Ухвала суду № 65347841, 13.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року Справа № 826/7121/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про:

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

2) стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 243 547,69 грн., заподіяної їй його протиправною бездіяльністю щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідач звернувся з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року зазначене клопотання було задоволено та адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, так як, на її думку, судом було неповно встановлено обставини справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач могла дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів на момент запровадження тимчасової адміністрації Банку 18.09.2015 р., а тому, звернувшись з позовною заявою лише 04.05.2016 р., вона пропустила шестимісячний строк звернення до суду, визначений у ст.99 КАС України, і заявлені нею позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносин регулюються нормами Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), Законами України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III (далі - Закон № 2121-ІІІ), «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Так, відповідно до ст. 73 Закону № 2121-ІІІ у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належить, зокрема віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Частинами 1, 5 статті 34 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

У відповідності до ч. 1 , п. 1 ч. 2 ст. 39 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду.

План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів: 1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону № 2121-ІІІ інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

У ч. 2 ст. 77 Закону № 2121-ІІІ закріплено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Пунктом 5 частини 2 статті 46 Закону № 4452-VI передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку звернення особи до суду з адміністративним позовом починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що НБУ у рамках здійснення банківського нагляду наділений певними повноваженнями щодо застосування заходів впливу до суб'єктів банківської діяльності, основною метою якого є забезпечення стабільності банківської системи та захист прав і законних інтересів вкладників банку. У свою чергу, законодавством регламентовано систему гарантування вкладів фізичних осіб, які є вкладниками неплатоспроможного банку.

Разом з тим, всі відомості про фінансове становище банку до початку процедури його ліквідації є банківською таємницею і Законами №№ 2121-ІІІ, 4452-VI врегульовано процедуру відновлення ліквідності банку та передбачено можливість його санації до прийняття НБУ відповідного рішення про ліквідацію.

Таким чином, особа, яка є вкладником банку, до прийняття НБУ рішення про його ліквідацію, може мати законне сподівання на відновлення його платоспроможності шляхом, зокрема вжиття НБУ відповідних заходів реагування, та на захист її майнового права на вклад.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що 22.01.2015 р. між позивачем і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) № 305835/4951/1-15 /Т.1 а.с.7/.

17.09.2015 р. Правлінням НБУ було прийнято постанову № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних».

18.09.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

17.12.2015 р. правлінням НБУ прийнято постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» № 898.

18.12.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатору банку».

Отже, до 17.12.2015 р. позивач мала законні сподівання щодо відновлення платоспроможності банку і в силу положень ст. 60 Закону № 2121-ІІІ та ст. 46 Закону № 4452-VI не могла бути обізнана в повній мірі щодо фінансового становища банку і всіх заходах реагування, застосованих НБУ, а отже перебіг строку звернення з адміністративним позовом у цій справі слід рахувати саме з вказаної дати.

Разом з тим, судова колегія встановила, що позовна заява ОСОБА_2 подана 04.05.2016 р. /Т.1 а.с.12/, тобто в межах шестимісячного строку, як таке передбачено ч. 2 ст. 99 КАС України.

Однак, зазначені обставини не були прийняті до уваги судом першої інстанції, що призвело до порушення ст.ст. 99, 100 КАС України та постановлення необґрунтованого і передчасного рішення про залишення позовної заяви без розгляду, що також суперечить й вимогам ст. 159 КАС України.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 199, 204, 206, 211, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 16.03.2017 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.