Ухвала суду № 65348790, 14.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 березня 2017 року м. Київ К/800/7352/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника голови комісії з реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - заступника начальника ДФС Децик Алли Миколаївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з вказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №179307 від 03 жовтня 2016 року, винесену заступником голови комісії з реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - заступником начальника ДФС Децик А.М. про притягнення її (ОСОБА_1) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Зазначала, що постанова від 03 жовтня 2016 року №179307 є протиправною, оскільки відповідач при винесенні вказаної постанови не врахував надані пояснення та того факту, що акт перевірки був оскаржений і на момент винесення постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності рішення за результатами оскарження прийнято не було, при цьому відповідач при винесенні постанови керувався лише оскарженим актом перевірки.

Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року визнано протиправно та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення №179307 від 03 жовтня 2016 року, винесену заступником голови комісії з реорганізації СДПІ з ОВП у м. Запоріжжя МГУ ДФС - заступником начальника СДПІ Децик А.М. за справою про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статі 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (стаття 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Укрграфіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року.

За результатами перевірки СДПІ складено акт від 10 серпня 2016 року №70/28-04-1400/00196204, в якому зазначено про виявлення ряду порушень вимог податкового законодавства ПАТ «Укрграфіт», в тому числі пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме до сум заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, не включено заробітну плату за трудовими угодами, які внесені до угод цивільно-правового характеру, чим було зменшено базу оподаткування єдиним соціальним внеском.

20 вересня 2016 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС відносно ОСОБА_1, як посадової особи ПАТ «Укрграфіт», складено протокол №759311 про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заступником голови комісії з реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - заступником начальника ДФС Децик А.М. було винесено постанову від 03 жовтня 2016 року серії №179307 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.

Судами також встановлено, що 16 серпня 2016 року ПАТ «Укрграфіт» було направило на адресу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС заперечення на акт перевірки від 10 серпня 2016 року №70/28-04-1400/00196204; 14 вересня 2016 року - лист за №16/4378, в якому зазначалось, що посадовими особами ПАТ «Укрграфіт» не було порушено норм податкового законодавства і у СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі відсутні підстави для притягнення посадових осіб ПАТ «Укрграфіт» до адміністративної відповідальності; 29 вересня 2016 року подано заперечення на протокол про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2016 року №759310 (вих.№10/5038 від 29.09.2016р.).

За змістом статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 було встановлено виключно на підставі акту перевірки від 10 серпня 2016 року №70/28-04-14-00/00196204. Дослідження ж будь-яких інших доказів при винесенні постанови від 03 жовтня 2016 року серії №179307, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідачем не здійснювалось.

Водночас, акт перевірки від 10 серпня 2016 року №70/28-04-14-00/00196204, на якому ґрунтується протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача, було оскаржено останньою, а отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, подання недостовірних відомостей, у період з квітня по грудень 2014 року, з січня по грудень 2015 року, тобто вчинення порушень за які передбачена відповідальність частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є передчасним.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника голови комісії з реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - заступника начальника ДФС Децик Алли Миколаївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник