Постанова № 65347521, 15.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року справа № 805/2598/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

Секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

За участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Довгаленко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/2598/16-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною та скасування відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов'язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою,-

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2016 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру) з вимогами:

-визнати протиправною та скасувати відмову відповідача від 16 березня 2016 року за вих. № 3-362/0-647/6-16 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 53,1195 га, кадастровий № НОМЕР_1, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності, що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області;

-зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 16 лютого 2016 року про надання останньому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 53,1195 га, кадастровий № НОМЕР_1, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області (арк. справи 5-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року вказаний адміністративний позов задоволено, прийнято рішення: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16 березня 2016 року за вих. № 3-362/0-647/6-16 в наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 53,1195 га, кадастровий № НОМЕР_1, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 53,1195 га, кадастровий № НОМЕР_1, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області - на підставі його клопотання від 15 лютого 2016 року (вх. № 3-362/0/5-16 від 16 лютого 2016 року) (арк. справи 66-71).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу (далі - апелянт), в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом не прийнято до уваги, що відповідно до статті 116 Земельного кодексу України надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для фермерського господарства віднесено до компетенції суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, тому суд не вправі підміняти своїм рішенням - рішення відповідача або прямо вказувати суб'єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти, а тому у даному випадку суд безпідставно вийшов за межі наданих йому повноважень, зобов'язавши відповідача видати позивачу дозвіл.

При цьому апелянт в обґрунтування правомірної відмови позивачу у видачі дозволу зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII внесено зміни до ст. 134 Земельного кодексу України, яка визначає обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) та не встановлює винятків у випадку передачі земельної ділянки громадянам для ведення фермерського господарства. Таким чином, з урахуванням статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельної ділянки без проведення торгів не передбачена. Крім цього апелянтом зазначено, що на даний час спірна земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок, права на які можуть бути виставлені на земельні торги.

До того ж, як вказав апелянт, відповідно до Постанови пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення (арк. справи 81-83).

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, також просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а також встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 15 лютого 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням (зареєстроване 16 лютого 2016 року за вх. № 3-362/0/5-16) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 28 років (у постійне користування - для осіб, визначених ст. 92 Земельного кодексу України) площею 53,1195 га, кадастровий № НОМЕР_1, категорії пасовищ (пасовища покращенні) (згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області для ведення фермерського господарства (арк. справи 10).

До вказаного клопотання позивач надав перелік необхідних документів, у тому числі копії паспорту та довідки ІПН, трудової книжки, диплому, договорів від 10 лютого 2016 року про оренду с/г техніки та № 2 про оренду нерухомого майна, а також обґрунтування розміру земельної ділянки, виписки з бізнесплану ФГ «Добродій» та відповідні викопіювання (арк. справи 10), вказані копії документів були надані позивачем до суду першої інстанції, та містяться в матеріалах справи (арк. справи 8-9, 11-22).

16 березня 2016 року відповідач листом № 3-362/0-647/6-16 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки з посиланням на те, що відповідно до наказу Держземагентства України від 22 жовтня 2014 року № 343 «Про методичні рекомендації щодо підготовки територіальними органами Держземагентства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів» визначену позивачем земельну ділянку планується включити до переліку таких, права на які можуть бути виставлені на земельні торги (арк. справи 23, 62).

Таким чином спірним питанням даної справи з урахування доводів апеляційної скарги є правомірність відмови відповідача в рамках статей 123, 124 з врахуванням статті 134 Земельного кодексу, чинними станом на час звернення позивача з клопотанням до відповідача в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, та як наслідок, наявність у суду законних підстав для зобов'язання відповідача видати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Земельного кодексу України, чинними на час спірних правовідносин, тобто на час звернення позивача до відповідача з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу (в редакції, чинній як станом на час звернення позивача до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015р. № 29, встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Донецької області.

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених положень діючого законодавства, повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім виключних випадків, встановлених законодавством) в межах Донецької області покладені на Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області.

Відповідно до статті 123 цього кодексу, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч. 2), який в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3). Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, рішення відповідного органу щодо надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою приймається органом виконавчої влади на виконання наданих йому повноважень.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Частиною першою ст.134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приписами абзацу шістнадцятого частини другої статті ст.134 Земельного кодексу України, в редакції чинній до 03.04.2016 року, передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

При цьому пунктом другим розділу ІІ Закону України від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» передбачено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Таким чином, Законом України від 18 лютого 2016 року №1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» виключено такий випадок отримання земельних ділянок без проведення земельних торгів як передача громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Проте вказані зміни набрали чинності з 03 квітня 2016 року, тобто станом як на час звернення позивача до відповідача з відповідним клопотанням про надання дозволу, так і станом на час відмови відповідача позивачу у наданні дозволу, позивач мав законне право на отримання такої земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Але відповідач обґрунтував відмову лише посиланням про планування у майбутньому включити зазначену у клопотанні позивача земельну ділянку до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги.

Проте по-перше, суд зазначає, що наявність такої підстави для відмови у наданні дозволу не передбачена земельним кодексом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України «…підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку», а відмова не має посилань на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що є порушенням ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу.

При цьому ніяких доказів невідповідності місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ні суду першої, ні апеляційної інстанції надано не було.

А по-друге, земельна ділянка, впротеріч посиланням відповідача на Наказ держземагенства від 22 жовтня 2014 року № 343 досі не включена до переліку земельних ділянок, права на які можуть бути виставлені на земельні торги.

Таким чином суд дійшов висновку, що передбачених Земельним кодексом підстав (станом на час виникнення спірних правовідносин) для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача не було, що й обґрунтовує неправомірні посилання апелянта в апеляційній скарзі як на підставу для відмови в наданні дозволу апелянт на обов'язковість у розумінні статті 134 Земельного кодексу України проведення земельних торгів, оскільки такі посилання не відповідають редакції статті 134 Земельного кодексу України, чинній як на час звернення позивача, так і на час відповіді відповідача.

Відносно доводів відповідача, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності є виключною компетенцією та дискреційними повноваженнями відповідача, тому суд безпідставно його зобов'язав надати такий дозвіл, слід зазначити наступне.

Пунктом 2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а Постановою Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зі змінами згідно Постанови Пленуму ВСУ від 19 березня 2010 року встановлено, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у даному випадку ефективним захистом прав та законних інтересів позивача на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів у встановленому законодавством порядку є зобов'язання відповідача повторно розглянути його клопотання від 16 лютого 2016 року про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду з урахуванням встановлених судом обставин.

При цьому колегія суддів не приймає посилання суду першої інстанції на те, що «у випадку задоволення вимог позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання позивача ….. відповідач має розглянути клопотання позивача відповідно до вимог земельного законодавства, чинного станом на час такого розгляду», оскільки, як вказувалось судом вище, при повторному розгляді вказаного клопотання відповідач повинен керуватись нормами законодавства, чинними станом на час звернення позивача з відповідним клопотанням до відповідача в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме станом на 16.02.2016 року.

Таким чином, у зв'язку з неприйняттям судом до уваги вказаних обставин, що призвело до правильного по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині вирішення питання, яке віднесене законодавством до компетенції відповідача, суд вважає за необхідне змінити абзац третій резолютивної частини постанови суду першої інстанції, зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 16 лютого 2016 року про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 201, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/2598/16-а, - задовольнити частково.

Змінити абзац третій резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року по справі № 805/2598/16-а виклавши його в наступній редакції: «зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 16 лютого 2016 року про надання останньому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 53,1195 га, кадастровий № НОМЕР_1, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області, за результатами якого прийняти відповідне рішення.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 15 березня 2017 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Василенко Л.А.

Гайдар А.В.