Постанова № 65348447, 15.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 р. Справа № 524/6497/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.11.2016р. по справі № 524/6497/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП молодшого лейтенанта Заікіна Миколи Миколайовича, Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом до інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП молодшого лейтенанта Заікіна Миколи Миколайовича, Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР №120840 від 20.08.2016 року.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.11.2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано постанову серії ДР №120840, винесену поліцейським роти №1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП молодшим лейтенантом Заікіним Миколою Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що всі надані відповідачами докази судом першої інстанції відкинуті як неналежні, хоча у своїй сукупності вони доводять факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Стверджує, що матеріалами відеофіксації чітко встановлене місце зупинки транспортного засобу позивача та підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП .

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.11 ст.35 КАС України.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2016 року поліцейським роти №1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП молодшим лейтенантом поліції Заікіним М.М. винесено постанову серії ДР №120840 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

В постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що 20.08.2016 року о 08:25 год. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Mersedes-benz, номерний знак НОМЕР_1, в м. Кременчуці по вул. Шевченка 28/4, здійснив стоянку ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 ПДР України.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки з письмової заяви гр. ОСОБА_3 від 04.10.2016 року, поданої до суду першої інстанції та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 20.08.2016 року ОСОБА_3 здійснила паркування автомобіля по вул. Шевченка 28/4, а позивач був лише пасажиром цього автомобіля.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктами 15.9, 15.10 Правил передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; у місцях, де заборонена зупинка.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 1 статті 122 КУпАП визначено, що порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки тощо, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

Згідно ст.ст.251,252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача в якості доказів на підтвердження доведення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та обґрунтованості винесення постанови інспектором поліції, надав до матеріалів справи запис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції.

Після перегляду відеозапису суд першої інстанції прийшов до висновку, що припаркований автомобіль Mersedes-benz, номерний знак НОМЕР_1 знаходився ближче 10 метрів від пішохідного переходу, але цим записом не підтверджено, що саме ОСОБА_1 зупинив автомобіль з порушенням вимог ПДР України.

Колегія суддів зазначає, що нагрудною камерою патрульного поліцейського, яка працювала у період часу, коли було виявлене адміністративне правопорушення зафіксовано, що транспортний засіб позивача знаходився ближче 10 метрів від пішохідного переходу, що можливо було встановити візуально без здійснення замірів.

Окрім того, з цього запису слідує, що позивач відкрив двері автомобіля, на вимогу поліцейського надав необхідні документи, проти факту вчинення ним адміністративного правопорушення не заперечував і поясняв, що саме він зупинив транспортний засіб біля пішохідного переходу, оскільки йому необхідно було зайти в аптеку. Пояснень, що інша особа керувала автомобілем та зупинила транспортний засіб у вказаному місці, а він був лише пасажиром, позивач не надав.

Враховуючи такі пояснення позивача та фіксацію адміністративного правопорушення нагрудною камерою патрульного поліцейського, суд апеляційної інстанції приходить до однозначних висновків, що позивач, керуючи транспортним засобом Mersedes-benz, номерний знак НОМЕР_1, в м. Кременчуці по вул. Шевченка 28/4, здійснив стоянку ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Посилання позивача в позовній заяві, що поліцейський не склав протокол про адміністративне правопорушення, чим порушив порядок притягнення його до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Отже, при вчиненні правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що інспектор роти № 1 Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Заікін М.М. діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена правомірно та у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена належними доказами.

Таким чином, оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є законною, а тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

З наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.11.2016р. по справі № 524/6497/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП молодшого лейтенанта Заікіна Миколи Миколайовича, Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ДР №120840 від 20.08.2016 року у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.