Ухвала суду № 65348756, 09.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 березня 2017 року м. Київ К/800/6851/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №803/1154/16 за позовом Державного підприємства «Турійське лісове господарсьтво» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст. 213 КАС України,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017, позовні вимоги Державного підприємства «Турійське лісове господарсьтво» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області 04.03.2017 звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються, зокрема, копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Утім, до касаційної скарги податковим органом копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції не додано.

Крім того, з 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону в чинній на момент подання касаційної скарги редакції, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з поданої касаційної скарги, вимоги частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині також не виконано, документу про сплату судового збору до неї не додано.

Натомість до касаційної скарги Головним управлінням Державної фіскальної служби у Волинській області додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що позбавляє податковий орган можливості виконати вимоги положень частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, відповідачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним на час подання касаційної скарги законодавством, та надати суду документ про його сплату, а також копію оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 1 ст. 108 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №803/1154/16.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №803/1154/16 за позовом Державного підприємства «Турійське лісове господарсьтво» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

3. Надати відповідачу строк для усунення недоліків до 03.04.2017.

4. Направити відповідачу копію ухвали для виконання.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного суду України Т.М. Шипуліна