ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2115/16
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 19.09.2016р. № 264 о/с, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на посаді,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі- відповідач) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №264 о/с від 19.09.2016 року про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2, інспектора Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв'язку із скороченням або проведенням організаційних заходів).
- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді інспектора Казанківського відділення Новобузького відділу поліції.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.
Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги в вищевказаній частині, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 2013 року по 06.11.15 р. ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, на час звільнення мав спеціальне звання лейтенант міліції.
07 листопада 2015 року наказом начальника ГУНП у Миколаївській області №3 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" позивач був призначений на посаду інспектора Казанківського відділення Новобузького відділу поліції з присвоєнням звання лейтенанта поліції.
Відповідно до наказу №53 о/с від 28.03.2016 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
Миколаївським окружним адміністративним судом 04.07.2016 року по справі №814/823/16 винесено постанову, якою скасовано наказ №58 від 28.03.2016 р. та поновлено позивача на посаді інспектора Казанківського відділення Новобузького відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.
На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУ НП в Миколаївській області №184 о/с від 15.07.2016 року, яким позивача поновлено на службі в поліції.
Позивачу 21.07.2016 року письмово попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади (від підпису відмовився, арк. с .52).
19 вересня 2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області №264 о/с позивач був звільнений з посади інспектора Казанківського відділення Новобузького відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області за ч.І п.4 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку зі скороченням штатів (арк. с. 23).
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, звернувся до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивач у період з 2013 р. по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 19.09.2016 року проходив службу в поліції.
Наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016 року №360 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 р. №440 дек "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" були скасовані всі тимчасові штати ГУ НП в Миколаївській області та скорочені всі посади, в тому числі і посаду яку обіймав до звільнення позивач і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції. Разом з тим, відповідачем не надано суду належних доказів скорочення штатів та доказів скорочення посади позивача. Так, відповідачем надано перелік змін у штатах ГУ НП в Миколаївській області в якому зазначено, що скорочуються всі посади, однак до суду не надано нового переліку посад ГУ НП в Миколаївської області з якого б вбачалося, що посада позивача в цьому переліку відсутня.
Звільнення позивача зі служби в поліції проведено відповідно до п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію України".
Відповідно до частини 1 статті 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, відповідачем не було дотримано встановленого законодавством порядку звільнення працівника за скороченням штату. Під час розгляду справи відповідач, суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування не надав доказів скорочення штатів Головного управління Національної поліції в Миколаївські області, доказів пропонування позивачу інших вакантних посад при попередженні про звільнення, доказів відмови позивача від подальшого проходження служби.
У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Стаття 42 КЗпП України дає право адміністрації при скорочені чисельності штату працівників надавати переважне право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Таке право отримало назву "переважного права" на залишення на роботі. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Зазвичай роботодавець повинен приготувати довідку у довільній формі про результати порівняльного аналізу і навести дані, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. У процесі такого порівняльного аналізу можна враховувати такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломну освіту, документи про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, відсутність зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, відсутність скарг, обсяги виконуваних робіт, дотримання строків доручених завдань тощо.
Крім того, Верховний Суд України у постановах від 17 жовтня 2011 року справа № 21-237а11 та від 28.10.2014 р. справа №21-484а14 висловив позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Отже, відповідачем трудові гарантії позивача були порушені, у зв'язку із чим повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 р.
Згідно п. 2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_2 склала робочих дні. Відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове забезпечення позивача складало 134,84 грн., а середньомісячне - 2090,06 грн. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 6202,40 грн. (46 роб. дні * 134,84 грн.). При цьому, із цієї суми, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4112,58 грн. підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, ст. 200, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 19.09.2016р. № 264 о/с, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на посаді, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Суддя доповідач: Потапчук В.О.
Суддя: Шеметенко Л.П.
Суддя: Семенюк Г.В.
Судове рішення № 65348288, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 14.03.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 814/2115/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: