Ухвала суду № 65348504, 15.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/2399/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Штифурко Л.А.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

15 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шемчук Ю.А.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти ДПС ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Андронатія Юрія Володимировича про визнання дій незаконними, скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом до інспектора роти ДПС ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Андронатія Юрія Володимировича про визнання дій незаконними, скасування постанови.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що згідно постанови серії БР № 342051 від 16.11.2016 року, винесеної інспектором роти ДПС ГУНП у Вінницькій області Андронатієм Ю.В., ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. (а.с.6).

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями КУпАП, Закону України "Про Національну поліцію", прийшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з оскаржуваної постанови підставою для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на накладення на нього адміністративного стягнення стало те, що 16.11.2016 року о 10:30 год. на автошляху Немирів-Вінниця, поза межами населеного пункту, він, керуючи автомобілем Ford Sierra, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався без увімкненого світла фар та денних ходових вогнів.

Адміністративна відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, наступає, зокрема, у разі порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

За змістом п. 9.8 ПДР України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

У пункті 31.5 ПДР України визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності факту порушення ОСОБА_2 16.11.2016 року п. 9.8 ПДР України. Крім того, апелянтом факт руху автомобіля без увімкненого світла фар не заперечується.

Колегія суддів критично оцінює доводи позивача, щодо наявності права пересування поза межами населеного пункту відповідно до п. 31.5 ПДР України, оскільки освітлювальні світлові прилади його автомобіля зламалися в дорозі.

Так, виявивши несправність освітлювальних приладів автомобіля ще у м. Немирові, він у відповідності до п. 31.5 ПДР України мав би вжити заходів щодо їх усунення або ж вжити заходів щодо руху найкоротшим шляхом до місця стоянки або ж ремонту. Натомість, не усунувши несправностей, він продовжив рух до м. Вінниці.

Крім того суд враховує і те, що доказів того, що дійсно в його автомобіля були поломки освітлювальних приладів суду не представлено.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 березня 2017 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Сапальова Т.В.