Ухвала суду № 65347519, 15.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року справа №805/3296/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., суддів: Василенко Л.А., Гайдара А.В.,

Секретаря судового засідання: Борисов А.А.,

За участю представників сторін:

Представників сторін:

позивача - Василенко С.М.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року по справі № 805/3296/16-а за позовом Малого приватного підприємства «БМД и КО» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним нарахування пені на податкове зобов'язання з плати за землю у розмірі 694 472,70 грн. та зобов'язання скасувати пеню, нараховану на податкове зобов'язання з плати за землю в розмірі 694472,70 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2017 року Мале приватне підприємство «БМД и КО» (далі - позивач, МПП «БМД и КО») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС) з вимогами про визнання незаконним нарахування відповідачем пені на податкове зобов'язання з плати за землю у розмірі 694 472,70 грн. та зобов'язання скасувати пеню, нараховану на податкове зобов'язання з плати за землю в розмірі 694 472,70 грн. (арк. справи 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року вказаний адміністративний позов по справі № 805/3296/16-а задоволений, визнано незаконним нарахування Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області пені на податкове зобов'язання МПП «БДМ И КО» з плати за землю в розмірі 694 472,70 грн. та зобов'язано відповідача скасувати пеню нараховану на податкове зобов'язання МПП «БДМ И КО» з плати за землю в розмірі 694 472,70 грн. (арк. справи 82-86).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши в доводах апеляційної скарги, що пеня позивачу нарахована правомірно, оскільки у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 Податкового кодексу пеня, передбачена статтею 129 ПК України не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом. До того ж вказав, що до даних правовідносин не застосовується сертифікат Дніпропетровської ТПП від 12 серпня 2016 року № 6678, оскільки він не стосується нарахування та сплати податків і зборів (арк. справи 90-92).

Відповідач до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів встановила, що Мале приватне підприємство «БМД и КО» є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 20346597, як платник податків за неосновним місцем обліку перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС, до якої входить (ДПІ у Ленінському районі м. Маріуполя) та з 24 листопада 2015 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження на м. Дніпро, перебуває на основному обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та на обліку відповідача як платник окремих податків.

У постійному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 1,3421 гектарів, яка розташована у м. Донецьку згідно державного акту І-ДН № 006596 від 25 травня 1997 року (арк. справи 33-36).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6 587 996,64 грн. (арк. справи 28).

21 січня 2014 року позивачем засобами електронного зв'язку до відповідача подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, де помилково зазначено суму податку що підлягає сплаті за жовтень та листопаду розмірі 736 809,17 грн. (замість 5 490 грн.) та за грудень у розмірі 736 809,16 грн. (замість 5 489,97 грн.). Загальна нарахована річна сума податку склала 2 259 837,47 грн., хоча загальна річна сума вказана у декларації зазначена 65 879,97 грн. (арк. справи 29-30).

02 лютого 2015 року позивачем засобами електронного зв'язку до відповідача було надано податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, де визначено річну суму податкового зобов'язання у розмірі 65 879,97 грн. з щомісячною сплатою з січня по листопад 2015 року у розмірі 5 490 грн. та у грудні 2015 року у розмірі 5 489,97 грн.(арк. справи 25-27).

18 липня 2016 року позивач з метою виправлення помилок направив на адресу відповідача уточнену податку декларацію з плати за землю за 2014 рік, де самостійно зменшив податкове зобов'язання з плати за землю на суму завищеного податкового зобов'язання минулих податкових періодів у розмірі 2 210 427,50 грн. (за жовтень, листопад та грудень) зазначивши річну суму податку у розмірі 49 409,97 грн. (з січня по вересень) (арк. справи 18-21).

Також 02 серпня 2016 року позивачем надіслана до відповідача уточнююча податкова декларація за 2015 рік, відповідно до якої зменшено розмір податкового зобов'язання минулих податкових періодах на суму 65 879,97 грн., тобто у рядку нарахованого податку на 2015 рік проставлено прочерки (арк. справи 22-24).

Відповіддю за № 26826/10/05-67-15-2 від 10.08.2016 року відповідач повідомив позивача, що в результаті перевірки уточнюючих декларацій з плати за землю виявлені факти, що свідчать про можливе порушення податкового зобов'язання, у зв'язку з частковим зменшенням нарахувань з плати за землю у сумі 2210427,50 грн. по уточнюючій декларації з плати за землю за 2014 рік та повного зменшення нарахувань з плати за землю у сумі 65 879,98 грн. по уточнюючій декларації з плати за землю за 2015 рік. Враховуюче вищезазначене та на підставі п.п. 20.1.6 п.20.1 ст. 20 та п.73.3. ст. 73 та пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідач просив позивача надати пояснення щодо правомірності зменшення податкових зобов'язань та їх документальне підтвердження (арк. справи 8).

У відповідь на вищенаведений лист № 26826/10/05-67-15-2 від 10.08.2016 року позивач повідомив, що в 2014 році подано помилкову податкову декларацію з плати за землю з зазначенням зайвого земельного податку за 4 квартал 2014 року у сумі 2193957,53 грн. Крім того вказав, що підприємство має законодавчі підстави для тимчасового звільнення від сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності в зоні АТО згідно ст. 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, тому сума нарахованого земельного податку за 4 квартал сторнована в повному обсязі в уточнюючій податковій декларації з плати за землю, а саме на 2 210 427,50 грн. На тих же підставах і сума нарахованого земельного податку за весь 2015 рік в уточнюючій податковій декларації з плати за землю на суму 65 879,97 грн. Таким чином, позивач просив зняти з особового рахунку суму нарахованої пені в розмірі 699 472, 94 грн., у зв'язку з виправленням помилки, і як слід, відсутності заборгованості зі сплати земельного податку (арк. справи 16).

До вказаних пояснень позивачем додано сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати України від 12 серпня 2016 року № 6678 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов'язку подання податкової декларації з плати за землю з вересня 2014 року по жовтень 2015 року (арк. справи 6).

Проте у зв'язку з несплатою позивачем суми податкового зобов'язання з плати за землю позивачеві за період з 01.12.2014 року по 17.07.2016 рік нарахована пеня у розмірі 694 472,94 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку та актом звірення розрахунків від 30 серпня 2016 року (арк. справи 9, 60).

При цьому, з урахуванням доводів апеляційної скарги спірним питанням залишилось нарахування пені суб'єкту господарювання за несплату узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати за землю, яка знаходиться на території проведення антитерористичної операції (у м. Донецьку) з урахуванням несвоєчасно поданої ним уточнюючої декларації зі зменшенням розміру податкових зобов'язань попередніх періодів.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок оподаткування земельних ділянок визначений Податковим кодексом України, у відповідності з яким плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст.271 Податкового кодексу, визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст. 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, тобто 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

У разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (п.п 129.9 п. 129 ст. 129 Податкового кодекс у України).

Як вказувалось судом вище, позивач надіслав уточнюючі декларації з плати за землю за 2014 рік та 2015 рік в строки, визначені Податковим кодексом України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 6 Закону України від 02.08.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк, де знаходиться земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.

Крім того, 08 червня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2016 року № 1365-VIII, пунктом 2 якого тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

«Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону»; «Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

Статтю 4 Закону № 1669 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, згідно з яким місто Донецьк, де розташована земельна ділянка позивача, включено до міст, де проводиться АТО.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач має повне право користуватись с 14 квітня 2014 року пільгами, встановленими статтею 6 Закону № 1669 щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (земельного податку, орендної плати), оскільки земельна ділянка знаходиться на території АТО, при цьому, з урахуванням подання до контролюючого органу уточнюючих розрахунків, або декларацій, якщо він помилково декларував до сплати суму грошового зобов'язання з плати за землю.

До того ж зазначені висновки спростовують доводи апелянта стосовного того, що до даних правовідносин неможливо прийняти Сертифікат ТПП, наданий позивачем, оскільки, приписи норм статті 6 Закону України № 1669 не передбачають подання Сертифіката, як підстави для звільнення суб'єкта господарювання, земельна ділянка якого знаходиться на території АТО від сплати орендної плати за цю землю.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, незважаючи на дію у спірний період закону № 1669 позивач намагався належно виконувати свої зобов'язання щодо сплати узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю за 2014 рік, що підтверджується зокрема наданими платіжними дорученнями: №513 від 27 травня 2014 року за квітень 2014 року на суму 5490 грн., № 560 від 25 червня 2014 року за травень 2014 року на суму 5490 грн., №616 від 28 липня 2014 року за червень 2014 року на суму 5490 грн., №665 від 12 серпня 2014 року на суму 5490 грн. за липень 2014 року, № 699 від 01 жовтня 20114 року за серпень 2014 року на суму 5490 грн. 737 від 29 жовтня 2014 року за вересень 2014 року у сумі 5490 грн., що також приймається судом до уваги, як добросовісність платника податків.

Крім того, позивач у встановленому законодавством порядку відкоригував податкові зобов'язання шляхом подання уточнюючої декларації, чим виконав норми податкового кодексу в частині нарахування пені.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутня самостійно узгоджена сума грошового зобов'язання (податковий борг) у розумінні ст. 14 Податкового кодексу України, а тому нарахування пені згідно зазначеної статті є безпідставним.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене та керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року по справі № 805/3296/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі № 805/3296/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 15 березня 2017 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді Л.А. Василенко

А.В. Гайдар