Ухвала суду № 65347889, 13.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року Справа № 810/4660/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2015 р. № 0015041502 та № 0015081502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП «Регіональні електричні мережі») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У своєму складі позивач має також чотири відокремлених структурних підрозділи, які розташовані на території іншій, ніж юридична особа ДП «Регіональні електричні мережі».

ДП «Регіональні електричні мережі» на підставі п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України прийняло рішення щодо сплати консолідованого податку за своїм місцезнаходженням та подав консолідовану податкову звітність до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, зокрема податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік від 02.03.2015 р.

У рядку 11 вказаної декларації позивач задекларував податок на прибуток в розмірі 5941679,00 грн.

У рядку 13 ЗП Податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік «Зменшення нарахованої суми податку» позивач визначив показник зменшення суми нарахованого податку у розмірі 6654204,00 грн.

Розшифровка вказаного показника міститься у додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, який заповнюється платником податків за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872.

Рядок 13.2 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації визначається на підставі даних рядку 13.2 графи 5 таблиці 2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації (Нарахована сума податку за відокремленими підрозділами в цілому) і, як вже зазначалось, дорівнює 3906388,00 грн.

Суму податку на прибуток відокремлених підрозділів за 2014 рік позивач визначив розрахунковим шляхом виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Згідно з даними таблиці 2 додатка ЗП до Декларації позивача за 2014 рік питома вага відокремлених підрозділів склала 0,991047, у тому числі: Донецька філія - 0,548339; Волинська філія - 0,015410; Львівська філія - 0,016972; Луганська філія 0,410326.

Показник нарахованої суми податку за консолідованою декларацією: рядок А графи 5 таблиці 2 додатку ЗП базується на даних показника податку на прибуток: рядок 11 Податкової декларації, який позивач визначив у сумі 5941679,00 грн., зменшений, зокрема, на суму, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді: рядок 13.5.1 таблиці 1, який позивач визначив у сумі 2000000,00 грн.

2000000,00 грн. є сумою авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів, що сплачені позивачем до бюджету за результатами діяльності у попередніх звітних (податкових) періодах, та на яку позивач зменшив нараховану суму податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді - 2014 році.

З дослідженої судом Податкової декларації позивача з податку на прибуток за 2013 рік убачається, що у рядку 13.5.2 таблиці 1 додатку ЗП (сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах) позивач задекларував показник 2000000,00 грн.

Показник нарахованої суми податку за консолідованою декларацією: рядок А графи 5 таблиці 2 додатку ЗП становить 5941679,00 грн. - 2000000,00 грн.= 3941679,00 грн., тобто задекларований податок за звітний період (2014 рік) зменшено на авансові внески за попередній період (2013 рік).

У березні 2015 року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на прибуток за 2014 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 31.03.2015 р. № 548/10-08-15-03/32402870.

У висновках зазначеного акту податковим органом встановлено, що позивач: 1) припустився арифметико-логічної помилки та порушив вимоги пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та пп. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні показника зменшення нарахованої суми податку (рядок 13 додатка ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) та призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік (рядок 14 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) у розмірі 17906,00 грн.;

2) порушив правила розрахунку податку, що сплачується за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, що призвело до заниження нарахованої суми податку на 2000000,00 грн., у тому числі по відокремленим підрозділам занижено нараховану суму податку на 1982094,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015 р.:

1) № 0015041502, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на 22382,50 грн., з яких: 17906,00 грн. - за основним платежем та 4476,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

2) № 0015081502, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на 2973141,00 грн., з яких: 1982094,00 грн. - за основним платежем та 991047,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними ДП «Регіональні електричні мережі» звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік та додатків до неї позивач діяв правомірно на підставі положень Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 р. № 872, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 р. № 872, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Наказ № 872).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 152.4 статті 154 ПК України у редакції, що була чинною з 31.12.2014 р., згідно з якими платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

Згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

У пп. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України закріплено, що в разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Наказом № 872 затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що додається.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що визначення показника нарахованої суми податку на прибуток за консолідованою декларацією (рядок А графи 5 таблиці 2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації) здійснюється за методикою, що визначена безпосередньо у формі додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Так, зноска 5, що є складовою встановленої форми вказаного додатку, містить вказівку, що «у рядку А графи 5 таблиці 2 відображається сума рядків 10, 11 та 12 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, зменшена на суму рядків 13.1, 13.5.1 та 13.6 таблиці 1 цього додатка».

Таким чином, показник нарахованої суми податку за консолідованою декларацією (рядок А графи 5 таблиці 2 додатку ЗП) базується на даних показника податку на прибуток (рядок 11 Податкової декларації, який позивач визначив у сумі 5941679,00 грн.), зменшений, зокрема, на суму, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді (рядок 13.5.1 таблиці 1, який позивач визначив у сумі 2000000,00 грн.).

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зазначена сума 2000000,00 грн. Є авансовими внесками з податку на прибуток, задекларованою позивачем у попередньому звітному періоді - за 2013 рік, а отже, при заповненні податкової декларації за 2014 рік, він був зобов'язаний відобразити цей показник у рядку 13.4 таблиці 1 додатку ЗП (Cума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку (рядок 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства попереднього звітного (податкового) року), оскільки алгоритм такого внесення закріплений у самій формі декларації.

У контексті викладеного судова колегія також відзначає й те, що сума податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за 2014 рік становить 5941676,00 грн. (рядок 11 Декларації), а сума авансового внеску, на яку відбулося зменшення податкових зобов'язань, - 2000000,00 грн., що виключає правові підстави для застосування пп. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України, як на тому наполягає апелянт.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при заповненні декларації з податку на прибуток за 2014 рік та додатків до неї позивач діяв у відповідності до вимог чинного на той час податкового законодавства.

Доводи апелянта про те, що суму авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 2000000,00 грн., яку позивач сплатив і задекларував у 2013 році у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації за 2013 рік, при заповненні податкової декларації за 2014 рік, з точки зору податкового органу, позивач був повинен задекларувати знову в рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації за 2014 рік, тобто повторно, супреречать наведеним вище вимогам законодавства, яким регулюються виниклі правовідносини.

Посилання апелянта на те, що позивач відносить на зменшення суму авансових внесків, у зв'язку з виплатою дивідендів, що перевищують податкові зобов'язання, а сума такого перевищення повинна переноситися у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, сума податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за 2014 рік становить 5941676,00 грн. (рядок 11 Декларації), а сума авансового внеску, на яку відбулося зменшення податкових зобов'язань, - 2000000,00 грн., тобто є меншою.

Твердження апелянта про те, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік позивач припустився арифметико-логічної помилки, яка призвела до заниження податку на прибуток (за основним платежем) на загальну суму 2000000,00 грн. (17906,00 грн. - за податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2015 № 0015041502; 1982094,00 грн. - за податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2015 № 0015081502) є голослівними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст.160 КАС України, виготовлено 16 березня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.