Ухвала суду № 65348719, 07.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07 березня 2017 року м. Київ К/800/2260/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - УПФУ) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 5 серпня 2015 року № 3923/04, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - спірне рішення, спірна пенсія, Закон № 1788-XII, в редакції періоду спірних правовідносин, відповідно); зобов'язати УПФУ призначити йому спірну пенсію.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відмова відповідача у призначенні йому спірної пенсії не ґрунтується на вимогах закону, порушує права позивача, оскільки останній має право на призначення такої, а тому ОСОБА_1 просив про задоволення позову.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне рішення УПФУ, зобов'язано відповідача призначити позивачу спірну пенсію згідно документів, наявних у пенсійній справі.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржникові у строк до 22 лютого 2017 року запропоновано усунути зазначені недоліки скарги та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

Вказані в ухвалі судді недоліки касаційної скарги усунуто скаржником у встановлений судом процесуальний строк.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що позивач має право на призначення йому спірної пенсії, а тому спірне рішення УПФУ є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам закону і порушує права позивача.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення йому спірної пенсії, однак УПФУ спірним рішенням відмовило позивачу в призначенні такої з посиланням на відсутність у останнього такого права з огляду на невідповідність поданої ним довідки № 09/12 від 9 грудня 2014 року про підтвердження пільгового стажу роботи з 25 березня 1982 року по 1 серпня 1992 року (далі - уточнююча довідка) пункту 3 наказу № 383 від 8 листопада 2005 року Міністерства праці та соціальної політики України (далі - наказ Мінсоцполітики № 383).

Так, згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, на протязі дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених списками, не менше - 80 % робочого часу: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

Питання застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» регулює Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Мінсоцполітики № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/1173, згідно з пунктами 3 та 4 якого при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Як передбачено статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення міститься і в пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

В свою чергу, частиною 1 статті 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсії призначаються на підставі відповідної поданої особою до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, заяви та необхідних документів.

Таке ж правило передбачене і в пункті 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1).

Відповідно до пункту 7 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком № 637.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, згідно з положеннями пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач з 25 березня 1982 року до 1 квітня 1986 року працював в «ПМК 323 Сільбуд» на посаді «майстра», а з 2 квітня 1986 року до 1 серпня 1992 року в ПМК «Агробуд» на посаді «прораб», що підтверджується записами в трудовій книжці.

Суди також наголосили на тому, що вищевказаний період роботи ОСОБА_1 передбачений списком № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року розділ ХХVІІ «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів» позиція 2290000бб-223419 віднесені посади - майстри будівельних і монтажних робіт та позиція 2290000б-24441 віднесені посади - виконавці робіт.

Судами також встановлено, що пільговий стаж позивача, який дає йому право на призначення спірної пенсії складає 10 років 4 місяці 7 днів, що підтверджується відповідними довідками.

Крім того, на підтвердження пільгового стажу роботи позивач надав рішення Виконавчого комітету Ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 30 грудня 1985 року № 357 «Про затвердження актів державної комісії по прийомі в експлуатацію житлових будинків та середньої школи в с. Концове», рішення Виконавчого комітету Ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 28 вересня 1990 року № 153 «Про затвердження актів державної комісії по прийомі в експлуатацію об'єктів, рішення закінчених будівництвом та Акт державної комісії по прийомі в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом від 1990 року.

За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, надані документи для підтвердження трудового стажу містять записи необхідні для зарахування періоду роботи з 25 березня 1982 року по 1 серпня 1992 року до стажу роботи який дає право на призначення позивачу спірної пенсії.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк