Ухвала суду № 65347722, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/4788/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Роман О.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м.Києва від 24 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат, в якому просив: визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії згідно пункту б) ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язати відповідча призначити пенсію відповідно до пункту б) ст. 12 Звкону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 27.10.2014 року.

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 24 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначененим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 12.05.1987 року прийнятий та 19.09.2003 року звільнений зі служби у Збройних Силах України, має загальний трудовий стаж понад 27 років, з яких 16 років 4 місяці 7 днів становить військова служба, 26.02.2014 року позивачу виповнилося 45 років.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення йому, як військовослужбовцю, пенсії за вислугу років відповідно до пункту б) ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Проте, листом від 10.03.2016 року № 1068/04, від 18.03.2016 року № 1/В-ПІ пенсійний орган відмовив позивачу в призначенні пенсії на підставі пункту б) ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на момент звільнення з військової служби ОСОБА_2 не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу.

Позивач вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон) та Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на момент спірних правовідносин, передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 народився 26 лютого 1969 року. З 12.05.1987 року проходив військову службу в Збройних Силах України та був звільнений зі служби 19.09.2003 року.

На день звільнення зі служби позивач не досягнув 45-річного віку як це передбачно пунктом «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому права на призначення пільгової пенсії відповідно до норм чиинного законодавства не має.

Доводи представника апелянта про необхідність застосування до даних правовідносин Закону, який діяв у редакції на день звільнення позивача зі служби, колегія не може прийняти до уваги, оскільки пенсія особі призначається з моменту зверненням за її призначенням та з урахуванням законодавства, яке діє на момент призначення пенсії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. «б» статті 12 вищезазначеного Закону в редакції від 01.08.2003 року (звільнено позивача зі служби у вересні 2003 року) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Отже, на момент звільнення позивача з військової служби, стаття 12 Закону містила аналогічні вимоги до особи, яка претендує на призначення пенсії відповідно до п. "б" ст.12 Закону, зокрема: досягнення 45 річного віку та наявності відповідного стажу трудового і військового.

Посилання представника апелянта на порушення строків розгляду справи, не є доказом незаконності відмови позивачу призначити пенсію, а отже не тягнуть за собою скасування по суті правильного рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Подільського районного суду м.Києва від 24 січня 2017 року є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст.160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду м.Києва від 24 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 15 березня 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.