Постанова № 65348414, 09.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2184/16

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

09 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю: секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Данильченка Віталія Вікторовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України, третя особа Державна пенітенціарна служба України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України, третя особа Державна пенітенціарна служба України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Голова комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Позивач та його представник заперечували щодо задоволення апеляційної скарги і просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши в повному обсязі та належним чином матеріали справи та надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 проходив службу в Шепетівській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 98 на посаді першого заступника начальника установи-заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи.

08 грудня 2015 року військово-лікарська комісія УМВС України у Хмельницькій області, здійснила медичний огляд та встановила, що захворювання, яке отримав позивач пов'язане з виконанням службових обов'язків та проходженням служби в ОВС, про що видано свідоцтво про хворобу № 416 від 08 грудня 2015 року.

28 січня 2016 року наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 4 о/с від 28 січня 2016 року позивач звільнений в запас Збройних Сил України за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 січня 2016 року серії АВ № 0684465, ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності.

Протоколом №2-16 від 22 квітня 2016 року засідання комісії ДПтС України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_2 призначено одноразову грошову допомогу в зв'язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися у період проходження служби, в розмірі 124020 грн. відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", виплату якої проведено 04 травня 2016 року.

Позивач, вважаючи, що одноразова грошова допомога повинна бути йому виплачена в розмірі встановленому статтею 23 Закону України «Про міліцію», оскаржив дії відповідача в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлена інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію" та відповідно до Порядку №850.

Колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог ст. 23 Закону України від 20 грудня 1990 року N 565-XII "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності,-у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 7 - 9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

07 листопада 2015 р. набрав чинності Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII), яким визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Як встановлено судом, з 07 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до Національної поліці, а відтак з цієї дати на нього, як на поліцейського, почали поширюватися норми Закону №580-VIII.

Підставі призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, визначено статтями 97-101 Закону №580-VIII.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з частиною 2 статті 97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Пунктом 4 частини 1 статті 99 Закону №580-VIII визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності: зокрема для II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону №580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0684465, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 18.01.2016 року (дата встановлення II групи інвалідності), тобто в період проходження останнім служби в Національній поліції.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся по питанню виплати йому одноразової грошової допомоги до начальника Державної пенітенціарної служби України в Хмелдьницькій області, відповідно до Порядку №4 затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №4 від 11 січня 2016 року, а не у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, тому на думку апеляційного суду, підстав для застосування до спірних правовідносин Постанови № 850, немає.

Таким чином, зважаючи на те, що останнім місцем служби позивача, була Шепетівська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, на яку згідно частини 5 статті 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" поширюється дія Закону України "Про національну поліцію" то він має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та визначенням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість та невмотивованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі встановленому статтею 23 Закону України «Про міліцію», у зв'язку з чим постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року підлягає скасуванню.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 березня 2017 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.