Ухвала суду № 65348639, 22.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м. Київ К/800/48721/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року

у справі № 826/7580/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернулася до суду з позовом, з урахуванням доповнень до позову, до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840 та № 0002251704/8841, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 16675,88 грн., з податку на доходи фізичних осіб - 34018,11 грн., та відповіді на заперечення від 27 листопада 2012 року № 8661/к/17-224.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД - фізичної особи ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 22 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, проведеної ДПІ на підставі ст. 77 Податкового кодексу України, складено акт від 12 листопада 2012 року № 5767/17/4/НОМЕР_1. Згідно з висновком цього акту ОСОБА_4 у період, охоплений перевіркою, яка як суб'єкт підприємницької діяльності з 03 серпня 2010 року була платником ПДВ та здійснювала господарську діяльність з оптової торгівлі текстильними товарами, фарфором, скляним посудом, засобами чищення, іншими товарами господарської призначення, порушила норми п. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 23 травня 2003 року № 889-IV (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 889-IV), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (втратив чинність згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 04 листопада 2011 року № 4014-VI), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 cт. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), п. 176.1 ст. 176, пунктів 177.2, 177.4, пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що мало наслідком заниження суми чистого оподаткованого доходу за період з 27 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року на 967,78 грн., за 2011 рік на 184691,97 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року та квітень, червень - серпень, грудень 2011 року на суму 39199,89 грн.

За результатами розгляду заперечень ОСОБА_4 щодо акта перевірки листом від 27 листопада 2012 року № 8661/К/17-224 ДПІ повідомила позивача про внесення доповнень до акту перевірки, а саме: абзац 8 розділу ІІІ "Висновки. Про результати перевірки дотримання податкового законодавства України" акту перевірки від 12 листопада 2012 року № 5767/17/4/НОМЕР_1 вилучено; абзац 12 викладено в наступній редакції "пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 4234,87 грн."; абзац 14 викладено в наступній редакції "п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ за квітень-серпень, грудень 2011 року в сумі 9815,18 грн."; після абзацу 14 розділу ІІІ додано "відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону № 168/97-ВР та ст. 185 ПК України. Підприємством-покупцем ПП "Білла-Україна" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно накладних, виписаних СГД ОСОБА_4 на загальну суму 25150,06 грн., а саме: у жовтні 2010 року на суму 9200,80 грн., у грудні 2010 року на суму 31,00 грн., у квітні-травні 2011 року на суму 10653,56 грн., у червні 2011 року на суму 5264,70 грн."; абзац 18 викладено в наступній редакції "за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб - 30102,45 грн., ПДВ - 14050,05 грн.".

На підставі зазначеного акту перевірки та з врахуванням зробленого за результатами розгляду заперечень висновку, як складової матеріалів перевірки, ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір.

Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Компанія "Інтербазіс") не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними як такі, що спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності вказаних контрагентів позивача: переважно діяльність вказаних контрагентів була направлена на податкову мінімізацію третіх осіб; свідоцтва платників податків анульовані у зв'язку з відсутністю юридичної особи за місцем реєстрації або неподанням податкової звітності та/або недекларування податкових зобов'язань; матеріально - технічних та трудових ресурсів не мають; ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" за місцезнаходженням відсутні; відносно ТОВ "Різано Трейд" порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами; ОСОБА_6, допитана у якості свідка у межах кримінального провадження № 80-0263, порушеного за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах службовими особами ТОВ "Медіа-Трейд Україна" та за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ряду юридичних осіб, підтвердила, що первинні документи, виявлені під час обшуків, належать юридичним особам, в тому числі ТОВ "Різано Трейд", які були створені лише з метою надання послуг з конвертації безготівкових грошових коштів в готівкові різним суб'єктам підприємницької діяльності, господарської діяльності не здійснювали; керівник ТОВ "Маркон Груп Ко" - ОСОБА_7 є одночасно засновником, керівником та головним бухгалтером на підприємстві, при цьому, відповідно до даних наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 перебувала на території України 2 рази - протягом 2010 року (2 дні) та 1 раз протягом 2011 року (один день); відповідно до висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області підпис у договорі від 09 листопада 2010 року № 127 про визнання електронних документів виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

Суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням встановлених вищезазначених обставин щодо діяльності ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та відсутності з боку позивача доказів на спростування цих обставин, дійшли висновку, що наявність у позивача виданих йому продавцями товару податкових накладних і сплата продавцям вартості товару є достатніми, але не вичерпними підставами для отримання платником податків податкової вигоди. При цьому під час розгляду справи позивач не надав суду договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Компанія "Інтербазіс", як і не надав: додаткових угод, додатків до договорів або специфікації продукції, які б розкривали вид, кількість та вартість замовленого товару; первинних документів на підтвердження придбання у ТОВ "Різано Трейд" пледів флісових, у ТОВ "Маркон Груп Ко" - шампурів, кухолів пива, сумок із спанбонду з рисунком, сумок із спанбонду чорно-білих, сонцезахисних шторок для авто. Також, суди зазначили, що згідно умов договору від 01 квітня 2011 року № 61, укладеного позивачем з ТОВ "Маркон Груп Ко", товар поставляється силами покупця (п. 3.6 договору), проте доказів наявності у власності позивача чи в користуванні транспортних засобів з метою транспортування товару суду не пред'явлено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 ст. 13 Декрету № 13-92 згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (абзац 2 вказаної статті).

Частиною 3 цієї статті до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність з 01 квітня 2011 року, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності ПК України; далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп. 5.2.1 вказаної статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 177.1 ст. 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 цієї статті).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 цієї статті).

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (абзац 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

Відповідно до абзаців 1-3 п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального та процесуального права до встановлених обставин, оцінку яким було надано з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність формування ОСОБА_4 даних податкового обліку на підставі первинних документів, складеними за участі ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Компанія "Інтербазіс".

Також суди, перевіривши обставини щодо формування ОСОБА_4 даних податкового обліку за наслідками придбання у ТОВ "Богдан Плюс", ТОВ "Алло", ТОВ "Технополіс-1" телефону Nokia 6700 Chrome, терміналу SonyEricsson LT18/Xperia arc S Gloss Black, підставки для ноутбука GEMBIRD NBS-5 (3926300090), та з урахуванням того, що в судовому процесі на вимогу суду позивач не надав пояснень з якою метою придбавався вказаний товар, а також всіх первинних документів по цих операціях, дійшли обґрунтованого висновку, що придбання таких товарів не пов'язане із господарською діяльністю позивача.

За змістом п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727), у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Податкові повідомлення - рішення від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840 та № 0002251704/8841 були прийняті ДПІ з урахуванням зазначених нормативно-правових положень.

Доводи ОСОБА_4 про невідповідність судових рішень, ухвалених у справі, нормам матеріального та процесуального права, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, що були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність його даних податкового органу; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 220 1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі № 826/7580/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна