коли ОСОБА_7 поклав портфель на заднє сидіння автомобіля, то він поїхав до ОСОБА_6 Приїхавши до райвідділу міліції, він зайшов до заступника начальника ОСОБА_6 ОСОБА_11, якого попросив допомогти перевірити його підозру про провокацію у кабінеті. ОСОБА_11 погодився та, отримавши дозвіл начальника ОСОБА_6 ОСОБА_12, поїхав разом з ним до будівлі суду, але автомобіль був зупинений працівниками СБУ. Гроші на його думку йому могли підкласти в портфель, який знаходився в його автомобілі, під час обшуку працівники СБУ. Також гроші в портфель міг підкласти йому ОСОБА_7 замість планшету, який він просив у нього, за вказівкою працівників СБУ, які пообіцяли йому, що він не буде притягнутий до кримінальної відповідальності. Вважає, що кримінальне провадження відносно нього сфальсифіковане працівниками прокуратури та працівниками СБУ, які намагалися усунути його з посади через те, що прокуратура Ріпкинського району без законних підстав перебуває в будівлі Ріпкинського районного суду, і він неодноразово намагався вирішити питання про звільнення приміщення суду працівниками прокуратури та з цією метою безпосередньо писав листа прокурору Чернігівської області Мирошниченку С.С. «Про запобігання проявам корупції». Також він в 2009 році відмовився бути агентом СБУ та відмовився виконувати інші незаконні звернення СБУ, що також могло стати підставою для усунення його з посади, оскільки з 2009 року почалися відносно нього провокації. Вважає, що докази здобуті в порушення вимог кримінального процесуального законодавства, тому вони повинні бути визнані недопустимими.

Вина обвинуваченого у вчиненні злочину за вказаних обставин доведена даними, отриманих з показань свідків, досліджених у судовому засіданні документів, висновку експерта та речових доказів.

Так, свідок ОСОБА_7 суду показав, що він з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий близько десяти років. На протязі цього часу в них були нормальні дружні відносини. В 2013 році він працював адвокатом ОСОБА_6 юридичної консультації Чернігівської обласної колегії адвокатів. У квітні 2013 року до нього підійшов ОСОБА_3, захисником у якого він був у 2010 році при розгляді кримінальної справи в ОСОБА_6 районному суді, та повідомив, що в провадженні судді Шляхова В.І. перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 367, 382 КК України, але він по ст. 367 КК України не визнає вину і попросив його, щоб він зясував у ОСОБА_1 його думку щодо міри покарання у вказаному кримінальному провадженні, на що він погодився. З його слів він зрозумів, що до нього звернутися йому порадив суддя Шляхов В.І.. Але в подальшому йому не вдалося обговорити ці питання з суддею Шляховим В.І.. В середині травня 2013 року до нього знову підійшов ОСОБА_3 і попросив його, щоб він дізнався у ОСОБА_1 його позицію щодо вказаного кримінального провадження та міри покарання, повідомивши, що в нього є 7000 гривень, які він може заплатити ОСОБА_1, віддячивши його за лояльний вирок. Тоді він в цей день прийшов до судді Шляхова В.І. в кабінет і сказав про те, що до нього підходив колишній його клієнт ОСОБА_3 та просив дізнатись про його позицію щодо кримінального провадження і чи можливий лояльний вирок, бо він не визнає вину по ст. 367 КК України. ОСОБА_1 сказав, що і до нього в кабінет заходив ОСОБА_3, але розмова не відбулася з ним. Він повідомив ОСОБА_1, що ОСОБА_3 готовий віддячити за лояльний вирок, в нього є 7000 гривень. На що ОСОБА_1 відповів: « О, ні!» , і далі пояснив, що ОСОБА_3 не відшкодував заподіяну шкоду в сумі 18000 гривень згідно рішення суду, а також санкція ст. 382 КК України передбачає штраф в сумі 17000 гривень, то це вже буде 35000 гривень. Тоді він сказав ОСОБА_1, що може 30000 гривень, і ОСОБА_1 погодився на цю суму. ОСОБА_13 ОСОБА_1 тоді сказав, що він не погоджується на таку пропозицію, то розмова була б закінчена. Враховуючи, що суддя Шляхов В.І. поставив умову сплатити йому 30000 гривень для винесення лояльного вироку, маючи на увазі вирок зі звільненням від відбування покарання, то він, вийшовши на вулицю, підійшов до ОСОБА_3, який стояв біля приміщення суду, та розповів йому про цю розмову, сказавши, що суддя погодився винести лояльний вирок, якщо він заплатить йому 30000 гривень. ОСОБА_3 відповів, що в нього немає таких грошей і пішов. 17 чи 18 червня 2013 року до нього знову підійшов ОСОБА_3 біля приміщення суду та попросив його, щоб він звернувся до ОСОБА_1 і дізнався чи не змінилася в нього позиція щодо міри покарання у кримінальному провадженні відносно нього, а він знайде гроші, щоб йому заплатити. Він в цей день підійшов до ОСОБА_1 і сказав, що ОСОБА_3 готовий заплатити йому гроші в сумі 30000 гривень. В свою чергу ОСОБА_1 відповів, що за вказану суму грошей він ОСОБА_3 по ст. 382 КК України призначить умовну міру покарання, а по ст.367 КК України виправдає. У ході розмови вони узгодили, що за свої послуги, як посередника у передачі грошей, він отримає 4000 гривень. Зміст цієї розмови він передав ОСОБА_3. 20 червня 2013 року вони зустрічались з ОСОБА_3 в смт Ріпки та обговорювали обставини передачі йому грошей для передачі ОСОБА_1. Під час зустрічі 21 червня 2013 року ОСОБА_3 сказав, що в нього є 10000 гривень, а останні гроші він віддасть до наступного судового засідання, але йому треба гарантія виконання їхньої домовленості зі ОСОБА_14. Тоді він запропонував ОСОБА_3, щоб суддя в судовому засіданні поцікавився його станом здоровя, на що ОСОБА_3 погодився. Після цієї розмови він зайшов до ОСОБА_1 та повідомив йому, що частину грошей ОСОБА_3 привіз. Також він повідомив його про умовний знак поцікавитися станом здоровя ОСОБА_3, на що ОСОБА_1 надав згоду. Приблизно о 12 годині 30 хвилин того дня ОСОБА_3 біля приміщення суду передав йому гроші в сумі 10000 гривень, це було 100 купюр по 100 гривень, які він поклав в задню кишеню. Ці гроші він приніс додому, порахував і поклав у пакет рожевого кольору та сказав дружині, що їх треба віддати. 21 червня 2013 року він зайшов до ОСОБА_1 в кабінет і сказав, що ОСОБА_3 передав гроші, і вони лежать в нього вдома. Через пару днів у вихідний день до нього додому на своєму автомобілі приїхав ОСОБА_1. Розмовляючи з ним на подвірї, ОСОБА_1 сказав, щоб він гроші поклав йому під килим, який лежав біля сидіння водія, що він і зробив, та додав, що 20000 гривень ОСОБА_3 передасть до наступного судового засідання. 4 липня 2013 року йому зранку зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що він в смт Ріпки та йде в напрямку його будинку. Вони зустрілись біля стадіону приблизно о 9 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 віддав йому гроші, які знаходились в пакеті чорного кольору. Взявши гроші, він поїхав на велосипеді додому і віддав їх дружині та сказав, щоб вона відрахувала 4000 гривень. Вона переклала гроші в пакет синього чи зеленого кольору і віднесла його до веранди. Далі він пішов на роботу та зайшов в кабінет до ОСОБА_1, кивнув йому головою, маючи на увазі, що гроші отримав і пішов до ОСОБА_6, де майже весь день провів там, виключивши мобільний телефон. Вийшовши з приміщення ОСОБА_6, він включив мобільний телефон і йому зателефонувала дружина та сказала, що до нього приїжджав ОСОБА_1. Тоді він зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що йде з ОСОБА_6, а ОСОБА_1 в свою чергу запропонував його підвезти додому. Коли він сів в автомобіль до ОСОБА_1, то зателефонував дружині і сказав, щоб вона відрахувала 4000 гривень. Підїхавши до будинку на автомобілі, ОСОБА_1 дав йому чорний портфель і сказав, щоб він потім поклав в нього гроші. Взявши портфель, він зайшов у будинок і взяв пакет, в якому лежали гроші, передані ОСОБА_3, та поклав їх до портфелю. Вийшовши з будинку, він підійшов до автомобіля ОСОБА_1. ОСОБА_1 запропонував йому сісти в автомобіль та покласти портфель на заднє сидіння автомобіля. Він відкрив двері, поклав чорний портфель з грошима на заднє сидіння автомобіля та сів в машину. Посидівши декілька хвилин та поговоривши з ним, вийшов з автомобіля і пішов додому, а ОСОБА_1 сказав, що поїде писати вирок. Прийшовши додому, йому зателефонував його пасинок та повідомив, що ОСОБА_1 затримали працівники СБУ. Тоді він, взявши 4000 гривень, які відрахувала його дружина з тієї суми грошей, яку передавав ОСОБА_3 ОСОБА_1, та заховав їх у своєму господарстві. Через 2 хвилини до нього додому вже приїхали працівники СБУ і прокуратури Чернігівської області та почали проводити обшук, під час якого знайшли ці 4000 гривень. У нього є планшет, яким він користувався і розповідав про нього ОСОБА_1. ОСОБА_1 ніколи не просив в нього цього планшету і під час обшуку він знаходився в нього вдома.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що в 2013 році він працював Грабівським сільським головою Ріпкинського району. Відносно нього прокуратурою Ріпкинського району проводилось досудове розслідування за ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України. В березні 2013 року кримінальне провадження відносно нього було передано до Ріпкинського районного суду. Вказане кримінальне провадження було у провадженні судді Шляхова В.І.. Судові засідання проводилися з квітня 2013 року по липень 2013 року. В квітні 2013 року, перебуваючи в приміщенні Ріпкинського районного суду, він зайшов до кабінету ОСОБА_1 з питанням, який буде результат розгляду кримінального провадження відносно нього та призначене покарання. Проте, ОСОБА_1 відмовився з ним розмовляти на цю тему і порадив звернутися з цим питанням до своїх адвокатів, маючи на увазі адвоката ОСОБА_15 та адвоката ОСОБА_7, який раніше надавав йому правову допомогу у кримінальній справі, що розглядалася в цьому суді. Тоді в цей день він звернувся до адвоката ОСОБА_7, знаючи, що він перебуває зі ОСОБА_1 у дружніх відносинах, з питанням зясувати у ОСОБА_1 його думку щодо міри покарання у вказаному кримінальному провадженні, на що він погодився. В середині травня 2013 року, зустрівши біля приміщення суду ОСОБА_7, він поцікавився чи розмовляв ОСОБА_7 зі ОСОБА_1 з приводу його кримінального провадження. Коли той відповів, що ще не розмовляв, то він знову попросив ОСОБА_7, щоб він дізнався у ОСОБА_1 його позицію щодо вказаного кримінального провадження та міри покарання, повідомивши, що в нього є 7000 гривень, які він може заплатити ОСОБА_1, віддячивши його. Тоді ОСОБА_7 пішов до судді Шляхова В.І. в кабінет, а він залишився його чекати біля суду. Через деякий час ОСОБА_7 вийшов на вулицю та підійшовши до нього сказав, що суддя погодився винести лояльний вирок, але за це треба заплатити судді Шляхову В.І. 30000 гривень. Він відповів, що в нього немає таких грошей і пішов. Враховуючи, що кримінальне провадження розглядалося довго, то він 18 червня 2013 року знову приїхав в Ріпкинський районний суд, щоб поспілкуватися з суддею Шляховим В.І. з приводу того, коли буде закінчено судовий розгляд кримінального провадження і який буде винесено вирок. Проте, суддя Шляхов В.І. відмовився з ним особисто спілкуватися і завів його до канцелярії та запропонував спілкуватися з ним в присутності секретаря. Відмовившись спілкуватися з суддею Шляховим В.І. в присутності секретаря, він вийшов з приміщення суду, де зустрів адвоката ОСОБА_7. В розмові з адвокатом ОСОБА_7 він повідомив, що готовий за винесення щодо нього лояльного вироку заплатити судді Шляхову В.І. 30000 гривень, тому просив ОСОБА_7 поцікавитися у судді Шляхова В.І. чи не змінилася у нього позиція щодо призначення покарання у кримінальному провадженні відносно нього. Вийшовши через 15 хвилин з приміщення суду ОСОБА_7 розповів, що в разі передачі судді Шляхову В.І. 30000 гривень, він може винести вирок, яким виправдає його за ч. 2 ст. 367 КК України, а за ч. 2 ст. 382 КК України призначить умовну міру покарання. Оскільки в нього насправді таких грошей не було, а він бажав, щоб відносно нього був винесений справедливий вирок, то він в той же день він поїхав до управління СБУ в м. Чернігів, знаючи, що в СБУ дадуть таку суму грошей, та написав заяву про те, що суддя Шляхов В.І. вимагає в нього хабар за винесення виправдувального вироку за ч. 2 ст. 382 КК України. Заяву він писав власноручно по зразку, який показали йому в черговій частині управління. Чіткої різниці між ст.367 та ст.382 КК України він не знає, тому в заяві зазначив, що суддя Шляхов В.І. вимагає в нього гроші за винесення виправдувального вироку за ст.382 КК України. Особисто в нього суддя Шляхов В.І. гроші не вимагав, але він так зрозумів зі слів адвоката ОСОБА_7, що умовою винесення стосовно нього вироку, яким він буде виправданий по одній статті а по другій буде призначена умовна міра покарання, є сплата судді Шляхову В.І. 30000 гривень. В наступний робочий день на роботу до нього приїхали працівники СБУ і сказали, що дадуть йому гроші та домовились з ними зустрітися 21 червня 2013 року в смт Ріпки. 20 червня 2013 року він ще раз зустрічався з адвокатом ОСОБА_16 та обговорював обставини передачі йому грошей. 21 червня 2013 року о 8 годині в смт Ріпки він сів у машину працівників СБУ та в присутності 2 свідків одержав 10000 гривень - 100 купюр по 100 гривень, які він поклав в портфель. Саме ці кошти в цей же день він передав ОСОБА_7 біля приміщення суду. Коли він спитав у ОСОБА_7 як він дізнається, чи отримав суддя Шляхов В.І. гроші, то ОСОБА_7 відповів, що він спитає його за стан здоровя. Саме ці слова будуть означати, що суддя Шляхов В.І. отримав вказану суму грошей. 21.06.2013 року відбулося судове засідання, в якому суддя Шляхов В.І. дійсно його питав про стан здоровя, тому він зрозумів, що ОСОБА_7 передав гроші судді Шляхову В.І.. Наступна зустріч з працівниками СБУ відбулася 3 липня 2013 року в післяобідній час в смт Ріпки. В автомобілі в присутності двох свідків йому було передано 20000 гривень - 40 купюр по 500 гривень), суму яких він не перерахував. Складався документ, в якому було зазначено номери купюр, цей документ підписав він та свідки. 4 липня 2013 року він зателефонував до ОСОБА_7 з питанням, коли треба віддати гроші, на що він відповів, що гроші треба віддати до початку судового засідання. О 8 годині 30 хвилин цього дня він зустрівся з ОСОБА_7 біля приміщення суду та передав йому зазначені грошові кошти. 04 липня 2013 року відбулося судове засідання, по закінченню якого суддя Шляхов В.І. сказав, що вирок буде оголошений 5 липня 2013 року. Проте, 5 липня 2013 року вирок оголошений не був, оскільки суддя Шляхов В.І. заявив самовідвід.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що вона є співмешканкою ОСОБА_7. В середині червня 2013 року ОСОБА_7 приніс додому гроші та сказав, що гроші треба віддати. Гроші чоловік приніс без пакету, а вона поклала їх до пакету і сховала. Грошей було 10000 гривень, купюрами по 100 гривень. Через декілька днів у вихідний день до них додому на автомобілі приїхав ОСОБА_1. Вона бачила, як ОСОБА_7 розмовляв зі ОСОБА_1 у дворі, але про що вони розмовляли, вона не чула, бо знаходилась у будинку. Після цього ОСОБА_7 зайшов додому, взяв пакет з тими грошима, які він приніс додому раніше, та вийшов, повернувся без грошей. 4 липня 2013 року вранці на телефон ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_3. ОСОБА_7 після телефонної розмови з ним одягнувся та поїхав на зустріч з ним на велосипеді. Через деякий час чоловік повернуся та привіз гроші в чорному пакеті, віддав їй і сказав відрахувати 4000 гривень, іншу суму грошей необхідно було віддати ОСОБА_1. Вона взяла гроші та відрахувала 4000 гривень. Чорний пакет вона викинула та переклала іншу частину грошей в пакет, який був чи зеленого, чи бірюзового кольору, і поклала його з грошима в шухлядку, а 4000 гривень поклала в кухні. Чоловік сказав, що іншу частину грошей треба віддати ОСОБА_1 і пішов на роботу. Приблизно о 16 годині цього дня приїхав ОСОБА_1, але ОСОБА_7 вдома не було, і він поїхав. Весь день у ОСОБА_7 був відключений мобільний телефон, і коли він включив телефон, то їй прийшло смс-повідомлення про те, що абонент на звязку. Тоді вона зателефонувала ОСОБА_7 і повідомила, що до нього приїжджав ОСОБА_1, він сказав, що зателефонує йому. Через деякий час додому зайшов ОСОБА_7, він був з чорним портфелем. Взявши гроші, які знаходилися в пакеті, поклав їх до портфеля і вийшов. Через 2-3 хвилини повернувся без портфеля. ОСОБА_1 у двір не заходив, але вона бачила через вікно будинку, як відїжджала його машина. Через декілька хвилин до їхнього будинку приїхав мікроавтобус, до будинку зайшли люди та почали проводити обшук. У них з чоловіком був планшет, і його чоловік ОСОБА_1 ніколи не давав, весь час планшет знаходився в їхньому будинку.

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона працювала в 2013 році секретарем судового засідання Ріпкинського районного суду Чернігівської області безпосередньо зі суддею Шляховим В.І.. ОСОБА_1 розглядалось кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3. Судовий розгляд кримінального провадження декілька разів відкладався, але з яких причин вона не памятає. Під час того, як кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 розглядалось суддею Щляховим В.І., до кабінету секретарів судових засідань зайшов ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 та сказав, що ОСОБА_3 хоче з ним поспілкуватися по кримінальному провадженню, і він запропонував йому спілкуватися в присутності секретаря. Але ОСОБА_3 не став спілкуватися зі ОСОБА_1 в її присутності і вийшов. Проте, що відносно ОСОБА_1 вчинялися провокативні дії, він ніколи їй не повідомляв. Неприязних відносин між ОСОБА_1 та працівниками прокуратури не було.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що він в 2013 році працював помічником судді Шляхова В.І.. Влітку 2013 року суддя Шляхова В.І. розглядав кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3. В даному кримінальному провадженні він проекти процесуальних документів не готував. Крім того, він памятає, як до нього звернувся суддя Шляхов В.І. та пояснив, що не може редагувати текст у файлі під назвою «Свистун», в якому знаходився зразок вироку у справі, аналогічній справі ОСОБА_3, тому в подальшому редагування файлу проводилося шляхом його заміщення новим. Під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 суддя Шляхов В.І. висловлював йому свою думку про те, що є недоречності в процесуальних документах, які можуть вплинути на кваліфікацію дій ОСОБА_3. Вирок щодо ОСОБА_3 винесений не був, оскільки суддя Шляхов В.І. виніс ухвалу про те, що він не може розглядати кримінальне провадження. Між суддею Шляховим В.І. та адвокатом ОСОБА_7 були службові відносини, неприязних відносин між ними не було. ОСОБА_1 вказував, що адвокат ОСОБА_7 допускає неточності та помилки при складанні позовних заяв на відміну від інших адвокатів. Він особисто купував за дорученням ОСОБА_7 планшет та здійснював налаштування програм планшета. У судді Шляхова В.І. був автомобіль, який знаходився на подвірї суду. Чи був він облаштований сигналізацією йому не відомо, але відомо, що він був облаштований центральним замком.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що в 2013 році працював в ОСОБА_6 районному суді помічником судді Павленко О.В.. В липні 2013 року його запросив суддя Шляхов В.І. в свій кабінет, оскільки в редакторі «Майкрософт» неможливо було відредагувати текст, набраний в програмі Word. Вони зробили копію файлу, це був текстовий файл, який саме і про що не памятає. Між ОСОБА_1 та працівниками прокуратури Ріпкинського району були професійні відносини, між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в 2013 році були дружні відносини. У ОСОБА_1 були домисли про те, що його постійно хочуть спровокувати працівники СБУ, він побоювався, що відносно нього постійно готують провокативні дії.

Свідок ОСОБА_21 суду показала, що працює головою Ріпкинського районного суду Чернігівської області. ОСОБА_1 працював заступником голови Ріпкинського районного суду і виконував обовязки голови суду, неодноразово писав листи в різні інстанції, щоб прокуратура і юридична консультація звільнили приміщення суду. Проте, конфліктних відносини між працівниками прокуратури і ОСОБА_1 не було. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 були нормальні відносини, конфліктів між ними не було. В 2013 році у провадженні судді Шляхова В.І. було кримінальне провадження відносно ОСОБА_3. В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_3 заявляв відвід судді Шляхову В.І.. Вона розглядала заяву про відвід, яка була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 розглядав і інші справи, з рішеннями по цих справах він не згоден, тому вважає їх незаконними. В задоволенні заяви про відвід було відмовлено, оскільки не було правових підстав для задоволення відводу. 04.07.2013 року ОСОБА_1 пішов у нарадчу кімнату, на наступний день з ранку зателефонував і повідомив, що відбулися події, затримано його автомобіль, виявили грошові кошти, походження яких він не знає.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що працює суддею Ріпкинського районного суду Чернігівської області. ОСОБА_1 в 2013 році працював заступником голови Ріпкинського районного суду. У провадженні судді Шляхова В.І. було кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 367, 382 КК України. ОСОБА_1 йому говорив про те, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складено неякісно. Йому відомо зі слів суддів Ріпкинського районного суду, що ініціювалось питання виселення з приміщення суду юридичної консультації та прокуратури Ріпкинського району, при цьому відносини між працівниками прокуратури та суддями не змінилися.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що в травні 2012 року він був призначений прокурором Ріпкинського району Чернігівської області. В кінці 2012 року на початку 2013 року слідчим прокуратури Ріпкинського району проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3. За результатами досудового розслідування він особисто затверджував обвинувальний акт і направляв до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, оскільки він був старшим у групі процесуальних прокурорів. До складу групи процесуальних прокурорів входив також і ОСОБА_23, тому вони з ОСОБА_23 приймали участь у судовому розгляді вказаного кримінального провадження, в останніх судових засіданнях приймав участь ОСОБА_23. Після того, як кримінальне провадження було направлено до суду, до нього підходив ОСОБА_23 і говорив про те, що з ним спілкувався суддя Шляхов В.І. з приводу вказаного кримінального провадження. Він вказав на некоректність викладу обвинувачення в обвинувальному акті по одному із інкримінованих злочинів і натякав на зміну обвинувачення, але він вважав, що обвинувальний акт складений правильно і змінювати обвинувачення не було необхідності. В липні 2013 року вирок суддя Шляхов В.І. не виніс, а кримінальне провадження було направлено за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області. Напередодні винесення вироку у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 приблизно в проміжках часу між 19 і 20 годиною він направлявся до ОСОБА_6 та по дорозі на відрізку вулиць Святомиколаєвської і Васильєва помітив автомобіль ОСОБА_1. Підійшовши ближче він побачив, що біля автомобіля ОСОБА_1 знаходився слідчий Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_24 та інші працівники, які розкладували гроші на асфальті та рахували їх. Він зателефонував прокурору Чернігівської області та доповів про все, що відбувалося і отримав вказівку від нього сприяти в проведенні слідчих дій. Після проведення слідчих дій на вулиці всі перемістилися в приміщення прокуратури Ріпкинського району, де і було продовжено слідчі дії. Між працівниками прокуратури Ріпкинського району та суддями Ріпкинського районного суду ніколи не виникало конфліктних ситуацій. Адміністративна будівля за адресою: смт Ріпки, Святомиколаївська, 94 належить на праві власності ДСА України. В них з ОСОБА_1 виникала розмова з приводу того, на якій правовій підставі знаходиться прокуратура в будівлі суду, в звязку з чим ОСОБА_1, коли виконував обовязки голови суду, приблизно в 2012-2013 роках, надавав йому для передачі прокурору Чернігівської області копію листа та просив поспілкуватися з ним з цього приводу. ОСОБА_13 пояснював ОСОБА_1, він направив оригінал цього листа прокурору Чернігівської області для того, щоб прокуратура Чернігівської області вирішила питання законного перебування прокуратури Ріпкинського району в приміщенні будівлі суду з ТУДСА України в Чернігівській області, про виселення прокуратури з цього приміщення мова не йшла. Після цього листа відносини між прокуратурою та судом не змінилися. Йому відомо, що у судді Шляхова В.І. були нормальні дружні відносини з адвокатом ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що в 2013 році він працював старшим прокурором прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області. В провадженні слідчого прокуратури Ріпкинського району ОСОБА_25 було кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України. Згідно постанови прокурора Ріпкинського району Артеменка О.С. про створення групи прокурорів він був включений в групу процесуальних прокурорів у вказаному кримінальному провадженні. В березні 2013 року після закінчення досудового розслідування, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367 та ч. 2 ст. 382 КК України, був направлений до суду. Вказане кримінальне провадження було розподілено судді Шляхову В.І., а він підтримував державне обвинувачення в суді по цьому кримінальному провадженню. Судові засідання у вказаному кримінальному провадженні проводились з квітня 2013 року по 4 липня 2013 року, декілька разів вони відкладалися через хворобу обвинуваченого ОСОБА_3. В деяких судових засіданнях підтримував державне обвинувачення і прокурор Ріпкинського району Артеменко О.С.. Захисником ОСОБА_3 був адвокат ОСОБА_15. Під час того, як кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 перебувало в суді, ОСОБА_1 ініціював з ним розмову з приводу кваліфікації дій ОСОБА_3 по ч. 2 ст. 367 КК України та казав, що за таким обвинуваченням по ч. 2 ст. 367 КК України, яке викладено в обвинувальному акті, не можливо винести будь-який вирок. Цією розмовою він давав зрозуміти, що обвинувачення треба змінювати. Про цю розмову він доповів прокурору району ОСОБА_5, але ОСОБА_5 відповів, що обвинувальний акт складено правильно і обвинувачення по ч. 2 ст. 367 КК України вони змінювати не будуть. Під час проведення одного з судових засідань суддя Шляхов В.І. питав у ОСОБА_3 про його стан здоровя і це його здивувало, бо в той день на вигляд у ОСОБА_3 був нормальний стан здоровя. 4 липня 2013 року приблизно о 8 годині 30 хвилин він зустрів біля приміщення суду ОСОБА_3 та спитав чи буде його захисник в судовому засіданні, ОСОБА_3 відповів, що буде. 4 липня 2013 року в судовому засіданні після останнього слова обвинуваченого суд видалився до нарадчої кімнати, вирок повинен був бути оголошений 5 липня 2013 року. Ввечері 4 липня 2013 року, коли він повертався з роботи, то бачив на вулиці Грициніна автомобіль ОСОБА_1 і багато людей біля нього, але він не підходив до нього і пішов на іншу вулицю. Вранці 5 липня 2013 року він дізнався, що ОСОБА_1 звинувачують в отриманні неправомірної вигоди. За час його роботи в прокуратурі між працівниками прокуратури та суддями Ріпкинського районного суду, в тому числі і суддею Шляховим В.І., конфліктів не було, між ними були нормальні відносини. Йому особисто невідомо, щоб хтось з працівників суду ініціював питання про виселення прокуратури з будівлі правосуддя. У судді Шляхова В.І. з адвокатом ОСОБА_7 склалися добрі відносини, більш кращі ніж з іншими адвокатами юридичної консультації, оскільки в них були спільні інтереси, бо вони були приблизного одного віку і цікавилися технікою, в звязку з чим вони часто спілкувались між собою. В 2013 році у ОСОБА_1 був автомобіль, який він ставив на подвірї суду, а коли закінчувався робочий день, то ОСОБА_1 переганяв автомобіль і ставив його перед будівлею суду на фасаді. Коли автомобіль ставив ОСОБА_1 на фасаді, то вікна в автомобілі закривав, а коли стояв автомобіль на подвірї суду, то він не звертав увагу чи закривав він вікна чи ні.

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що з квітня 2008 року по червень 2013 року працював слідчим прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області. На початку 2013 року він здійснював досудове розслідування кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України. Після закінчення досудового розслідування було складено обвинувальний акт, який був затверджений прокурором Ріпкинського району Артеменком О.С. та направлений до суду. Оскільки прокуратура Ріпкинського району знаходилась в одній будівлі з Ріпкинським районним судом, то між працівниками прокуратури та суду склалися нормальні робочі відносини, і тому вони часто разом обговорювали питання, які виникали при розгляді кримінальних проваджень. Так, під час того, як кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 знаходилось в суді, то суддя Шляхов В.І. безпосередньо йому двічі говорив про те, що інкримінований ОСОБА_3 епізод службової недбалості по ст. 367 КК України, не підтверджується. В звязку з тим, що прокуратура знаходилась в будівлі правосуддя, то постійно виникало питання правомірності перебування прокуратури в приміщенні суду. Для зясування даного питання за дорученням прокурора Ріпкинського району Артеменка О.С. він звертався до архіву селищної ради з метою відшукання документів, які б підтверджували правомірність знаходження прокуратури в будинку правосуддя. Проте, документи, на підставі яких прокуратура була розміщена в будинку правосуддя, знайти так і не вдалося, але зясувалося, що прокуратура розміщена в будинку правосуддя з моменту вводу даного приміщення в експлуатацію, тобто з 70-х років. Власником даного будинку правосуддя була держава в особі ДСА України. Питання виселення прокуратури з будівлі правосуддя суддя Шляхов В.І. не ініціював, зясовувалось питання лише на якій правовій підставі знаходилась прокуратура Ріпкинського району в будівлі правосуддя. Проте, зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що суддя Павленко О.В. ініціювала питання про виселення прокуратури з будівлі правосуддя. Взагалі між прокуратурою Ріпкинського району та суддями Ріпкинського районного суду, в тому числі суддею Шляховим В.І., ніяких конфліктів не було. За час роботи слідчим прокуратури Ріпкинського району він здійснював в 2010 році перевірку заяви про вимагання хабара суддею Шляховим В.І.. За результатами перевірки в порядку ст.97 КПК України ( в редакції 1960 року) було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Суддею Шляховим В.І. також була подана заява про притягнення до кримінальної відповідальності хабародавця, оскільки по даному факту вже була завершена перевірка, то заява ОСОБА_1 була приєднана до відмовного матеріалу. Враховуючи, що в будинку правосуддя знаходиться і юридична консультація Ріпкинського району, то візуально було видно, що між суддею Шляховим В.І. та адвокатом ОСОБА_7 склалися дружні добрі відносини, не такі відносини, як у судді Шляхова В.І. з іншими адвокатами юридичної консультації Ріпкинського району, оскільки ОСОБА_7 більш частіше заходив до службового кабінету ОСОБА_1 і більш частіше з ним спілкувався. Він також особисто бачив, як ОСОБА_3 спілкувався біля приміщення суду з адвокатом ОСОБА_7, в той час, як кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 знаходилось в суді, але про що відбувалося розмова йому не відомо.

Свідок ОСОБА_26 суду показав, що є працівником Чернігівської обласної прокуратури. В 2013 році, день та час не памятає, в ОСОБА_6 районному суді підтримував обвинувачення у кримінальному провадженні, яке розглядав суддя Шляхов В.І.. На подвірї суду під час паління цигарок між ним та суддею Шляховим В.І. відбулася розмова, але про що вона була, він вже не памятає.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що в липні 2013 року він працював на посаді начальника слідчого відділення ОСОБА_6 районного відділу внутрішніх справ УМВС України в Чернігівської області. На початку липня 2013 року, приблизно в період часу з 19 до 20 години, в службовий кабінет до нього зайшов ОСОБА_1 і попросив проїхати до його службового кабінету. На його запитання, що сталося, ОСОБА_1 пояснив, що він повернувся із судового засідання і був порушений порядок в кабінеті. Він погодився проїхати і сказав, що йому необхідно попередити начальника ОСОБА_6 ОСОБА_12. Дізнавшись про те, що начальник ОСОБА_6 знаходиться на робочому місці, ОСОБА_1 вийшов з його кабінету і направився до начальника ОСОБА_6 Коли він закрив свій кабінет і спустився на другий поверх, то побачив, як біля приймальної начальника ОСОБА_6 стояв ОСОБА_1 і розмовляв з ОСОБА_12. Він попередив ОСОБА_12 про те, що їде зі ОСОБА_1 до його кабінету, на що начальник ОСОБА_6 запропонував взяти з собою слідчо-оперативну групу, але ОСОБА_1 відмовився. Вийшовши з ОСОБА_6 він сів до автомобіля ОСОБА_1 на пасажирське сидіння біля водія, і вони поїхали до приміщення суду. Проїхавши приблизно 100 метрів, автомобіль був зупинений працівниками СБУ та прокуратури Чернігівської області. Вони зі ОСОБА_1 вийшли з автомобіля. Він відійшов приблизно на відстань 10-20 метрів від автомобіля, а ОСОБА_1 стояв біля сидіння водія і бачив, як до ОСОБА_1 підійшов слідчий прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24 і почав щось зачитувати. Після цього почався обшук автомобіля. Про все, що відбувалося, він негайно доповів начальнику ОСОБА_6 Він бачив, як під час обшуку автомобіля ОСОБА_1 було знайдено на задньому пасажирському сидінні шкіряну папку, в якій знаходилися документи та гроші гривні, які почали потім розкладати на асфальті. ОСОБА_1 сказав, що гроші йому не належать. Він особисто не був учасником обшуку автомобіля і тому стояв в стороні та лише спостерігав за тим, що відбувалося, разом з начальником ОСОБА_6 ОСОБА_12 та прокурором Ріпкинського району Артеменком О.С., які пізніше підійшли до нього.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що в 2012- 2013 роках він працював начальником ОСОБА_6 УМВС України в Чернігівській області. З суддею Шляховим В.І. в нього були службові відносини. Влітку 2013 року, можливо 4 липня 2013 року, приблизно о 19 годині, в приміщенні ОСОБА_6 на другому поверсі зустрів суддю Шляхова В.І.. Поспілкувавшись з ним, ОСОБА_1 йому повідомив про те, що хоче разом із першим його заступником ОСОБА_11 проїхати до приміщення Ріпкинського районного суду, бо в його службовому кабінеті порушено порядок. Через декілька хвилин після того, як ОСОБА_11 та ОСОБА_1 відїхали від приміщення ОСОБА_6, йому зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що автомобіль ОСОБА_1 був заблокований працівниками СБУ. Вийшовши на вулицю він побачив, що автомобіль ОСОБА_1 стоїть на відстані 100 метрів від ОСОБА_6 на вулиці Васильєва та заблокований іншим автомобілем. Підійшовши ближче він побачив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 знаходились біля автомобіля, а працівники СБУ та слідчий прокуратури Чернігівської області проводили слідчі дії та писали процесуальні документи. Офіційних звернень від ОСОБА_1 до ОСОБА_6 щодо можливих протиправних та провокаційних дій щодо нього за період його роботи не надходило.

Свідок ОСОБА_27 суду показав, що в 2013 році він працював дільничним інспектором в ОСОБА_6 УМВС України в Чернігівській області. 4 липня 2013 році він в першій половині дня він був у приміщенні Ріпкинського районного суду, де біля кабінету судді Шляхова В.І. помітив двоє незнайомих чоловіків, одягнутих в цивільному одязі. Оскільки він довгий час проживає в смт Ріпки та добре знає його жителів, то впевнений, що двоє незнайомих чоловіків, яких він бачив біля кабінету ОСОБА_1, не є жителями смт Ріпки, оскільки він більше їх в селищі не бачив після 4 липня 2013 року. Проте, що суддю Шляхова В.І. підозрюють в одержанні неправомірної вигоди він дізнався від працівників міліції 4 липня 2013 року. Працюючи дільничним інспектором в ОСОБА_6 УМВС України в Чернігівській області він проводив перевірку за заявою судді Шляхова В.І., який звертався до ОСОБА_6 з приводу того, що якась жінка подряпала його автомобіль та ображала його. В процесі перевірки було встановлено прізвище цієї жінки Хоботня. Проте, йому не вдалося закінчити перевірку, оскільки його було переведено на іншу дільницю роботи, а матеріали перевірки передали іншому дільничному інспектору.

Свідок ОСОБА_28 суду показав, що в 2013 році працював дільничним інспектором Ріпкинського РВ. 4 липня 2013 року в першій половині дня він приходив до Ріпкинського районного суду Чернігівської області. В коридорі біля кабінету судді Шляхова В.І. сиділи два незнайомих чоловіка, один з яких був працівником СБУ.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що він був захисником ОСОБА_3 у кримінальному провадженні по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, яке розглядалось в ОСОБА_6 районному суді Чернігівської області. Чи надавав правову допомогу ОСОБА_3 під час досудового розслідування він не памятає. Вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, ОСОБА_3 визнавав, а у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - не визнавав. Він сподівався, що за ч. 2 ст. 367 КК України ОСОБА_3 виправдають. Судові засідання в даному кримінальному провадженні декілька разів відкладались в звязку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки він хворів і перебував на стаціонарному лікуванні. Одне засідання відкладалось через його неявку в звязку з участю в засіданні кваліфікаційної окружної комісії адвокатів України, до складу якої він входив. Останнє засідання у вказаному кримінальному провадженні відбулося 4 липня 2013 року, а вирок повинен бути був проголошений 5 липня 2013 року. Коли він приїхав на проголошення вироку, то зустрів ОСОБА_3, який йому повідомив, що вироку не буде, оскільки в суді проводили обшук. Він особисто зясував, що суддя Шляхов В.І. заявив самовідвід з мотивів втручання в діяльність суду. Самовідвід ОСОБА_1 був задоволений і в подальшому за підсудністю кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 було передано до Чернігівського районного суду Чернігівської області. Йому не відомо, чи спілкувався ОСОБА_3 з приводу вказаного кримінального провадження з адвокатом ОСОБА_7, проте він знає, що ОСОБА_3 був незадоволений кваліфікаційною правовою допомогою ОСОБА_7, яку він надавав йому під час інших кримінальних проваджень.

Свідок ОСОБА_29 суду показала, що вона є дружиною ОСОБА_1. 4 липня 2013 року о 18 годині вона зателефонувала своєму чоловікові на робочий стаціонарний телефон та спитала його , чому він не прийшов вечеряти. Він відповів, що йому необхідно дочекатися ОСОБА_7, який пообіцяв дати йому планшет, щоб з нього закачати в планшет, який вони збиралися подарувати на день народження дочці ОСОБА_30, відповідні програми для користування. Коли вона зателефонувала о 19 годині того ж дня на робочий телефон чоловіка, то він на телефонний дзвінок вже не відповідав. Біля 24 години того ж дня їй зателефонував чоловік на стаціонарний телефон та повідомив, що його затримали за отримання неправомірної вигоди. Між адвокатом ОСОБА_7 та її чоловіком склалися службові відносини, і їхня сімя дружніх відносин з сімєю ОСОБА_7 не підтримувала. У них є автомобіль «Форд» білого кольору, який не обладнаний сигналізацією. Весною 2013 року вона загубила банківську картку. Органом досудового розслідування було встановлено, що гроші з її банківської картки через банкомат ПриватБанку зняв ОСОБА_31, який є їхнім сусідом, оскільки він був зафіксований на відеокамері, коли знімав кошти через банкомат. Під час досудового розслідування між ОСОБА_32 та нею було укладено угоду про примирення, яка була затверджена судом. Хоча ОСОБА_31 визнав вину, але пояснив, що гроші він знімав на прохання незнайомого чоловіка. 21 червня 2013 року , приблизно о 12 годині, вони з чоловіком виїхали з смт Ріпки та через Чернігів поїхали до м. Києва, звідки повернулися в смт Ріпки 24 червня 2013 року.

Свідок ОСОБА_31 суду показав, що він живе в смт Ріпки в одному будинку зі ОСОБА_1, але в сусідніх підїздах. З ним в нього склалися нормальні відносини. Влітку 2013 року він на прохання незнайомого чоловіка, якого раніше не бачив в смт Ріпки, зняв кошти в сумі 4000 гривень через банкомат ПриватБанку. ОСОБА_13 виявилося пізніше, ці гроші були зняті ним з рахунку дружини ОСОБА_1 ОСОБА_29. Оскільки він був зафіксований на відеокамері, коли знімав кошти через банкомат, то відносно нього було порушено кримінальне провадження за вчинення крадіжки. Під час досудового розслідування між ним та ОСОБА_29 було укладено угоду про примирення, яка була затверджена судом. Його батьки відшкодували шкоду ОСОБА_29, віддавши їй більше 4000 гривень. Хоча він фактично і не вчиняв злочину, оскільки гроші зняв на прохання чоловіка, якого раніше ніколи не бачив і віддав їх йому, але визнав вину, бо міліція йому погрожувала. Про зняття грошей на прохання незнайомого чоловіка через банкомат ПриватБанку він розказував сусідам ОСОБА_33 та ОСОБА_34. Після цього інциденту у нього відносини з ОСОБА_1 залишились нормальними, бо він йому розповів про дійсні обставини зняття ним готівки з рахунку через банкомат та пояснив, що до нього підійшов незнайомий чоловік та надавши йому банківську картку і назвавши пін-код неї, попросив зняти кошти. Працівники правоохоронних органів не зверталася до нього з метою здійснення будь-яких дій провокаційного характеру відносно ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він орендує приміщення на першому поверсі в спортивно-технічному клубі Товариства сприяння обороні України в смт Ріпки, оскільки є фізичною особою-підприємцем та займається ремонтом побутової техніки. ОСОБА_1 він знає вже десять років та бачить його, як він вигулює у вказаному районі свою собаку. Приблизно в першій половині літа 2013 року, точної дати і місяця не пригадує, в денний час, перед обідом ОСОБА_1, зайшов до бухгалтерії та запитав чи ніхто нічого не губив. В приміщенні бухгалтерії також знаходилися ОСОБА_8, і ОСОБА_10 На запитання ОСОБА_1, вони відповіли, що нічого не губили. Тоді ОСОБА_1, сказав, що якщо хтось щось пригадає, щоб вони звертались до нього. В подальшому з даного приводу вони до ОСОБА_1 не зверталися, оскільки нічого не губили.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона працює головним бухгалтером в спортивно-технічному клубі Товариства сприяння обороні України в смт Ріпки. Вона знає ОСОБА_1, так як він поруч з вказаним приміщенням вигулює собаку. В першій половині літа 2013 року, точної дати вона не памятає, в першій половині дня, в кабінет бухгалтерії, де знаходився ОСОБА_9 та ОСОБА_8, зайшов ОСОБА_1 та спитав, чи нічого вони не губили, при цьому він не сказав, що конкретно вони могли загубити. Перевіривши кармани та гаманці, вони відповіли, що нічого не губили. Тоді ОСОБА_1 сказав, що якщо хтось щось пригадає, щоб вони звертались до нього. В подальшому з даного приводу вони до ОСОБА_1, не зверталися, оскільки нічого не губили.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він працює директором в спортивно-технічному клубі Товариства сприяння обороні України в смт Ріпки. Він знає ОСОБА_1, оскільки той вигулює свою собаку поруч з приміщенням, де він працює. В першій половині літа 2013 року, точної дати він не памятає, в першій половині дня в кабінет бухгалтерії, де знаходився він, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, зайшов ОСОБА_1 та спитав чи ніхто нічого не губив. Вони перевірили свої кармани, гаманці та відповіли, що нічого не губили. ОСОБА_1 сказав, що якщо хтось щось пригадає, щоб вони звертались до нього. В подальшому з даного приводу вони до ОСОБА_1, не зверталися, оскільки нічого не губили.

Свідок ОСОБА_35 суду показав, що в період з 1987 року по 2005 рік працював на різних посадах в органах прокуратури, СБУ в смт Ріпки та Чернігові. З 2005 року він звільнився з органів СБУ та є пенсіонером. Про факт отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1, з яким він особисто не знайомий, йому стало відомо із засобів масової інформації та зі слів знайомих, оскільки він дуже часто буває в смт Ріпки. Враховуючи, що він тривалий час працював на території Ріпкинського району, то він знайомий із багатьма керівниками державних органів, підприємств, установ, організацій та головами сільських рад, в тому числі і із ОСОБА_3. ОСОБА_7 він знає, бо навчався з ним в Харківському юридичному інституті. Тісних стосунків із вказаними особами не підтримує. В період з 1987 по 1998 рік, поки він працював в ОСОБА_6 відділенні УСБУ в Чернігівській області, ОСОБА_7, який приїхав в смт Ріпки в кінці 80-их на початку 90-их років і працював суддею Ріпкинського районного суду Чернігівської області, був офіцером запасу СБУ, проте навичками оперативної роботи він не володіє. В запас офіцерів СБУ підбиралися особи, яких за своїми діловими та моральними якостями можливо б було залучити на службу в СБУ в разі введення надзвичайного чи воєнного стану в країні. До якого часу ОСОБА_7 був офіцером запасу СБУ йому невідомо. Він є засновником спеціалізованого мисливського господарства товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан», яке знаходиться на території трьох сільських рад: Грабівська, Задеріївська, Клубівська, тому він, перебуваючи по роду своєї діяльності, в селі Грабів зустрічається з ОСОБА_3. Жодного відношення до даного кримінального провадження він не має, тим більше ніяких прохань працівників правоохоронних органів, спрямованих на виявлення факту хабарництва зі сторони ОСОБА_1, він не виконував.

Свідок ОСОБА_36 суду показав, що він працює ОСОБА_6 селищним головою. ОСОБА_1 знає з того часу, коли він став працювати суддею Ріпкинського районного суду Чернігівської області і може його охарактеризувати з позитивної сторони. Йому відомо, що приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, смт Ріпки, вул. Святомиколаївська, 94, належить на праві власності державі в особі ДСА України в оперативному управлінні ТУ ДСА в Чернігівський області. В звязку з тим, що прокуратура Ріпкинського району знаходиться в одному приміщенні з судом, то виникали питання щодо правомірності знаходження прокуратури в приміщенні суду. В 2012 році слідчий прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_25 здійснював перевірку документації, на підставі якої було зареєстровано право власності на приміщення суду. Питаннями правомірності знаходження прокуратури в приміщенні суду переймався і суддя Шляхов В.І..

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що влітку 2013 року, точної дати не памятає, в смт Ріпки він та ОСОБА_37 були понятими під час обшуку автомобіля білого кольору , який проводився працівниками УСБУ в Чернігівській області та слідчим прокуратури Чернігівської області у присутності водія цього автомобіля. На задньому сидінні автомобіля було виявлено чорний портфель. З чорного портфелю співробітники УСБУ в Чернігівській області дістали гроші, кількість їх він не памятає, але памятає, що одна купюра була номіналом сто гривень, а всі решта однакові, але іншого номіналу. Гроші розкладали на асфальті і слідчий переписував номери та серії купюр в протокол обшуку . Після того, як протокол було складено, він його прочитав і підписав, оскільки його зміст відповідав дійсності. Номери та серії грошей, які розкладались на асфальті, відповідали номерам та серіям тих грошей, які були зазначені в протоколі обшуку автомобіля.

Свідок ОСОБА_37 суду показав, що в 2013 році він та ОСОБА_13 були понятими під час проведення обшуку автомобіля білого кольору в смт Ріпки, що проводився працівниками УСБУ в Чернігівській області та слідчим прокуратури Чернігівської області. Під час обшуку на задньому сидінні автомобіля було виявлено чорний пакет чи сумку, в якій знаходились гроші номіналом по 500 гривень і одна купюра номіналом 100 гривень, загальну суму грошей він не памятає. Гроші розкладали на асфальті, номери та серії грошей слідчий переписував в протокол обшуку. ОСОБА_20 та номери грошей, зазначені в протоколі обшуку, відповідали серіям та номерам тих грошей, які були знайдені в автомобілі і розложені на асфальті. В даному кримінальному провадженні він був також понятим і при проведені інших слідчих дій, за результатами проведення яких він підписував протоколи, зміст яких відповідав діям, які проводились слідчим.

Свідок ОСОБА_38 суду показав, що він влітку 2013 року був понятим при проведенні обшуку в будинку адвоката та інших прибудинкових приміщеннях, які знаходяться в смт Ріпки. Під час обшуку курятника в стіні було знайдено пакунок з грошима номіналом по 500 гривень, яка була сума грошей він не памятає. Понятим йому запропонували побути працівники УСБУ в Чернігівській області, на що він погодився. Він памятає, що в цей день, коли він був понятим при обшуку будинку адвоката, то вони разом з іншими понятими та працівниками УСБУ в Чернігівські області приїхали дуже рано і цілий день перебували у смт Ріпки, повернулися до м.Чернігова на наступний день. Він памятає, що в цей день він приймав участь і в інших слідчих діях, але в яких точно не памятає, памятає, що він оглядав в цей день разом зі слідчим грошові купюри. В наступні дні він також приймав участь у слідчих діях, в яких саме він не памятає, оскільки пройшло багато часу, за результатами проведення яких він підписував протоколи, зміст яких відповідав діям, які проводились слідчим.

Свідок ОСОБА_24 суду показав, що в 2013 році працював слідчим з особливо важливих справ прокуратури Чернігівської області. В цьому році здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області Шляхова В.І.. Ним були допущені технічні помилки в протоколах обшуку в приватному будинку та в присадибних приміщеннях адвоката ОСОБА_7 при зазначенні дати проведення обшуку, так замість 4 липня 2013 року, зазначено 4 червня 2013 року, хоча на відеокамері, яка використовувалась під час проведення обшуку, зафіксована дата та час проведення зазначених слідчих дій. Зазначаючи в протоколі обшуку автомобіля судді Шляхова В.І. чорну сумку, яка була виявлена на задньому сидінні автомобіля, з якої вилучені грошові кошти, він мав на увазі чорний портфель, який належить ОСОБА_1 і є речовим доказом в цьому кримінальному провадженні. Він вважав, що сумка, валіза мають одне й теж значення, що і портфель. В протоколі огляду від 05 липня 2013 року на а.п. 166 т.1, а.п. 174 т.1, протоколі огляду від 15 серпня 2013 року на а.п. 206 т.1, протоколі огляду від 09 серпня 2013 року на а.п. 130 т.1 допущена технічна помилка в зазначенні номеру кримінального провадження та дати внесення відомостей до ЄРДР в звязку з значною завантаженістю, проте вказані документи стосуються цього кримінального провадження, оскільки інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 в його провадженні не було. Під час обшуку автомобіля суддя Шляхов В.І. затриманий не був, йому було запропоновано знаходитися поряд з автомобілем, поки відбувався обшук. Під час проведення обшуку він вільно пересувався біля автомобіля. Після закінчення обшуку йому було запропоновано надати пояснення з приводу виявлених у нього коштів у приміщенні СБУ в смт Ріпки або в прокуратурі, він погодився надати пояснення в приміщенні прокуратури, куди він сам на автомобілі і поїхав. Після відібрання пояснень ОСОБА_1 пішов з прокуратури. Він його також відправляв на медичний огляд на стан спяніння до лікарні, оскільки вчинення злочину в стані алкогольного спяніння є обтяжуючою обставиною, тому він хотів вияснити чи перебував суддя Шляхов В.І. в стані алкогольного спяніння під час вчинення злочину.

Експерт ОСОБА_39 суду показав, що він проводив судову компютерно - технічну експертизу у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1. Для проведення експертизи були надані два системні блоки, що були вилучені в приміщенні Ріпкинського районного суду Чернігівської області. На жорсткому диску одного з системних блоків було виявлено лише два документи, що містили в собі фрагменти «Свистун Олександр Іванович». Можливо на жорсткому диску біли і інші документи зі словом «Свистун», але згідно постанови слідчого під час проведення експертизи його цікавили лише файли з фрагментом «Свистун Олександр Іванович». На вирішення експертизи було поставлено пять запитань, відповіді він дав лише на три запитання, на четверте та пяте запитання відповіді не давав, оскільки видалення файлів із зазначеним фрагментом ним не було встановлено. До висновку експерта була долучена ним ілюстративна таблиця та роздрукований текст виявлених файлів із фрагментом «Свистун Олександр Іванович». У висновку експерта ним була зазначена методика ДНДЕКЦ МВС України «Проведення компютерно - технічних досліджень носіїв цифрової інформації за 2010 рік, яка ним використовувалась під час проведення експертизи, проте ним допущено помилку і зазначено неправильно рік, замість 2009 зазначено 2010 рік. Свій висновок він вважає науково - обґрунтованим, оскільки ним використовувались діючі методики під час проведення вказаного дослідження.

Згідно Указу Президента України «Про призначення суддів» № 688/2001 від 20.08.2001 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області (т. 2 а. п. 81-83).

Постановою Верховної ОСОБА_6 України «Про обрання суддів» від 14.12.2006 № 471-V ОСОБА_1 безстроково обрано на посаду судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області (т.2 а.п. 85-86).

ОСОБА_4 суддів України № 6 від 18.01.2008 року «Про призначення голів та заступників голів місцевих загальних судів» ОСОБА_1 призначено заступником голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області (т. 2 а. п. 64-65).

Наказом заступника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 № 2-ОС від 17.01.2013 року продовжено термін його, ОСОБА_1, повноважень на посаді заступника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області до призначення заступника голови суду у порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (т. 2 а. п. 69).

Постановою Верховної ОСОБА_4 України № 604-VII від 19.09.2013 року «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області у звязку з поданням заяви про відставку (т. 2 а. п. 105-110).

Згідно супровідного листа прокурора Ріпкинського району Чернігівської області від 29 березня 2013 року № 117-134-12, фотокопія якого виготовлена слідчим під час огляду наглядового провадження № 42012260220000001 від 26 листопада 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.382 та ч.2 ст.367 КК України і долучена до матеріалів кримінального провадження, заступнику голови Ріпкинського районного суду ОСОБА_1 в порядку ст.291 КПК України було направлено для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42012260220000001 від 26 листопада 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.382 та ч.2 ст.367 КК України ( т.1 а.п. 146).

Відповідно до ухвали судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області Шляхова В.І. від 03 квітня 2013 року, копія якої долучена до матеріалів кримінального провадження, у кримінальному провадженні № 42012260220000001 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.382 та ч.2 ст.367 КК України, було призначено підготовче судове засідання на 11 квітня 2013 року( т.2 а.п. 103).

Згідно ухвали Ріпкинського районного суду Чернігівської області в складі судді Шляхова В.І. від 23 квітня 2013 року, копія якої долучена до матеріалів кримінального провадження, за результатами підготовчого судового засідання призначено судовий розгляд кримінального провадження № 42012260220000001 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.382 та ч.2 ст.367 КК України на 13 травня 2013 року( т.2 а.п. 101).

Відповідно до протоколу огляду від 09 серпня 2013 року слідчим проведено огляд наглядового провадження № 117-134-12 у кримінальному провадженні ОСОБА_6 районної прокуратури № 42012260220000001 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.382 та ч.2 ст.367 КК України, під час якого виявлено документи, що мають значення при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013260000000049, зокрема, витяг з ЄРДР кримінального провадження № 42012260220000001 на 2 арк., постанова про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування на 1 арк., доручення про проведення досудового розслідування на 1 арк., повідомлення про початок досудового розслідування на 1 арк., постанова про призначення групи прокурорів на 1 арк., повідомлення про підозру на 4 арк., обвинувальний акт на 4 арк., супровідний лист до Ріпкинського районного суду на 1 арк., ухвала судді Шляхова В.І. від 05.06.2013 р. на 1 арк., рішення Ріпкинського районного суду від 18.01.2013 р, ухвала судді Козак В.І. від 15.07.2013 на 1 арк.. В ході огляду зроблено фотокопію вказаних документів та їх долучено до матеріалів кримінального провадження № 42013260000000049( т.1 а.п. 130).

ОСОБА_13 вбачається із заяви ОСОБА_3 від 18.06.2013 року, зареєстрованої слідчим відділом УСБ України в Чернігівській області 18.06.2013 року вх. № 1196, він звернувся до начальника УСБУ в Чернігівській області з метою проведення перевірки по факту вимагання у нього хабара суддею Ріпкинського районного суду Шляховим В.І. за виправдання його по кримінальному провадженню № 743/528/13-к за ст. 382 КК України. Сума грошових коштів, які у нього вимагає ОСОБА_1, становить 30000 гривень (т.6 а. п. 182).

Витягом з кримінального провадження № 42013260000000049 підтверджено, що слідчим в особливо важливих справах прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24 18.06.2013 року на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень були внесені до ЄРДР відомості про злочин з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України (т.6 а. п. 179).

Протоколом огляду та вручення грошових коштів від 21 червня 2013 року підтверджено, що слідчим в присутності понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 за участю старшого оперуповноваженого УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_42 в службовому приміщенні прокуратури Чернігівської області оглянуті грошові кошти в сумі 10000(десять тисяч) гривень України: 100 купюр номінальною вартістю по 100(сто) гривень кожна, які надані УСБУ в Чернігівській області і мають наступні серії та номери:

АЖ126790, КФ0681048, ЕВ 3446476, ЕЦ 4495870, ВВ4100535, ЕИ 5855663, ВЙ 6266691, ГХ 9066332, ВЮ 0923612, ВЄ9548074, ЕЮ 2271813, КФ 4674881, КК 1520734, ГЦ0124250, КЗ246356, ГА7007619, ЕЖ 7503660, ЕЦ 0751444, КВ2531050, ВЩ0041093, ГД2930915, КБ4205370, ГГ4575431, ВВ9174955, АЖ 9423747, ЕИ 5720696, КФ7694452, ЕД3702698, ГХ3611957, ЕЗ5568856, КГ5288564, КЕ0002479, КК1387836, ВЮ9615354, ГБ7616900, ЕИ4203832, ГА3205986, ЕИ1714619, ЕХ8354808, ГЄ5982205, ЕА4553050, УЦ4585090, АД7819839, ГЖ2065185, ЗЄ9571274, ЗД9501040, ЕД2806284, КЛ7457466, КЙ1404057, ЕА3861969, ВЩ0348469, ВХ3426326, ЕГ2708192, ЗЕ4006080, КЗ6410458, ВЖ6745102, ВЙ1645292, ЕШ 1105047, ЕИ 9769801, КФ 1676639, ББ7068227, ЕЦ8512823, ГК3666544, ВК0125852, ЕВ4061378, ВГ5008394, ЕЗ9101206, АИ1909525, ВБ8181321, КФ6888179, ГФ5028802, ГЦ6907285, ВЄ0730409, ЗИ5803664, ГЄ4276130, ФЖ2500025, ВЩ4001170, БЙ6676613, ЕБ1772925, КФ6888178, ЕЮ9640654, КФ1221558, ВЄ7627057, ГА0748056, ВФ5773227, ЕЯ4991498, ЕБ3759187, ГГ6963468, ЕЕ3746534, ЕЩ1085521, ГЖ7982009, ВЄ5347235, ЕЄ0812530, ГВ9171042, АЗ5991317, ЕЖ4138807, ЕЗ6616554, ЕЄ9296824, ЕЗ5181675, ГЄ5526800. Зазначені грошові кошти після їх огляду надані ОСОБА_3 для подальшого використання щодо підтвердження фактичних даних про вимагання та одержання хабара громадянином ОСОБА_1 (т.1 а. п. 151-152).

Протоколом огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року підтверджено, що слідчим в присутності понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_38 за участю старшого оперуповноваженого УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_42 на виконання постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2013 року в службовому приміщенні ОСОБА_6 МРВ УСБУ в Чернігівській області оглянуті грошові кошти в сумі 20000(двадцять тисяч) гривень України: 40 купюр номінальною вартістю по 500 (пятсот) гривень кожна, які надані УСБУ в Чернігівській області і мають наступні серії та номери:

ЛЗ 0406014, ЗЗ557788, БН3927763, АА0282288, АА6531017, ВД1869826, ВВ5631273, БТ3597289, ВА8784667, ВА7288152, ЛБ0253066, ВБ1713895, БН3620237, ВЕ7059408, ВЕ3135148, ВИ2277071, ВЖ6154154, ЛГ8385866, БТ7590695, ГН0735417, ВГ1567799, ВВ7425218, ЛГ2977186, БР1422395, ВВ1265064, ВЖ1638084, ВЗ9008138, ВГ1150784, ГК7155820, ВВ4244477, ЛГ7653971, ВФ71549900, ВЗ4227793, АА7417214, ЛБ0855911, ЛД6885544, ВЕ0584731, ВИ8219921, ЛГ1604683, ГК7764968.

Зазначені грошові кошти після їх огляду надані ОСОБА_3 для подальшого використання щодо підтвердження фактичних даних про вимагання та одержання хабара громадянином ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (т. 1 а. п. 153, т.8 а.п. 223-224).

Згідно протоколу обшуку автомобіля ОСОБА_1 марки «Форд Сімакс», д.н.з. НОМЕР_2 від 04 липня 2013 року та переглянутого відеозапису вказаної слідчої дії на задньому сидінні автомобіля знайдено чорну сумку, в якій в одному з відділень знаходився пакет зеленого кольору з написом «спрінглайф» з грошовими коштами номіналом по пятсот гривень кожна, а саме: ЛЗ 0406014, АА0282288, АА 6531017, ВД1869826, ВВ5631273, БТ3597289, ВА8784667, ВА7288152, ЛБ0253066, ВБ1713895, БН3620237, ВЕ7059408, ВЕ3135148, ВИ2277071, ВЖ6154154, ЛГ8385866, ВТ7590695, ГН0735417, ВГ1567799, ВВ7425218, ЛГ2977186, БР1422395, ВВ1265064, ВЖ1638084, ВЗ9008138, ВГ1150784, ГК7155820, ВВ4244477, ЛГ7653971, ВФ7154900, ВЗ9008138, ВГ1150784, ГК7155820, ВВ4244477, ЛГ7653971, ВФ7154900, БН3927763, а в іншому відділенні виявлено одну купюру номіналом 100 гривень. Всього виявлено та вилучено 31 купюру номіналом по 500 гривень, а також одну купюру номіналом по 100 гривень, всього на загальну суму 15600 гривень. Вказані виявлені грошові кошти були вилучені та запаковані до поліетиленових пакунків та скріплено печатками «Для пакетів № 10 УСБУ в Чернігівській області» (т.1.а. п. 160-162).

Згідно протоколу обшуку приватного будинку за адресою: Чернігівська область, смт Ріпки, вул. Київська, буд. 4, в якому проживає ОСОБА_7, від 04 червня 2013 року, переглянутого відеозапису вказаної слідчої дії було виявлено, зокрема, мобільний телефон марки Nokia C6, який належить ОСОБА_7 (т. 1 а. п. 154-156).

Відповідно до протоколу обшуку присадибних приміщень будинку за адресою: Чернігівська область, смт Ріпки, вул. Київська, буд. 4, в якому проживає ОСОБА_7, від 04 червня 2013 року, та переглянутого відеозапису вказаної слідчої дії в одній з присадибних будівель, яка прилаштована під курник, було виявлено та вилучено грошові кошти номіналом 500 гривень вісім купюр, які мали наступні серії та номери: ЛГ 1604683, ЛД6885544, ВІ8219921, ВЕ0584731, ГК7764968, АА7417214, ВЗ4227793(т.1 а.п. 156-158).

Постановою про уточнення матеріалів кримінального провадження від 15.07.2013 року підтверджено, що датою складання протоколів про проведення обшуків у помешканні ОСОБА_7 та прилеглих до помешкання будівлях по вул. Київській, 4 у смт Ріпки слід вважати «04 липня 2013 року» замість «04 червня 2013 року»(т. 1 а. п. 159).

За змістом протоколу огляду від 05.07.2013 року слідчим було проведено огляд грошових коштів в сумі 19600 гривень, які були вилучені в ході проведення обшуків присадибних будівель помешкання ОСОБА_7 та автомобіля ОСОБА_1 39 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна із серійними номерами: ЛЗ 0406014, БН3927763, АА0282288, АА6531017, ВД1869826, ВВ5631273, БТ3597289, ВА8784667, ВА7288152, ЛБ0253066, ВБ1713895, БН3620237, ВЕ7059408, ВЕ3135148, ВИ2277071, ВЖ6154154, ЛГ8385866, БТ7590695, ГН0735417, ВГ1567799, ВВ7425218, ЛГ2977186, БР1422395, ВВ1265064, ВЖ1638084, ВЗ9008138, ВГ1150784, ГК7155820, ВВ4244477, ЛГ7653971, ВФ7154900, ВЗ4227793, АА7417214, ЛБ0855911, ЛД6885544, ВЕ0584731, ВИ8219921, ЛГ1604683, ГК7764968, а також одна купюра 100 гривень із серійним номером ВЩ004109.

Вказані купюри після огляду поміщено до паперового конверту, який скріплено печаткою «Для пакетів» прокуратури Чернігівської області, підписами понятих і слідчого(т.1 а.п. 166).

Постановою слідчого від 05 липня 2013 року зазначені купюри грошових коштів - 39 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна та 1 купюра номінальною вартістю 100 гривень визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідно до постанови слідчого про передачу грошових коштів на зберігання від 10 липня 2013 року їх передано на зберігання до Чернігівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»(т.1 а.п. 167, 169 ).

Слід зазначити, що серії та номери грошових коштів, які були виявлені та вилучені під час проведення обшуку присадибних приміщень будинку, в якому проживає ОСОБА_7, співпадають з серіями та номерами грошових коштів, зазначених в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року, і які були вручені ОСОБА_3, крім купюри, вказаної в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року із серією ВИ номер 8219921, а в протоколі обшуку із серією ВІ 8219921. Проте, вказана розбіжність у зазначенні серії купюри усунута після демонстрації відеозапису обшуку присадибних приміщень будинку ОСОБА_7, під час якого видно, як слідчий оглядає виявлені в одній з присадибних будівель, яка прилаштована під курник, грошові кошти та показує їх перед відеокамерою і називає їх серії, номери. ОСОБА_20 виявлених грошових коштів слідчий показує на відеокамеру купюру номіналом 500 гривень серії ВИ номер 8219921. Купюра номіналом 500 гривень із серією ВІ номер 8219921 серед виявлених коштів відсутня. Крім того, відсутня купюра номіналом 500 гривень із серією ВІ номер 8219921 в протоколі огляду від 05 липня 2013 року, відповідно до якого слідчим в присутності понятих було оглянуто грошові кошти у сумі 19600 гривень, які вилучені в ході проведення обшуку присадибних приміщень будинку ОСОБА_7 та автомобіля ОСОБА_1 і знаходились в опечатаних поліетиленових пакунках. Натомість в даному протоколі також зазначена купюра номіналом 500 гривень із серією ВИ номером 8219921. Таким чином, суд вважає встановленим, що під час обшуку присадибних приміщень будинку ОСОБА_7 було виявлено разом з іншими купюрами, зазначеними в протоколі обшуку, саме купюру номіналом 500 гривень із серією ВИ номером 8219921, а не купюру номіналом 500 гривень із серією ВІ номером 8219921.

Аналізуючи серії та номери купюр, вказаних в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 21 червня 2013 року, протоколі огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року, які були вручені ОСОБА_3, та серії і номери купюр, вказаних в протоколі обшуку автомобіля ОСОБА_1, і серії та номери купюр, вказаних в протоколі огляду грошових коштів від 05.07.2013 року, необхідно зазначити, що серед купюр номіналом по 500 гривень, виявлених під час обшуку автомобіля, зазначено купюру серії ВТ номер 7590695 та купюру серії ВФ номер 7154900, які відсутні в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року та протоколі огляду грошових коштів від 05.07.2013 року. Під час демонстрації відеозапису обшуку автомобіля ОСОБА_1 вказані суперечності усунути не вдалося.

Не дивлячись на те, що в протоколі обшуку не вказано серію та номер купюри номіналом 100 гривень, вилученої в процесі обшуку автомобіля ОСОБА_1, але під час демонстрації відеозапису обшуку автомобіля видно як старший оперуповноважений відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ України в Чернігівській області ОСОБА_42 називає серію купюри номіналом 100 гривень, вилученої з портфеля, що знаходився в автомобілі ОСОБА_1, ВЩ номер 0041093. Саме купюра номіналом 100 гривень з такою серією та номером зазначена в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 21 червня 2013 року.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що під час обшуку автомобіля ОСОБА_1 було виявлено та вилучено грошових коштів, які є неправомірною вигодою, на суму 14600 гривень: 29 купюр номіналом по 500 гривень та одну купюру номіналом 100 гривень.

Відповідно до протоколу огляду від 05.07.2013 року слідчим оглянуто телефон марки «Nokia C6», вилучений 04.07.2013 року в ході обшуку в помешканні ОСОБА_7 за адресою: Чернігівська область, смт Ріпки, вул. Київська, 4. При ввімкненні даного мобільного телефону встановлено, що абонент користується номером мобільного звязку +38-066-174-89-32(т.1 а.п. 174).

Згідно протоколу обшуку приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05.07.2013 року у кабінеті заступника голови Ріпкинського районного суду ОСОБА_1, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05.07.2013 року, було виявлено і вилучено, зокрема, системний блок з інвентарним номером 10485547, яким користувався суддя Шляхов В.І. (т.1 а. п. 175-179, т.8 а.п. 137а, 138).

Висновком експерта №491 від 15.07.2013 року встановлено, що на жорсткому диску компютера з інвентарним номером 10485547 Western Digital, модель WD 5000 ААКХ, серійний номер WСС2ЕR287873, виявлено 2 файли, які містять у собі фрагмент тексту: «Свистун Олександр Іванович», які у роздрукованому вигляді додані до цього висновку (т. 1 а. п.182-194).

За змістом постанови слідчого від 16.07.2013 року визнано речовим доказом жорсткий диск системного блоку до компютера з інвентарним номером 10485547 та поміщено його на зберігання до кімнати зберігання речових доказів прокуратури Чернігівської області (т. 1 а. п. 195-196).

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24 вересня 2013 року на виконання ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 вересня 2013 року слідчим оглянуто портфель чорного кольору, який належить ОСОБА_1, з якого 04.07.2013 року вилучено кошти в сумі 15600 гривень( т. 8 а.п. 182-185).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08 серпня 2013 року старший оперуповноважений відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ України в Чернігівській області ОСОБА_42 на виконання ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07 серпня 2013 року та доручення слідчого ознайомився із архівною копією звукозапису судового засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. ст. 367 ч.2, 382 ч.2 КК України, яка знаходиться на CD - R диску «Value Pack», № ZAW 208052324 RD21, на якому містяться файли звукозапису судового засідання у даному кримінальному провадженні( т.1 а.п. 197-198, т.8 а.п. 140-143).

Відтвореним записом архівної копії судового засідання у кримінальному провадженні № 743/528/13-к по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.367, ч.2 ст.382 КК України, яке відбулося 21 червня 2013 року, наданою Чернігівським районним судом за запитом суду, виявлено частину діалогу судді Шляхова В.І. із обвинуваченим ОСОБА_3 наступного змісту: « .. ОСОБА_13 зараз здоровя, чи перешкоджає це Вам брати участь в судовому засіданні…» ( т.4 а.п.1, 4-5 ).

Роздруківкою вхідних та вихідних зєднань абонента 380661748932 за період з 1 травня 2013 року по 15 липня 2013 року та диском DVD-R Verbatim 2305516+REE14021 з написом CD/K1-П/13-8800, який містить файли вхідних та вихідних зєднань абонента з номером 380661748932 за період з 1 травня 2013 року по 15 липня 2013 року, що є додатками до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15.08.2013 року, підтверджено, що 21 червня 2013 року о 11 годині 53 хвилини та 04 липня 2013 року о 19 годині 26 хвилин відбулися зєднання абонентського номеру 380661748932, яким як встановлено в судовому засіданні користувався у вказаний період адвокат ОСОБА_7, та абонентського номеру 380976573856, яким як встановлено в судовому засіданні користувався у вказаний період суддя Шляхов В.І. ( т.1 а.п. 199-202, т.8 а.п. 155-156).

Згідно протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 04.07.2013 року в проміжок часу з 07 год. 03 хв. до 07 год. 35 хв., в присутності понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_38, слідчий в ОВС відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24, здійснив огляд та вручення ОСОБА_3 заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр в загальній сумі 20000 гривень, з яких всі купюри з номіналом по 500 грн. кожна з серіями та номерами згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів(т. 1 а. п. 216-218).

ОСОБА_13 видно з протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD RW Verbatim № 1011 від 11.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 16 серпня 2013 року, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 763-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 26.06.2013 року проведено негласну слідчу дію шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ОСОБА_7, в результаті якої зафіксовано 03 липня 2013 року о 09:55:25 та 04 липня 2013 року о 08:11:59, 08:57:21 телефонну розмову ОСОБА_7, який користувався абонентським номером 380661748932, з абонентом, яким користувався номером НОМЕР_3. ОСОБА_13 встановлено в судовому засіданні, в зазначений період абонентським номером користувався ОСОБА_3. Під час вказаної телефонної розмови ОСОБА_3 домовляється про зустріч з ОСОБА_7 для передачі йому неправомірної вигоди. Також зафіксовано телефонні дзвінки ОСОБА_7 04 липня 2013 року о 08:26:37, о 08:26:56 на абонентський номер 380976573856, яким, як встановлено в судовому засіданні, користувався ОСОБА_1, однак абонент на вказані телефонні дзвінки не відповів. Крім того, зафіксовано телефонну розмову 04.07.2013 року ОСОБА_7 з абонентом, який користувався номером НОМЕР_4, о 19:20.21. ОСОБА_13 встановлено в судовому засіданні, вказаним номером користувалася ОСОБА_17. Під час зазначеної телефонної розмови ОСОБА_17 розповідає ОСОБА_7 про те, що до них додому приїжджав ОСОБА_1. Під час телефонної розмови, яка відбулася між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 04 липня 2013 року о 19:25:45, ОСОБА_1 запропонував підвезти ОСОБА_7 додому. Після телефонної розмови зі ОСОБА_1 ОСОБА_7 о 19:28:13 телефонує ОСОБА_17 та просить, щоб вона відрахувала 16, маючи на увазі 16000 гривень, на що остання відповіла, що вже все зробила ( т.1 а.п. 221-222, 226-227, т.2 а.п. 4-6, т.8 а.п. 233-234) .

За змістом протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12.07.2013 року та переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD RW Verbatim № 1011 від 11.07.2013 року, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 762-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 26.06.2013 року проведено негласну слідчу дію шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ОСОБА_1, в результаті якої зафіксовано телефонну розмову ОСОБА_1 04.07.2013 року абонентському номеру +380-97-657-38-56 о 19:25:52, загальною тривалістю 00 год. 00 хв. 22 сек. з абонентським номером 380661748932 , яким користується ОСОБА_7, у ході якої він домовляється зустрітися з адвокатом ОСОБА_7, щоб підвезти його додому (т. 1 а. п. 223-224, 226-227, т.8 а.п. 229-230).

Згідно протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1012 від 11.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 16 серпня 2013 року, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 739-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 20.06.2013 року, проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю за особою, під час якого зафіксовано зустріч 20.06.2013 року о 15:14:22 ОСОБА_3 та ОСОБА_7, у ході якої ОСОБА_7 обговорює із ОСОБА_3 обставини передачі неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень 21 червня 2013 року (т. 1 а. с. 225, 231а, т.2 а.п. 7-8, т.8 а.п. 225-226).

Відповідно протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1016 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 16 серпня 2013 року, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 737-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 20.06.2013 року, проведено негласну слідчу дію по спостереженню за особою, під час якого зафіксовано зустріч 20.06.2013 року о 16:13:40 ОСОБА_3 та ОСОБА_7, у ході якої ОСОБА_7 обговорює із ОСОБА_3 обставини передачі неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень 21 червня 2013 року (т. 1 а. п. 242-243, т.2 а.п. 9, т.8 а.п. 227-228).

За змістом протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1017 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 16 серпня 2013 року, фототаблиці до нього у виді стоп-кадрів, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 739-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 20.06.2013 року проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю за особою, під час якої зафіксовано зустріч між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, яка відбулася 21.06.2013 року, у ході якої ОСОБА_3 обговорює з ОСОБА_7 гарантії того, що ОСОБА_1 виконає домовленість після передачі йому неправомірної вигоди. ОСОБА_7 в свою чергу повідомляє, що ОСОБА_1 пообіцяв його виправдати по першій статті, а по другій статті призначити умовну міру покарання (т.1 а.п. 228-229, т.2 а.п. 10-13, т.8 а.п. 225-226).

ОСОБА_13 вбачається з протоколу про результати спостереження за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1018 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 16 серпня 2013 року, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 737-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 20.06.2013 року, проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення 21.06.2013 року спостереження за ОСОБА_3, під час якої зафіксовано факт візуального контакту ОСОБА_3 з ОСОБА_7 (т. 1 а. п. 240-241, т.2 а.п. 14, т.8 а.п. 227-228).

Згідно протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1019 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2013 року, фототаблиці до нього у виді стоп-кадрів, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 739-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 20.06.2013 року проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю за особою, під час якої зафіксовано розмову між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, яка відбулася 21.06.2013 року о 10:24:41 біля приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області, у ході якої ОСОБА_7 пояснює ОСОБА_3 про те, що як гарантію виконання домовленості, суддя Шляхов В.І. попитає його в судовому засіданні про стан здоровя(т. 1 а. п. 230-231, т.2 а.п. 15-16, т.8 а.п. 225-226).

Відповідно до протоколу про результати спостереження за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1020 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2013 року, фототаблиці до нього у виді стоп-кадрів, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 737-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 20.06.2013 року проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення 21.06.2013 року спостереження за ОСОБА_3, під час якої зафіксовано факт візуального контакту та розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_7 21.06.2013 року о 12:15:47 неподалік приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області, а також одержання ОСОБА_7 від ОСОБА_3 грошових коштів (т.1 а.п. 238-239, т.2 а.п. 17-21, т.8 а.п. 227-228).

ОСОБА_13 видно з протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1021 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2013 року, фототаблиці до нього у виді стоп-кадрів, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 739-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 20.06.2013 року, проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю за особою, під час якої зафіксовано розмову між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, яка відбулася 21.06.2013 року о 12:14:00, у ході якої ОСОБА_3 передає грошові кошти в руки ОСОБА_7. ОСОБА_7 в свою чергу пояснює йому, що другу частину грошових коштів ОСОБА_3 повинен передати йому перед наступним засіданням, попередньо йому зателефонувавши 03 липня 2013 року ( т.1 а.п. 232-233, т.2 а.п. 22-23, т.8 а.п. 225-226).

Згідно протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1022 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2013 року, фототаблиці до нього у виді стоп-кадрів, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 764-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 26.06.2013 року проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю за особою, під час якої зафіксовано розмову між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, яка відбулася 04.07.2013 року о 08:27:19, у ході якої ОСОБА_7 одержує грошові кошти від ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_1 (т.1 а.п. 234-235, т.2 а.п. 24-28, т.8 а.п. 231-232).

Відповідно до протоколу про результати спостереження за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску DVD R Verbatim № 1023 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2013 року, фототаблиці до нього у виді стоп-кадрів, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 776-т та № 777-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 03.07.2013 року, проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення спостереження за ОСОБА_7 та ОСОБА_1, в ході якої 04.07.2013 року о 08:24:16 зафіксовано зустріч між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, під час якої ОСОБА_7, перебуваючи поблизу приміщення Ріпкинського районного суду одержав з рук в руки від ОСОБА_3 грошові кошти, а також зустрічі ОСОБА_7 з ОСОБА_1, які відбулися 04.07.2013 року з 8 год. 24 хв. до 09 год. 57 хв.(т.1 а.п. 246-246а, т.2 а.п. 29-35, т.8 а.п. 235-238).

За змістом протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску CD R Verbatim № 1024 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2013 року, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 764-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 26.06.2013 року, проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю за особою, під час якої зафіксовано розмову між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, яка відбулася 04.07.2013 року о 09:55:26, у ході якої ОСОБА_7 обговорює із ОСОБА_3 його позицію під час судового засідання у кримінальному провадженні ( т.1 а.п. 236-237, т.2 а.п. 36, т.8 а.п. 231-232).

Згідно протоколу про результати спостереження за особою від 22.07.2013 року, переглянутого в судовому засіданні компакт-диску DVD R Verbatim № 1025 від 16.07.2013 року, протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2013 року, фототаблиці до нього у виді стоп-кадрів, на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області Тагієва С.Р. № 776-т та № 777-т про дозвіл на втручання у приватне спілкування від 03.07.2013 року, проведено негласну слідчу дію шляхом здійснення спостереження за ОСОБА_7 та ОСОБА_1, за результатами якої зафіксовано зустріч між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 04.07.2013 року з 09:43:21 до 09:55:32, а також зустріч ОСОБА_7 з ОСОБА_1, які відбулися 04.07.2013 року з 19:30:32 до 19:37:33. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_1 на своєму автомобілі підвіз до будинку ОСОБА_7. Сам залишився в автомобілі, а ОСОБА_7 виходить з автомобіля з портфелем та йде до будинку. Повернувшись із будинку разом з портфелем ОСОБА_7 підходить до автомобіля ОСОБА_1 та сідає на заднє сидіння автомобіля. Через 16 секунд ОСОБА_7 виходить з автомобіля ОСОБА_1 без портфеля( т.1 а.п. 244-245, т.2 а.п. 37-49, т.8 а.п. 227-228, 235-238).

Постановою слідчого від 13 серпня 2013 року компакт-диск CD-RW Verbatim № 1011 від 11.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1012 від 11.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1016 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1017 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1018 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1019 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1020 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1021 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1022 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1024 від 16.07.2013, компакт-диск DVD-R Verbatim № 1023 від 16.07.2013, компакт-диск DVD-R Verbatim № 1025 від 16.07.2013 визнані речовими доказами та передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів( т.2 а.п. 1-3).

Постановою начальника відділу прокуратури Чернігівської області від 27 вересня 2013 року виділено з матеріалів кримінального провадження № 42013260000000049 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_7, у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України в звязку з тим, що з ОСОБА_7 досягнуто згоди про укладення угоди про визнання винуватості (т. 2 а. п. 167 - 170).

Оцінивши досліджені в судовому засіданні зазначені докази у їх сукупності та взаємозвязку, які є належними та допустимими, суд вважає доведеною вину обвинуваченого повністю у зазначеному обсязі предявленого обвинувачення .

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 було інкриміновано одержання неправомірної вигоди в період з 22 по 23 червня 2013 року, точного часу не встановлено, в сумі 10000 гривень та 04 липня 2013 року в сумі 160000 гривень. Проте, в судовому засіданні встановлено, що отримання обвинуваченим ОСОБА_1 першої частини неправомірної вигоди відбулося 24 червня 2013 року в другій половині дня, а також одержання ОСОБА_1 04.07.2013 року неправомірної вигоди в сумі 14500 гривень, виходячи з наступного.

Досліджений в судовому засіданні наданий обвинуваченим фіскальний чек № 0303 від 21.06.2013 року ПП «ТТ-Нафта» ( т.4 а.п.16) свідчить про те, що обвинувачений 21 червня 2013 року о 13:03:03 знаходився в м.Чернігові і купував паливо на АЗС, що належить ПП «ТТ-Нафта». З дослідженої виписки про рух коштів по зарплатній картці ОСОБА_1 з електронної системи «Приват-24» за 01.06.-07.06.2013 та 19.06.-24.06.2013 (т.2 а.п. 159-161) вбачається, що з його зарплатної картки 21 червня 2013 року о 14 годині 06 хвилин було знято кошти за придбання товару в магазині «Сільпо», що знаходиться в м.Чернігові. Крім того, в цей день відбувалося зняття коштів з зарплатної картки обвинуваченого в м.Чернігові о 14 годині 08 хвилин, о 15 годині 23 хвилині, о 16 годині 22 хвилині. Наступне зняття коштів відбулося 24 червня 2013 року о 14 годині 08 хвилин за покупку товару в магазині «Седам» в смт Ріпки. ОСОБА_13 вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_1, він о 12 годині 15 хвилин разом з дружиною ОСОБА_29 21 червня 2013 року виїхав до м. Чернігова, звідки поїхав до м. Києва і перебував там в гостях у своїх дочок до 24 червня 2013 року, оскільки 23 червня 2013 року - неділя було свято «Трійця», то 24 червня 2013 року був вихідний день. Повернувся він 24 червня 2013 року в смт Ріпки після обіду. Зазначені показання обвинуваченого підтверджені дослідженими в судовому засіданні фіскальним чеком № 0303 від 21.06.2013 року ПП «ТТ-Нафта», випискою про рух коштів по зарплатній картці ОСОБА_1 з електронної системи «Приват-24» за 01.06.-07.06.2013 та 19.06. -24.06.2013, і показаннями свідка ОСОБА_29.

Враховуючи, що згідно календаря за 2013 рік 23 червня 2013 року неділя було свято «Трійця», а 24 червня 2013 року було вихідним днем, і ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_29 перебував у м.Києві з 21.06.2013 року по 24.06.2013 року , а прибув до смт Ріпки 24 червня 2013 року в другій половині дня, то суд вважає встановленим, що передача 10000 гривень як першої частини неправомірної вигоди, відбулася саме 24 червня 2013 року у другій половині дня, а не в період з 22 по 23 червня 2013 року, як зазначено у обвинувальному акті. Вказані обставини не суперечать показанням ОСОБА_7 та ОСОБА_17, тому що вони в судовому засіданні показали, що передача першої частини неправомірної вигоди ОСОБА_1 відбулася біля їх помешкання через декілька днів після одержання ОСОБА_7 грошових коштів від ОСОБА_3, у вихідний день, не зазначаючи конкретно число та час.

Проте, знаходження ОСОБА_1 в м.Чернігові 21 червня 2013 року о 13 годині 03 хвилини не ставить під сумнів показання ОСОБА_7 в тій частині, що він повідомив ОСОБА_1 в його службовому кабінеті 21 червня 2013 року про те, що гроші, які передав ОСОБА_3, знаходяться у нього. Відстань між смт Ріпки та містом Чернігів є незначною, і, виходячи із досліджених доказів, ОСОБА_1 в першій половині дня перебував у смт Ріпки. Враховуючи, що ОСОБА_7 не повідомив суду, о якій саме годині він був у службовому кабінеті ОСОБА_1, то показаннями ОСОБА_1 та наданими їм доказами не спростовано, що вказана подія, яка мала місце 21 червня 2013 року, не відбулася.

В результаті оцінки доказів - протоколу огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року, протоколу обшуку автомобіля ОСОБА_1 від 04 липня 2013 року, протоколу огляду грошових коштів від 05 липня 2013 року, встановлено, що серед 31 купюри номіналом по 500 гривень, виявлених під час обшуку автомобіля, зазначено купюру серії ВТ номер 7590695 та купюру серії ВФ номер 7154900, які відсутні в протоколі огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_3 від 04 липня 2013 року та в протоколі огляду грошових коштів від 05.07.2013 року. Крім того, відсутня в протоколі обшуку серед виявлених купюр купюра номіналом 500 гривень серія ЗЗ номер 5577788, яка зазначена в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року. Вказана купюра відсутня і в протоколі огляду грошових коштів від 05.07.2013 року. Зазначені суперечності не вдалося усунути і під час демонстрації відеозапису обшуку автомобіля ОСОБА_1 та прибудинкових приміщень ОСОБА_7.

Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини особи згідно ч.4 ст. 17 КПК України тлумачяться на користь такої особи, то суд вважає доведеним, що 24 червня 2013 року, в другій половині дня, ОСОБА_7, перебуваючи поблизу свого помешкання по вул. Київській, 4, у смт. Ріпки Чернігівської області, передав ОСОБА_1 одержану від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 10000 гривень. 04.07.2013 року, близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_7, перебуваючи поблизу приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області по вул. Святомиколаївській, 94, у смт. Ріпки, одержав з рук в руки від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди у сумі 18500 гривень для подальшої передачі ОСОБА_1 за поставлення виправдувального вироку стосовно ОСОБА_3 у частині вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та за призначення покарання зі звільненням від його відбування за ч. 2 ст. 382 КК України. 04.07.2013 року ОСОБА_7 поклав до портфелю ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з ним решту частину неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_3, в сумі 14500 гривень, які були виявлені та вилучені під час обшуку автомобіля з портфеля на задньому сидіння разом з купюрою номіналом 100 гривень з першої частини одержаної від ОСОБА_3 неправомірної вигоди.

При цьому, виходячи з положень ст. 86 КПК України суд вважає недопустимими такі докази, надані стороною обвинувачення та не враховує їх при ухваленні вироку:

- Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24 вересня 2013 року в частині вилучення портфеля чорного кольору, який належить ОСОБА_1, і з якого 04.07.2013 року вилучено грошові кошти, оскільки в ухвалі слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17.09.2013 року відсутнє розпорядження про надання можливості слідчому вилучити зазначений в ухвалі портфель чорного кольору( т. 8 а.п. 182-185). У зв'язку з цим, недопустимими доказами суд визнає докази, які фактично є похідними від протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24 вересня 2013 року в частині вилучення портфеля чорного кольору, який належить ОСОБА_1, а саме протокол огляду від 24.08.2013 року та постанову слідчого від 24.09.2013 року про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речового доказу ( т.2 а.п. 111, 112-113 ).

- Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 08 серпня 2013 року в частині вилучення архівної копії звукозапису судового засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. ст. 367 ч.2, 382 ч.2 КК України, яка знаходиться на CD - R диску «Value Pack», № ZAW 208052324 RD21, оскільки в ухвалі слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07.08.2013 року відсутнє розпорядження про надання можливості слідчому вилучити зазначеного в ухвалі компакт-диску із архівною копією звукозапису судового засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. ст. 367 ч.2, 382 ч.2 КК України( т.1 а.п. 197-198, т.8 а.п. 140-141). У зв'язку з цим, недопустимими доказами суд визнає докази, які фактично є похідними від протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08 серпня 2013 року в частині вилучення архівної копії звукозапису судового засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. ст. 367 ч.2, 382 ч.2 КК України, яка знаходиться на CD - R диску «Value Pack», № ZAW 208052324 RD21, а саме протокол огляду від 15.08.2013 року та постанову слідчого від 15.08.2013 року про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речового доказу ( т.1 а.п. 203-206 ).

Досліджені докази, надані стороною захисту, перелік яких зазначений в заяві від 04 серпня 2016 року на а.п. 246 т.8 та в заяві на а.п. 54 т.9, не спростовують предявлене ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки вони не мають безпосереднього відношення до досліджених обставин у даному кримінальному провадженні і не могли вплинути на вчинення злочину.

Доводи обвинуваченого щодо порушення відносно нього презумпції невинуватості управлінням СБУ в Чернігівській області в результаті публікації в засобах масової інформації про подію, як мала місце 04 липня 2013 року, не виключає в його діях складу інкримінованого злочину.

Судом не встановлено порушень вимог КПК України при проведенні 04 липня 2013 року обшуку автомобіля ОСОБА_1, на чому наполягає обвинувачений.

Так, обшук автомобіля судді Шляхова В.І. був проведений в межах кримінального провадження № 42013260000000049, відомості про яке внесені до ЄРДР 18.06.2013 року.

Не дивлячись на те, що обшук 04 липня 2013 року було проведено без ухвали слідчого судді, але 05.07.2013 року слідчий на виконання вимог ч.3 ст. 233 КПК України звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про надання дозволу на обшук. Клопотання слідчого ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05.07.2013 року було задоволено та надано дозвіл слідчому в ОВС прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24 на проведення обшуку автомобіля, який належить на праві власності ОСОБА_1І.(т.8 а.п. 118).

При цьому суд не погоджується з доводами обвинуваченого, про те, що слідчим подано клопотання про дозвіл на обшук без погодження з прокурором, як того вимагає ч.3 ст.233 КПК України, оскільки в судовому засіданні, яке відбулося 22 червня 2016 року(т.8 а.п. 125), судом за клопотанням прокурора оглянуто клопотання слідчого про дозвіл на обшук від 05.07.2013 року, яке було погоджене прокурором. Крім того, як вбачається із змісту ухвали слідчого судді, клопотання розглядалося за участю прокурора, який в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Суд не погоджується з доводами обвинуваченого ОСОБА_1 про визнання недопустимими доказами фактичних даних, отриманих під час проведення обшуку будинку за адресою: Чернігівська область, смт Ріпки, вул. Київська, буд.4, в якому проживає ОСОБА_7, а також присадибних приміщень будинку за адресою: Чернігівська область, смт Ріпки, вул. Київська, буд.4, в якому проживає ОСОБА_7, з тих підстав, що проведення обшуку було проведено без ухвали слідчого судді та без представника ОСОБА_6 адвокатів регіонів.

Слід зазначити, що обшук будинку ОСОБА_7 та присадибних приміщень будинку 04 липня 2013 року було проведено без ухвали слідчого судді, але 05.07.2013 року в.о. області ОСОБА_43 на виконання вимог ч.3 ст. 233 КПК України звернувся до слідчого судді з клопотаннями про надання дозволу на обшук. Клопотання в.о. прокурора Яся О.О. ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05.07.2013 року були задоволені та надано дозвіл слідчому в ОВС прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24 на проведення обшуку будинку, в якому проживає ОСОБА_7, та присадибних приміщень цього будинку(т.8 а.п. 119-120).

ОСОБА_13 вбачається з переглянутого в судовому засіданні відеозапису обшуку будинку, в якому проживає ОСОБА_7, та присадибних приміщень будинку, перед початком обшуку слідчий Вакуленко А.М. повідомляє учасникам цієї слідчої дії про те, що згідно Закону України «Про адвокатуру» повідомлено представника ОСОБА_6 адвокатів про необхідність прибути для проведення обшуку у адвоката ОСОБА_7. В звязку з тим, що представник ОСОБА_6 адвокатів, будучи повідомленим про проведення обшуку у адвоката ОСОБА_7, не прибув, то слідча дія була розпочата без його участі, що не суперечить ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Проте, під час обшуку був присутній адвокат ОСОБА_44, якого запросив ОСОБА_7. В процесі проведення слідчої дії прибув також і представник ради адвокатів ОСОБА_45, про що зазначено також і в протоколах обшуку (т.1 а.п.154-158).

Доводи обвинуваченого про визнання недопустимими доказами належним чином завірених копій процесуальних документів з наглядового провадження № 42012260220000001 від 26 листопада 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.382 та ч.2 ст.367 КК України з прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області, належним чином завірених копій документів з його особової справи з ТУДСА України в Чернігівській області, які одержані слідчим не в порядку тимчасового доступу до речей і документів, а за запитом, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки ч.2 ст.93 КПК України надає право стороні обвинувачення витребовувати та отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій документи.

Не ґрунтуються на положеннях закону і твердження обвинуваченого про визнання недопустимими доказів, отриманих за результатами негласних слідчих (розшукових) дій.

Так, в судовому засіданні досліджено належним чином завірені копії ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій:

-№737-т від 20.06.2013 року, № 739т від 20.06.2013 року, № 762т від 26.06.2013 року, №763т від 26.06.2013 року, № 764т від 26.06.2013, № 776твід 03.07.2013 року, № 777 від 03.07.2013 року (т.8 а.п.225-238).

Вказані ухвали винесені в межах кримінального провадження № 42013260000000049, відомості про яке внесені до ЄРДР 18.06.2013 року, в них зазначено точна назва заходу, термін його застосування, особа, щодо якої мав здійснюватися захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл. Доступ до вказаних ухвал сторона захисту отримала 27.07.2016 року в суді, оскільки сторона обвинувачення отримала вказані ухвали з апеляційного суду Чернігівської області 23 червня 2016 року, коли кримінальне провадження знаходилось в суді, через скасування грифу секретності з ухвал апеляційним судом Чернігівської області 15 червня 2016 року. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі зазначених ухвал слідчим на підставі ст.40 КПК України було доручено оперативним підрозділам управління СБУ України в Чернігівській області( т.9 а.п. 174-180). Доступ до вказаних доручень було надано стороні захисту в суді 27 січня 2017 року, тому що гриф секретності із зазначених доручень було знято 25 січня 2017 року (т. 9 а.п. 181-182)

На підставі вказаних ухвал ґрунтуються дані протоколів за результатами негласних слідчих(розшукових) дій: аудіо-та відео контролю, спостереження за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, у ході яких було зафіксовано розмови між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 щодо одержання неправомірної вигоди та обставин передачі такої вигоди, які проведені у строки, в спосіб та відносно осіб, зазначених в ухвалах .

Суд не уповноважений оцінювати зазначені ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій з точки зору їх законності та обґрунтованості, зокрема, ухвали слідчого судді № 763т від 26 червня 2013 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно адвоката ОСОБА_7 шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефону та ухвали слідчого судді № 764т від 26 червня 2013 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої(розшукової) дії відносно адвоката ОСОБА_7 шляхом його аудіо, відео контролю. Вказані судові рішення ухвалені за клопотаннями слідчого, погоджених з прокурором, а не за клопотаннями прокурора Чернігівської області, як того вимагає ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Оцінюючи докази, отримані на підставі цих ухвал, суд виходить з того, що слідчий, отримавши ці ухвали слідчого судді, виходив з їх чинності та правомірності, тому дії по збиранню доказів на підставі цих ухвал є правомірними, а докази, отримані на підставі цих ухвал суд вважає допустимими, оскільки вони отримані в спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Надаючи оцінку протоколам огляду та вручення грошових коштів від 21 червня 2013 року та 04 липня 2013 року, а також протоколу огляду грошових коштів від 05 липня 2013 року, протоколу огляду телефону від 05 липня 2013 року, протоколі огляду наглядового провадження від 09 серпня 2013 року (т.1 а.п. 151-153, 166, 174) та вважаючи їх допустимими доказами, суд виходить з того, що вказані слідчі дії, які зафіксовані в цих процесуальних документах, проведені з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України в присутності понятих.Зазначення в протоколі огляду телефону від 05 липня 2013 року на а.п. 166 т.1, протоколі огляду наглядового провадження від 09 серпня 2013 року на а.п. 174 т.1, іншого номеру кримінального провадження та дати внесення до ЄРДР пояснюється допущеною слідчим Вакуленком А.М. технічною помилкою, про що він зазначив, будучи допитаним в судовому засіданні, і на належність та допустимість вказаних доказів не впливає.

Будучи допитаними в судовому засіданні свідки ОСОБА_38 та ОСОБА_46, які були понятими при проведенні певних слідчих дій підтвердили належність їм підпису в зазначених протоколах, а відтак і їх участь у проведенні слідчих дій та правильність їх змісту .

Розбіжності у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року, протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 04 липня 2013 року та показаннях свідка ОСОБА_3 щодо місця вручення йому грошових коштів в судовому засіданні не вдалося усунути, але суд, даючи оцінку вказаним документам, вважає важливим сам факт вручення грошових коштів ОСОБА_3, а місце вручення грошових коштів немає значення для зазначених в цьому кримінальному провадженні подій.

Доводи обвинуваченого про неможливість проведення негласних слідчих (розшукових) дій 21 червня 2013 року, тому що відсутня постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину, не ґрунтується на положеннях ч.1 ст.271 КПК України, оскільки вказана частина цієї статі передбачає право прокурора на здійснення контролю за вчиненням злочину, а не його обовязок. Негласні слідчі (розшукові) дії 21 червня 2013 року проведені на підставі досліджених в судовому засіданні ухвал слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області.

Організація працівниками СБУ і прокуратури Чернігівської області вручення ОСОБА_3 другої частини неправомірної вигоди ОСОБА_7 та передачі її ОСОБА_1І після одержання ОСОБА_1 під їх контролем першої частини неправомірної вигоди, а не припинення злочину, повязано з тактикою оперативно-розшукової діяльності і законом не заборонена.

Суд не погоджується з доводами обвинуваченого про визнання недопустимими доказами даних, отриманих з висновку експерта № 491 від 15.07.2013 року за результатами проведення судової компютерно - технічної експертизи, оскільки суд вважає висновок експертизи науково обґрунтованим, експертиза проведена експертом ОСОБА_47 на підставі діючих методик. Зазначенням ним у висновку експерта ОСОБА_8 ДНДЕКЦ МВС України «Проведення компютерно - технічних досліджень носіїв цифрової інформації», яка була ним використана при проведенні експертизи, за 2010 рік, тоді як ця методика 2009 року, пояснюється допущеною опискою експерта. Про описку у зазначенні року ОСОБА_8 вказав експерт ОСОБА_39 під час його допиту в судовому засіданні, що не впливає на належність та допустимість даного доказу.

Доводи обвинуваченого про визнання недопустимими доказами даних, отриманих під час обшуку кабінету заступника голови Ріпкинського районного суду ОСОБА_1І в приміщенні Ріпкинського районного суду Чернігівської області, є необґрунтованими.

Так, обшук кабінету заступника голови Ріпкинського районного суду ОСОБА_1І був проведений на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05.07.2013 року старшим оперуповноваженим відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ України в Чернігівській області ОСОБА_42 на підставі доручення слідчого, що не суперечить положенням ст. 40 КПК України (т.1 а. п. 175-179, т.8 а.п. 137а, 138). Відсутність в ухвалі слідчого судді посилань на те, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, не означає, що воно не було з ним погоджено. Так, із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що судовий розгляд клопотання здійснювався за участю прокурора, який в судовому засіданні зазначене клопотання підтримав та просив його задовольнити. Зазначені обставини свідчать про те, що клопотання слідчого про дозвіл на проведення обшуку в службових приміщеннях Ріпкинського районного суду Чернігівської області було погоджене з прокурором.

Відсутність у матеріалах кримінального провадження належним чином завіреної копії вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між ОСОБА_7 та процесуальним керівником прокуратури Чернігівської області, і визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, та призначене узгоджене покарання, не має значення для даного кримінального провадження, що відповідає положенням п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод».

Не має значення для даного кримінального провадження і відсутність в матеріалах кримінального провадження належним чином завіреної копії ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області відносно ОСОБА_3, якою його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.369 КК України на підставі ч.6 ст.369 КК України, оскільки суд першої інстанції не уповноважений оцінювати цю ухвалу з точки зору її законності та обґрунтованості, як стверджував обвинувачений.

Посилання обвинуваченого на порушення його права на захист, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з наступного.

За доводами обвинуваченого порушення права на захист він вбачає в тому, що вручення йому в жовтні 2015 року обвинувального акту прокурором та судовий розгляд кримінального провадження здійснено лише за участю захисника за призначенням, а захисник за договором участі не брав, та захиснику за призначенням не відкрито матеріали стороною обвинувачення в порядку ст.290 КПК України.

Згідно п. с) ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, зокрема, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 23 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_48, адвокат за обумовлену між ними суму взяв на себе обовязок надання правової допомоги ОСОБА_1 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно нього за ч.3 ст.368 КК України та в суді першої інстанції (т.1 а.п. 89). Адвокат ОСОБА_48 захищав інтереси ОСОБА_1 під час досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження у суді. Після повернення обвинувального акту прокурору відповідно до ухвали суду від 25 червня 2015 року, ОСОБА_1 19 жовтня 2015 року звернувся до прокуратури Чернігівської області із клопотанням про залучення стороною обвинувачення у кримінальне провадження захисника в порядку надання йому безплатної правової допомоги, оскільки він позбавлений засобів до існування і за відсутності коштів не може його самостійно залучити( т.8 а.п. 248). На підставі постанови прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_49 від 19 жовтня 2015 року Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області згідно доручення від 19 жовтня 2015 року № 1386/15 призначено адвоката ОСОБА_2 для надання безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42013260000000049 ( т.5 а.п. 198-200). Захисник ОСОБА_2 разом зі ОСОБА_1 отримав копію обвинувального акту та реєстри матеріалів досудового розслідування( т.5 а.п. 186-187) і приймав участь під час розгляду кримінального провадження у суді. Адвокат ОСОБА_48, будучи викликаним у підготовче судове засідання за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1, 07.12.2015 року подав до канцелярії суду заяву, в якій зазначив про відмову ним від виконання своїх обовязків на підставі ст.47 КПК України в звязку з тим, що в підготовчому судовому засіданні вони з обвинуваченим ОСОБА_1 не дійшли згоди щодо вибраного ним способу захисту(т. 5 а.п. 248). Іншого захисника за договором обвинувачений не залучив.

Таким чином, право обвинуваченого на правову допомогу за призначенням було реалізовано в межах Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Посилання обвинуваченого на рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 року у справі «ОСОБА_50 проти України», не можна визнати прецедентними для оцінки порушення його права на захист, оскільки зазначене рішення було прийнято у справі, предметом розгляду якого була скарга ОСОБА_50, в якій він стверджував, що в порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод його було засуджено за вчинення вбивства на підставі зізнавальних показань, які були отримані в результаті застосування тиску та за відсутності захисника. Тому обставини вказаної справи та цього кримінального провадження не мають нічого спільного.

Враховуючи, що обвинувальний акт прокурору було повернуто ухвалою суду після скасування вироку Славутицького міського суду Київської області від 18 серпня 2014 року відносно ОСОБА_1 і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, то зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування докази, знаходились в матеріалах кримінального провадження в суді і прокурору разом з обвинувальним актом не повертались, оскільки їх повернення не передбачено ст.314 КПК України. Обвинувальний акт був повернутий прокурору в звязку з тим, що не містив формулювання обвинувачення. Тому після усунення зазначених недоліків та вручення його ОСОБА_1 і його захиснику ОСОБА_2 разом з реєстрами матеріалів досудового розслідування був направлений до суду. В звязку з тим, у даному кримінальному провадженні після повернення обвинувального акту докази стороною обвинувачення в цей період не збирались, то і підстави для відкриття матеріалів стороні захисту в порядку ст.290 КПК України на цій стадії були відсутні. Разом з тим захисник ОСОБА_2 не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами кримінального провадження у суді, тому він реалізував це право протягом судового розгляду кримінального провадження( т.5 а.п. 241).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що під час досудового розслідування йому та його захиснику на той час ОСОБА_48 стороною обвинувачення не відкривались матеріали досудового розслідування спростовуються повідомленнями про відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів від 23 жовтня 2013 року, графіком ознайомлення підозрюваного ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_48 з матеріалами кримінального провадження № 42013260000000049, протоколом про надання доступу до матеріалів(додаткових матеріалів) досудового розслідування від 25.10.2013 року (т.1 а.п.122-128).

Твердження обвинуваченого про порушення строків досудового розслідування, не ґрунтуються на положеннях Кримінального процесуального кодексу України.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

За змістом п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

ОСОБА_13 вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_51 було повідомлено про підозру 11 вересня 2013 року ( т. 8 а.п. 201-205 ). Обвинувальний акт до суду було направлено 05 листопада 2013 року ( т.1 а.п. 25-26), тобто в строк, передбачений п.2 ч.1 ст.219 КПК України. Направленням обвинувального акту до суду стадія досудового розслідування закінчилася. Повернення обвинувального акту прокурору з тих підстав, що його зміст не відповідав вимогам ст.291 КПК України, не потягло за собою відновлення та продовження досудового розслідування, оскільки положеннями Кримінального процесуального кодексу України не передбачено відновлення та продовження досудового розслідування в разі повернення обвинувального акту прокурору.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про відсутність підстав для передачі заяви ОСОБА_3 від 18 червня 2013 року про злочин до прокуратури Чернігівської області та початку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчим з ОВС прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24 суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобовязаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається, керівником органу досудового розслідування.

З дослідженого в судовому засіданні ОСОБА_51 з кримінального провадження № 42013260000000049 видно, що слідчим в особливо важливих справах прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24 18.06.2013 року на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень були внесені до ЄРДР відомості про злочин з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України (т.6 а. п. 179).

ОСОБА_13 встановлено в судовому засіданні, заяву про вчинений злочин ОСОБА_3 подав 18 червня 2013 року до УСБУ в Чернігівській області.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які

передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України

Враховуючи, що за змістом ст.216 КПК України, Перехідних положень КПК України в редакції, чинній на час подачі заяві, досудове розслідувань злочинів, передбачених ст.368 КК України, здійснювалось слідчими органами прокуратури, то заява ОСОБА_3 разом з довідкою старшого оперуповноваженого відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ України в Чернігівській області ОСОБА_42 була передана до прокуратури Чернігівської області, що відповідає положенням ч.2 ст.7 Закону України «Про оперативну розшукову діяльність» ( т.9 а.п.55 ). Заступник прокурора Чернігівської області Ясь О.О. на виконання вимог ч.1 ст. 214 КПК України доручив проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчому в особливо важливих справах прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24М.( т.8 а.п. 112).

Наведені докази спростовують доводи обвинуваченого про внесення відомостей слідчим в ОВС прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24 до ЄРДР про злочин з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15 ч.4 ст. 368 КК України 27 червня 2013 року у кримінальному провадженні № 42013260000000049 . Зазначення слідчим в ОВС прокуратури Чернігівської області ОСОБА_24 в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013260000000049 ОСОБА_51 з ЄРДР, датованого 27 червня 2013 року, пояснюється помилкою, яка допущена при зазначенні дати ОСОБА_51 з ЄРДР( т.1 а.п. 5-10).

Твердження обвинуваченого ОСОБА_1 на невідповідність обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням, погодженого заступником прокурора Чернігівської області 26 грудня 2016 року, вимогам закону через відсутність на ньому печатки прокуратури Чернігівської області, відсутність формулювання обвинувачення, викладення фактичних обставин та відсутність посилання на докази, суд вважає необґрунтованими, оскільки за змістом обвинувальний акт відповідає вимогам ст.290 КПК України, наявність печатки на обвинувальному акті вказаною статтею не передбачена. Наявність двох реєстрів матеріалів досудового розслідування пояснюється тим, що матеріали кримінального провадження знаходились у двох томах, тому на кожен том кримінального провадження був складений реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що не суперечить положенням ст.109 КПК України і не порушує права обвинуваченого.

Міркування обвинуваченого ОСОБА_1 про незазначення в обвинувальному акті прокурором відповідної частини ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, на яку він посилається, та відповідної частини ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI , а також посилань на ст.364 КК України не ґрунтуються на реальній оцінці фактів, викладених в обвинуваченні, не спростовують обвинувачення, тому значення для даного кримінального провадження не мають.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо порушення вимог ст.208, 209 КПК України та ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ під час його затримання в період з 20 години 4 липня 2013 року по 02 годину 40 хвилин 05 липня 2013 року не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Так, в судовому засіданні з показань свідка ОСОБА_24 та під час демонстрації відеозапису обшуку автомобіля було встановлено, що автомобіль ОСОБА_1 зупинено для проведення його обшуку з метою виявлення грошових коштів-неправомірної вигоди, отриманих ОСОБА_1 за винесення рішення на користь іншої особи, в рамках кримінального провадження № 42013260000000049. Після зупинки автомобіля ОСОБА_1 йому було пояснено слідчим причину зупинки та було запропоновано залишитися під час проведення обшуку автомобіля, на що останній погодився. При цьому з відеозапису видно, що ОСОБА_1 надає згоду на обшук автомобіля, вільно пересувається під час обшуку автомобіля, відкриває двері автомобіля для проведення в ньому обшуку, робить відповідні заяви, повязані з провокацією злочину. Після закінчення обшуку, як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_24, ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з приводу виявлених у нього грошових коштів у приміщенні СБУ в смт Ріпки або в прокуратурі Ріпкинського району, він погодився надати пояснення в приміщенні прокуратури, куди сам на власному автомобілі і поїхав. Зазначені дії ОСОБА_1 свідчать про те, що він добровільно перебував у приміщенні прокуратури Ріпкинського району, куди він сам приїхав, та добровільно давав пояснення, а також надав згоду для проведення огляду в медичному закладі на стан спяніння, що виключає поняття затримання в розумінні ст. ст. 208, 209 КПК України, а відтак і порушення вимог ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ.

Не ґрунтуються на положеннях закону і твердження обвинуваченого щодо вручення повідомлення про підозру йому неуповноваженою особою.

За змістом п.3 ч.1 ст.481 КПК України в редакції, чинній на час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1, письмове повідомлення про підозру професійному судді на час здійснення ним правосуддя здійснюється Генеральним прокурором України або його заступником.

ОСОБА_13 вбачається з матеріалів кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру судді Шляхову В.І. було складено заступником Генерального прокурора України ОСОБА_52 09 вересня 2013 року. В зазначеному повідомленні про підозру заступник Генерального прокурора доручив прокурору, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вручити повідомлення про підозру ( т. 8 а.п. 201-203).

Таким чином, письмове повідомлення про підозру здійснено заступником Генерального прокурора України відповідно до вимог ч.1 ст.481 КПК України.

На виконання доручення заступника Генерального прокурора України прокурор М.О. Афонін, який здійснював процесуальне керівництво досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, 11 вересня 2013 року вручив ОСОБА_1 повідомлення про підозру, що підтверджено відповідним протоколом (т.8 а.п. 201-206).

Системний аналіз статтей глави 22 КПК України та статтей глави 37 КПК України, а також ст.48 Закону України України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ свідчить про те, що термін «здійснення письмового повідомлення про підозру» не означає вручення підозри особисто Генеральним прокурором України або його заступником, і тому вручення прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, за дорученням заступника Генерального прокурора складеної ним підозри не суперечить положенням ст.481 КПК України та ст.48 вказаного Закону.

Не ґрунтуються на положеннях КПК України і вимоги обвинуваченого про втрату дії повідомлення про підозру, врученого не в день складення повідомлення про підозру.

Необґрунтованими є доводи обвинуваченого про необхідність включення заступника Генерального прокурора України, який склав повідомлення про підозру, в склад групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні.

Так, за змістом ч.1 ст.37 КПК України керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Можливість уведення Генерального прокурора чи його заступника до складу групи прокурорів, до якої входять прокурори нижчого рівня процесуальні керівники, котрих призначено керівником відповідного органу прокуратури, в якому перебуває кримінальне провадження, виключається через керівні повноваження Генпрокурора та його заступників. Лише керівник такого органу прокуратури має право визначати процесуальних керівників. Згідно ст.37 КПК України, він з урахуванням ч.6 ст.36 цього Кодексу, не може своїм рішенням включити до складу такої групи своє вище керівництво.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_3, який мав до нього неприязне відношення, та ОСОБА_7, який був офіцером запасу СБУ, діяли за вказівкою працівників СБУ і прокуратури Чернігівської області, які намагалися усунути його з посади через те, що прокуратура Ріпкинського району без законних підстав перебуває в будівлі Ріпкинського районного суду, і він неодноразово намагався вирішити питання про звільнення приміщення суду працівниками прокуратури, а також відмовився бути агентом СБУ в 2009 році і виконувати їх незаконні вимоги.

Згідно з визначенням, закріпленим у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на субєкта, схиляючи його до вчинення злочину.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти ОСОБА_29» заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Суд зауважив, що оскільки доводи заявника про провокацію злочину, які він висловлював протягом усього провадження у справі, не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурювання не було.

В судовому засіданні з показань ОСОБА_3 зясовано, що у нього не було неприязненого відношення до судді Шляхова В.І.. Заява про відвід, яку він зробив судді Шляхову В.І. на початку судового розгляду кримінального провадження, була обґрунтована тим, що суддя Шляхов В.І. при розгляді іншої кримінальної справи в 2011 році ігнорував його прохання і за 25 хвилин виніс вирок, проте вказана заява не повязана із його неприязненим відношенням до судді Шляхова В.І.. Метою його звернення до судді Шляхова В.І. в квітні та червні 2013 року було зясування призначення йому можливого покарання у кримінальному провадженні відносно нього. В звязку з відмовою судді Шляхова В.І. особисто з ним спілкуватися по цьому питанню, він звернувся до адвоката ОСОБА_7, якого знав, тому що він раніше захищав його інтереси при розгляді іншої кримінальної справи, а також йому було відомо з його слів, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були дружні відносини. Лише після того, як адвокат ОСОБА_7 назвав суму - 30000 гривень в травні 2013 року, як умову судді Шляхова В.І. за винесення щодо нього лояльного вироку, а в червні 2013 року цю ж суму за винесення вироку, яким його за ч.2 ст.367 КК України буде виправдано, а за ч.2 ст.382 КК України буде призначено покарання, зі звільненням від його відбування, він звернувся із заявою про злочин до СБУ. Так як він зрозумів, що грошей в сумі 30000 гривень немає, а в разі їх несплати судді - такого вироку, який він вважав справедливим, ухвалено суддею не буде. ОСОБА_13 вбачається з показань свідка ОСОБА_3, зазначення в заяві про злочин вимагання в нього суддею Шляховим В.І. хабаря в сумі 30000 гривень за винесення щодо нього виправдувального вироку за ст. 382 КК України пояснюється тим, що на той час він так зрозумів зі слів адвоката ОСОБА_7, що саме суддя Шляхов В.І. вимагає в нього ці кошти за винесення виправдувального вироку по одному із злочинів, при цьому він не обізнаний в статтях Кримінального кодексу.

Зазначені обставини, які підтвердженні в судовому засіданні також і показаннями свідка ОСОБА_7, дослідженою заявою ОСОБА_3 про злочин від 18.06.2013 року, свідчать про відсутність ознаків провокації злочину в діях ОСОБА_3.

Відібрання пояснень у ОСОБА_3 18 червня 2013 року старшим оперуповноваженим відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ України в Чернігівській області ОСОБА_42 до подачі заяви ОСОБА_3 про злочин до УСБУ в Чернігівській області в період з 09 години 11 хвилин до 10 години 02 хвилини (т.6 а.п. 180-181) не суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і не виключає складу інкримінованого злочину, тому що не свідчить про наявність провокації. З досліджених в судовому засіданні доказів достатньо встановлено, що пропозиція неправомірної вигоди в сумі 30000 гривень виходила від обвинуваченого ОСОБА_1 ще в травні 2013 року, і рішення про отримання неправомірної вигоди він прийняв за власною волею без будь-якого впливу на формування його поведінки. Про це свідчать показання ОСОБА_7, з яких вбачається, що ОСОБА_1 одразу погодився на отримання неправомірної вигоди, а потім обґрунтував суму неправомірної вигоди, яка необхідна йому для ухвалення потрібного рішення для ОСОБА_3. Цей умисел сформульовано у ОСОБА_1 усвідомлено без будь-якого стороннього впливу і провокації правоохоронних органів та їх агентів. Інформації про те, що ОСОБА_3 виконував вказівку СБУ і діяв як агент СБУ, а також інші обставини, які б свідчили про провокаційні дії із використанням своїх агентів працівниками СБУ ОСОБА_7 та ОСОБА_3, як стверджує ОСОБА_1, не встановлено.

Обставини зникнення зарплатної картки обвинуваченого ОСОБА_1 та зарплатної картки його дружини ОСОБА_29 в червні 2013 року, на які посилається обвинувачений як на доказ провокації щодо нього працівників правоохоронних органів, для даного кримінального провадження значення не мають.

Суд позбавлений можливості надати оцінку твердженням обвинуваченого ОСОБА_1 про мотив вчинення провокаційних дій працівників СБУ відносно нього в звязку з відмовою ним в 2009 році бути агентом СБУ, оскільки вони нічим не підтверджені, і тому як доказ виправдання обвинуваченого суд його не приймає.

Відхиляючи доводи обвинуваченого ОСОБА_1 у наявності неприязнених відносин з ОСОБА_7, повязаних з тим, що під час судового засідання, яке відбулося 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_53 і ОСОБА_54 до ОСОБА_55 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, де представником позивачів був адвокат ОСОБА_7, обізвав він його не адвокатом, а людиною з вулиці, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив, що між ним та суддею Шляховим В.І. склалися нормальні відносини, які вони підтримують близько десяти років і вказане судове засідання не вплинуло на їх стан. Про наявність нормальних відносин між суддею Шляховим В.І. та адвокатом ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили свідок ОСОБА_17, яка проживає однією сімєю з ОСОБА_7, свідок ОСОБА_18, яка працювала секретарем судового засідання з суддею Шляховим В.І., свідок ОСОБА_19, який працював помічником судді Шляхова В.І., свідок ОСОБА_20. який працював помічником голови Ріпкинського районного суду, свідок ОСОБА_21, яка працює суддею Ріпкинського районного суду та займає посаду голови цього суду. ОСОБА_13 вбачається з показань свідка ОСОБА_7, ніяких провокативних дій відносно ОСОБА_1 за вказівкою СБУ він не вчиняв. Не дивлячись на те, що він є офіцером запасу СБУ, проте жодного разу він не залучався до проведення оперативно-розшукових заходів СБУ. Метою отримання коштів від ОСОБА_3 та передача їх судді Шляхова В.І. було намагання допомогти ОСОБА_3 отримати справедливий вирок і загладити вину за попередню кримінальну справу, в якій він захищав інтереси ОСОБА_3 та умовив його погодитися на закриття справи на підставі амністії і як наслідок до нього було предявлено позов прокурора про відшкодування розтрати, завданої злочином. За сприяння в одержанні неправомірної вигоди судді Шляхову В.І. він також був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, і відносно нього в 2013 році винесений вирок Чернігівським районним судом Чернігівської області, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між ним та процесуальним керівником прокуратури Чернігівської області.

Таким чином, показання обвинуваченого та його дружини ОСОБА_29 в частині відсутності нормальних дружніх відносин з адвокатом ОСОБА_7 станом на липень 2013 року і як наслідок вчинення провокативних дій за вказівкою працівників СБУ відносно нього, спростовані показаннями вищезазначених свідків.

Не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що вчинені відносно нього дії направлені на усунення його з посади працівниками СБУ і прокуратури Чернігівської області, через те, що прокуратура Ріпкинського району без законних підстав перебуває в будівлі Ріпкинського районного суду, і він неодноразово намагався вирішити питання про звільнення приміщення суду працівниками прокуратури, зокрема, писав листа прокурору Чернігівської області Мирошниченку С.С. «Про запобігання проявам корупції», оскільки вони спростовані показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7, в яких вони розказали про обставин передачі неправомірної вигоди судді Шляхову В.І., і які є узгодженими між собою та узгоджені з дослідженими в судовому засіданні документами, речовими доказами, зокрема, переглянутими відеозаписами негласних(слідчих) дій, і які вони підтвердили під час проведення одночасного допиту.

Про відсутність конфліктних відносин між працівниками прокуратури та суддею Шляховим В.І. після поставлення ним на вирішення питання про законність перебування прокуратури Ріпкинського району в будівлі Ріпкинського районного суду підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_21.

Показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_17 спростовані версії ОСОБА_1 про те, що 04 липня 2013 року він підвіз ОСОБА_7 додому для того, щоб він дав йому свій планшет та вважав, що в портфель він поклав саме планшет із зарядним пристроєм та поєднуваним шнуром, а ОСОБА_7 замість планшету міг покласти йому гроші за вказівкою працівників СБУ.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що в портфель чорного кольору за домовленістю зі ОСОБА_1 він поклав грошові кошти, як другу частину неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_3, а ОСОБА_1 ніколи не просив в нього планшету і під час обшуку він знаходився в нього вдома. Зазначені обставини підтверджені і показаннями свідка ОСОБА_17, а також змістом телефонних розмов, які відбулися 04.07.2013 року між зазначеними свідками, зафіксованими на компакт-диску CD RW Verbatim № 1011 від 11.07.2013 року, що є додатком до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12.07.2013 року.

Показаннями зазначених свідків спростована і версія ОСОБА_1 про можливість підкидання йому грошових коштів працівниками СБУ в автомобіль через відчинені вікна, коли він стояв на подвірї суду весь день 04 липня 2013 року.

Крім того, переглянутим відеозаписом проведення обшуку автомобіля ОСОБА_1 спростована інша версія ОСОБА_1 про те, що в портфель чорного кольору 04 липня 2013 року ОСОБА_7 поклав йому планшет, а старший оперуповноважений відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ України в Чернігівській області ОСОБА_42 передав пакет з грошима іншому працівнику СБУ, який в свою чергу з портфеля, який знаходився в автомобілі, забрав планшет, а поклав до нього пакет з грошовими коштами.

Так, під час перегляду відеозапису обшуку автомобіля ОСОБА_1 встановлено, що в руках старшого оперуповноваженого відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ України в Чернігівській області ОСОБА_42, особа якого була встановлена на початку проведення обшуку автомобіля, протягом всього часу проведення обшуку будь-який пакет не знаходився. Під час перегляду вказаного відеозапису не встановлено також, щоб ОСОБА_42 підходив до іншого працівника СБУ, особа якого не встановлена під час проведення даної слідчої дії, і передав пакет йому в руки. Крім того, портфель чорного кольору, який знаходився на задньому сидінні автомобіля, було виявлено та оглянуто в присутності всіх учасників слідчої дії.

Не знайшла в судовому засіданні підтвердження і версія обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що купюру номіналом 100 гривень, яку вилучили з портфелю під час обшуку його автомобіля 04 липня 2013 року, він знайшов 26 чи 27 червня 2013 року біля спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в смт Ріпки, коли вигулював собаку.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_34, які були допитані на підтвердження цієї версії обвинуваченого, в судовому заданні показали, що ОСОБА_1 дійсно заходив влітку 2013 року до спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в смт Ріпки та питав, чи нічого вони не губили, при цьому він не сказав, що конкретно вони могли загубити. Перевіривши кармани та гаманці, вони відповіли, що нічого не губили. Тоді ОСОБА_1 сказав, що якщо хтось щось пригадає, щоб вони звертались до нього.

Зазначені показання цих свідків не підтверджують, що ОСОБА_1, запитуючи у них, чи нічого вони не губили, мав на увазі купюру номіналом 100 гривень, оскільки він їм не пояснював та не показував, що знайшов.

Інші доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 не ґрунтуються на досліджених доказах і не спростовують обвинувачення.

Таким чином, показання обвинуваченого спростовані дослідженими і оціненими під час судового розгляду доказами.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, якими є дані, що отримані з показань обвинуваченого, свідків, документів та висновку експерта, речових доказів, у їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину за встановлених в судовому засіданні обставин повністю доведена і сумніву не викликає.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 368 КК України ( в редакції Закону № 221-VІІ від 18.04.2013, із змінами, внесеними згідно із Законом № 222- VІІ від 18.04.2013) як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-яких дій з використанням наданого йому службового становища, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, від ОСОБА_3 через посередника ОСОБА_7 отримав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_3 дій з використанням наданого йому службового становища

Призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, яке буде справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та помякшують покарання.

При цьому суд враховує, що вчинений обвинуваченим злочин за правилами ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких. Обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває(т.2 а.п. 90-91), має постійне місце проживання, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання( т.2. а.п.89), не працює, за місцем останньої роботи характеризувався позитивно( т.2 а.п.59), з копії амбулаторної карти вбачається, що обвинувачений має захворювання цукрового діабету, цереброваскулярна хвороба, атеросклероз судин головного мозку, синдром внутрішньо черепної гіпертензії, поперековий остеохондроз ( т.2 а.п. 116-121), в скоєному злочину не розкаявся.

Обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України, та обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що помякшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, яке передбачене санкцією частини четвертої статті 368 КК України( в редакції Закону № 221-VІІ від 18.04.2013, із змінами, внесеними згідно із Законом № 222- VІІ від 18.04.2013), у виді позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади судді і посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної влади, та з конфіскацією майна.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити за правилами ст. 100 КПК України.

Портфель чорного кольору, який належить ОСОБА_1, і який втратив статус речового доказу в звязку з визнанням недопустимими доказами протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24 вересня 2013 року в частині вилучення портфеля чорного кольору, який належить ОСОБА_1, протоколу огляду від 24.08.2013 року та постанови слідчого від 24.09.2013 року про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речового доказу, тому його необхідно повернути ОСОБА_1.

Згідно правил ст. ст. 122,124 КПК України стягненню з обвинуваченого на користь держави підлягають витрати на проведення компютерно-технічної експертизи в сумі 782 гривні 40 копійок, яка підтверджена довідкою НДЕКЦ УМВС України в Чернігівській області (т. 1 а. п. 181).

Вирішуючи питання про заходи забезпечення кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 вересня 2013 року за результатами розгляду клопотання слідчого, погодженого з прокурором, накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1, з метою забезпечення його можливої конфіскації:

-1/2 частину будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: м.Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Шевченка, 63а;

-1/3 частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою: смт Ріпки чернігівської області, вул. Святомиколаївська, 158/8;

-автомобіль ВАЗ 21011(1975), державний номерний знак В2757РМ, білий, №

двигуна 1437490, № кузова1317178, № шасі 1310941;

- автомобіль Ford C-MAX Тrend (2012), державний номерний знак НОМЕР_1, білий, № двигуна 25821, № кузова WF0JXXWPBJCB25821( т.8 а.п. 188-189).

Згідно інформації управління ДАІ в Чернігівській області від 05.07.2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано транспортні засоби: автомобіль ВАЗ 21011(1975), державний номерний знак В2757РМ, білий, №двигуна 1437490, № кузова1317178, № шасі 1310941; автомобіль Ford C-MAX Тrend (2012), державний номерний знак НОМЕР_1, білий, № двигуна 25821, № кузова WF0JXXWPBJCB25821( т.1 а.п. 164-165).

Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 42008340, сформованого 26.09.2013 року підтверджено, що на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17.09.2013 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про накладення арешту на зазначені автомобілі ( т.2 а.п. 115).

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 12.07.2013 року реєстраційною службою ОСОБА_6 районного управління юстиції Чернігівської області , будинок з надвірними будівлями за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, м.Новгород-Сіверський, вулиця Шевченка, будинок 63а належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_56 та ОСОБА_57 по 1/2 частці кожному на підставі договору дарування від 11.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Новгород-Сіверського районного нотаріального округу( т.2 а.п. 51-52).

ОСОБА_13 зазначено у вказаній інформаційній довідці з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 07.04.2008 року, виданого ОСОБА_6 районної державною адміністрацією, належить на праві власності 1/3 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 6294248 від 27 вересня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області відмовлено прокуратурі Чернігівської області у державній реєстрації обтяження - арешту нерухомого майна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з тих підстав, що заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем (т.8 а.п. 190).

Виходячи з наведеного та положень ч.4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку, що необхідно скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 вересня 2013 року на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: м.Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Шевченка, 63а, та на 1/3 частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою: смт Ріпки Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, 158/8, оскільки вказані обєкти нерухомого майна обвинуваченому ОСОБА_51 на праві власності не належать. В іншій частині арешт, накладений ухвалою слідчого судді на автомобіль ВАЗ 21011(1975), державний номерний знак В2757РМ, білий, № двигуна 1437490, № кузова1317178, № шасі 1310941; автомобіль Ford C-MAX Тrend (2012), державний номерний знак НОМЕР_1, білий, № двигуна 25821, № кузова WF0JXXWPBJCB25821, скасуванню не підлягає за відсутності підстав, оскільки арешт накладений з метою забезпечення конфіскації майна. При цьому застава транспортного засобу - автомобіля Ford C-MAX Тrend (2012), державний номерний знак НОМЕР_1, білий, № двигуна 25821, № кузова WF0JXXWPBJCB25821, як забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № 84-12, укладеного ОСОБА_1 з ПАТ «Кредобанк» на строк з 01.06.2012 року по 30 травня 2017 року( т.3 а.п. 46-48), згідно положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не є перешкодою для накладення на нього арешту відповідно до ухвали слідчого судді.

Враховуючи, що ОСОБА_1 на виконання вироку Славутицького міського суду Київської області від 18.08.2014 року, який набрав законної сили 23 жовтня 2014 року, був затриманий 14 листопада 2014 року( т.4 а.п. 228-232) і відбував покарання у виді позбавлення волі до 09 квітня 2015 року ( т.5 а.п. 52-56), коли ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ було скасовано ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 і призначено новий розгляд кримінального провадження, а його було звільнено з-під варти в залі суду, то відбуту частину покарання з 14 листопада 2014 року по 09 квітня 2015 року за вироком Славутицького міського суду Київської області від 18.08.2014 року необхідно зарахувати в строк відбування покарання за цим вироком.

Підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-375 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України( в редакції Закону № 221-VІІ від 18.04.2013, із змінами, внесеними згідно із Законом № 222- VІІ від 18.04.2013), і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на пять років з позбавленням права обіймати посади судді і посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної влади, строком на три роки, та з конфіскацією усього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_1 в порядку виконання вироку. Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 за цим вироком відбуту частина покарання за вироком Славутицького міського суду Київської області від 18.08.2014 року з 14 листопада 2014 року по 09 квітня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення компютерно-технічної експертизи в сумі 782 гривні 40 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 вересня 2013 року на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: м.Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Шевченка, 63а, та на 1/3 частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою: смт Ріпки Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, 158/8, в іншій частині арешт майна залишити без змін для забезпечення конфіскації майна.

Речові докази: компакт-диск CD-RW Verbatim № 1011 від 11.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1012 від 11.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1016 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1017 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1018 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1019 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1020 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1021 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1022 від 16.07.2013, компакт-диск CD-R Verbatim № 1024 від 16.07.2013, компакт-диск DVD-R Verbatim № 1023 від 16.07.2013, компакт-диск DVD-R Verbatim № 1025 від 16.07.2013, залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження; жорсткий диск системного блоку до компютера з інвентарним номером 10485547 повернути законному володільцю Ріпкинському районному суду Чернігівської області; грошові кошти - 39 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна та 1 купюра номінальною вартістю 100 гривень повернути державі.

Портфель чорного кольору, який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Славутицького міського суду Київської області, повернути ОСОБА_1.

На вирок суду сторонами можуть бути подані апеляційні скарги до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Н.Ф.Теремецька