Ухвала суду № 65348357, 09.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 р.Справа № 820/6599/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача Піскун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 820/6599/15

за позовом ОСОБА_3

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2015 року №0005431702, прийняте керівником Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про сплату податку на доходи фізичних осіб в розмірі 501932 грн. 90 коп. (сума збільшення грошового зобов'язання за основним платежем); скасувати податкову вимогу №3705-25 від 13.05.2015 року, винесену керівником Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в якій станом на 12.05.2015 року визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 501932,90 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акту перевірки №210/20-33-7-02-07 від 02.02.2015 року суперечливі за змістом та не відповідають фактичним обставинам, отже, прийняті податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є цілком неправомірними у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, КАС України та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 820/6599/15 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005431707 від 11 липня 2015 року прийняте Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Скасовано податкову вимогу № 3705-25 від 13 травня 2015 року винесену Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) гривні 20 копійок.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2016 р. касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задоволено. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду Калиновського В.А. від 12.01.2017 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до апеляційного розгляду.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що старшим слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Харківській області майором податкової міліції Крапінос О.М. 25.11.2014 року прийнято постанову про призначення позапланової документальної перевірки (а.с.62-63).

Західною об'єднаною державною податкової інспекцією м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято наказ №2851 від 15.12.2014 року призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 (а.с.64).

На підставі постанови слідчого від 25.11.2014 року та наказу №2851 від 15.12.2014 року Західною об'єднаною державною податкової інспекцією м. Харкова головного управління міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та складено акт №11/20-33-17-02-07/НОМЕР_2 від 06.01.2015 року відповідно до висновків якого позивачем порушено п.19.1 ст. 19, п. 17.2 ст. 17, п.8.2 ст.8 та з урахуванням вимог п. 3.3 ст. 3 пп.4.2.1 п. 4.2 ст.4, пп.20.3.1 п. 20.3 ст. 20 Закону України №889-IV від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податку на доходи з фізичних осіб у сумі 501932,90 грн. ч. 1 ст. 524, с. 1, ст. 533 Цивільного кодексу України а саме зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні п. 4.5 ст. 5 «Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02. 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (а.с.15-20).

Позивач не погодився з висновками вищевказаного акту та 09.01.2015 року подав до Західної об'єднаної державної податкової інспекцією м. Харкова головного управління міндоходів у Харківській області заперечення (а.с.21-23).

За результатами розгляду заперечень Західною об'єднаною державною податкової інспекцією м. Харкова головного управління міндоходів у Харківській області надано відповідь де зазначено, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки №11/20-33-17-02-07/НОМЕР_2 від 06.01.2015 року залишені без змін (а.с. 24-27).

У зв'язку з наданням фізичною особою ОСОБА_3 заперечень до акту документальної перевірки №11/20-33-17-02-07/НОМЕР_2 від 06.01.2015 року та посилання платника податків на обставини, що не були досліджені під час перевірки Західною об'єднаною державною податкової інспекцією м. Харкова головного управління міндоходів у Харківській області було прийнято наказ №146 від 28.01.2015 року про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 15.12.2014 року складено акт від 02.02.2015 року №210/20-33-17-02-07/НОМЕР_2 відповідно до висновків якого порушено п.19.1 ст. 19, п. 17.2 ст. 17, п.8.2 ст.8 та з урахуванням вимог п. 3.3 ст. 3 пп.4.2.1 п. 4.2 ст.4, пп.20.3.1 п. 20.3 ст. 20 Закону України №889-IV від 22.05.2003 р., «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податку на доходи з фізичних осіб у сумі 501932,90 грн. ч. 1 ст. 524, с. 1, ст. 533 Цивільного кодексу України а саме зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні п. 4.5 ст. 5 «Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02. 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (а.с.13-14).

На підставі висновків акту перевірки від 02.02.2015 року №210/20-33-17-02-07/НОМЕР_2 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.02.2015 року № 0005431702 відповідно до якого сума грошового зобов'язання складає 501932,9 грн. (а.с.12).

ОСОБА_3 не погодившись з податковим повідомленням - рішенням від 11.02.2015 року № 0005431702 подав до Західної об'єднаної державної податкової інспекцією м. Харкова головного управління міндоходів у Харківській області скаргу в якій просив скасувати повністю податкове повідомлення - рішення від 11.02.2015 року № 0005431702 (а.с.28-32).

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України залишено без змін податкове повідомлення рішення від 11.02.2015 року № 0005431702 та без задоволення скаргу від 23.02.2015 року (а.с.34-35).

У вказаному вище акті перевірки зазначається, що між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) 13.02.2010 року укладено договір позики грошових коштів відповідно до умов якого позикодавець передав у власність, а Позичальник прийняв 512676,00 (п'ятсот дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок, що становить еквівалент 45 450 (сорок п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) євро за середнім курсом їх продажу комерційними банками міста Харкова (за вибором Позикодавця) на день передачі грошей з зобов'язанням повернути таку ж саму суму до тридцятого травня дві тисячі десятого року включно. Сума позики прийнята в повному обсязі від Позикодавця Позичальником до підписання цього договору.

Крім того, між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) 13.02.2010 року укладено договір позики грошових коштів відповідно до умов якого позикодавець передав у власність, а Позичальник прийняв 3 892 800,00 (три мільйони вісімсот дев'яносто дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, що становить еквівалент 480 000 (чотириста вісімсот тисяч) СМА за середнім курсом їх продажу комерційними банками міста Харкова (за вибором Позикодавця) на день передачі грошей із зобов'язанням повернути таку ж саму суму до тридцятого червня дві тисячі одинадцятого року включно. Сума позики прийнята в повному обсязі від Позикодавця Позичальником до підписання цього договору.

За надання позики, ОСОБА_3, отримав дохід в сумі 611830 доларів США, 7 310 Євро, та 152 475 грн., в якості сплати процентів за користування позикою (що підтверджується заявою, засвідченою приватним нотаріусом (Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі за № 111)., який не задекларував в декларації про отримані доходи за 2005 - 2009 роки, та, відповідно, не нарахував на отриманий дохід податок з доходів фізичних осіб та не сплатив його до бюджету.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 11.02.2015 року №0005431702 а також податкова вимога №3705-25 від 13.05.2015 року, відповідають ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п.п.62.1 якої податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно положень п.п.78.1.5 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження

Відповідно ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, контролюючим органом виконано всі умови статті 79 Податкового кодексу України які надали посадовим особам можливість розпочати проведення перевірки.

Стосовно встановлених відповідачем порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб дохід з джерелом його походження з України» будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території» України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує). Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 3.3, ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб дохід з джерелом його походження з України» при нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку Україні, діючими на момент одержання таких доходів.

Відповідно до п.п. 8.1.3 пункт 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо згідно з нормами Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті (п.7.1 ст.7 Закону)

Згідно з пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 вказаного закону, оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п. 17.2 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб дохід з джерелом його походження з України» - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: ) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

З досліджених у судовому засіданні податкових декларацій про майновий стан і доходи, наданих ОСОБА_3 до Західної ОДПІ за 2011, 2012, 2013 роки вбачається, що вони не містять доходів які отримані від неподаткових агентів, а декларації про доходи одержані у 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки до податкового органу не подавались.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається саме на порушення фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області процедури проведення перевірок, що і призвело до прийняття незаконного повідомлення - рішення.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що перевірки були проведені відповідно до вимог норм Податкового законодавства України, а саме за наявності підстав передбачених ст. 78.1.11 та 78.1.5 Податкового кодексу України у зв'зку з чим доводи позивача є необґрунтованими та не підтвердженими.

Стосовно позовних вимог щодо скасування податкової вимоги форми «Ф» від 13.05.2015 року №3705-25, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим керуючим ОСОБА_6 проведено опис майна ОСОБА_3 та складено акт 28/20-33-25-02-51 опису майна від 13.05.2015 року (а.с.36).

Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

На адресу ОСОБА_3 було направлено лист в якому податковий орган просив позивача погасити заборгованість, а саме 501932,90 грн., та надати до Західної ОДПІ м. Харкова у Харківській області у п'ятиденний строк з дня отримання цього листа перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення податкового боргу в порядку встановленому законодавством України. Якщо законні вимоги Західної ОДПІ не буде виконано, змушені діяти відповідно чинного законодавства України та наділеними правами зазначеними вище (а.с.37).

Заступником начальника Західної ОДПІ прийнято рішення про опис майна у податкову заставу що перебуває у власності ОСОБА_3 та податкову вимогу форми «Ф» від 13.05.2015 року №3705-25 (а.с.38-39).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що оскільки судом встановлено правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, то підстав для скасування податкової вимоги немає.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу про встановлені порушення податкового законодавства України.

В ухвалі від 20.12.2016 р. Вищий адміністративний суд зазначив, що необхідним є з'ясування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми грошового зобов'язання понад строки давності, встановлені чинним законодавством.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п. 102.2.1. ч. 102-2 ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

З досліджених у судовому засіданні податкових декларацій про майновий стан і доходи, наданих ОСОБА_3 до Західної ОДПІ за 2011, 2012, 2013 роки вбачається, що вони не містять доходів які отримані від неподаткових агентів, а декларації про доходи одержані у 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки до податкового органу позивачем не подавались.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач визначив суму грошового зобов'язання у строки, передбачені ст. 102 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 11.02.2015 року №0005431702 а також податкова вимога №3705-25 від 13.05.2015 року, відповідають ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що перевірку платника податків проведено контролюючим органом неправомірно, оскільки повторна перевірка проведена за той же період за відсутності службового розслідування або кримінальної справи та наказу контролюючого органу вищого рівня, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на станом на 01.01.2014), документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано судове рішення (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ним відповідно до закону.

Обставини справи свідчать, що старшим слідчим СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області майором податкової міліції ОСОБА_7 було винесено постанову «Про проведення позапланової перевірки Фізичної особи ОСОБА_3 від 25.11.2014 року за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014220000000198 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.

З врахуванням наведеного, відповідачем на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України прийнято наказ №2851 від 15.12.2014 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_8 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 15.12.2014- За результатами проведеної перевірки складено акт 11/20-33-17-02-07/НОМЕР_2 від 06.01.2015, який отримано платником особисто, про що свідчить запис на останній сторінці акту. За результатами складання зазначеного акту податкові повідомлення - рішення контролюючим органом не виносилось.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_3 не було надано до перевірки документів, податковий орган при встановленні висновків користувався документами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження. Проведеною перевіркою встановлено порушення п.19.1 ст.19, п.17.2 ст.17, п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 102.2.1 п. 102.2 ст.102 Податкового кодексу України.

За приписами п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на станом на 01.01.2015), документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення - рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення - рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Таким чином, не погодившись з висновками акту перевірки, ОСОБА_8 було подано до податкового органу заперечення за результатами розгляду якого (рішення спірної комісії) та на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України прийнято наказ №146 від 28.01.2015 про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_8 За результатами проведеної перевірки складено акт №210/20-33-17-02-07/НОМЕР_2 від 02.02.2015, який направлено платнику засобами поштового зв'язку, про що свідчить поштовий чек та корінець про отримання акту.

Висновками акту перевірки встановлено порушення п.19.1 ст.19, п.17.2 ст.17, п.8.2 ст.8 та з урахуванням вимог п. 3.3. ст. 3 пп.4.2.1 п. 4.2; ст.4, пп.20.3.1 п.20.3 ст.20 Закону України № 889-ІУ від 22.05.03р. "Про податок з доходів фізичних осіб", донараховано податку на доходи з фізичних осіб у сумі 501932,9 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.02.2015 № 0005431702.

Вказані обставини свідчать про дотримання відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірок, обізнаність позивача з обставинами проведення перевірки та дотримання при цьому прав платника податків.

Також колегія суддів зазначає, що посилання позивача в апеляційній скарзі на необхідність прийняття наказу про проведення перевірки ОСОБА_8 контролюючим органом вищого рівня є необгрунтованими, оскільки проведення повторної перевірки платника податків зумовлено поданим запереченням на акт перевірки, а тому, ОДПІ прийнято наказ на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. В той час, як прийняття наказу про проведення перевірки приймається контролюючим органом вищого рівня виключно за наявності обставин встановлених приписами п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на обмеження у підставах проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на 01.01.2015) обмеження у підставах проведення перевірки платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені п.п.78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у разі якщо, питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

В даному випадку, наказ №2851 від 15.12.2014 про призначення перевірки платника податків призначено на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та в подальшому враховуючи подані платником податків заперечення на акт перевірки, прийнято наказ №146 від 28.01.2015 на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, ОДПІ не було позбавлено права на прийняття наказу щодо проведення перевірки ОСОБА_8, оскільки в даному випадку, обмеження встановлені Податковим кодексом України не поширюються дані правовідносини.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на необхідність дотримання контролюючим органом п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України, у випадку коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим, відповідно до п.86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Між тим, в даному випадку перевірку призначено на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України щодо фізичної особи платника податків - ОСОБА_8, а тому, вимоги п.86.9 ст. 86 Податкового кодексу України не поширюються на правовідносини, що с предметом розгляду даної справи.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року по справі № 820/6599/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 820/6599/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 14.03.2017 р.