Ухвала суду № 65347946, 16.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 712/14285/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Романенко В.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця,-

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 292 від 06.04.2016 року «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», Законів України 3723-ХІІ від 16.12.1993 року «Про державну службу», № 4050 VI від 17.11.2011 року та № 889-VІІІ від 10.12.2015 року здійснити з 01.01 2016 року згідно пп. 2 п.6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного' службовця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 19.06.2013 року ( в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям) перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року «Про державну службу» в розмірі 90% заробітної плати державного службовця, із збереженням розміру пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 90 %, виходячи із розміру посадового окладу на посаді державної служби за відповідною групою оплати прані, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 292 від 06.04.2016 року, що прирівняна до відповідної групи оплати праці посади державної служби позивача із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 90 %, провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку,з урахуванням раніше проведених виплат; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про перерахунок або про відмову перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача у зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень, відповідно до статті 8 Закону України № 928-VШ 25.12.2015 року «Про Державний бюджет України на 2016 рік», здійснити з 01.01 2016 року згідно пп. 2 п.6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного' службовця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 19.06.2013 року (в редакції, що діяла на момент зміни мінімальної заробітної плати) перерахунок та виплату пенсії ержавного службовця призначеної відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року «Про державну службу» в розмірі 90 % заробітної плати державного службовця із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 90 %, провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та приняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в м. Черкасах Черкаської області як пенсіонер за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_1 від 17.02.2011 року.

22.11.2016 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям з 01.12.2016 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 292 від 06.04.2016 року «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році».

Листом Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області від 30.11.2016 року №931/п-10 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки проведення перерахунку пенсії державним службовцям чинним законодавством не передбачено.

Позивач вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції на момент виходу позивача на пенсію), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців врегульовувалося вищезазначеними нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII втратив чинність, в тому числі, втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, яка набрала чинності з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, з 01 травня 2016 року Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Системний аналіз ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року вказує, що з 01 травня 2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292, відповідно до статей 51 і 52 нового Закону України «Про державну службу», встановлено мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців працюючим державним службовцям.

Водночас, зазначена постанова Кабінету Міністрів України, також, не передбачає ні можливості, ні механізму перерахунку пенсій державного службовця, у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області, на момент звернення ОСОБА_2 з заявою про перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 292 від 06.04.2016 року «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», Законів України 3723-ХІІ від 16.12.1993 року «Про державну службу», № 4050 VI від 17.11.2011 року та № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, не мало правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року у справі № 484/1671/16-а.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

При цьому, колегія суддів керується положеннями вказаного вище Закону, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (п.23 рішення).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що Закон №76-VIII, яким скасовано право на перерахунок пенсій, є чинним, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" та в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, посилання позивачки на звуження її прав та соціальних гарантій є помилковим.

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Законі України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Таким чином, оскільки позивачі звернулись до пенсійного органу із заявами про перерахунок пенсії, після внесення змін до чинного законодавства, які не передбачають перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, тому, відповідач діяв правомірно, а отже відмовив у такому перерахунку у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутність правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_2.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягаює залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.