Ухвала суду № 65348923, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/2138/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгбуд»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 р.

у справі № 816/2703/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрторгбуд» (далі - позивач, ТОВ «Укрторгбуд») звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 р. № 0000382310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 06.04.2015 р. № 389, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на виконання постанови від 03.02.2015 р. слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Корнійчука А.С., посадовою особою ДПІ у м. Полтаві була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Укрторгбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будресурс-К» та ТОВ «Інтербуд-Центр» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 22.04.2015 р. № 1846/16-01-22-03-13/01547628 та встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток в зв'язку із завищенням витрат за рахунок включення придбаних у ТОВ «Будресурс-К» товарно-матеріальних цінностей, будівельних робіт у загальній сумі 178 754 грн.; - пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбанню товарно-матеріальних цінностей, будівельних та ремонтних робіт у ТОВ «Будресурс-К» та ТОВ «Інтербуд-Центр» у загальній сумі 229 181 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 р. № 0000382310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 268 131 грн., з яких 178 754 грн. - за основним платежем та 89 377 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 22.04.2015 р. № 1846/16-01-22-03-13/01547628 підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про неправомірність формування позивачем складу витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Будресурс-К», оскільки, за твердженнями відповідача, господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними та вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків. Вказані висновки податкового органу були зроблені на підставі вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 р. у справі № 524/10551/14-к.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги виходили з того, що висновки податкового органу викладені в акті податкової перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства є обґрунтованими, оскільки позивачем не підтверджено належними первинними документами реальність здійснення господарських операцій на підставі яких ним були сформовані спірні суми витрат, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнане незаконним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, долучені до матеріалів справи копії документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть підтверджувати виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будресурс-К».

Так, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 р. по справі № 524/10551/14-к ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Зокрема, вироком суду встановлено, що ОСОБА_4, не маючи наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та надання послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрував суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Санжарк». Статут ТОВ «Будресурс-К».

Після реєстрації вказаних суб'єктів господарювання ОСОБА_4 самостійно господарську діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств передав невстановленим особам.

За таких обставин, долучені до матеріалів справи первинні документи, складені за результатами проведених між позивачем та ТОВ «Будресурс-К» господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704).

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток.

Таким чином, податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгбуд» - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 р. у справі № 816/2703/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін