Ухвала суду № 65348915, 14.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

14 березня 2017 року К/800/2355/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016

у справі № 826/24295/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»

до Державної фіскальної служби України,

Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вищого адміністративного суду України 23.01.2017 року (згідно штампу вхідної кореспонденції) надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДФС (без вих№ та дати) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 у справі № 826/24295/15.

До касаційної скарги Офісом великих платників податків ДФС долучено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 касаційну скаргу було залишено без руху на підставі ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, а наведені скаржником причини пропуску процесуального строку визнані судом не поважними. При цьому, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 судом зазначено, що з матеріалів, доданих до касаційної скарги (зокрема, платіжного доручення про сплату судового збору № 670 від 28.09.2016), вбачається, що відповідачем судовий збір сплачений у вересні 2016 року, тоді як касаційну скаргу подано до суду лише наприкінці січня 2017 року, а доказів неможливості подання касаційної скарги в період з вересня 2016 року (з моменту здійснення сплати судового збору) по січень 2017 року податковим органом суду не надано.

Вказаною ухвалою про залишення касаційної скарги без руху надано строк для усунення недоліків касаційної скарги - протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом надання суду заяви із зазначенням поважних причин (із долученням відповідних доказів), якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 була направлена на адресу скаржника та отримана ним 02.02.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 Офісом великих платників податків ДФС надіслано клопотання, в якому зазначено, що причиною несвоєчасного подання касаційної скарги була неможливість сплати судового збору на час подання цієї скарги через відсутність коштів у 2016 році, а тому скаржник вважає, що пропустив строк на касаційне оскарження з поважних причин. При цьому, на підтвердження відсутності фінансування Офісом великих платників податків ДФС надано тимчасовий кошторис на І квартал 2016 року та план асигнувань на 2016 рік.

Таким чином, у поданому клопотанні податковим органом зазначені ті самі причини несвоєчасного подання касаційної скарги, що і вперше, які визнані судом неповажними. При цьому, будь-яких інших підстав у клопотанні не наведено та відповідних беззаперечних доказів неможливості подання касаційної скарги в період з вересня 2016 року (з моменту здійснення сплати судового збору) по січень 2017 року податковим органом суду не надано.

Отже, вказані обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи наведене, вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій.

При цьому, суд враховує, що оскаржувані судові рішення набрали законної сили у квітні 2016 року, тобто, з моменту набрання законної сили судовими рішеннями і до моменту їх оскарження минув значний період часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суддя-доповідач зазначає, що у даному випадку вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

З огляду на те, що причини пропуску строку, зазначені Офісом великих платників податків ДФС у клопотанні про поновлення строку, визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження має бути відмовлено на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Офісу великих платників податків ДФС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 у справі № 826/24295/15.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику, а касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити у суді касаційної інстанції.

3. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.В. Борисенко