Ухвала суду № 65347388, 14.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2017 рокусправа № 398/1340/16-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 у справі №398/1340/16-а за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області про зобов'язання вчинити дії, а також стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив:

визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових чи службових осіб Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області пов'язані із втратою (відсутністю) кримінального провадження №12012120070000671 від 20.12.2012, яке було розпочате за ознаками скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;

зобов'язання відповідача здійснити відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження № 12012120070000671 від 20.12.2012 у відповідності до норм чинного КПК України;

стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за його заявою було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України, однак його було повідомлено про те, що у відділі Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області відсутні матеріали кримінального провадження за №12012120070000671 від 20.12.2012 року. З огляду на це, позивач вважає дії з втрати відповідачем провадження протиправними та просить суд відновити втрачені матеріали кримінального провадження № 12012120070000671 від 20.12.2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Позивач просив здійснювати розгляд справи за його відстуності.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Тобто, виходячи з системного аналізу зазначених норм, основними підставами для віднесення спірних правовідносин до юрисдикції адміністративного суду є суб'єктний склад спірних правовідносин та публічно-правовий характер спору.

Таким чином, при вирішенні питання щодо віднесення спірних правовідносин до адміністративної юрисдикції слід мати на увазі, що однією із сторін спору має бути суб'єкт владних повноважень, за умови, що спірні правовідносини виникли у зв'язку або у процесі його виконання владних управлінських функцій шляхом владного управління поведінкою іншого учасника правовідносин, лише такий спір має публічно - правовий характер.

Як вбачається з матеріалів справи 24.12.2012 р. слідчим СВ Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області відносно ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження №12012120070000671 за ознаками скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2016 року ГУ НП в Кіровоградській області повідомило ОСОБА_1, що наразі місцезнаходження кримінального провадження №12012120070000671 не встановлено (а.с.14-15).

Через неможливість встановити місцезнаходження кримінального провадження, позивач звертався до органів прокуратури та поліції (а.с.13-15).

В позові ОСОБА_1 посилається на втрату відповідачем провадження та незастосування останнім дій щодо його відновлення, а тому просить суд позов задовольнити.

Отже, фактично предметом оскарження у даній справі є дії та бездіяльність посадових осіб, які мають місце з приводу ведення, оформлення та зберігання матеріалів кримінального провадження №12012120070000671 від 20.12.2012, яке було розпочате за ознаками скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ст.303 Кримінально - процесуального кодексу України на стадії досудового провадження можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що дана справа не має визначених чинним КАС України ознак адміністративної юрисдикції, тому провадження у справі слід закрити, роз'яснивши позивачу його право на звернення до суду в порядку визначеному КПК України.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позовна заява, подана позивачем 19.04.2016 року правомірно обґрунтована нормами КПК України, та містить виклад обставин щодо порушень, які мають місце, на думку позивача, з боку посадових осіб органу, який провадить досудове розслідування. Вказана позовна заява не відповідає вимогам КАС України в частині позовних вимог, які ставляться до суду, оскільки може бути подана саме в порядку КПК України.

Однак, зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до невірного вирішення судом справи по суті позовних вимог без наявності на те достатніх процесуальних повноважень.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

У зв'язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити, роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку КПК України.

Керуючись ст. 157, ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст..199, ст. 203, ст. 206 КАС України суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі №398/1340/16-а - скасувати та провадження у справі закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко